Рішення

від 12.10.2017 по справі 910/13757/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017Справа №910/13757/17 З позовом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Колективне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

ОСОБА_1

третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

ОСОБА_2

про визнання недійсним та скасування наказу

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Кучерявий І.А. (довіреність)

від відповідача: Тичина І.В. (довіреність)

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: ОСОБА_5 (договір)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (відповідач) в якому просить суд визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Київській області від 12.08.2013 №КИ/3221886000:03:165/00004368 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що як вбачається з Державного акта на право постійного користування землею Серії НОМЕР_2, виданого 19 серпня 1998 року, відповідно до рішення №22 Новопетрівської сільської ради народних депутатів від 12.06.1998, радгоспу ім. Ватутіна надано у постійне користування 878,8 га землі в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського виробництва.

За доводами позивача земельна ділянка, яка була надана у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства згідно із оскаржуваним наказом, входила до складу земель, що перебували у постійному користуванні радгоспу ім. Ватутіна. Оскільки, будь-які докази припинення права постійного користування зазначеною у Державному акті земельною ділянкою правонаступником радгоспу ім. Ватутіна - Колективним сільськогосподарським підприємством імені Ватутіна відсутні, то на думку позивача, наказ відповідача підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Також позивач стверджує, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 у відповідності до Генерального плану села Нові Петрівці передбачена для житлової забудови, тобто категорія земель - житлова та громадська забудова, а тому вказана земельна ділянка підлягала передачі до комунальної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13757/17, залучено до участі у справі Колективне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна, як третю особу 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_1, як третю особу 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2, як третю особу 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та призначено справу до розгляду на 05.09.2017.

05.09.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 3 надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких третя особа в заперечення на позов посилається на те, що спір у даній справі не підлягає розгляду в господарському суді; обставини наведені у позові не підтверджені належними доказами; чинним законодавством не передбачено правонаступництва на право землекористування; спір про такий самий предмет позову за участю тих самих посадових осіб вже розглядався в порядку адміністративного судочинства. Також у своїх запереченнях третя особа зазначила, позовні вимоги Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області не підлягають задоволенню у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 розгляд справи №910/13757/17 відкладено на 26.09.2017.

22.09.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення та заперечення по справі, в яких відповідач позовні вимоги Новопетрівської сільської ради заперечив, посилається на те, що спір у даній справі не підлягає розгляду в господарському суді; обставини наведені у позові не підтверджені належними доказами. Також у своїх запереченнях відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

26.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові додаткові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2017 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача заявив усне клопотання про витребування доказів, просив витребувати у позивача документи в підтвердження того, що земельна ділянка на момент видачі спірного наказу не належала до державної власності.

Представник позивача не заперечив проти клопотання про витребування доказів та зазначив, що не заперечує факт належності земельної ділянки, на момент видачі відповідачем спірного наказу, до земель, які знаходяться за межами села Нові Петрівці.

У зв'язку з наданням представником позивача вищезазначених пояснень, представник відповідача просив суд залишити без розгляду клопотання про витребування доказів.

Судом залишено без розгляду клопотання про витребування доказів.

Також в судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень.

Представник третьої особи 3 надав суду пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 розгляд справи №910/14016/17 відкладено на 12.10.2017, зобов'язано сторін надати пояснення і докази по справі та зобов'язано Вишгородську районну державну адміністрацію Київської області надати суду завірені належним чином копії матеріалів реєстраційної справи Колективного сільськогосподарського підприємство імені Ватутіна (ідентифікаційний код 00849540).

10.10.2017 через відділ діловодства суду від Вишгородської районної державної адміністрації надійшли матеріали реєстраційної справи Колективного сільськогосподарського підприємство імені Ватутіна.

11.10.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли витребувані письмові пояснення та документи по справі.

11.10.2017 через відділ діловодства суду відповідача надійшли документи по справі та пояснення, в яких відповідач зазначив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 до архіву відділу у вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області не передавався.

