Постанова

від 25.11.2020 по справі 810/3482/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа №810/3482/16

адміністративне провадження №К/9901/30227/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області , про визнання незаконним рішення № 222 від 03 лютого 2015 року та № 79 від 13 лютого 2015 року та поновлення на роботі, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Беспалов О. О., судді - Грибан І.О., Сорочко Є.О.) .

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області, Фастівського міського відділу Головного управління МВС України в Київській області про визнання незаконним наказу про звільнення № 79 о/с від 13.02.2015 та поновлення на роботі в органах внутрішніх справ України; визнання протиправним та скасування наказу від 03.02.2015 № 222 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " .

На обґрунтування позовних вимог указує, що його звільнення з органів внутрішніх справ за п. 63 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ є незаконним, оскільки він не допускав порушення службової дисципліни та був відсутній на службі з поважних причин, а саме з 01.12.2014 перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зокрема зазначив, що він неодноразово звертався із рапортами на ім`я начальника Головного управління МВС України в Київській області про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак рішення про надання такої відпустки всупереч вимогам законодавства відповідачем прийнято не було. У зв`язку з чим вважає, що ним не допущено прогулу. Також позивач зауважив, що оскаржувані накази прийняті з порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення, у зв`язку з неналежним проведенням службового розслідування та порушенням процедури проведення такого розслідування.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року позовні вимоги було залишено без задоволення.

Відмовляючи в позовних вимогах, суд виходив з того, що в ході службового розслідування було встановлено, що інструктор з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) прапорщик міліції ОСОБА_1 у період з 01.12.2014 по 31.12.2014 на службу не виходив без поважних причин, тобто вчинення прогулів, чим порушив вимоги ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, виконання статутів і наказів начальника та правил внутрішнього розпорядку. Суд вказав, що рішення власника або уповноваженого органу про надання відпустки повинно бути оформлено відповідним розпорядчим документом (наказом), який і дає право працівнику вибути у відпустку. В розумінні пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України прогулом є відсутність на роботі працівника (в тому числі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Також суд зазначив, що ОСОБА_1 не була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, оскільки матеріали щодо надання соціальної відпустки прапорщику міліції ОСОБА_1 не відповідали нормам та вимогам наказу Головного управління МВС України в Київській області від 24.11.2014 №2528, та листом Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Київській області від 22.12.2014 за вих. №3/4948 на №156 від 01.12.2014 були повернуті до Фастівського міського відділу без виконання. Отже, з наведеного слідує, що позивач вибув у відпустку самовільно. Таким чином, відсутність позивача на службі в період з 01.12.2014 по 31.12.2014 в розумінні вищевказаних правових норм вважається прогулом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року було скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені.

Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області № 79 о/с від 13 лютого 2015 року По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 та № 222 від 03 лютого 2015 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інструктора з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастів та Фастівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (ЄДРПОУ 08673017).

Стягнуто з Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастів та Фастівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (ЄДРПОУ 08673017) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 13 лютого 2015 року по 18 жовтня 2017 року в сумі 59723, 14 гривень (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять три гривні 14 копійок).

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок службового розслідування затверджено начальником Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області 31.12.2014 р., проте, останнім днем строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності був 02.02.2015 (понеділок) . Крім того, суд зазначив, що виплата заробітку за час вимушеного прогулу з вини роботодавця є гарантом можливості реалізації людиною права на працю та захищає працівника від управлінського свавілля. В частині розрахунку суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів вказала, що механізм обчислення середньої заробітної плати у випадку вимушеного прогулу визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 . Середньоденний заробіток позивача складає згідно довідки 62,46 грн. за 1 календарний день, загальна кількість робочих днів становить: 229+251+194=674 робочі дні. З огляду на викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі: 674х88, 61=59723, 14 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

01 листопада 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що у зв`язку із утворенням Національної поліції України було скорочено всі посади в органах МВС України, що унеможливлює поновлення позивача на посаді. Скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції не повно з`ясовані обставини по справі, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Крім того, судом було стягнуто з відповідача на користь позивача суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 59723,14 грн., проте, вказані позовні вимоги не були заявлені останнім під час розгляду в суді першої інстанції.

Позивачем до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на правильність прийняття рішення судом апеляційної інстанції, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Вказував, що з 01.12.2014 перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також зауважив, що оскаржувані накази прийняті з порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення, у зв`язку з неналежним проведенням службового розслідування та порушенням процедури проведення такого розслідування.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24 липня 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 25 квітня 2013 року займав посаду інструктора з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) Головного управління МВС України в Київській області.

Відповідно до наказу Головного управління МВС України в Київській області від 03.02.2015 №222 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " за порушення службової дисципліни, яке виявилось у порушенні ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, виконання статутів і наказів начальника та правил внутрішнього розпорядку, а саме: відсутності на службі без поважних причин з 01.12.2014 по 31.12.2014, тобто вчинення прогулів, інструктора з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) прапорщика міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 63 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ.

Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 13.02.2015 №79 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ за п. 63 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ.

Підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ стали матеріали службового розслідування за фактом невиходу на службу інструктора з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) прапорщика міліції ОСОБА_1 .

Службовим розслідуванням було встановлено, що 10.09.2014 до сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) надійшов рапорт інструктора з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) прапорщика міліції ОСОБА_1 про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22 вересня 2014 року по 19 лютого 2017 року.

Враховуючи напружену ситуацію в країні, працівниками сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) з ОСОБА_1 була проведена роз`яснювальна робота про необхідність посиленої організації навчання особового складу міськвідділу по бойовій і фізичній підготовці та підняття їх бойового духу в умовах сьогодення. Також йому був доведений перелік необхідних документів для подання їх на погодження до ГУ МВС України в Київській області щодо надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

ОСОБА_1 було попереджено про необхідність перебування його на службі до підписання наказу Головного управління про надання йому такої відпустки.

08.10.2014 ОСОБА_1 повторно подав рапорт про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 15 жовтня 2014 року по 19 лютого 2017 року з наданням всього переліку документів для надання зазначеного виду відпустки, які були направленні до Головного управління для погодження.

На вказаному рапорті позивача від 08.10.2014 заступником начальника ГУ МВС України в Київській області полковником міліції Розумом Г.М. була накладена резолюція на Сектор юридичного забезпечення Головного управління для опрацювання даних матеріалів, надання правової оцінки і пропозицій.

22.10.2014 Сектором юридичного забезпечення Головного управління була підготовлена Довідка про можливість надання відпустки ОСОБА_1 для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в якій зазначено, що ОСОБА_1 має право на отримання зазначеного виду відпустки та підстави для відмови у її наданні відсутні.

Після отримання зазначеної довідки всі матеріали були направлені до керівництва Головного управління для погодження, однак вони не були розглянуті у зв`язку зі зміною керівництва Головного управління.

Враховуючи зазначені обставини, 24.11.2014 ОСОБА_1 втретє подав рапорт про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 грудня 2014 року по 19 лютого 2017 року.

01.12.2014 матеріали щодо надання ОСОБА_1 відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вих. №156 були направленні до Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Київській області для вирішення питання для надання такої відпустки.

Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Київській області листом від 22.12.2014 за вих. №3/4948 на №156 від 01.12.2014 повернуло до Фастівського міського відділу матеріали щодо надання соціальної відпустки прапорщику міліції ОСОБА_1 без виконання, оскільки матеріали не відповідають нормам та вимогам наказу Головного управління МВС України в Київській області від 24.11.2014 №2528.

Так, в ході службового розслідування було встановлено, що в період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, мотивуючи це тим, що його дружина вийшла на роботу і не має фізичної можливості доглядати дитину, а відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку розпочинається з дати, зазначеної в рапорті про її надання, а закінчується в день виповнення дитині трьох років (якщо відпустки не буде припинено достроково).

Однак, матеріалів, які були б підставою для відсутності ОСОБА_1 на своєму робочому місці та не виконання у зв`язку з цим своїх службових обов`язків, останнім надано не було. Надати письмові пояснення щодо своєї відсутності на робочому місці ОСОБА_1 також відмовився, про що був складений відповідний Акт.

Таким чином, в ході службового розслідування було встановлено, що інструктор з бойової та фізичної підготовки сектора кадрового забезпечення Фастівського міського відділу (з обслуговуванням міста Фастова та Фастівського району) прапорщик міліції ОСОБА_1 у період з 01.12.2014 по 31.12.2014 на службу не виходив без поважних причин, тобто вчинення прогулів, чим порушив вимоги ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, виконання статутів і наказів начальника та правил внутрішнього розпорядку.

За наслідками службового розслідування було складено відповідний висновок, який затверджений начальником Фастівського МВ ГУ МВС України у Київській області 31.12.2014.

З вищенаведеними обставинами Головне управління МВС України у Київській області дійшло висновку, що ОСОБА_1 своїми діями скоїв вчинок несумісний з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ України, внаслідок чого за порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України останнього було звільнено зі служби з органів внутрішніх справ згідно пункту "Є" статті 63 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Допитана судом у якості свідка ОСОБА_2 , яка на момент звільнення позивача займала посаду інспектора сектора кадрового забезпечення Фастівського МВ, повідомила суду, що позивач писав рапорти про надання відпустки по догляду за дитиною, однак відповідного наказу не було. Також повідомила суду, що складала акти про невихід позивача на службу та акт про відмову позивача ознайомлюватись із наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Допитаний судом у якості свідка ОСОБА_3 повідомив суду, що на момент звільнення позивача проходив службу на посаді старшого інспектора сектора кадрового забезпечення Фастівського МВ. Свідок зазначив, що позивач писав рапорти про надання декретної відпустки та були зібрані відповідні матеріали, які були направлені на погодження. Однак, рапорт позивача не був погоджений та наказу про надання відпустки не було. Свідок ОСОБА_3 також зазначив, що позивач не ходив на роботу та йому було запропоновано надати пояснення щодо відсутності його на службі, однак він відмовився. Крім того, свідок повідомив, що він самостійно телефонував позивачу, щоб він прийшов отримати наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Однак, позивач відмовився його отримати мотивуючи це тим, що наказ незаконний та буде оскаржувати його.

