Постанова

від 23.01.2018 по справі 805/2069/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року справа №805/2069/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,

при секретареві судового засідання Святодух О.Б.,

з участю представника відповідача Колеснікової О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП Укренергопром на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року у справі № 805/2069/17-а (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г., м.Слов'янськ, Донецька область) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП Укренергопром до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ВТП Укренергопром (далі - ТОВ ВТП Укренергопром ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000401406 від 24.04.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 91667,50 грн. (а. с. 4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні зазначеного позову ТОВ ВТП Укренергопром (а.с.133-136).

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов повністю через порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, які мають значення для справи. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначав про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідач не довів несплату ПДВ будь-яким з контрагентів позивача чи контрагентами контрагентів. Вважає, що відповідачем не доведено нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Начснаб (а.с. 145-151).

Представник позивача не прибув в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений електронною поштою, оскільки за вказаною ним адресою поштову кореспонденцію не отримує ( а. с. 142, 166, 167).

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ТОВ ВТП Укренергопром ) (код ЄДРПОУ 32005649) зареєстрований в якості юридичної особи, є платником податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку у відповідача (а.с. 20, 30).

На підставі направлень від 17 березня 2017 року № 143,144,145 та наказу ГУ ДФС в Донецькій області від 16 березня 2017 року №143 у період з 20.03.2017 до 24.03.2017 ГУ ДФС в Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВТП Укренергопром з питань достовірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за листопад 2016 року по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником - ТОВ НАЧСНАБ (код ЄДРПОУ 40823122), за результатами якої складений акт від 31 березня 2017 року №73/05-99-14-06-32005649 (а.с. 9-19).

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем порушено п.185.1 ст.185, пп. а п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, ст..200 Податкового кодексу України, п.5 розділу ІІІ, пп.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, враховуючи інформацію, викладену в акті перевірки п.3, а саме: за листопад 2016 року заниження задекларованої суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту, яка підлягає сплаті до державного бюджету на суму 73334 грн. (а.с.19).

Перевіркою встановлено нереальність господарських операцій між ТОВ ВТП Укренергопром (підприємство) та ТОВ НАЧСНАБ (агент) за агентським договором від 28.10.2016 №6/16, оскільки встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару (послуг) за відсутності реального придбання цього ж товару (послуг) або відсутності (нереальності) власного формування відповідних активів, за відсутності наданих ТОВ НАЧСНАБ пояснень та їх документальних підтверджень, згідно з якими можливо було б встановити, що товарна номенклатура у отриманих податкових накладних від контрагентів-постачальників була реально придбана постачальником.

На підставі висновків акту перевірки 24.04.2017 ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення - рішення №0000401406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73334 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18333,50 грн. за порушення пункту 185.1 статті 185, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 та пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 ПК України (а. с. 7).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи та не є спірними.

Спірним у справі протиправність (правомірність) прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 24.04.2017 №0000401406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73334 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18333,50 грн.

Тобто, підлягає з'ясуванню питання щодо завищення податкового кредиту в листопаді 2016 року, що за висновком відповідача призвело до зменшення виплати ПДВ до бюджету на суму 73334 грн.

28 жовтня 2016 року між ТОВ ВТП Укренергопром (підприємство) та ТОВ НАЧСНАБ (агент) укладено агентський договір № 6/16, предметом якого є зобов'язання ТОВ НАЧСНАБ (агента) за винагороду сприяти укладенню угод на виконання послуг з налагоджування електроустаткування підприємством, здійснювати пошук споживачів послуг, обговорювати з ними істотні умови продажу послуг та передавати підприємству замовлення споживачів (а.с. 31).

Згідно п.2.1 договору агент зобов'язується вивчати територію з метою виявлення потенційних споживачів послуг підприємства; інформувати підприємство про необхідність проведення переговорів; сприяти організації зустрічей і техніко-комерційних переговорів між представниками підприємства та споживача.

25 листопада 2016 року між сторонами договору підписано акт № 1 надання послуг на суму 440004 грн., в тому числі ПДВ - 73334 грн. У акті вказано про надання посередницьких послуг за агентським договором без їх деталізації (а.с. 32).

30 листопада 2016 року ТОВ НАЧСНАБ зареєструвало у ЄРПН за № 9230130224 податкову накладну, у якій вказано, що ТОВ НАЧСНАБ надав ТОВ ВТП Укренергопром агентські послуги на загальну суму 440004 грн, в тому числі ПДВ - 73334 грн. (а.с. 33).

Вказана сума ПДВ віднесена позивачем до податкового кредиту у податковій декларації за листопад 2016 року.

Перевіркою на підставі даних ЄРПН також встановлено, що ТОВ НАЧСНАБ не є безпосереднім виконавцем послуг, наданих ТОВ ВТП Укренергопром . Зокрема, 30 листопада 2016 року на адресу ТОВ НАЧСНАБ зареєстровано постачальником ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС податкову накладну № 44 від 25 листопада 2016 року за номенклатурою товарів/послуг - посередницькі послуги за агентським договором на загальну суму 440 004 грн, в тому числі ПДВ - 73334 грн.

Аналогічно, ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС отримало такі послуги від ТОВ САРТРЕЙД (30 листопада 2016 року останнім зареєстрована податкова накладна № 71 від 25 листопада 2016 року за номенклатурою товарів/послуг - посередницькі послуги за агентським договором на загальну суму 440 004 грн, в тому числі ПДВ - 73 334 грн).

Згідно з узагальненою податковою інформацією, використаною відповідачем при здійсненні перевірки, ТОВ НАЧСНАБ , ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС та ТОВ САРТРЕЙД у листопаді 2016 року не мали достатніх трудових (на кожному з цих підприємств працює по одній особі, фонд заробітної плати - 2000 грн) та матеріальних ресурсів для надання відповідних послуг (а.с. 78-90).

Судом також встановлено, що в порушення умов агентського договору (пунктом 4.1 якого передбачена оплата послуг агента протягом 60 днів з дня отримання акту виконаних робіт), позивач на дату розгляду справи не здійснив оплати наданих послуг.

В суді першої інстанції представник позивача пояснив, що основним видом діяльності ТОВ ВТП Укренергопром є надання послуг з ремонту електроустаткування. Для пошуку клієнтів - одержувачів таких послуг і укладений договір з ТОВ НАЧСНАБ та зазначив, що на виконання цього договору ТОВ НАЧСНАБ надіслало позивачу звіти від 2 та 15 листопада 2016 року б/н, у яких надається інформація щодо планів проведення поточних та капітальних ремонтів ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ в 2017 році (а.с. 46-47, 64).

За твердженням позивача, на підставі цих звітів між Товариством та ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ укладено Договірні ціни з ремонту електроустаткування (а.с. 49-69, 96-97, 118-123).

Згідно листів ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ від 29 листопада 2016 року № 090/1-5222 та від 15 грудня 2016 року № 090/1-5507 ТОВ ВТП Укренергопром визначено переможцем тендерів з ремонту електроустаткування на загальну суму 1 253 320 грн. (а.с.98-100).

Також представник позивача зазначив, що окрім названих звітів, ТОВ НАЧСНАБ на виконання договору надавало ТОВ ВТП Укренергопром неофіційну інформацію з рекомендаціями щодо найбільш рентабельних послуг, виконання яких може бути доручено ТОВ ВТП Укренергопром .

Відповідні документи на запит суду першої інстанції позивачем надані не були, не надана і калькуляція собівартості ремонтних послуг. Документи в підтвердження реального здійснення агентських послуг не були надані і до суду апеляційної інстанції.

Встановлено, що у документах під назвою Договірна ціна (а.с. 49-69, 96-97, 118-123) зазначена інформація щодо складових ціни надання ремонтних послуг. За твердженням представника позивача, витрати за агентським договором з ТОВ НАЧСНАБ включені до ціни ремонтних послуг в розділі загальновиробничі витрати .

Позивач стверджував про укладення з ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ також інших угод на ремонт устаткування, проте доказів цього не надав. Відповідно до пп. а п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п.198.1 ст.198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Позивач посилався на те, що отримання від контрагента зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної є безумовною підставою для нарахування податкового кредиту незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності.