12.10.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 3 надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких серед іншого, третя особа зазначила, що чинним законодавством не передбачено правонаступництва на право землекористування.

Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2017 підтримав вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

Представники третіх осіб 1, 2 в судове засідання не з'явились. Про розгляд справи треті особи 1, 2 були повідомлені ухвалою суду від 26.09.2017.

Представник третьої особи 3 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В судовому засіданні 12.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із листом № 29-10-0.31-5722/2-14 від 13.08.2014 Головного управління Держземагентства у Київській області за результатами розгляду запиту № 1 від 04.08.2014 адвоката Морозова М. В. у зв'язку з наданням адвокатських послуг Новопетрівській сільській раді Вишгородського району Київської області, Головним управлінням повідомлено про видачу ним наказів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам в межах Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області для ведення особистого селянського господарства та для ведення садівництва, у відповідності до повноважень визначених статтею 122 Земельного кодексу України, земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1.

Так, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області видано наказ №КИ/3221886000:03:165/00004368 від 12.08.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що, відповідач не мав права передавати у власність та надавати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, з подальшою передачею їх у власність ОСОБА_1 без їх попереднього вилучення у землекористувача КСП імені Ватутіна та у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки Генеральному плану села Нові Петрівці. Позивач стверджує, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 у відповідності до Генерального плану села Нові Петрівці передбачена для житлової забудови, тобто категорія земель - житлова та громадська забудова, а тому вказана земельна ділянка підлягала передачі до комунальної власності.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

У відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно з ст. 15-1 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу), до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до постанов Кабінету міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" № 442 від 10.09.2014, "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" №5 від 14.01.2015, Головне управління Держземагентства у Київській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Частино 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як встановлено судом, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області видано наказ №КИ/3221886000:03:165/00004368 від 12.08.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутній та на вимогу суду відповідачем та третьою особою 2 не наданий. За письмовими поясненнями відповідача проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 до архіву відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області не передавався.

Як підтверджено матеріалами справи, в подальшому право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.11.2013, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голуб Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №2986.

За обґрунтуваннями позивача, земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 у відповідності до Генерального плану села Нові Петрівці передбачена для житлової забудови та відповідно підлягала передачі до комунальної власності. Позивач стверджує, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач не врахував невідповідність місця розташування земельної ділянки Генеральному плану села Нові Петрівці. В підтвердження своїх доводів позивачем надано в матеріали справи Генеральний план села Нові Петрівці та схематичне розміщення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 на Генеральному плану села Нові Петрівці.

Так, відповідно до ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу) підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 3 статті 83 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу) передбачено, що земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (ст. 38 ЗК України).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011 (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу), генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 1ст. 16 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").

Приписами статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником (ч. 1). Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (ч. 2).

Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування (ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").

Як встановлено судом, 02.04.2013 Новопетрівською сільською радою Вищгородського району Київської області прийнято рішення № 482-21-6 "Про затвердження Генерального плану села Нові Петрівці", згідно із яким затверджено містобудівну документацію "Генеральний план села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області" з розрахунковим періодом до 2030 року.

Як вбачається з викопіювання з Генерального плану села Нові Петрівці та здійсненого позивачем схематичного зображення на Генеральному плані, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 знаходиться в зоні 12 - пожежне депо на 2 автомобіля.

Як встановлено судом, рішенням Вишгородської районної ради Київської області "Про встановлення (зміну) меж села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області" №384-29-VI від 22 серпня 2013 року змінено межі села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, включивши в межі села Нові Петрівці земельні ділянки площею 1166,4591 га та затверджено територію села Нові Петрівці загальною площею 2105,5447 га. Встановлено межі села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області згідно з проектом із землеустрою щодо встановлення (зміни) межі адміністративно-територіальної одиниці села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Зобов'язано Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області на місцевості відповідно до вимог законодавства.

Також в подальшому, 04.08.2014 Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області прийнято рішення № 800-34-VI "Про оформлення права комунальної власності на земельні ділянки, що ввійшли в межі села Нові Петрівці", яким з метою забезпечення жителів села - учасників Антитерористичної операції на Сході нашої держави земельними ділянками та на виконання рішень Новопетрівської сільської ради "Про затвердження Генерального плану села Нові Петрівці" №482-21-6 від 02.04.2013, Вишгородської районної ради "Про встановлення (зміну) меж села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області" №384-29-VI від 22.08.2013 відповідно до статей 83, 173 Земельного кодексу України, та керуючись статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішено:

- з метою встановлення можливості виділення та кількості доступних для виділення земельних ділянок, провести внутрішню інвентаризацію земельних ділянок, включених в межі села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області;

- у випадку виявлення передачі земельних ділянок державної власності у приватну власність або в користування з порушенням норм земельного та містобудівного законодавства вжити заходів щодо оскарження рішень органів державної виконавчої влади на підставі яких вони вибули з власності (користування) держави, та скасувати державну реєстрацію цих земельних ділянок;

- здійснити оформлення права комунальної власності за територіальною громадою села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області на земельні ділянки державної власності, включені в межі села Нові Петрівці.

З огляду на наведене, 22.08.2013 відбулась зміна меж села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, внаслідок чого в межі села Нові Петрівці включено земельні ділянки площею 1166,4591 га та затверджено територію села Нові Петрівці загальною площею 2105,5447 га.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка була надана у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства згідно із оскаржуваним наказом, на момент його прийняття відповідачем, не перебувала у державній власності та знаходилась в межах села Нові Петрівці до прийняття Вишгородської районної ради Київської області рішення "Про встановлення (зміну) меж села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області".

В той же час, представник позивача в судових засіданнях від 26.09.2017 та 12.10.2017 підтвердив, що на момент видачі відповідачем оскаржуваного наказу, земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 належала до земель, які знаходились за межами села Нові Петрівці.

Доказів наявності, станом на час прийняття оскаржуваного наказу, рішення органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 до комунальної власності матеріали справи не містять. .

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю.

Згідно із приписів статті 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів наведених норм, реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Новопетрівська сільська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Однак, враховуючи відсутність доказів того, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 станом на час прийняття оскаржуваного наказу належала до земель комунальної власності, то відсутні підстави вважати, що наказом Головного управління Держземагенства в Київській області №КИ/3221886000:03:165/00004368 від 12.08.2013 були порушені права територіальної громади села Нові Петрівці, від імені якої повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності здійснює Новопетрівська сільська рада, та а також вимоги норм Земельного кодексу України та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 1 ГПК України).

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право, а встановленим судом обставинами підтверджено відсутність порушеного права позивача внаслідок прийняття оскаржуваного наказу, то суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Так, обґрунтовуючи заявлений позов про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагенства в Київській області від 12.08.2013 №КИ/3221886000:03:165/00004368 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" позивач, також посилався на те, земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 станом на час прийняття оскаржуваного наказу належала до складу земель, що перебували у постійному користуванні радгоспу ім. Ватутіна, правонаступником якого є Колективне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна, та право користування якого земельною ділянкою вказаною в Державному акті на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, у встановленому законом порядку, не припинене.

Згідно із матеріалами реєстраційної справи Колективного сільськогосподарського підприємство імені Ватутіна, що надані на вимогу суду Вишгородською районною державною адміністрацією судом встановлено наступне.

Так, відповідно до п. 1.1., п. 1.2. Статуту Колективного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна у редакції, зареєстрованій 13.09.2001 року, колективне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна, с. Нові Петрівці, створено в результаті приватизації трудовим колективом майна Державного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна, с. Нові Петрівці, на підставі Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі". Колективне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна є правонаступником всіх прав і обов'язків Державного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна.

Згідно із п. 1, п. 3 Статуту Державного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна у редакції, зареєстрованій 30.09.1996 року за №142, Державне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна засноване на державній власності, підпорядковане Державному комітету України з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості і входить до складу об'єднання "Київсадвинпром" на добровільних засадах. Найменування підприємства - Державне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна.

