Рішення

від 10.10.2017 по справі 910/14075/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017Справа №910/14075/17

За позовом Приватного підприємства Рубіком-Ю

до 1. Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державне підприємство Дослідне господарство Саливонківське Інституту

біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук

України

про стягнення 488.431,04 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Зайцев М.М., довіреність № 2 від 20.08.2017

від відповідача-1 Голуб'ятникова Ю.А., довіреність № 81 від 11.09.2017

від відповідача-2 не з'явився

від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства Рубіком-Ю про

- визнання незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський з невиконання вимоги Приватного підприємства Рубікон про повернення на користь Державного підприємства Дослідне господарство Саливонківське Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 488.431,04 грн.;

- стягнення з Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський на користь Приватного підприємства Рубіком-Ю 488.431,04 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 26.04.2016 між ПП Рубіком-Ю та ДП Дослідне господарство Саливонківське Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України було укладено договір купівлі-продажу № 13, на виконання якого третьою особою на рахунок позивача, який відкритий у Публічному акціонерному товаристві Банк Михайлівський , перераховані кошти в сумі 488.431,04 грн. Позивач звернувся до ПАТ Банк Михайлівський з метою отримання підтвердження щодо зарахування грошових коштів. Зарахування було підтверджене банком, але позивача також було повідомлено про те, що рішенням Національного банку України № 14/БТ від 23.05.2016 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський до категорії неплатоспроможних відповідача було віднесено до категорії неплатоспроможних банків. Листом № 6/1 від 06.07.2016 позивач звернувся до відповідачів з вимогою про повернення грошових коштів на користь третьої особи, проте тимчасова адміністрація ПАТ Банк Михайлівський вимогу не виконав. Позивач вважає, що такі дії відповідачів є неправомірними, оскільки кошти надійшли після запровадження тимчасової адміністрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 порушено провадження у справі № 910/14075/17; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство Дослідне господарство Саливонківське Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України ; призначено справу до розгляду на 28.09.2017.

Третя особа у поясненнях, що надійшли до суду 20.09.2017, просить розглядати справу без участі представника третьої особи та просить задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки кошти третьою особою на рахунок позивача, що відкритий у відповідача-1 були перераховані після запровадження у банку тимчасової адміністрації, а отже відповідач-1 не має права відмовити позивачу у поверненні грошових коштів.

Відповідач-1 у поданому 21.09.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016 оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський . Згідно зі ст. 45 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб протягом 30 днів з дня публікації відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Інформація про ліквідацію банку була розміщена 16.07.2016. У встановлений Законом строк (16.07.2016 - 15.08.2016), позивач скористався своїм правом та звернувся до Уповноваженої особи Фонду з вимогою. Приватне підприємство Рубіком-Ю включено до реєстру кредиторів АТ Банк Михайлівський на суму 488.562,27 грн. (7 черга). Кошти в сумі 488 431,04 грн., які надійшли на поточний рахунок позивача в ПАТ Банк Михайлівський від третьої особи згідно платіжних доручень № 671 від 26.05.2016; № 672 від 26.05.2016, ввійшли до акцептованої суми кредиторських вимог. Отже, кредиторські вимоги позивача задоволені в повному обсязі. Вважає, що позивачем не подано доказів порушення його прав і інтересів, не доведено наявність та обґрунтованість обставин викладених в позовній заяві, а тому вважає, що в позові слід відмовити.

Відповідач-2 у поданому 28.09.2017 до відділу діловодства суду проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач маючи поточний рахунок у відповідача-1 має статус кредитора Банку, тому на його вимоги поширюється обмеження встановлені приписами п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Відповідно до ст. 49 вказаного Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії позивач, як кредитор банку мав звернутися із заявою до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський про визнання його кредиторських вимог. Позивач не скористався своїм правом кредитора щодо акцептування своїх кредиторських вимог шляхом подання заяви на ім'я Уповноваженої особи Фонду заяви про акцептування його вимог, як кредитора. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення строку, вважаються погашеними. Законодавством не передбачено можливості поновлення строку для подання заяви акцептованих вимог кредиторів за наявності поважних причин. Стягнення коштів з ПАТ Банк Михайлівський суперечить нормам спеціального Закону, а також призведе до порушення черговості задоволення вимог кредиторів, проте позивач просить задовольнити вимоги поза межами ліквідаційної процедури.

