Постанова

від 13.10.2017 по справі 805/2069/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2017 р. Справа №805/2069/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., при секретарі судового засідання Филиппенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП УКРЕНЕРГОПРОМ до Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року ТОВ ВТП УКРЕНЕРГОПРОМ (далі - Позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області (далі - Відповідач, ГУ ДФС в Донецькій області), у якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000401406 від 24 квітня 2017 року, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та штрафні санкції.

Позов обґрунтований тим, що Товариством правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі реально здійсненої господарської операції та податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, контрагент Позивача - ТОВ НАЧСНАБ у своїй податковій декларації відобразив суму податкових зобов'язань, яка відповідає розміру податкового кредиту, задекларованого Товариством.

Також посилаються на те, що у разі, якщо податковий орган не визнає реальності здійснення господарської операції, порушенням необхідно визнавати недотримання Товариством пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу (далі - ПК) України, а не пункту 198.3 статті 198 ПК України, як це зробив Відповідач.

Від ГУ ДФС в Донецькій області до суду надійшли заперечення, у яких Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Посилається на те, що перевіркою встановлена неправомірність віднесення Позивачем до податкового кредиту суми ПДВ за договором про надання агентських послуг, укладеним з ТОВ НАЧСНАБ . Цей висновок ґрунтується на тому, що Товариством не надано достатніх доказів реальності придбання відповідних послуг, а первинні документи не відповідають вимогам законодавства.

До судового засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з викладеного та керуючись положенням частини першої статті 41 КАС України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відкритому судовому засіданні за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено наступне.

ТОВ ВТП УКРЕНЕРГОПРОМ (код ЄДРПОУ 32005649) зареєстровано Маріупольським міським управлінням юстиції Донецької області 09 грудня 2002 року, юридична адреса - АДРЕСА_1.

На підставі направлень від 17 березня 2017 року № 143,144,145, виданих ГУ ДФС в Донецькій області та наказу ГУ ДФС в Донецькій області від 16 березня 2017 року у період з 20 по 24 березня 2017 року проведено документальну позапланову перевірку ТОВ ВТП УКРЕНЕРГОПРОМ з питань достовірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за листопад 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ НАЧСНАБ (код ЄДРПОУ 40823122).

За результатами перевірки складено акт від 31 березня 2017 року №73/05-99-14-06-32005649.

Перевіркою встановлено, що 28 жовтня 2016 року між Позивачем та ТОВ НАЧСНАБ укладено агентський договір № 6/16, предметом якого є зобов'язання ТОВ НАЧСНАБ (агента) за винагороду сприяти укладенню угод на виконання послуг з налагоджування електроустаткування, здійснювати пошук споживачів послуг, обговорювати з ними істотні умови продажу послуг та передавати ТОВ ВТП УКРЕНЕРГОПРОМ замовлення споживачів.

Згідно з договором агент зобов'язується вивчати територію України з метою виявлення потенційних споживачів послуг замовника; інформувати останнього про необхідність проведення переговорів; сприяти організації зустрічей і техніко-комерційних переговорів між представниками Товариства та споживача.

25 листопада 2016 року між сторонами договору підписано акт № 1 надання послуг на суму 440 004 грн, в тому числі ПДВ - 73 334 грн. У акті вказано про надання посередницьких послуг за агентським договором без їх деталізації.

30 листопада 2016 року ТОВ НАЧСНАБ зареєструвало у ЄРПН за № НОМЕР_1 податкову накладну, у якій вказано, що ТОВ НАЧСНАБ надав ТОВ ВТП УКРЕНЕРГОПРОМ агентські послуги на загальну суму 440 004 грн, в тому числі ПДВ - 73 334 грн.

Вказана сума ПДВ віднесена Позивачем до податкового кредиту у податковій декларації за листопад 2016 року.

Перевіркою на підставі даних ЄРПН також встановлено, що ТОВ НАЧСНАБ не є безпосереднім виконавцем послуг, наданих ТОВ ВТП УКРЕНЕРГОПРОМ . Зокрема, 30 листопада 2016 року на адресу ТОВ НАЧСНАБ зареєстровано постачальником ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС податкову накладну № 44 від 25 листопада 2016 року за номенклатурою товарів/послуг - посередницькі послуги за агентським договором на загальну суму 440 004 грн, в тому числі ПДВ - 73 334 грн.