Колегія суддів вважає вказане твердження частково помилковим, оскільки за змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, нараховані в разі здійснення господарських операцій.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Це означає, що для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідна господарська операція має дійсно відбутися, тобто бути реальною та спрямованою на досягнення певного економічного ефекту (в коротко- або довгостроковій перспективі).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту ( п.44.1 ст.44 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Згідно статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).

Відповідно до п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За приписами п.2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між ТОВ НАЧСНАБ та позивачем останнім надано акт надання послуг, який не містить змісту та обсягу господарської операції, а лише її вартість.

При цьому, в агентському договорі вказано про те, що вартість послуг визначається за домовленістю сторін у актах виконаних робіт. До суду не надано документів з назвою акт виконаних робіт .

За таких обставин, єдиними документами, що містять інформацію про фактично надані позивачу послуги є два звіти про плани виконання поточних та капітальних ремонтів ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ .

Матеріалами справи встановлено, що вказані звіти містять інформацію про роботи, які були предметом тендерної закупівлі ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ (тобто загальнодоступну інформацію).

Таким чином, зміст наданих послуг (пошук загальнодоступної інформації в невеликому об'ємі) не співвідноситься з їх вартістю 440 004 грн.

Крім того, якщо прийняти до уваги твердження представника позивача про включення витрат за агентським договором до загальновиробничих витрат по виконанню ремонтних робіт за договором з ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ , колегія суддів відзначає невідповідність їх розмірів.

Зокрема, розмір витрат за агентським договором перевищує розмір загальновиробничих витрат.

Згідно листів ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ позивача визнано переможцем конкурсу з виконання робіт на суму 1 253 320 грн. Таким чином, питома вага витрат за агентським договором у ціні ремонтних робіт складає більш як 29 %.

Водночас, Договірні ціни , укладені між позивачем та ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ , містять питому вагу загальновиробничих витрат по відношенню до усіх витрат по виконанню ремонтів близько 25 %. При цьому, загальновиробничі витрати, за поясненнями представника позивача, включають і інші позиції, крім витрат за агентським договором (утримання офісного приміщення, тощо).

З наведеного встановлено відсутність економічної обґрунтованості у отриманні відповідних агентських послуг.

Про фіктивність відповідної господарської операції свідчить також нездійснення оплати послуг за договором у визначений ним строк.

Позивачем не надано пояснень і щодо участі в наданні послуг такими особами як ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС та ТОВ САРТРЕЙД , які у цей же період надали ТОВ НАЧСНАБ аналогічні агентські послуги на ту ж суму.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про нереальність господарської операції за агентським договором № 6/16 від 28 жовтня 2016 року, укладеним між ТОВ ВТП Укренергопром та ТОВ НАЧСНАБ .

Щодо посилання позивача на неправильність визначення податковим органом порушення (за твердженням представника позивача може йтися лише про недотримання Товариством пункту 198.5 статті 198 ПК України, а не пункту 198.3 статті 198 ПК України), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

На підставі системного аналізу наведених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 198.5 статті 198 ПК України не нормує поведінку суб'єкта господарювання у випадку здійснення фіктивних господарських операцій, а ця норма встановлює правила донарахування податкових зобов'язань у тих випадках, коли з тих чи інших законних підстав придбані товари/послуги не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Такий порядок справляння ПДВ зумовлений вимогами абзацу другого пункту 198.3 статті 198 ПК України, згідно з яким нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведеного вбачається, що відповідач дійшов правильного висновку про порушення позивачем правил формування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

За приписами п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі встановлених обставин справи та наведених вище норм матеріального закону, якими регулюються спірні відносини, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову повністю, з огляду на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції за суттю вимог вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого апеляційна скарга не підлягає задоволенню і підстави для скасування постанови суду відсутні.

В повному обсязі постанова складена 25 січня 2018 року.

Керуючись ч.5 ст.250, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст. 321, ст.322, ч.1 ст.325, ст.328, ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП Укренергопром залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року у справі № 805/2069/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП Укренергопром до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць