Постанова

від 24.04.2018 по справі 499/1223/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1734/18

Номер справи місцевого суду: 499/1223/16-ц

Головуючий у першій інстанції Погорєлов І. В.

Доповідач Колесніков Г. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018 року м. Одеса

справа №521/2811/17

провадження №22-ц/785/1734/18

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Тьосової Я.В.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_7,

представник позивача- ОСОБА_6,

відповідач- фірма Одеса-Бласко мале приватне підприємство,

представник відповідача- Нєганова Юлія Євгеніївна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року у складі судді Погорєлова І.В.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до фірма Одеса-Бласко мале приватне підприємство (далі-фірма Одеса-Бласко ,підприємство) про заміну предмету застави та звернення стягнення боргу на заставлене майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10 грудня 2012 року уклав з ОСОБА_8 договір про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого він, як правонаступник кредитора, набув право вимоги за:

-договором про надання майнової поруки від 15 вересня 2005 року, відповідно до якого позивач надав майнову поруку за боржника фірму Одеса-Бласко та передав під заставу акціонерному комерційному банку Інвестбанк (далі-АКБ Інвестбанк ) належні ОСОБА_8 майнові права на гроші у розмірі 540 000 грн. за договором банківського вкладу про відкриття строкового вкладу від 13 квітня 2005 року;

-договором застави майнових прав від 15 вересня 2005 року на виноматеріал в кількості 360 000 літрів вартістю 288 000 грн.;

-договором застави від 16 вересня 2005 року на рухоме майно (устаткування) кількістю 225 одиниць вартістю 1 674 982,66 грн., що розташоване за адресою АДРЕСА_1;

-борг в сумі 1 072 624,58 грн., який стягнуто з фірми Одеса-Бласко МПП на користь ОСОБА_8 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2011 року.

До цього часу грошові зобов'язання за договором майнової поруки від 15 вересня 2005 року боржником не виконані та, крім того, відповідно до рішення Іванівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2014 року з фірми Одеса-Бласко на його користь додатково стягнуто 63 888 грн.

У зв'язку з тим, що майно, яке перебуває в заставі знищене та пошкоджене, позивач, уточнивши вимоги, просив замінити предмет застави за договором застави майнових прав від 15 вересня 2005 року та договором застави від 16 вересня 2005 року в частині боргу в розмірі 765 501 грн. на інше майно боржника рівнозначною вартістю 765 501 грн., а саме:

-комплекс нежитлових будівель загальною площею 3 464,40 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,9710 га, розташованій за цією ж адресою, що належать на праві власності фірмі Одеса-Бласко .

Також позивач просив звернути на предмет застави вартістю 765 501 грн. стягнення боргу за договором про надання майнової поруки від 15 вересня 2005 року у частині 765 501 грн. та передати йому у власність майно відповідача, вартістю 765 501 грн., а саме-на наведене вище нерухоме майно фірми Одеса-Бласко .

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що відсутні правові підстави для заміни предмету застави у даній справі та звернення стягнення боргу на замінений предмет застави шляхом передачі його у власність позивачу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_7 в повному обсязі.

Неправильність рішення обґрунтовано неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення не є обґрунтованим, тому що суд першої інстанції неповно з'ясував фактичні обставини.

Зокрема, зазначено, що рішення суперечить положенням ст.589 ЦК України, відповідно до якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до відтворення змісту уточненої позовної заяви та взагалі не містять посилання в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Так, наводячи норми положень ч.2ст.590 ЦК України, ст.ст.19,20,50,51 Закону України Про заставу , ч.3ст.61 ЦПК України (в редакції 2004 року), ст.55,ч.5чт.124 Конституції України, окремих пунктів договору застави від 16 вересня 2005 року тощо, апелянт звернула увагу апеляційного суду на те, що до цього часу грошові зобов'язання, забезпечені заставою, фірмою Одеса-Бласко не виконані. Зазначена обставина встановлена рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 09 вересня 2011 року у справі №2-4645/11. Також апелянт зазначила, що предмет застави за договором застави майнових прав від 15 вересня 2005 року(виноматеріал в кількості 360 000 літрів вартістю 288 000 грн.)відповідачем знищено, а предмет застави за договором застави майнових прав від 16 вересня 2005 року (устаткування вартістю 1 072 624,58 грн.) фірмою Одеса-Бласко розтрачено, знищено, пошкоджено тощо.

У відзиві представника відповідача на апеляційну скаргу міститься прохання відмовити у задоволенні позову ОСОБА_7

Позивач ОСОБА_7 та його представник, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, клопотання про причини неявки в судове засідання з поважних причин не подали, що відповідно до правил ч.2ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що 15 вересня 2005року між ОСОБА_8. та фірмою "Одеса-Бласко" було укладено договір про надання майнової поруки, згідно з яким ОСОБА_8.надав майнову поруку зазначеній фірмі та надав АКБ Інвестбанк свої майнові права на грошові кошти в сумі 540 000 грн. за договором банківського депозиту.

При цьому фірма "Одеса-Бласко" зобов'язалась виплатити ОСОБА_8 винагороду в сумі 28 876,7 грн. в строк до 20 лютого 2006 року та у разі звернення банком стягнення на заставлені майнові права в повному обсязі в строк до 15 жовтня 2005 року відшкодувати останньому суму майнових прав у строк до 15 жовтня 2005 року 40 000 грн., у строк до 20 лютого 2006 року 500 000 грн.

З метою забезпечення зобов'язання відповідачем між фірмою "Одеса-Бласко" та ОСОБА_8 укладені договори застави від 15 та 16 травня 20105 року, відповідно до умов яких фірма передала у заставу відповідно:

-майнові права на виноматеріал в кількості 360 000 літрів вартістю 288 000 грн., який буде отримано заставодавцем у лютому 2006 року внаслідок переробки винограду;

-на рухоме майно (устаткування) кількістю 225 одиниць вартістю 1 674 982,66 грн., що розташоване за адресою АДРЕСА_1;

В зв'язку із тим, що фірмою "Одеса-Бласко" не були виконані зобов'язання перед АКБ "Інвестбанк" за кредитним договором № 77-02 від 08 листопада 2002 року, банком було звернено стягнення на належні ОСОБА_8 кошти в сумі 540 000 грн.

Оскільки до поручителя ОСОБА_8, який виконав зобов'язання забезпечене порукою, перейшли усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, він звернувся до суду з позовом до фірми "Одеса-Бласко" про стягнення заборгованості та відшкодування збитків ( справа №2-4645/11).

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 09 вересня 2011 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто з фірми "Одеса-Бласко" на його користь основний борг у сумі 532 876,70 грн., втрати від інфляції за період з 01 березня 2006року по 01 жовтня 2010 року у сумі 459 872,59 грн., 3% річних від суми основного боргу за період з 15 жовтня 2005року по 01 січня 2011року у сумі 78 145,29 грн., сплачені судові витрати у сумі 1 730 грн., а всього стягнуто - 1 072 624,58 грн.

05 березня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №2-4645/11 для примусового виконання зазначеного вище рішення суду.

Згідно листа начальника Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління в Одеській області від 18 вересня 2017 року за №3851 03 квітня 2012 року на підставі цього виконавчого листа державним виконавцем ВДВС Іванівського РУЮ в Одеській області було відкрито виконавче провадження ВП №32374048. В рамках зазначеного провадження, після отримання інформації з БТІ та відділу держкомзему про наявність зареєстрованого за фірмою "Одеса-Бласко" майнового комплексу Іванівський вино-консервний завод та державного акту на земельну ділянку, на якій він розташований, державним виконавцем 04 травня, 30 липня та 03 вересня 2012 року ухвалено постанови про арешт відповідного майна боржника, тобто фірми "Одеса-Бласко".

Із змісту зазначеного листа також вбачається, що рішення суду до теперішнього часу не виконано, що виконавче виконавче провадження не закінчено.

10 жовтня 2012 року ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_8 договір про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого позивач набув право вимоги за наведеними вище:

-договором про надання майнової поруки від 15 вересня 2005 року;

-договором застави майнових прав від 15 вересня 2005 року на виноматеріал в кількості 360000 літрів вартістю 288 000 грн.;

-договором застави від 16 вересня 2005 року на рухоме майно (устаткування) кількістю 225 одиниць вартістю 1 674 982,66 грн., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

-боргом в сумі 1 072 624,58 грн., який стягнуто з фірми Одеса-Бласко на користь ОСОБА_8 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2011 року.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 29 серпня 2013 року, яка набрала законної сили, у виконавчому провадженні ВП №3409870 щодо стягнення з фірми Одеса-Бласко на користь ОСОБА_8 1 072 624,58 грн. проведено заміну сторони виконавчого провадження з стягувача ОСОБА_8 на його правонаступника ОСОБА_7

В подальшому, у зв'язку з не виконанням рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2011 року фірмою Одеса-Бласко по сплаті правонаступнику ОСОБА_7 боргу, рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2014 року, яке набрало законної сили, стягнуто з фірми Одеса-Бласко на користь ОСОБА_7 збитки за період з 22 листопада 2011 року по 22 березня 2013 року, заподіяні несплатою боргу, які складаються з інфляційних втрат на суму 16 089,36 грн., 3 % річних на суму 47 166,09 грн., а всього в розмірі 63 255,45 грн.

