Рішення

від 18.10.2017 по справі 499/1223/16-ц

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1223/16-ц

Провадження № 2/499/66/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"18" жовтня 2017 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., при секретарі судового засідання Дібровій О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фірми Одеса - Бласко МПП про зміну застави та звернення стягнення боргу на заставлене майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до фірми Одеса - Бласко МПП про зміну застави та звернення стягнення боргу на заставлене майно, мотивуючи свої вимоги наступним.

10.12.2012 року позивач уклав з ОСОБА_2 договір про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого позивач набув право вимоги за:

- договором про надання майнової поруки від 15.09.2005 року, відповідно до якого позивач надав майнову поруку за боржника фірму Одеса-Бласко МПП та передав під заставу Акціонерному комерційному банку Інвестбанк належні ОСОБА_2 майнові права на гроші у розмірі 540000,00 грн. за договором банківського вкладу про відкриття строкового вкладу від 13.04.2005 року;

- договором застави майнових прав від 15.09.2005 року на виноматеріал в кількості 360000 літрів вартістю 288000,00 грн.;

- договором застави від 16.09.2005 року на рухоме майно (устаткування) кількістю 225 одиниць вартістю 1674982,66 грн., що розташоване за адресою Одеська область Іванівський район смт. Іванівка вул. Леніна 94;

- борг в сумі 1072624,58 грн., який стягнуто з фірми Одеса-Бласко МПП на користь ОСОБА_2 за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2011 року.

До цього часу грошові зобов'язання за договором майнової поруки від 15.09.2005 року боржником не виконанні, та відповідно до рішення Іванівського районного суду Одеської області від 14.04.2014 року з фірми Одеса-Бласко МПП додатково стягнуто 63888,00 грн.

У зв'язку з тим, що майно, яке перебуває в заставі знищене та пошкоджене, позивач просить суд замінити предмет застави за договором застави майнових прав від 15.09.2005 року та договором застави від 16.09.2005 року на інше майно, а саме на комплекс нежитлових будівель загальною площею 3464,40 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область Іванівський район смт. Іванівка вул. Центральна 94 та належить на праві приватної власності фірмі Одеса-Бласко МПП та на земельну ділянку площею 0,9710 га, що розташована за адресою Одеська область Іванівський район смт. Іванівка вул. Центральна 94 та також належить на праві власності на землю фірмі Одеса-Бласко МПП.

Також позивач просить суд звернути стягнення боргу на предмет застави за договором про надання майнової поруки від 15.09.2005 року загалом в розмірі 1674982,66 грн., та передати у власність позивача майно відповідача, яке складається з комплексу нежитлових будівель загальною площею 3464,40 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область Іванівський район смт. Іванівка вул. Центральна 94 та земельної ділянки площею 0,9710 га, що розташована за адресою Одеська область Іванівський район смт. Іванівка вул. Центральна 94 та належить на праві власності фірмі Одеса-Бласко МПП, а також стягнути з відповідача понесенні позивачем судові витрати.

18 жовтня 2017 року представник позивач надав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив замінити предмет застави за договором застави майнових прав від 15.09.2005 року та договором застави від 16.09.2005 року в частині боргу в розмірі 765501,00 грн. на інше майно, а саме на комплекс нежитлових будівель загальною площею 3464,40 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область Іванівський район смт. Іванівка вул. Центральна 94 та належить на праві приватної власності фірмі Одеса-Бласко МПП та на земельну ділянку площею 0,9710 га, що розташована за адресою Одеська область Іванівський район смт. Іванівка вул. Центральна 94 та також належить на праві власності на землю фірмі Одеса-Бласко МПП.

Також позивач просить суд звернути стягнення на предмет застави вартістю 765501,00 грн. за договором про надання майнової поруки від 15.09.2005 року загалом в розмірі 765501,00 грн. та передати у власність позивача майно відповідача, яке складається з комплексу нежитлових будівель загальною площею 3464,40 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область Іванівський район смт. Іванівка вул. Центральна 94 та земельної ділянки площею 0,9710 га, що розташована за адресою Одеська область Іванівський район смт. Іванівка вул. Центральна 94 та належить на праві власності фірмі Одеса-Бласко МПП, а також стягнути з відповідача понесенні позивачем судові витрати.

Зміненні позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 28.12.2014 року за №38-14, яка була проведена на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2014 року, на дату оцінки встановлена ринкова вартість комплексу нежитлових будівель та земельної ділянки за адресою вул. Центральна 94 смт. Іванівка Іванівського району Одеської області складає 765501,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягала, зазначила, що в позасудовому порядку даний спір вирішити неможливо, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав наведених в запереченнях, долучених до матеріалів справи, та просив до вимог позивача застосувати строки позовної давності.

Суд, беручи до уваги пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів, враховуючи обставини, які встановленні рішеннями інших судів та не оспорюються сторонами, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

Так, у судовому засіданні було встановлено, що 10.12.2012 року позивач уклав з ОСОБА_2 договір про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого позивач набув право вимоги за:

- договором про надання майнової поруки від 15.09.2005 року, відповідно до якого позивач надав майнову поруку за боржника фірму Одеса-Бласко МПП та передав під заставу Акціонерному комерційному банку Інвестбанк належні ОСОБА_2 майнові права на гроші у розмірі 540000,00 грн. за договором банківського вкладу про відкриття строкового вкладу від 13.04.2005 року;

- договором застави майнових прав від 15.09.2005 року на виноматеріал в кількості 360000 літрів вартістю 288000,00 грн.;

- договором застави від 16.09.2005 року на рухоме майно (устаткування) кількістю 225 одиниць вартістю 1674982,66 грн., що розташоване за адресою Одеська область Іванівський район смт. Іванівка вул. Леніна 94;

- борг в сумі 1072624,58 грн., який стягнуто з фірми Одеса-Бласко МПП на користь ОСОБА_2 за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2011 року,

що підтверджується копією договору про відступлення права вимоги (т.1, а.с.8-10), договором застави майнових прав (т.1, а.с.11-12), договором застави та додатком до нього (т.1, а.с.13-18) та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) (т.1 а.с.19), копією рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2011 року (т.1 а.с.20-22).

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України Про заставу застава це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Вона має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання ст. 28 Закону України Про заставу .

Підстави припинення застави окремо визначені в статті 28 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення застави можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою застава припиняється у разі припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Натомість Законом України Про заставу не передбачено такої підстави для припинення застави, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.

В зв'язку з чим, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет застави (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення застави за ст. 28 Закону України Про заставу .

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави, реалізації предмета застави, набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави також припиняється в інших випадках, вставлених законом.

Отже, посилання представника відповідача про застосування строків позовної давності судом до уваги не може бути взяти.

Позивач при зверненні до суду посилається на ту обставину, що майно яке перебуває в заставі відповідно до договорів застави від 15.09.2005 року та 16.09.2005 року відповідачем знищене, пошкоджене, позивач в добровільному порядку дійти домовленості з відповідачем не може, оскільки останній не відповідає на його звернення, які позивач неодноразово направляв відповідачу. (т.1, а.с.37-42)

Позивач надав до органів поліції заяву від 10.09.2013 року про кримінальне правопорушення вчинене директором фірми Одеса-Бласко МПП ОСОБА_3 щодо розтрати, знищення та пошкодження заставленого майна. (т.1 а.с.36)

Жодних інших доказів, які б свідчили про відкриття кримінального провадження по даному факту та винесення відповідно рішення позивачем суду не надано. В матеріалах справи лише міститься витяг з кримінального провадження №12013170290000618 за фактом знищення, розтрати та пошкодження заставленого майна директором фірми Одеса-Бласко МПП ОСОБА_3, відповідно до якого кримінальне провадження, заявником або потерпілим в якому є ОСОБА_1 було закрите 23.12.2016 року.(т.1 а.с.60)

Отже факт знищення, розтрати чи пошкодження заставленого майна підтвердження у судовому засіданні не знайшло, позивачем не доведене право на заміну предмета застави у зв'язку зі знищенням, розтратою чи пошкодженням заставленого майна відповідно до договорів про заставу від 15.09.2005 року та 16.09.2005 року.

Відповідно до ст.579 ЦПК України та ст.7 Закону України Про заставу , заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою

заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

При укладанні договору застави майнових прав від 15.09.2005 року предметом якого є виноматеріал, який мав бути отриманий відповідачем у лютому місця 2006 року об'ємом 360000 літрів, у п.2.2 сторони обумовили, що заставодавець має право зі згодою заставодержателя замітини майнові права на рівноцінні.(т.1, а.с.11).

Відповідно до ст. 50 ЗУ Про заставу при заставі майнових прав заставодавець , якщо інше не передбачено договором, заставодавець зобов'язаний: виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права; не здійснювати уступки заставленого права; не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості; вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб; надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.

Згідно зі статтею 51 ЗУ Про заставу при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право: незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону .

Сторони, при укладанні договору застави від 16.09.2005 року у п.12.5 Договору домовилися, що у випадку пошкодження, або знищення, або встати (повністю або частково), або псування предмету застави, заставодержатель має право вимагати від заставодавця відновлення предмету застави або замінити іншим майном не меншої вартості.(т.1 а.с.13)

Для здійснення заміни предмета застави суду, окрім факту знищення, розтрати чи пошкодження заставленого майна необхідно встановити рівноцінність заставленого майна та майна, на яке позивач просить замінити предмет застави на момент розгляду справи в суді.

Щодо встановлення вартості майна, що перебуває в заставі, то вартість заставленого майна за договорами застави від 15.09.2005 року та 16.09.2005 роу була встановлена сторонами при укладені договорів застави від 15.09.2005 року та 16.09.2005 року.(т.1, а.с.11-19).

Так, представником позивача було надано до суду клопотання про призначення експертизи по оцінці майна, ухвалою суду від 18.01.2017 року останнє було задоволено та призначено здійснення оціночної експертизи, відповідно до якої експерту були поставленні наступні питання: Якою є вартість майнового комплексу Фірми Одеса-Бласко МПП (ідентифікаційний код - 13892224), що розташований за адресою Одеська область Іванівський район смт. Іванівка вул. Леніна 94 станом на момент проведення експертизи? Яка частина майнового комплексу Фірми Одеса-Бласко МПП в натурі може бути виділена на заміну предмета застави за договором застави майнових прав від 15.09.2005 року, загальною вартістю 1674982,66 грн.? Якою є вартість об'єктів рухомого майна, які знаходяться в заставі за договором застави майнових прав від 16.09.2005 року, а саме виноматеріал в кількості 360 000 літрів та 225 одиниць устаткування на момент проведення експертизи? Яким майном, що перебуває у власності Фірми Одеса-Бласко МПП можна заміни предмет застави за договором застави майнових прав від 16.09.2005 року?

Однак справа повернулася до суду без проведення експертизи у зв'язку з несплатою позивачем коштів за проведення експертизи та ненаданням відповідних документів, отже відповідно до статті 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні, враховуючи, що проведення експертизи було неможливе через бездіяльність відповідача, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у визнанні факту пошкодження, псування або знищення майна фірми Одеса-Бласко МПП, що перебуває в заставі.

Так, представником позивач до матеріалів справи було долучено висновок експерта №38-14, який було складено 28.12.2014 року за ухвалою Приморського районного суду Одеської області від 01.12.2014 року винесену у справі №2-4645/11 за заявою ОСОБА_4 про зміну способу виконання рішення суду, відповідно до якого була встановлена вартість майнового комплексу та земельної ділянки за адресою вул. Леніна (Центральна) 94, смт. Іванівка Іванівського району Одеської області.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності, за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Проте, суд зазначає, що даний висновок про оцінку майна виготовлено в 2014 році, отже інформація зазначена в ньому не є актуальною, суд розцінює даний доказ як неналежний та не може взяти його до уваги.

Згідно із ч. 1ст. 589 ЦК України, в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо іншого не встановлено договором або законом (ч. 1, 2ст. 590 ЦК України).

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Частиною 1ст. 530 ЦКУ встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про заставу за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 20 ЗУ Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Однак, враховуючи ту обставину, що позивач просить звернути стягнення на майно, яке необхідно замінити, а обставини, які необхідні для вирішення справи по суті, а саме встановлення вартості майна, на яке позивач просить замінити заставу та встановлення факту пошкодження, псування та знищення заставленого майна за договорами застави від 15.09.2005 року та 16.09.2005 року при розгляді справи встановлені не були, не знайшли свої підтвердження у наданих сторонами доказах, враховуючи, що суд всебічно сприяв у здійсненні своїх прав сторонами розглядаючи їх клопотання, враховуючи положення ст.ст.11,60 ЦПК України, приходить до висновку про необхідність у відмові у задоволенні позову в повному обсязі.

Також суд звертає увагу на наступне, що відповідно до листа Роздільнянського міжрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області на підставі виконавчого листа, виданого Приморським районним судом м. Одеси на підставі рішення від 09.09.2011 року, 03.04.2012 року було відкрито виконавче провадження про стягнення з фірми Одеса-Бласко МПП на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 1072624,58 грн.(т.2, а.с.134), 29.08.2013 року було замінено стягувача на позивача ОСОБА_1, надалі вищевказане виконавче провадження було об'єднане з виконавчим провадженням про стягнення з фірми Одеса-Бласко МПП на користь ОСОБА_1 суми інфляційних витрат та трьох відсотків річних у розмірі 63255,45 грн. та судових витрат у сумі 632,55 грн., в результаті не виконання рішень судів, на підставі постанови державного виконавця року було накладено арешт на все майно боржника фірми Одеса-Бласко .(т.2 а.с.134)

Відповідно до Свідоцтва про право власності майновий комплекс за адресою вул. Леніна (Центральна) 94, смт. Іванівка Іванівського району Одеської області належить фірмі Одеса-Бласко МПП (т.1 а.с.33), та земельна ділянка за адресою вул. Леніна (Центральна) 94, смт. Іванівка Іванівського району Одеської області належить також фірмі Одеса-Бласко МПП (т.1 а.с.34).

Отже, на думку суду, замінити предмет застави при наявності всіх відповідних правових обставин є неможливим, оскільки в силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Згідно п. 5 ч. З ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ст. 57 Закону України Про виконавче провадження арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено право власника витребовувати своє майно, а статтею 391 цього Кодексу визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За своєю правовою природою арешт майна - це захід забезпечення виконання рішення суду.

Задоволення позову про вирішення долі майна яке знаходиться в арешті, не звільняючи його з під арешту, по суті є вирішуванням питання про зміну способу виконання рішення суду, що в даному конкретному випадку є неприпустимим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 25 листопада 2015 року №6-1829цс15 є неможливим.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до фірми Одеса - Бласко МПП про зміну застави та звернення стягнення боргу на заставлене майно у зв'язку з недоведеністю.

Керуючись ст.ст.572,575,576,579,582,584,585,587,590 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ЗУ Про заставу , ЗУ Про виконавче провадження , суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до фірми Одеса - Бласко МПП про зміну застави та звернення стягнення боргу на заставлене майно - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_5