Позивач в судовому засіданні 28.09.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач-1 в судовому засіданні 28.09.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Відповідач-2 в судовому засіданні 28.09.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 28.09.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 10.10.2017.

Позивачем 28.09.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/14075/17 для ознайомлення. Представник позивача 02.10.2017 ознайомився з матеріалами справи № 910/14075/17 що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою останнього.

Позивачем 10.10.2017 до відділу діловодства суду подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд

- визнати незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський з невиконання вимоги Приватного підприємства Рубікон про повернення на користь Державного підприємства Дослідне господарство Саливонківське Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 488.431,04 грн.

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство Банк Михайлівський повернути на користь Державного підприємства Дослідне господарство Саливонківське Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 488.431,04 грн.

Подана позивачем 10.10.2017 заява про зміну предмету позову не приймається судом до розгляду, з огляду на наступне

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи -протоколу судового засідання від 28.09.2017, суд в судовому засіданні вже заслухав позовні вимоги позивача та виступи відповідачів. Вказане свідчить про те, що суд розпочав розгляд спору по суті.

Відповідач-2 в судове засідання 10.10.2017 не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 2017 свідчить про те, що представник відповідача-2 Дворніченко Л.В. згідно довіреності № 27-10074/17 від 15.05.2017 був присутній в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 10.10.2017.

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 28.09.2017 представника відповідача-2 Дворніченко Л.В. про те, що останньому повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/14075/17.

Третя особа в судове засідання 10.10.2017 не з'явилась, письмові пояснення не подала.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача-2.

В судовому засіданні 10.10.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідачів, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.04.2016 між Приватним підприємством Рубіком-Ю (позивач, продавець) та Державним підприємством Дослідне господарство Саливонківське Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (третя особа, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 13 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

В п. 2.1 договору визначено, що товаром є : засоби захисту рослин (перелік специфікації - додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 4.1 договору загальна ціна товару становить 918.431,04 грн.

Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець здійснює повну оплату за товар на умовах 100% передоплати.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 13 від 26.04.2017 про сплату вартості товару в розмірі 918.431,04 грн. на рахунок № 26005300115901 в ПАТ Банк Михайлівський , МФО 380935.

Третя особа здійснила часткову передоплату за виставленим рахунком наступним чином: згідно платіжного доручення № 671 від 26.05.29016 на суму 284.214,92 грн. та згідно платіжного доручення № 672 від 26.05.2016 на суму 204.216,12 грн., загалом в розмірі 488.431,04 грн.

На підставі рішення Правління Національного банку України № 14/БТ від 23.05.2016 Про віднесення ПАТ Банк Михайлівський до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 від 23.05.2016 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Михайлівський та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку , згідно якого розпочато процедуру виведення ПАТ Банк Михайлівський з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації стром на один місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016 включно.

Позивач 07.07.2016 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Михайлівський з вимогою № 6/1 від 06.07.2016 про повернення коштів в розмірі 488.431,04 грн. на поточний рахунок Державного підприємства Дослідне господарство Саливонківське Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України за № 26003435476, МФО 380805, код 00497681 в АТ Райффайзен банк Аваль , м. Київ.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Михайлівський листом № 05-1477 від 12.07.2016 повідомив позивача про те, що у ПАТ Банк Михайлівський з 23.05.2016 запроваджено тимчасову адміністрацію, під час якої у відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб задоволення кредиторів не здійснюється.

12.07.2016 Правління Національного банку України прийнято рішення № 124-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський .

На підставі рішення Правління Національного банку України прийнято рішення № 124-рш від 12.07.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних винесено рішення № 1213 від 12.07.2016, згідно з яким з 13.07.2016 розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк Михайлівський .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті Урядовий кур'єр або Голос України не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Інформацію про ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський опубліковано в газеті Голос України № 132 (6386) від 16.07.2016, а також розміщено на офіційному сайті Фонду за адресою: www.fg.gov.ua.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

12.08.2016 позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський із заявою про задоволення вимог кредитора щодо залишку коштів на рахунку № 26005300115901 в розмірі 488.562,27 грн.

Згідно наданого відповідачем-2 витягу з переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ Банк Михайлівський акцептованих уповноваженою особою Фонду, затвердженого рішенням № 2414 від 10.11.2016 вбачається. що вимоги позивача включено до реєстру кредиторів на суму 488.562,27 грн. та визначено 7 чергу задоволення вимог.

Спір виник внаслідок того, що відповідач-1 неправомірно відмовив позивачу у перерахуванні коштів в сумі 488.431,04 на рахунок третьої особи, які надійшли на рахунок позивача у відповідача-1 після запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Михайлівський , у зв'язку з чим просить стягнути вказані кошти.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Стаття 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначає, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Пунктом 16 статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п. 1 ст. 34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Статтею 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 частини 5 статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом з цим, відповідно до п. 5 частини 6 статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язання банку, передбачені пунктами 2, 6 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з абз. 8 п. 1.16 розділу ІІІ рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку обмеження, встановлені абзацом другим пункту 1.15 цієї глави (задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку), не поширюються на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

З огляду на те, що кошти в розмірі 488.431,04 грн. були перераховані на рахунок позивача, що відкритий у ПАТ Банк Михайлівський після запровадження в ньому тимчасової адміністрації, тому обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Отже в силу п. 5 ч. 6 статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Уповноважена особа ПАТ Банк Михайлівський мала виконати розпорядження позивача в розмірі 488.431,04 грн., а залишок коштів в розмірі 131,23 грн. (488.562,27 грн. заявлені позивачем в заяві про задоволення вимог кредитора - 488.431,04 грн.) мав включити до реєстру акцептованих кредиторів.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з ПАТ Банк Михайлівський коштів в сумі 488.431,04 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський з невиконання вимоги Приватного підприємства Рубікон про повернення на користь Державного підприємства Дослідне господарство Саливонківське Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 488.431,04 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, суд зазначає, що вимога про визнання незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський з невиконання вимоги Приватного підприємства Рубікон про повернення на користь Державного підприємства Дослідне господарство Саливонківське Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 488.431,04 грн. фактично є обставиною, якою позивач обґрунтовує свої інші вимоги - вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський 488.431,04 грн.

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Водночас заявлена позивачем вимога в частині визнання незаконними дії відповідачів щодо невиконання вимоги позивача про повернення на користь третьої особи 488.431,04 грн. не зможе забезпечити їх поновлення, а отже обраний позивачем спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Посилання відповідача-1 на наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Михайлівський № 7 від 23.05.2016 Про заборону видаткових операцій , яким заборонено здійснювати у ПАТ Банк Михайлівський будь-які видаткові операції - безготівкові та готівкові, здійснювати оплату за укладеними правочинами без дозволу Уповноваженої особи, не приймається судом до уваги, оскільки Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб має вищу юридичну силу.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного підприємства Рубіком-Ю є необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки за приписами ст. 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, суд дійшов висновку, що за наслідками часткового задоволення позову судові витрати у даній справі, які в силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України розподіляються відносно задоволених вимог, підлягають стягненню з відповідача-2 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський (01001, м. Київ, пров. Рильський, 10/12/3, код ЄДРПОУ 38619024) на користь Приватного підприємства Рубіком-Ю (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 3-А, кв. 86, код ЄДРПОУ 38013744) грошові кошти в сумі 488.431 (чотириста вісімдесят вісім тисяч чотириста тридцять одну) грн. 04 коп.

3. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) на користь Приватного підприємства Рубіком-Ю (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 3-А, кв. 86, код ЄДРПОУ 38013744) 7.326 (сім тисяч триста двадцять шість) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 20.10.2017.

СуддяВ.В.Сівакова