Постанова

від 19.10.2017 по справі 810/3482/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3482/16 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В. Р.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Сорочка Є. О.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання незаконним рішення № 222 від 03 лютого 2015 року та № 79 від 13 лютого 2015 року та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області, Фастівського міського відділу Головного управління МВС України в Київській області про визнання незаконним наказу про звільнення № 79 о/с від 13.02.2015 р. та поновлення на роботі в органах внутрішніх справ України; визнання протиправним та скасування наказу від 03.02.2015 р. № 222 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2."

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 24 липня 2006 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, з 25 квітня 2013 року займав посаду інструктора з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) Головного управління МВС України в Київській області.

Відповідно до наказу Головного управління МВС України в Київській області від 03.02.2015 р. № 222 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2." за порушення службової дисципліни, яке виявилось у порушенні ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, виконання статутів і наказів начальника та правил внутрішнього розпорядку, а саме: відсутності на службі без поважних причин з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р., тобто вчинення прогулів, інструктора з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) прапорщика міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 63 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ.

Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 13.02.2015 р. № 79 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ за п. 63 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ.

Підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ стали матеріали службового розслідування за фактом невиходу на службу інструктора з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) прапорщика міліції ОСОБА_2

Службовим розслідуванням було встановлено, що 10.09.2014 р. до сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) надійшов рапорт інструктора з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) прапорщика міліції ОСОБА_2 про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22 вересня 2014 року по 19 лютого 2017 року.

Враховуючи напружену ситуацію в країні, працівниками сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) з ОСОБА_2 була проведена роз'яснювальна робота про необхідність посиленої організації навчання особового складу міськвідділу по бойовій і фізичній підготовці та підняття їх бойового духу в умовах сьогодення. Також йому був доведений перелік необхідних документів для подання їх на погодження до ГУ МВС України в Київській області щодо надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

ОСОБА_2 було попереджено про необхідність перебування його на службі до підписання наказу Головного управління про надання йому такої відпустки.

08.10.2014 р. ОСОБА_2 повторно подав рапорт про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 15 жовтня 2014 року по 19 лютого 2017 року з наданням всього переліку документів для надання зазначеного виду відпустки, які були направленні до Головного управління для погодження.

22.10.2014 р. Сектором юридичного забезпечення Головного управління була підготовлена довідка про можливість надання відпустки ОСОБА_2 для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в якій зазначено, що ОСОБА_2 має право на отримання зазначеного виду відпустки та підстави для відмови у її наданні відсутні.

Після отримання зазначеної довідки всі матеріали були направлені до керівництва Головного управління для погодження, однак вони не були розглянуті у зв'язку зі зміною керівництва Головного управління.

Враховуючи зазначені обставини, 24.11.2014 р. ОСОБА_2 втретє подав рапорт про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 грудня 2014 року по 19 лютого 2017 року.

01.12.2014 р. матеріали щодо надання ОСОБА_2 відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вих. № 156 були направленні до Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Київській області для вирішення питання для надання такої відпустки.

Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Київській області листом від 22.12.2014 р. за вих. № 3/4948 на № 156 від 01.12.2014 р. повернуло до Фастівського міського відділу матеріали щодо надання соціальної відпустки прапорщику міліції ОСОБА_2 без виконання, оскільки матеріали не відповідають нормам та вимогам наказу Головного управління МВС України в Київській області від 24.11.2014 р. № 2528.

В ході службового розслідування було встановлено, що в період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці, мотивуючи це тим, що його дружина вийшла на роботу і не має фізичної можливості доглядати дитину, а відпустка відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку розпочинається з дати, зазначеної в рапорті про її надання, а закінчується в день виповнення дитині трьох років (якщо відпустки не буде припинено достроково).

Однак, матеріалів, які були б підставою для відсутності ОСОБА_2 на своєму робочому місці та не виконання у зв'язку з цим своїх службових обов'язків, останнім надано не було. Надати письмові пояснення щодо своєї відсутності на робочому місці ОСОБА_2 також відмовився, про що був складений відповідний акт.

Таким чином, в ході службового розслідування було встановлено, що інструктор з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) прапорщик міліції ОСОБА_2 у період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р. на службу не виходив без поважних причин, тобто вчинення прогулів, чим порушив вимоги ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, виконання статутів і наказів начальника та правил внутрішнього розпорядку.

За наслідками службового розслідування було складено відповідний висновок, який затверджений начальником Фастівського МВ ГУ МВС України у Київській області 31.12.2014 р.

З вищенаведеними обставинами Головне управління МВС України у Київській області дійшло висновку, що ОСОБА_2 своїми діями скоїв вчинок несумісний з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ України, внаслідок чого за порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України останнього було звільнено зі служби з органів внутрішніх справ згідно пункту "є" статті 63 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Відповідно, 03.02.2015 р. та 13.02.2015 р. видано спірні накази.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення).

Зазначеним положенням визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до пункту 23 Положення особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС).

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Тобто, підставами для дисциплінарної відповідальності є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень передбачений статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС, відповідно до якої, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Отже, у разі порушення особою рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ наказів, нормативно-правових актів, до них може бути застосоване дисциплінарні стягнення, перелік яких затверджено статтею 12 Дисциплінарного статуту.

При цьому, вид і характер дисциплінарного стягнення визначається за наслідками проведення службового розслідування.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС, порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція № 230).

Згідно пункту 2.1 Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу (далі - РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Порядок призначення службового розслідування встановлено розділом III Інструкції №230.

Відповідно до пункту 3.1 Міністр внутрішніх справ України має право призначати службові розслідування за всіма підставами та відносно всіх осіб РНС. Інші начальники мають право призначати службове розслідування відносно осіб РНС, якщо Міністром внутрішніх справ України їм надано повноваження накладати на цих осіб РНС дисциплінарні стягнення.

