Постанова

від 16.01.2018 по справі 910/14075/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2018 р. Справа№ 910/14075/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

представники сторін не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року (повний текст складено 20.10.2017 р.)

у справі № 910/14075/17 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Рубіком-Ю"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України"

про стягнення 488 431,04 грн., -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Рубіком-Ю" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання незаконними дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) та ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - відповідач-1) з невиконання вимоги позивача про повернення на користь ДП "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (далі - третя особа) 488431,04 грн. та стягнення з відповідача-1 на користь позивача 488 431,04 грн. (а.с. 6-9).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання Договору купівлі-продажу № 13 від 24.06.2016 р. третя особа, як покупець перерахувала позивачу, як продавцю грошові кошти у сумі 488431,04 грн. на відкритий у відповідача-1 рахунок позивача. Після звернення до відповідача-1 з метою отримання підтвердження зарахування вказаних коштів, позивач отримав позитивну відповідь, а також інформацію про те, що відповідача-1 віднесено до категорії неплатоспроможних. Позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою про повернення грошових коштів на користь третьої особи (лист № 6/1 від 06.07.2016), яку відповідачем залишено без задоволення. Позивач вважає дії відповідачів щодо незадоволення вказаної вимоги неправомірними, оскільки кошті, які він просив повернути надійшли після запровадження тимчасової адміністрації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року у справі № 910/14075/17 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Банк Михайлівський" на користь ПП "Рубіком-Ю" грошові кошти в сумі 488431,04 грн., стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ПП "Рубіком-Ю" 7 326,46 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено (а.с.71-79).

27 жовтня 2017 року ПАТ "Банк Михайлівський" звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року у справі № 910/14075/17, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі № 910/14075/17 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що кредиторські вимоги позивача акцептовано та віднесено до 7-ї черги задоволення, а тому на позивача, як кредитора банку розповсюджується дія визначених п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмежень і прийняття оскаржуваного рішення призведе до подвійного задоволення кредиторських вимог позивача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Михайлівський" у справі № 910/14075/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А.

16 листопада 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Банк Михайлівський" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року у справі № 910/14075/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А. та призначено до розгляду на 13 грудня 2017 року.

12 грудня 2017 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення до апеляційної скарги.

13 грудня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду задоволено заяви позивача та відповідача-1 про продовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 16 січня 2018 року.

У судове засідання 16 січня 2018 року представники ПАТ "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПП "Рубіком-Ю" та Державного підприємства "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами 0411619130618, 0411619130626, 0411619130634 та довідкою про причини повернення поштового відправлення "за закінченням встановлено строку зберігання" (а.с. 116-121).

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

За змістом п.п. 3, 5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

26 квітня 2016 року між ПП "Рубіком-Ю", як продавцем та ДП "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України", як покупцем укладено договір купівлі-продажу № 13 (далі - Договір) (а.с. 10-11).

Позивачем виставлено третій особі рахунок № 13 від 26.04.2016 про сплату вартості товару в розмірі 918431,04 грн. на рахунок № 26005300115901 в ПАТ "Банк Михайлівський", МФО 380935 (а.с. 13). Аналогічні банківські реквізити позивача також містяться у розділі Договору "Місцезнаходження та реквізити сторін".

Третя особа здійснила часткову передоплату за виставленим рахунком наступним чином: згідно платіжного доручення № 671 від 26.05.2016 на суму 284214,92 грн. та згідно платіжного доручення № 672 від 26.05.2016 на суму 204216,12 грн., загалом в розмірі 488431,04 грн. (а.с. 14).

На підставі рішення Правління Національного банку України № 14/БТ від 23.05.2016 "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" (а.с. 43-44) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 від 23.05.2016 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно якого розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації стром на один місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016 включно (а.с. 45).

Наказом уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.05.2016 р. № 7 наказано заборонити з 19.35 23.05.2016 р. здійснювати у ПАТ "Банк Михайлівський" будь-які видаткові операції без дозволу уповноваженої особи фонду (а.с. 46).

07 липня 2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" з вимогою № 6/1 від 06.07.2016 про повернення коштів в розмірі 488431,04 грн. на поточний рахунок Державного підприємства "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергічних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" за №26003435476, МФО 380805, код 00497681 в АТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ (а.с. 15).

Листом № 05-1477 від 12.07.2016 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" повідомила позивача про те, що у ПАТ "Банк "Михайлівський" запроваджено тимчасову адміністрацію з 23.05.2016 р. по 22.07.2016 р. Уповноважена особа з посиланням на п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою визначено, що обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказів, що надійшли з дня початку процедури виведення банку з ринку, зазначила те, що уповноваженою особою вживаються заходи для належного виконання зобов'язань банку, зокрема при здійсненні операцій з переказу коштів, що надійшли з дня початку виведення банку з ринку (а.с. 16).

12 липня 2016 року правлінням НБУ прийнято рішення № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" (а.с. 47).

На підставі рішення правління НБУ № 124-рш від 12.07.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних прийнято рішення № 1213 від 12.07.2016, згідно з яким з 13.07.2016 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" (а.с. 48).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Інформацію про ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" опубліковано в газеті "Голос України" № 132 (6386) від 16.07.2016, а також розміщено на офіційному сайті Фонду за адресою: www.fg.gov.ua.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

12 серпня 2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" із заявою про задоволення вимог кредитора щодо залишку коштів на рахунку №26005300115901 в розмірі 488562,27 грн. (а.с. 41).

З наданого відповідачем-2 витягу з переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Банк Михайлівський" акцептованих уповноваженою особою Фонду, затвердженого рішенням № 2414 від 10.11.2016 вбачається. що вимоги позивача включено до реєстру кредиторів на суму 488562,27 грн. та віднесено до 7 черги задоволення вимог (а.с. 42).

Вказані обставини вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечуються.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На думку позивача, відповідач-1 неправомірно відмовив позивачу у перерахуванні на рахунок третьої особи коштів (488431,04 грн.), які надійшли на рахунок позивача у відповідача-1 після запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський", а тому просив стягнути з відповідача-1 вказані кошти на свою користь.

Натомість відповідач, вважає свої дії правомірними з огляду на те, що 12.07.2016 р. оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідача-1, позивач скористався своїм правом заявлення вимог до банку у встановленому ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядку, які включено до реєстру кредиторів відповідача-1 та віднесено 7 черги, отже, кредиторські вимоги позивача задоволені в повному обсязі. З огляду на викладене, відповідач-1 вважає, що позивач є кредитором банку, на якого розповсюджується дія визначених п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмежень, а прийняття оскаржуваного рішення призведе до подвійного задоволення кредиторських вимог позивача.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом з цим, п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону встановлено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зобов'язання банку, передбачені пунктами 2, 6 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

Механізму виконання інших передбачених ч. 6 ст. 36 зобов'язань неплатоспроможного банку, на які не розповсюджуються визначені п. 1 ч. 5 ст. 36 обмеження ст. 36 Закону не містить.

Згідно з абз. 8 п. 1.16 розділу ІІІ рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" обмеження, встановлені абзацом другим пункту 1.15 цієї глави (задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку), не поширюються на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку .

З огляду на те, що кошти в розмірі 488431,04 грн. були перераховані на рахунок позивача, що відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський" (26.05.2016 р.) після запровадження в ньому тимчасової адміністрації (23.05.2016 р.), тому обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Отже в силу п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа ПАТ "Банк Михайлівський" мала виконати розпорядження позивача в розмірі 488431,04 грн., а залишок коштів в розмірі 131,23 грн. (488562,27 грн. заявлені позивачем в заяві про задоволення вимог кредитора - 488431,04 грн.) - включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

При цьому зволікання уповноваженої особи фонду щодо повернення вказаних коштів призвело до порушення прав позивача на отримання грошових коштів.

Посилання відповідача-1 на наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" № 7 від 23.05.2016 "Про заборону видаткових операцій", яким заборонено здійснювати у ПАТ "Банк Михайлівський" будь-які видаткові операції без дозволу Уповноваженої особи, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції, оскільки положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мають вищу юридичну силу.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем заявлено вимоги до банку у встановленому ст. 45 Закону порядку і їх включено до реєстру кредиторів та віднесено 7 черги, а прийняття оскаржуваного рішення призведе до подвійного задоволення кредиторських вимог позивача слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 розділу VІІ Порядку складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 № 3711 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.09.2017 р. за № 1104/30972) підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду в т.ч. рішення суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене та те, що законодавчо визначені обмеження не поширюються на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їх рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку та відповідачем-1 не спростовано обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з ПАТ "Банк Михайлівський" коштів в сумі 488431,04 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому у випадку набрання відповідним рішенням законної сили, уповноважена особа фонду не позбавлена можливості виключити відповідні вимоги з відповідного реєстру.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій відповідачів з невиконання вимоги позивача про повернення на користь третьої особи 488431,04 грн. з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України (у чинній станом на момент подачі позову редакції) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст.16 ЦК України та 20 ГК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту . При цьому, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в т.ч. належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством) .

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів .

При цьому, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав , і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Водночас заявлена позивачем вимога в частині визнання незаконними дій відповідачів щодо невиконання вимоги позивача про повернення на користь третьої особи 488431,04 грн. не зможе забезпечити їх поновлення, а отже обраний позивачем спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та задоволенню не підлягає. Поряд з цим суд не позбавлений дати вказаним обставинам відповідну оцінку, що і було правильно вчинено останнім.

Про цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року у справі № 910/14075/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року у справі № 910/14075/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року у справі № 910/14075/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року у справі № 910/14075/17 залишити без змін.

3. Справу №910/14075/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук

Дата складення повного тексту - 18.01.2018 р.