Крім того, встановлено, що у лютому 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09 вересня 2011року в порядку ст. 373 ЦПК України (в редакції 2004 року) шляхом передачі йому у власність майна боржника вартістю 1 072 624,58грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2015року заява ОСОБА_7 про зміну способу виконання рішення суду задоволена частково.

В рахунок погашення заборгованості фірми Одеса-Бласко перед ОСОБА_7 в розмірі 1 072 624,58грн. звернуто стягнення на нерухоме майно фірми, а саме на наведені вище майновий комплекс нежитлових будівель загальною площею 3 464,40 кв.м та земельну ділянку загальною площею 0,9710 га, які належать на праві власності фірмі Одеса-Бласко .

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року зазначена ухвала скасована із відмовою у задоволенні заяви ОСОБА_7 про зміну способу виконання рішення суду з тих підстав, що суд першої інстанції, змінивши спосіб виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на майно боржника з визнанням права власності на нерухоме майно за стягувачем у справі за грошовими зобов'язаннями, фактично змінив рішення суду, що є неприпустимим.

Правовою підставою для звернення до суду із даним позовом ОСОБА_7 визначив ст.51 Закону України Про заставу , яка надає заставодержателю право самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.

Стаття 572 ЦК України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ст.579 ЦК України та ст.7 Закону України Про заставу заміна предмета застави може здійснюватися лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2ст.580 ЦК України та ст.8 Закону України Про заставу у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.

Згідно п.п.2.2 договору застави майнових прав від 15 вересня 2005 року заставодавець має право за згодою заставодержателя замінити майнові права на аналогічні.

Враховуючи те, що умовами зазначеного договору заміна предмета застави майнових прав передбачала заміну майнових прав на аналогічні, тобто лише на інші майнові права , вимоги позивача ОСОБА_7 про заміну застави за вказаним договором на нерухоме майно задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.п.12.5. договору застави від 16 вересня 2005 року у випадку пошкодження або знищення, або втрати (повністю або частково), або псування предмету застави заставодержатель має право вимагати від заставодавця відновлення предмету застави або заміни іншим майном меншої вартості, а якщо це не зроблено-вимагати забезпечених заставою зобов'язань або звернути стягнення на предмет застави, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань за основним договором (далі-договором майнової поруки від 15 вересня 2005 року).

Згідно п.п.12.6.2. договору застави від 16 вересня 2005 року заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання заставодавцем будь-якого із зобов'язань за договором майнової поруки від 15 вересня 2005 року у випадках: порушення заставодавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами договору майнової поруки від 15 вересня 2005 року; виявлення заставодержателем погіршення стану предмету застави та (або) нецільового використання предмету застави, або зменшення вартості предмету застави понад норми фізичного зносу, або фактичної відсутності предмету застави.

Відповідно до ст.60 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла під час розгляду даної справи в суді першої інстанції) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Звертаючись у грудні 2016 року до суду з вищевказаним позовом ОСОБА_7 зазначав, що майно яке перебуває в заставі відповідно до договорів застави від 15 та 16 вересня 2005 року відповідачем розтрачене, знищене, пошкоджене; що в добровільному порядку дійти домовленості з відповідачем він не може, оскільки останній не відповідає на його звернення, які неодноразово направлялись відповідачу.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилався на свою заяву про притягнення директора фірми Одеса-Бласко ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності, подану до правоохоронних органів 10 вересня 2013 року.

Крім того, встановлено, що 01 жовтня 2013 року Іванівським відділенням поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області розпочато кримінальне провадження №12013170290000618 за заявою потерпілого ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.388 КК України (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації).

Разом з тим, до теперішнього часу (тобто більше ніж 4 роки після відкриття кримінального провадження), сторонами не надано дані про вирок суду в зазначеному кримінальному провадженні або ухвалу про закриття кримінального провадження.

Тому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про заміну предмета застави, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем факту розтрати, знищення та пошкодження устаткування, що було предметом застави за договором від 16 вересня 2005 року, посадовою (посадовими) особою (особами) фірми Одеса-Бласко , оскільки доказування не може грунтуватися на припущеннях, а тому правових підстав для заміни предмета застави від 16 вересня 2005 року на підставі обставин, наведених позивачем, також не вбачається.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_7, звертаючись до суду з позовною вимогою про передачу йому у власність нерухоме майно фірми Одеса-Бласко , не звернув уваги на те, що чинне законодавство та умови укладених договорів не передбачають можливість після заміни предмету застави та звернення стягнення боргу на замінений предмет застави, передати належне відповідачу на праві власності нерухоме майно у власність позивачу.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2018 року.

Головуючий /підпис/

Судді : /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області Г.Я. Колесніков