Постанова

від 19.10.2017 по справі 821/1083/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1083/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Димерлія О.О.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при скороченні штатів,-

В С Т А Н О В И В:

24.07.2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.08.2017 року, просила стягнути з відповідача 20449,52 грн. в якості відшкодування за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при скороченні штатів; зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, 16.08.2017 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішеннями суду, які набрали законної сили, вже підтверджено право ОСОБА_2 на отримання відшкодування в порядку ст.117 КЗпП України, через порушення відповідачем вимог ст.ст.47 та 116 КЗпП України та затримкою виплати належних позивачу сум при звільненні.

На підставі викладеного, апелянтом ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 року та ухвалення нової постанови про задоволення її позовних вимог в частині стягнення з Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі 17362,80 грн. в якості відшкодування за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при скороченні штатів.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 з 14.08.1995 року по 31.10.2016 року проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі №47 о/с від 31.10.2016 року ОСОБА_2, у відповідності до Закону України Про Національну поліцію , звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України за п.4 ч.1 ст.77 (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Відповідачем нараховано до виплати одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 54267,89 гри., що, на думку апелянта, є значно меншою сумою від суми, яка належала до нарахування та виплати на її користь, у зв'язку із чим ОСОБА_2 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення недоплаченої грошової допомоги при звільненні у розмірі 26032,54 грн., а також відшкодування, в порядку ст.117 КЗпП України, за період порушення виплати належної одноразової допомоги за період з 01.11.2016 року по 30.01.2017 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року в адміністративній справі № 821/2148/16, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 року, частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 суму недоплаченої грошової допомоги при звільненні у зв'язку зі скороченням штатів у розмірі 15010,27 грн., а також відшкодування за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в сумі 14068,14 грн. за період з 01.11.2016 року по 30.01.2017 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року по справі №821/569/17 стягнуто з управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на користь ОСОБА_2 відшкодування середньомісячного заробітку за час затримки у період з 31.01.2017 року по 23.05.2017 року виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 33182,24 грн.

У зв'язку з невиплатою недоплаченої грошової допомоги при звільненні у зв'язку зі скороченням штатів у розмірі 15010,27 грн., право позивача на яку підтверджено постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року в адміністративній справі № 821/2148/16, ОСОБА_2 повторно звернулася до суду про стягнення відшкодування за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при скороченні штатів за період, починаючи з 24.05.2017 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 виходив з того, що після ухвалення судом рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та звернення його до виконання відносини щодо виплати присудженої судом суми регулюються Законом України Про виконавче провадження і положення ст.117 КЗпП України до таких правовідносин застосовуватись не можуть.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або па яку вільно погоджується.

Згідно ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Дане право безпосередньо реалізується шляхом гарантування своєчасної та повної виплати заробітної плати (грошового забезпечення).

Згідно ст.2 Закону України Про оплату праці одноразова грошова допомога при звільненні є додатковою заробітною платою та на неї поширюються гарантії, передбачені цим Законом.

Зокрема, відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України Про оплату праці забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений статтею 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічну правову позицію з цього питання висловлено Верховним Судом України в постанові від 15 вересня 2015 року у справі №21-1765а15.

Таким чином, виплативши ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні у нижчому розмірі, аніж це передбачено чинним законодавством, відповідач порушив конституційні права позивача на оплату праці у розмірах, передбачених законодавчими актами, у зв'язку із чим відповідач зобов'язаний разом із виплатою недоплаченої суми одноразової грошової допомоги відшкодувати працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Апеляційний суд встановив, що виплату на користь ОСОБА_2 грошової допомоги за рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року по справі №821/2148/16 фактично здійснено Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі 27.07.2017 року, що апелянтом не заперечується.

А відтак, на користь з відповідача на користь позивача, з урахуванням судових рішень по справах №821/2148/16 та №821/569/17, підлягає стягненню середньомісячний заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при скороченні штатів за період з 24.05.2017 року по 27.07.2017 року.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється на підставі пунктів 2 та 8 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року №100.

Згідно довідки про доходи від 01.12.2016 року №23/105 за останні два повні календарні місяці вересень-жовтень 2016 року позивачу нараховано 8425,26 грн. та 8166,06 грн. відповідно. Протягом цих двох місяців було 43 робочих дні. Виходячи з цього, середньоденний заробіток становить (8425,26 грн. + 8166,06 грн.): 43 = 385,84 грн.

За період з 24.05.2017 року по 27.07.2017 року було 45 робочих дні, а тому, середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у належному розмірі, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, складає 17 362,8 грн.

Таким чином, оскільки управлінням Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі порушено право ОСОБА_2 на належну оплату праці та це порушення встановлене рішеннями судів, які набрали законної сили, судова колегія вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути середньомісячний заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги за період з 24.05.2017р. по 27.07.2017р. у розмірі 17 362,8 грн. як суму відшкодування за час затримки виплати у належному розмірі одноразової грошової допомоги при скороченні штатів.

Разом з тим, позивачем заявлена позовна вимога стосовно зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З положень ст.267 Кодексу колегія суддів вбачає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду. До того ж, чинним законодавством їх не віднесено до переліку можливих засобів захисту порушеного права, що виключає можливість такої позовної вимоги.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги стосовно зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постановлене судове рішення, на підставі ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (код ЄДРПОУ 08564653) на користь ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1, вул. Пушкінська, 10, м. Херсон, 73027) середньомісячний заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при скороченні штатів у розмірі 17362,80 грн. (сімнадцять тисяч триста шістдесят дві грн. 80 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко