Ухвала

від 17.10.2017 по справі 818/1623/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 р.Справа № 818/1623/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2017р. по справі № 818/1623/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз-сейл"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудз-сейл" (далі - позивач, ТОВ "Фудз-сейл"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.11.2016 року №0001821402.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз-сейл" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.11.2016 року № 0001821402 про збільшення розміру грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Фудз-сейл" з податку на прибуток у сумі 327151,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 305506,00 грн., за штрафними санкціями - 21645,00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз-сейл" (вул. Миргородська, буд. 6, м. Суми, Сумська область, 40007, код ЄДРПОУ 39019967) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) суму судового збору в розмірі 4907,27 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Учасники судового процесу були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 17.10.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Фудз-сейл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.12.2013 року по 31.12.2015 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 131/1402/39019967/41 від 18.07.2016 року (т.1 а.с. 10 - 28), відповідно до якого було встановлено порушення ТОВ "Фудз-сейл":

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 ст. 138, п.п. 1391.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 р., всього в сумі 86580,00 гривень;

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 р., всього в сумі 260686,00 гривень.

04 серпня 2016 року ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення - рішення №00001091402 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "Фудз-сейл" з податку на прибуток у сумі 368911,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 347266,00грн., за штрафними санкціями - 21645,00 грн. (т.1 а.с.29)

Внаслідок подання позивачем скарги на вказане податкове повідомлення - рішення до Державної фіскальної служби України, яка була частково задоволена відповідно до рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 17.10.2016 р. №22419/6/99-99-11-01-01-25, прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 09.11.2016 року №0001821402 про збільшення розміру грошового зобов'язання ТОВ "Фудз-сейл" з податку на прибуток у сумі 327151,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 305506,00 грн., за штрафними санкціями - 21645,00грн. (т.1 а.с. 30 - 37).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, зміна показника валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та в статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ТОВ "Фудз-Сейл" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) був укладений Договір перевезення вантажів № 07-т від 01 лютого 2014 року (т.1 а.с. 38 - 39).

Відповідно до вказаного Договору, Перевізник зобов'язується доставити ввірений вантаж (згідно із товарно-транспортною накладною) до пункту призначення і видати уповноваженій на одержання вантажу особі Вантажоодержувача, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Факт надання ФОП ОСОБА_1 послуг з перевезення вантажів підтверджено актами приймання-передачі виконаних послуг з перевезення вантажу: №1 від 31.03.2014 року, № 2 від 31.03.2014 р., № 3 від 30.06.2014 р., № 4 від 30.09.2014 р., № 5 від 31.12.2014 р., № 1 від 31.03.2015 р., № 2 від 30.06.2015 р., № 3 від 30.09.2015 р., № 4 від 31.12.2015 р., № 1 від 30.06.2015 р., № 2 від 30.09.2015 р., № 3 від 31.12.2015 р. (т.1 а.с. 40 - 51); товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 86 - 230, т.2 а.с. 31 - 250, т.3 а.с. 1 - 250, т.4 а.с. 1 - 250, т.5 а.с. 1 - 45); копіями товарних чеків за 2014, 2015 роки; копіями договорів оренди приміщення № 1/1 від 01.01.2014 р., № 119 від 01.12.2014 р.; копіями наказів № 7 від 01.02.2014 р., № 2 від 01.01.2015 р. "Про затвердження штатного розкладу".

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Фудз-Сейл". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Фудз-Сейл" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від зазначеного вище контрагента, взаємопов'язаності позивача та вказаного контрагента, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між ТОВ "Фудз-Сейл" та ФОП ОСОБА_1 і правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Доводами податкового органу в акті перевірки та в апеляційній скарзі щодо визначених порушень стало те, що акти приймання-передачі виконаних послуг з перевезення вантажу та товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне придбання платником податків послуг у контрагента ФОП ОСОБА_1, оскільки акти приймання - передачі виконаних послуг не містять повної та достовірної інформації щодо надання транспортно - експедиційних послуг, а товарно-транспортні накладні заповнювалися з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на таке.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні врегульовано Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (далі - Правила), де п. 11 урегульовано правила оформлення документів на перевезення.

Так, ч. 2 п. 11.1. Правил встановлено, що товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Окрім того, п. 11.7 передбачено, що в тих випадках, коли в товарно - транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що висновок відповідача щодо складання товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні через відсутність вказівки на відстань, кілометраж, записів про те, в якому стані надавався вантаж для перевезення, записів про час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження молочної продукції, відсутності відомостей про вантаж, є необґрунтованими та неправомірними, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

У зв'язку з великим обсягом інформації щодо переліку товарів, що надавалися для перевезення, в товарно-транспортній накладній міститься посилання на накладну, в якій вже зазначений весь перелік товару з найменуванням, ціною, кількістю, вагою тощо.

Окрім того, необхідно зауважити на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність документів про спеціальну обробку автомобілів, санітарних паспортів на автомобілі, які видаються територіальними санепідемстанціями, що дає право перевозити продукти харчування та молочні продукти з обмеженим терміном реалізації, колегія суддів зазначає на таке.

Відповідно до положень статті 61 Податкового кодексу України органи ДПС здійснюють податковий контроль, який визначено як систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Одним із різновидів податкового контролю є перевірки.

Згідно з п.75.1 Податкового кодексу України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями п.п.75.1.2 Податкового кодексу України визначений вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної перевірки та які платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби в повному обсязі (п.85.2 ПКУ). До їх числа віднесені податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків.

Поряд з цим, згідно з п.44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Колегія суддів зауважує на те, що технічна документація та санітарні паспорти на автомобілі не можуть бути віднесені до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань, тому, відповідно, платник податку не повинен забезпечувати їх зберігання протягом терміну, передбаченого п.44.3 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, а також враховуючи зміст та мету документальної перевірки, вказана документація не може бути предметом дослідження та контролю під час її проведення, а, отже, і підставою для відповідних висновків згідно з вимогами п.83.1, ст.83 Податкового кодексу України.

Щодо твердження суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через додані до матеріалів справи документи податкової звітності ФОП ОСОБА_1, колегія суддів зауважує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку.

ТОВ "Фудз-Сейл" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами та постачальниками.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до валових витрат.

Колегія суддів зазначає, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_1, є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.

З огляду на викладене, позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на відображення валових витрат по операціях з ФОП ОСОБА_1 Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 ст. 138, п.п. 1391.9 ст. 139 Податкового Кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.11.2016 року №0001821402 є неправомірним, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2017р. по справі № 818/1623/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2017 р.