Допитаний судом у якості свідка ОСОБА_4 , який на момент звільнення позивача займав посаду старшого інспектора сектора кадрового забезпечення Фастівського МВ, повідомив, що позивач звертався з рапортами про надання відпустки, однак йому було запропоновано до видання відповідного наказу з`являтись на роботу. Позивач не з`являвся на роботу, у зв`язку з чим було проведено службове розлідування. Свідок зазначив, що позивачу телефонували та пропонували ознайомитись із наказом та отримати трудову книжку, однак він відмовився. Крім того повідомив суду, що відповідачем вчинялись всі заходи щодо ознайомлення позивача із наказом про звільнення, зокрема, позивачу направлялись відповідні листи про ознайомлення із наказом про звільнення, але конверти були повернуті.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення).

Зазначеним положенням визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 11 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ приймають Присягу відповідно до законодавства.

Прямі начальники зобов`язані дбати про безпечні умови служби підлеглих, надавати їм реальні можливості для службового, культурного й морального зростання, створювати належні умови для побуту і відпочинку. При цьому має враховуватися думка колективу органу внутрішніх справ, забезпечуватися гласність і соціальна справедливість.

Відповідно до пункту 23 Положення, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС).

Згідно з статтею 1 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Тобто, підставами для дисциплінарної відповідальності є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту ОВС встановлені права начальників щодо накладання дисциплінарних стягнень.

Так, Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.

Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України.

Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень передбачений статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС, відповідно до якої, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС, порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Згідно пункту 2.1 Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу (далі - РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктом 2.2 Інструкції №230 передбачено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Порядок призначення службового розслідування встановлено розділом III Інструкції №230.

Відповідно до пункту 3.1 Міністр внутрішніх справ України має право призначати службові розслідування за всіма підставами та відносно всіх осіб РНС. Інші начальники мають право призначати службове розслідування відносно осіб РНС, якщо Міністром внутрішніх справ України їм надано повноваження накладати на цих осіб РНС дисциплінарні стягнення.

Згідно пункту 3.2 Інструкція №230 службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

Пункт 3.4 Інструкції №230 встановлює заборону проводити службове розслідування особам, які є підлеглими особи РНС, стосовно якої призначено службове розслідування, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Відповідно до пункту 5.1 Інструкції №230, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

У силу положень пункту 5.4 Інструкції №230, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Пунктом 49 Положення про проходження служби визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною) відпустки, які відповідно до п. 61 Положення надаються відповідно до загального законодавства, яке регулює дані правовідносини.

Статтею 179 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною може бути використана повністю або частинами також батьком дитини чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Вказана норма кореспондується із ст. 18 Закону "Про відпустки" від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 цього Закону відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

У відповідності до ст. 16 Дисциплінарного статуту ОВС у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Згідно з приписами статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого .

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України) .

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

В основі поведінки працівника міліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення службової дисципліни.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

При цьому, під час застосування до осіб дисциплінарного стягнення, важливим є додержання процедури накладення такого стягнення.

Так, Дисциплінарним статутом ОВС встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування .

Зважаючи на те, що висновок службового розслідування було затверджено начальником Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області 31.12.2014, останнім днем строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було 02.02.2015 (понеділок), натомість наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 було винесено 03.02.2015, тобто с порушенням строку накладення дисциплінарного стягнення .

Підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ стали матеріали службового розслідування за фактом невиходу на службу, а саме, позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за п. 63 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ наказом Головного управління МВС України в Київській області від 13.02.2015 р. № 79 о/с.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані накази підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням вимог Закону .

Суд вказує, що право особи на працю захищається Конституцією України. Виплата заробітку за час вимушеного прогулу з вини роботодавця є гарантом можливості реалізації людиною права на працю та захищає працівника від управлінського свавілля.

В свою чергу, вказане положення, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника у засобах до існування на період незаконного звільнення шляхом компенсації певних втрат.

Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим незалежно від вирішення цього спору в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі чи в різних.

Згідно з приписами статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, ч.2 ст.11 КАС України дає можливість суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції не приймалось рішення про поновлення позивача на службі, отже і не виникало обставин щодо необхідності розрахунку та стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

При цьому, Суд вказує, що скаржник в касаційній скарзі не оскаржує розмір стягнутого на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому вказане питання не переглядається судом касаційної інстанції.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі 810/3482/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова