Постанова

від 12.10.2017 по справі 910/3416/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2017 р. Справа№ 910/3416/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача-1: Перепелицін К.М.- представник;

Від відповідача-2: Космина Л.О.- представник;

Від третьої особи-1: Мельниченко К.Г.-представник;

Від третьої особи-2: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017

у справі № 910/3416/17 (суддя Морозов С.М.)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Росичі"

до 1. Київської міської ради

2. Управління Державної казначейської служби у Деснянському районі м. Києва

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві,

2) Департамент фінансів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 3 920 126,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Росичі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Київської міської ради суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 2 704 535,71 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 215 590,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення між позивачем та відповідачем-1 договорів оренди земельних ділянок, які були визнані недійсними в судовому порядку, перераховані позивачем кошти в розмірі 2 704 535,71 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України мають бути повернуті позивачу. Крім того, на думку позивача, відповідач-1 на підставі ст. 1214 Цивільного кодексу має сплатити і проценти за користування чужими грошима в розмірі 1 215 590,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 залучено до участі у даній справі Управління Державної казначейської служби у Деснянському районі м. Києва в якості іншого відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 залучено до участі у даній справі Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві та Департамент фінансів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягення з Київської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Росичі" 2 704 535,71 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 40 568,03 грн. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач-1 зазначає, що судом першої інстанції залишено без уваги той факт, що в якості підстав позову позивач зазначив, що він, будучи з 2011 року обізнаним про визнання Господарським судом міста Києва недійсними договорів оренди земельних ділянок та про їх повернення у примусовому порядку Київраді, протягом 2014-2015 рокув самостійно сплачував кошти на вказаний у цих договорах рахунок, а тому він вважає, що Київрада на підставі частини 2 статті 1212 ЦК України повинна повернути йому ці кошти, а також повинна сплатити йому проценти за їх користування, нараховані за період з 25.02.2014 по 30.07.2015 на підставі статті 536, частини 1 статті 1048, частини 2 статті 1214 ЦК України. Проте суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Київська міська рада порушила права та інтереси позивача по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Київської міської ради у справі № 910/3416/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Станіка С.Р., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 апеляціну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.08.2017.

11.08.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача-2 надійшли пояснення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 № 09-53/3191/17, у зв'язку із перебування судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3416/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, апеляційну скаргу Київської міської ради у справі №910/3416/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 апеляційну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження новою колегією суддів.

В судове засідання, призначене на 15.08.2017, повноважні представники третіх осіб-1 та -2 не з'явилися.

Враховуючи наведене, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників третіх осіб-1 та -2, а також з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, нова колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, про необхідність відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 розгляд апеляційної скарги Київської міської ради у справі № 910/3416/17 відкладено на 12.10.2017.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-1 в судовому засіданні 12.10.2017 надали пояснення по справі, підтримали доводи апеляційної скарги Київської міської ради, просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання, призначене на 12.10.2017, повноважні представники позивача та третьої особи-2 не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та третьої особи-2, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2007 року між відповідачем-1 та позивачем було укладено Договори оренди земельної ділянки, що зареєстровані в реєстрі за № 4919 та за № 4920, відповідно до яких орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 128/789 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (об'єкт оренди), з наступними характеристиками: місце розташування - між вул. Оноре де Бальзака та р. Десенка у Деснянському районі м. Києва, розміром 36,9552 га (в тому числі прибережна захисна смуга площею 9,6211 га, цільове призначення - для облаштування Всеукраїнського парку пам'яті борців за свободу і незалежність України, без права подальшого викупу території, вільної від забудови, кадастровий номер 8000000000:62:201:0174 та земельну ділянку (об'єкт оренди), з наступними характеристиками: місце розташування - між вул. Оноре де Бальзака та р. Десенка у Деснянському районі м. Києва, розміром 16,5629 га, цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури, торгівлі, відпочинку, адміністративних, офісних та готельних приміщень, кадастровий номер 8000000000:62:201:0149.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договорів оренди орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Пунктом 4.7. Договорів оренди визначено, що орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий період податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок 33212812700004, КЕКД 13050200 у ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, отримувач: УДК у Деснянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077891.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 у справі № 61/201, яке в подальшому залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2012 вказані вище договори оренди визнано недійсними.

