Ухвала

від 29.03.2018 по справі 910/13284/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.03.2018Справа № 910/13284/17

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І. , розглянувши при секретарі судового засідання Дьогтяр О.О. у відкритому судовому засіданні

заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті"

про розстрочку виконання судового рішення

у справі № 910/13284/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті";

про стягнення 160 942,17 грн.

За участі представників сторін:

від позивача: Антощук А.О., довіреність б/н від 18.07.2017р.;

Семененко Ю.Б., довіреність б/н від 04.12.2017р.;

від відповідача (заявника): Слюсаренко О.А., ордер серії КВ № 357705 від 31.08.2017р.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАТ" (надалі - позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" (надалі - відповідач ) про стягнення 160 942,17 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. у справі №910/13284/17, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" суму боргу у розмірі 78 792 грн. 32 коп., 21 931 грн. 09 коп. - інфляційні втрати, 3358 грн. 33 коп. - 3% річних та 7550 грн. 67 коп. пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 1674 грн. 49 коп. та 5000 грн. - витрат по оплаті послуг адвоката.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018р. рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. у справі № 910/13284/17 залишено без змін.

Після набранням рішення законної сили 05.02.2018р. видано відповідний наказ.

21.03.2018р. через відділ діловодства суду від представника відповідача отримано заяву про розстрочку виконання судового рішення у справі № 910/13284/17. Дана заява обґрунтована тим, що відповідач перебуває у складному фінансовому стані та не має змоги в повному обсязі виконати рішення суду у визначений законодавством термін, у зв'язку з відсутністю достатньої кількості коштів на рахунках. В той же час відповідач має беззаперечне бажання виконати рішення суду в повному обсязі, про що свідчить добравільна сплата частини заборгованості в розмірі 9562,49 грн. на рахунок позивача після ухвалення рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2018р. розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. у справі № 910/13284/17 призначено на 29.03.2017р.

27.03.2018р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення, в яких останній заперечує проти задоволення заяви та вказує на те, що відповідачем до заяви не додано доказів на підтвердження існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим. Крім того, відповідачем до заяви не додано доказів вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду та сплату існуючої заборгованості.

Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. у справі № 910/13284/17, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018р., у справі №910/13284/17, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" суму боргу у розмірі 78 792 грн. 32 коп., 21 931 грн. 09 коп. - інфляційні втрати, 3358 грн. 33 коп. - 3% річних та 7550 грн. 67 коп. пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 1674 грн. 49 коп. та 5000 грн. - витрат по оплаті послуг адвоката.

Після набранням рішення законної сили 05.02.2018р. видано відповідний наказ.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 237 Господарського кодексу України).

При цьому, відповідно до частин 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв'язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, на виконання судового рішення у справі заявник (боржник) повинен повернути стягувачу належне останньому майно (грошові кошти), тому подальше невиконання остаточного судового рішення буде прямим порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що протягом зазначеного заявником строку розстрочення виконання рішення кредитор не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки за практикою Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2016 у справі № 3-1276гс15, "невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період такого розстрочення або відстрочення".

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 14.12.2016 у справі № 922/796/15.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності активів та реальної загрози зупинення господарської діяльності у зв'язку з виконанням рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання розстрочки виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Даванті про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. у справі №910/13284/17.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Даванті про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. у справі № 910/13284/17

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 03.04.2018р.

Суддя А.І. Привалов