У пункті 3 Статуту Державного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна вчинено допис рукописного тексту "являється правонаступником всіх прав та обов'язків радгоспу імені Ватутіна". Відомості щодо того, хто саме є виконавцем вказаного рукописного запису та ким вчинено підпис із зазначенням "вірно", в матеріалах реєстраційної справи відсутні. Інших редакцій статутів вказаного підприємства позивачем суду не представлено.

В обґрунтування того, що Колективне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна є правонаступником радгоспу імені Ватутіна, позивач посилається на рішення Господарського суду Київської області від 26 червня 2013 року у справі №17/013-10/19/8 за позовом прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" від 26.04.2004 року за № 271 та "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення ПП "Фірма "Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту" від 03.03.2006 року за № 115.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 станом на час прийняття оскаржуваного наказу належала до складу земель, що перебували у постійному користуванні радгоспу ім. Ватутіна на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серії НОМЕР_2, виданого 19 серпня 1998 року.

Надані позивачем в матеріали справи копії схеми складу земельних угідь по землекористувачах в межах Новопетрівської сільської ради 1992 року та плану зовнішніх меж землекористування радгоспу ім. Ватутіна не підтверджують належності земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 до земель вказаних у Державному акті на право постійного користування землею Серії НОМЕР_2, виданого 19.08.1998.

При цьому, позивач у письмових поясненнях від 2509.2017 заперечив щодо призначення експертизи у даній справі щодо меж земельної ділянки Колективного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна.

Враховуючи наведене вище, з урахуванням наявних в матеріалах справи відомостей щодо розпаювання земель Колективного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна, позивач у відповідності до приписів ст. ст. 33-34 не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження того, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 входить до земель наданих в постійне користування радгоспу ім. Ватутіна згідно із Державним актом на право постійного користування землею Серії НОМЕР_2, виданого 19.08.1998.

Докази того, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 належить на праві постійного користування чи на іншому праві Колективному сільськогосподарському підприємству імені Ватутіна в матеріалах справи відсутні та позивачем і третьою особою 1 суду не надані.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та відсутність порушеного права та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок прийняття Головним управлінням Держземагенства в Київській області наказу №КИ/3221886000:03:165/00004368 від 12.08.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагенства в Київській області від 12.08.2013 №КИ/3221886000:03:165/00004368 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність".

Відповідач та третя особа 3 в запереченнях на позов, посилались на те, що даний спір є спором між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції не може бути предметом розгляду спору відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає вирішенню в господарському суді.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Зі змісту статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Спір у справі, що розглядається, стосується визнання недійсним та скасування наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність.

Таким чином, спір у даній справі щодо оспорення рішення про передачу земельної ділянки у власність та відповідно оспорювання правомірності набуття певною особою спірної земельної ділянки, підвідомчий господарським судам, оскільки виникає спір про право цивільне.

Також, приписами пункту 17.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам роз'яснено, що справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень та які не мають ознак справ адміністративної юрисдикції повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає необґрунтованими наведені вище заперечення відповідача та третьої особи 3.

Окрім того, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 липня 2016 року у справі №826/14611/14 за Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, в тому числі №КИ/3221886000:03:165/00004368 від 12.08.2013, скасував рішення судів попередніх інстанцій та провадження у справі закрив у зв'язку із тим, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства.

Щодо заявленої відповідачем у відзиві заяви про застосування строку позовної давності до вимог позивача, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Водночас, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Враховуючи те, що судом встановлено необґрунтованість позовних вимог, то позов не підлягає задоволенню саме з вказаних підстав, а тому заявлена відповідачем заява про застосування позовної давності розгляду не підлягає.

Також в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

З урахуванням наведеного, посилання третьої особи 3 на застосування строків позовної давності до вимоги позивача до розгляду судом не приймається.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позову Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір, відповідно до ст. ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2017.

Суддя С.О. Турчин