Начальники ГУМВС, УМВС мають право призначати службові розслідування стосовно осіб РНС тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.

Згідно пункту 3.2 Інструкції № 230 службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

Пункт 3.4 Інструкції № 230 встановлює заборону проводити службове розслідування особам, які є підлеглими особи РНС, стосовно якої призначено службове розслідування, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Відповідно до пункту 5.1 Інструкції №230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

У силу положень пункту 5.4 Інструкції № 230 якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Оцінюючи висновки службового розслідування та прийняті на їх основі накази, якими ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та звільнено з органів внутрішніх справ, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх обґрунтованість, з чим повністю погоджується колегія суддів.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Як було зазначено судом і вбачається з висновку службового розслідування від 31.12.2014 за фактом порушення службової дисципліни прапорщиком міліції ОСОБА_2, останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за вчинення проступку, яке полягає у відсутності на службі з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р. без поважних причин.

Пунктом 49 Положення про проходження служби визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною) відпустки, які відповідно до п. 61 Положення надаються відповідно до загального законодавства, яке регулює дані правовідносини.

Статтею 179 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною може бути використана повністю або частинами також батьком дитини чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Вказана норма кореспондується із ст. 18 Закону "Про відпустки" від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 цього Закону відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

У зв'язку з тим, що такий наказ видано не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача щодо перебування останнього у відпустці по догляду за дитиною.

Висновки суду першої інстанції в цій частині є правомірними.

В той же час, у відповідності до ст. 16 Дисциплінарного статуту ОВС у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Зважаючи на те, що висновок службового розслідування затверджено начальником Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області 31.12.2014 р., останнім днем строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності був 02.02.2015 р. (понеділок).

Відтак, оскаржувані накази підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням вимог ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Право особи на працю захищається Конституцією України. Виплата заробітку за час вимушеного прогулу з вини роботодавця є гарантом можливості реалізації людиною права на працю та захищає працівника від управлінського свавілля.

В свою чергу, вказане положення, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника у засобах до існування на період незаконного звільнення шляхом компенсації певних втрат.

Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим незалежно від вирішення цього спору в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі чи в різних.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача позицію суду першої інстанції спростовують та колегією суддів приймаються в якості обґрунтованих.

В частині розрахунку суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Механізм обчислення середньої заробітної плати у випадку вимушеного прогулу визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку встановлюється, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до 5 Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Таким чином, для визначення належної позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суду належить встановити розмір середньомісячної заробітної плати з розрахунку за останні 2 календарні місяці роботи, що передували його звільненню, розмір середньоденної (годинної) заробітної плати та кількість днів вимушеного прогулу.

Так відповідачем було надано довідку від 06.10.2017 р. № 6975/109/1004/1/00/17 про те, що позивачем в жовтні 2014 року було нараховано заробітну плату в розмірі 1905, 07 грн., в листопаді 2014 р. - 1905, 07 грн.

Середньоденний заробіток позивача складає згідно довідки 62, 46 грн. за 1 календарний день.

В той же час, у відповідності до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним самостійно визначити середньоденний заробіток позивача наступним чином.

Кількість робочих днів у жовтні 2014 рокі становила 23, у листопаді 2014 року - 20.

Відтак, середньоденний заробіток позивача склав: 1905, 07 грн.х2/(23+20)=88, 61 грн.

Зважаючи на те, що позивача було звільнено з 13.02.2015 р., розмір середньомісячного заробітку обчислюється судом апеляційної інстанції наступним чином.

В 2015 р. кількість робочих днів становила 250.

Оскільки у 2015 році даті звільнення передував 21 робочий день, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача середній заробіток за 250-21=229 робочих днів.

Кількість робочих днів у 2016 році становила 251 робочий день, у 2017 році до 18.10.2017 р. - 194 робочі дні.

Таким чином, загальна кількість робочих днів становить: 229+251+194=674 робочі дні.

З огляду на викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі: 674х88, 61=59723, 14 грн.

При здійсненні розрахунку колегія суддів враховує неповноту даних відповідача в частині ненадання інформації про заробіток позивача за період з 01.12.2014 р. до дня безпосереднього звільнення.

Однак, ненадання такої інформації не може перебувати у наслідковому зв'язку з позбавленням права працівника на компенсацію вимушеного прогулу.

Відтак, розрахунок колегією суддів проведено виходячи виключно з тих офіційних доказів, що надані уповноваженим органом.

Враховуючи, що позивач систематично отримував 1905, 07 грн. у місяць, недоотриманий ним заробіток у розмірі 59723, 14 грн. за майже 32 місяці є максимально наближеним до справедливого та відповідає принципу законного сподівання .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ триває процедура ліквідації територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Разом з тим до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фастівський міський відділ (з обслуговування міста Фастова і Фастівського району) Головного управління МВС України в Київській області (ЄДРПОУ 08673017) є юридичною особою та перебуває у стані припинення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення середнього заробітку саме з цього органу, управління справами якого передано ліквідаційній комісії Головного управління МВС України в Київській області, але який не припинено як особу публічного права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А НО В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастів та Фастівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання незаконним рішення № 222 від 03 лютого 2015 року та № 79 від 13 лютого 2015 року та поновлення на роботі задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області № 79 о/с від 13 лютого 2015 року По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_2 та № 222 від 03 лютого 2015 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2. .

Поновити ОСОБА_2 на посаді інструктора з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастів та Фастівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (ЄДРПОУ 08673017).

Стягнути з Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастів та Фастівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (ЄДРПОУ 08673017) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 13 лютого 2015 року по 18 жовтня 2017 року в сумі 59723, 14 гривень (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять три гривні 14 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя Є. О. Сорочко (Повний текст постанови виготовлено 23.10.2017 р.)