Постанова

від 05.12.2018 по справі 910/13757/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13757/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

за участю представників:

позивача - Кучерявий І.А.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи 1 - не з'явився,

третьої особи 2 - не з'явився,

третьої особи 3 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 (головуючий суддя Коротун О.М., судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) та рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 (суддя Турчин С.О.)

у справі № 910/13757/17

за позовом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Колективне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_5, ОСОБА_6

про визнання недійсним та скасування наказу,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. В серпні 2017 року Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування наказів, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Київській області від 12.08.2013 №КИ/3221886000:03:165/00004368 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не мав права передавати у власність та надавати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, з подальшою передачею у власність ОСОБА_5 без попереднього вилучення у землекористувача КСП імені Ватутіна та у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки Генеральному плану села Нові Петрівці. Позивач також стверджує, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 у відповідності до Генерального плану села Нові Петрівці передбачена для житлової забудови, тобто категорія земель - житлова та громадська забудова, а тому вказана земельна ділянка підлягала передачі до комунальної власності.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 в задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Мотивуючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними з огляду на відсутність доказів перебування земельної ділянки, яка була передана у приватну власність спірним наказом відповідача від 12.08.2013, в комунальній власності, а тому відсутні підстави вважати, що наказом відповідача порушено права позивача, а також вимоги норм Земельного кодексу України та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Крім того, за висновком суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами перебування вказаної земельної ділянки в постійному користуванні КСП ім. Ватутіна на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії II-КВ №000380, виданого 19.08.1998.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 рішення суду першої інстанції змінено з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині даної постанови, резолютивну частину рішення залишено без змін.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що земельна ділянка, яка була передана у приватну власність на підставі оскаржуваного наказу відповідача від 12.08.2013, входить до земель, наданих у постійне користування КСП ім. Ватутіна та попередньо не була вилучена з його користування, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ без дотримання встановленого ст.ст. 141, 149 Земельного кодексу України порядку припинення права постійного користування, фактично позбавив законного землекористувача права користування частиною земельної ділянки, що порушує положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не порушено права позивача при прийнятті оскаржуваного наказу, з огляду на що у Новопетрівської сільської ради відсутнє право на звернення до суду, а обраний спосіб захисту порушеного права не спрямований на захист порушеного права, що є окремою підставою відмови в позові.

7. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням Держземагенства у Київській області видано наказ №КИ/3221886000:03:165/00004368 від 12.08.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5 на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

8. В подальшому право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.11.2013, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голуб Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №2986.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. Суд апеляційної інстанції не врахував положення ч. 4 ст. 173 та ч. 2 ст. 148-1 Земельного кодексу України в частині того, що землі державної власності, які перебували в постійному користуванні КСП ім. Ватутіна, у зв'язку зі зміною меж населеного пункту переходять у комунальну власність територіальної громади с. Нові Петрівці в особі Новопетрівської сільської ради, право постійного користування на земельну ділянку залишається незмінним та діючим.

11. Господарськими судами безпідставно відхилено доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваного наказу містобудівному законодавству.

12. Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач порушив права позивача, як представника територіальної громади села Нові Петрівці, на належне виконання її рішення, а саме рішення "Про затвердження генерального плану села Нові Петрівці" від 02.04.2013 № 482-21-6, яке прийнято відповідно до законодавства та є обов'язковим до виконання відповідно до ст. 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з огляду на що оскаржувані судові рішення не відповідають нормам матеріального права в частині висновків про відсутність порушеного права позивача.

Позиція учасників справи

13. 08.05.2018 на адресу суду від представника третьої особи ОСОБА_6 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 29.03.2018 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 10 днів з дня вручення цієї ухвали, вручення зазначеній третій особі ухвали суду 16.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з огляду на приписи статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив суд залишає без розгляду.

14. Відповідач, треті особи 1 та 2 не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу, наданим їм відповідно до положень ст. 295 ГПК України, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

15. Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

16. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у згаданій редакції)).

17. Підвідомчість господарських справ встановлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу (у вказаній редакції), за змістом пунктів 1, 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, і справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

18. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

19. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи касаційним судом, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

20. Натомість відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), положення якої кореспондуються із частиною першою статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи касаційним судом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

21 . Разом з тим, згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи.

22 . Аналіз наведених норм права свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

23 . Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

24 . Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

25 . Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

26. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

27. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

28. Згідно із частинами другою та третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 Земельного кодексу України.

29. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

30. Ураховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру, яким затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку із земель державної власності у власність фізичній особі, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення безпосередньо впливає на права та обов'язки цієї фізичної особи. При цьому сама лише обставина, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, не могла бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків такої особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/13755/17 та від 15.05.2018 у справі №911/4144/16.

31. Отже, зважаючи на характер правовідносин у даній справі, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

32. За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

33. Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження в цій справі.

34. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

35. За змістом частини другої статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

36. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

37. Водночас, колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі №916/1973/13, до закінчення перегляду в касаційному порядку зупинялось провадження у даній справі, дійшла висновку, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна покладати обов'язок об'єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення. Така позиція висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17.

38. Однак, враховуючи встановлені судом касаційної інстанції підстави для закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, така правова позиція Великої Палати Верховного Суду не може бути застосована.

39. За змістом частини четвертої статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі суд також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області - задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 - скасувати.

3. Провадження у справі № 910/13757/17 закрити.

4. Повернути Новопетрівській сільській раді Вишгородського району Київської області (код 04359620) з Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 600,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 01.08.2017 № 227, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 760,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 23.10.2017 № 319, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 200,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 21.02.2018 № 36.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.