Рішення

від 10.10.2017 по справі 910/13284/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017Справа №910/13284/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/13284/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті";

про стягнення 160 942,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Антощук А.О., договір № 01/14 від 08.01.2014р.

від відповідача: Слюсаренко О.А., угода б/н від 31.08.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАТ" (надалі - позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" (надалі - відповідач ) про стягнення 160 942,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/13284/17 та призначено розгляд справи на 28.09.2017р.

14.09.2017р., 22.09.2017р., 25.09.2017р. через загальний відділ господарського суду від представника позивача надійшли витребувані судом докази.

28.09.2017р. через загальний відділ господарського суду надійшли, від представника позивача заява про стягнення з відповідача судових витрат, від відповідача - відзив на позовну заяву та витребувані судом докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017р. розгляд справи було відкладено на 10.10.2017р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

06.10.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано заперечення на відзив відповідача та заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 78 792,32 грн. заборгованості з оплати товару, 21 931,09 грн. інфляційні втрати, 3358,33 грн. - 3% річних та 7550,67 грн. пені, 1674,49 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 20 від 03.01.2012р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 78 792,32 грн., за прострочення оплати якої також нараховані 21 931,09 грн. - інфляційні втрати, 3358,33 грн. - 3% річних та 7 550,67 грн. пені.

В судовому засіданні 10.10.2017р. заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 111 632,41 грн., визначеної позивачем.

Присутній у судовому засіданні 10.10.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та подав заяву про уточнення заяви про стягнення з відповідача судових витрат.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково в сумі 78 792,32 грн. заборгованості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки продукції № 20, за умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти товар на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.3.2 договору, покупець зобов'язаний оплатити товар шляхом перерахування 100% вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

За умовами п.6.2 договору, датою передачі партії товару вважається дата підписання представником покупця або перевізника товарних накладних.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, згідно з відповідними видатковими накладними, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар загалом на суму 2 171 243,72 грн., а останній отримав товар, проте вартість отриманого товару на суму 78 792,32 позивачу не оплатив.

Оскільки отриманий товар відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 11.07.2017р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, направив відповідачу претензію за вих. № 46 від 11.07.2017р. з вимогою про сплату боргу. У відповіді на претензію за № 17 від 21.07.2017р., відповідач визнав та зобов'язався сплатити заборгованість за отриманий товар. Проте, станом на час розгляду справи в суді відповідач вказану вимогу залишив задоволення.

У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 78 792,32 грн. в судовому порядку.

Станом на 31.07.2017р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені товари у сумі 78 792,32 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 78 792,32 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав суму основного боргу, однак заперечив проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, обґрунтовуючи тим, що позивач не передавав відповідачу повний пакет документів, як встановлено п.4.2 договору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару на суму 2 171 243,72 грн., не надано доказів повної оплати або повернення позивачу товару на суму 78 792,32 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 78 792,32 грн. підлягає задоволенню.

Отже, судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну 2 171 243,72 грн., що не заперечується відповідачем, в той час, як відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару у сумі 78 792,32 грн. не виконав, хоча строк виконання обов'язку оплати вже настав.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки за умовами договору строк оплати відповідачем поставленого позивачем товару не ставиться в залежність від передачі останнім передбаченого договором пакету документів.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження поданих заперечень щодо неможливості проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар, у зв'язку з ненаданням позивачем передбаченого договором пакету документів.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у сумі 78 792,32 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 21 931,09 грн. - інфляційні втрати, 3358,33 грн. - 3% річних та 7550,67 грн. пені, які нараховані за кожною видатковою накладною окремо.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.7.3 договору, за прострочення зобов'язання по оплаті, передбачені п.3.2 і п.3.3 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми, яка підлягає оплаті, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, та задовольняє зазначену вимогу у повному обсязі в сумі 7550,67 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними, та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "АСАТ" та адвокатом Адвокатським об'єднанням Київський адвокат (з 11.09.2017р. перейменовано на АО Бахмач, Олійник та партнери ) укладено Договір про надання правової допомоги № 01/14 від 08.01.2017р., предметом якого є представлення інтересів ТОВ "АСАТ" в судах.

Відповідно до проміжного акта здачі-приймання послуг № 2 від 09.10.2017р. до договору № 01/14 від 08.01.2017р. встановлено, що вартість наданих юридичних послуг адвоката склала 5000,00 грн.

Платіжним дорученням № 698 від 25.09.2017р. позивач сплатив на рахунок АО Бахмач, Олійник та партнери ) 5000,00 грн.

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 005720 від 28.04.2016р., виданого Радою адвокатів міста Києва. Інтереси позивача у даній справі представлялись адвокатом Антощук А.О.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, надано докази фактичного перерахування коштів адвокату на підставі договору, господарський суд дійшов висновку, що витрати, понесені ТОВ "АСАТ", відповідають судовим витратам на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, відтак підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 17, оф. 16; код ЄДРПОУ 33941024) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 23, кв. 6; код ЄДРПОУ 14326366) суму боргу у розмірі 78 792 грн. 32 коп., 21 931 грн. 09 коп. - інфляційні втрати, 3358 грн. 33 коп. - 3% річних та 7550 грн. 67 коп. пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 1674 грн. 49 коп. та 5000 грн. - витрат по оплаті послуг адвоката Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 17.10.2017р.

Суддя А.І. Привалов