Аналогічно, ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС отримало такі послуги від ТОВ САРТРЕЙД (30 листопада 2016 року останнім зареєстрована податкова накладна № 71 від 25 листопада 2016 року за номенклатурою товарів/послуг - посередницькі послуги за агентським договором на загальну суму 440 004 грн, в тому числі ПДВ - 73 334 грн).

Згідно з узагальненою податковою інформацією, використаною Відповідачем при здійсненні перевірки, ТОВ НАЧСНАБ , ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС та ТОВ САРТРЕЙД у листопаді 2016 року не мали достатніх трудових (на кожному з цих підприємств працює по одній особі, фонд заробітної плати - 2000 грн) та матеріальних ресурсів для надання відповідних послуг.

Судом також встановлено, що в порушення умов агентського договору (пунктом 4.1. якого передбачена оплата послуг агента протягом 60 днів з дня отримання акту виконаних робіт), Позивач на момент розгляду цієї справи не здійснив оплати наданих послуг.

24 квітня 2017 року ГУ ДФС в Донецькій області винесло податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, у якому зазначено про порушення Товариством пункту 185.1 статті 185, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 та пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 та 200.2 статті 200 ПК України, у зв'язку з чим на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 ПК України донараховано податкових зобов'язань з ПДВ на суму 73 334 грн та застосовано штраф у розмірі 18 333,5 грн.

У судовому засіданні представник Позивача пояснив, що основним видом діяльності ТОВ ВТП УКРЕНЕРГОПРОМ є надання послуг з ремонту електроустаткування. Для пошуку клієнтів - одержувачів таких послуг і укладений договір з ТОВ НАЧСНАБ .

Також пояснив, що на виконання цього договору ТОВ НАЧСНАБ надіслало Позивачу звіти від 02 та 15 листопада 2016 року б/н (а.с. 46-47, 64), у яких надається інформація щодо планів проведення поточних та капітальних ремонтів ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ в 2017 році.

За твердженням позивача, на підставі цих звітів між Товариством та ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ укладено Договірні ціни (а.с. 49-69, 96-97, 118-113) щодо ремонту електроустаткування.

Позивачем надано до суду листи ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ від 29 листопада 2016 року № 090/1-5222 та від 15 грудня 2016 року № 090/1-5507 (а.с.98-100) у яких зазначено, що ТОВ ВТП УКРЕНЕРГОПРОМ визначено переможцем тендерів з ремонту електроустаткування на загальну суму 1 253 320 грн.

Також представник Позивача зазначив, що окрім названих звітів, ТОВ НАЧСНАБ на виконання договору надавало ТОВ ВТП УКРЕНЕРГОПРОМ неофіційну інформацію з рекомендаціями щодо найбільш рентабельних послуг, виконання яких може бути доручено ТОВ ВТП УКРЕНЕРГОПРОМ .

Відповідні документи на запит суду Позивачем надані не були, як не надана і калькуляція собівартості ремонтних послуг.

Водночас, у документах під назвою Договірна ціна (а.с. 49-69, 96-97, 118-113) міститься інформація щодо складових ціни надання ремонтних послуг. За твердженням представника Позивача, витрати за агентським договором з ТОВ НАЧСНАБ включені до ціни ремонтних послуг в розділі загальновиробничі витрати .

Крім викладеного, Позивач стверджував про укладення з ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ також інших угод на ремонт устаткування, проте доказів цього не надав.

Здійснивши оцінку обставин справи, надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

Сторонами не заперечується дотримання Відповідачем процедури проведення перевірки та складання податкового повідомлення-рішення. Тому предметом дослідження у цій справі є виключно законність донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Доводи Позивача, серед іншого, зводяться до посилання на те, що отримання від контрагента зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної є безумовною підставою для нарахування податкового кредиту незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності.

Суд вважає вказане твердження частково помилковим, оскільки за змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, нараховані в разі здійснення господарських операцій.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Це означає, що для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідна господарська операція має дійсно відбутися, тобто бути реальною та спрямованою на досягнення певного економічного ефекту (в коротко- або довгостроковій перспективі).

До податкового кредиту не можуть відноситися суми ПДВ з операцій, що порушують публічний порядок, наприклад, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, для вирішення питання про правильність формування податкового кредиту суд має перевірити відсутність ознак фіктивності відповідної господарської операції, а не лише реєстрацію в ЄРПН податкової накладної.

У спірному випадку суд приходить до висновку про наявність ознак такої фіктивності, а Позивачем не надано достатніх документів, які можуть спростувати цей висновок.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).

Згідно з пунктом 2.1 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між ТОВ НАЧСНАБ та Позивачем останнім надано акт надання послуг, який не містить змісту та обсягу господарської операції, а лише її вартість.

При цьому, в агентському договорі вказано про те, що вартість послуг визначається за домовленістю сторін у актах виконаних робіт. До суду не надано документів з назвою акт виконаних робіт .

За таких обставин, єдиними документами, що містять інформацію про фактично надані Позивачу послуги є два звіти про плани виконання поточних та капітальних ремонтів ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ .

З матеріалів справи вбачається, що вказані звіти містять інформацію про роботи, які були предметом тендерної закупівлі ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ (тобто загальнодоступну інформацію).

Таким чином, зміст наданих послуг (пошук загальнодоступної інформації в невеликому об'ємі) не співвідноситься з їх вартістю 440 004 грн.

Крім того, якщо прийняти до уваги твердження представника Позивача про включення витрат за агентським договором до загальновиробничих витрат по виконанню ремонтних робіт за договором з ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ , суд відзначає невідповідність їх розмірів.

Зокрема, розмір витрат за агентським договором перевищує розмір загальновиробничих витрат.

Так, до суду надано листи ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ щодо визнання Позивача переможцем конкурсу з виконання робіт на суму 1 253 320 грн. Таким чином, питома вага витрат за агентським договором у ціні ремонтних робіт складає більш як 29 %.

Водночас, Договірні ціни , укладені між Позивачем та ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ , містять питому вагу загальновиробничих витрат по відношенню до усіх витрат по виконанню ремонтів близько 25 %. При цьому, загальновиробничі витрати, за поясненнями представника Позивача, включають і інші позиції, крім витрат за агентським договором (утримання офісного приміщення, тощо).

З викладеного вбачається відсутність економічної обґрунтованості у отриманні відповідних агентських послуг.

Про фіктивність відповідної господарської операції свідчить також нездійснення оплати послуг за договором у визначений ним строк.

Позивачем не надано пояснень і щодо участі в наданні послуг такими особами як ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС та ТОВ САРТРЕЙД , які у цей же період надали ТОВ НАЧСНАБ аналогічні агентські послуги на ту ж суму.

З викладеного суд приходить до висновку про нереальність відповідної господарської операції між Позивачем та ТОВ НАЧСНАБ .

Щодо посилання Позивача на неправильність визначення податковим органом порушення (за твердженням представника Позивача може йтися лише про недотримання Товариством пункту 198.5 статті 198 ПК України, а не пункту 198.3 статті 198 ПК України), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Системний аналіз перелічених правових норм дає можливість прийти до висновку, що пункт 198.5 статті 198 ПК України не унормовує поведінку суб'єкта господарювання у випадку здійснення фіктивних господарських операцій.

Натомість він встановлює правила донарахування податкових зобов'язань у тих випадках, коли з тих чи інших законних підстав придбані товари/послуги не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Такий порядок справляння ПДВ зумовлений вимогами абзацу другого пункту 198.3 статті 198 ПК України, згідно з яким нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведеного вбачається, що Відповідач дійшов правильного висновку про порушення Товариством правил формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскаржуване повідомлення-рішення відповідає наведеним вимогам закону і скасуванню не підлягає.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП УКРЕНЕРГОПРОМ відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 18 жовтня 2017 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.