З наявних в матеріалах справи копій виписок по рахунку вбачається, що в період з 25.02.2014 по 30.07.2015 позивачем було сплачено відповідачу-1 орендну плату на загальну суму 2 704 535,77 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 25.04.2017 третя особа-1 повідомила, що рахунок № 33212812700004, відкритий на ім'я УДК у Деснянському районі м. Києва, ЄДРПОУ 37984978, код банку 820019, за балансовим рахунком 3321 "Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджетів" для зарахування надходжень до загального фонду місцевого бюджету м. Києва за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб". Всього ПАТ "Росичі" за період з 2008 року по 2015 рік включно перерахувало орендної плати з юридичних осіб на рахунок № 33212812700004 у загальній сумі 14 915 116,09 грн. та Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві не має повноважень підтвердити або спростувати факт перерахування ПАТ "Росичі" орендної плати за Договорами оренди № 4919, 4920 від 29.12.2007р. у зв'язку з відсутністю такого обліку.

В свою чергу, відповідач-2 на виконання вимог ухвали суду від 25.04.2017 надано також пояснення, в яких останній повідомив суд першої інстанції про те, що ПАТ "Росичі" за період з 2014 року по 2015 рік включно перерахувало орендної плати з юридичних осіб на рахунок № 33212812700004 у сумі 2 843 272,07 грн. та зважаючи на те, що облік надходжень до бюджетів не ведеться, підтвердити або спростувати факт перерахування Управління Державної казначейської служби у Деснянському районі м. Києва не має повноважень.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що оскільки Договори оренди визнані недійсними в судовому порядку, перераховані відповідачу-1 грошові кошти в розмірі 2 704 535,71 грн., внесені в якості орендної плати є безпідставно отриманими, у зв'язку з чим наявні підстави на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України мають бути повернуті позивачеві. Крім того, на думку позивача, відповідач-1 на підставі ст. 1214 Цивільного кодексу має сплатити і проценти за користування чужими грошима в розмірі 1 215 590,66 грн.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що Київська міська рада порушила права та інтереси позивача по справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом: відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення: присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків: застосування штрафних санкцій; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії. яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Як вже зазначалося, відповідно до пункту 4.7 вказаних вище договорів оренди, орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок 33212812700004. КЕКД 13050200 у ТУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, отримувач: УДК у Деснянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077891.

Крім того, з наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунку позивача, вбачається, що кошти позивач перераховував не Київраді (ідентифікаційний код - 22883141), а УДКСУ у Деснянському районі ТУ ДКСУ у м. Києві (ідентифікаційний код - 37984978).

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Умови та механізм повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, чітко визначено статтею 43 ПК України.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 ПК України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Послідовність дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань регламентовано статтею 43 ПК України, а також порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2015 за № 1679/28124.

Згідно із пунктом 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Таким чином, у відповідності пункту 43.5 статті 43 ПК України та пункту 8 Порядку взаємодії, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтей 45, 78 Бюджетного кодексу України, порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 №43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823, та порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.09.2012 за № 1569/21881, визначено, що органи Державної казначейської служби України ведуть бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання доходів бюджету у розрізі кодів бюджетної класифікації.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету забезпечують, відповідно до законодавства, здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно із переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що, в свою чергу, позбавило права відповідача-1 та відповідача-2 на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі № 910/3416/17 підлягає скасуванню, апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі № 910/3416/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі № 910/3416/17 змінити.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Росичі" (код ЄДРПОУ 32829910, адреса: 01030, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44-А) на користь Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, МФО 820019, Управління Державної казначейської служби у Деснянському районі м. Києва рахунок №33212812700004 адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 64682,20 грн. Видати наказ.

Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/3416/17 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко