Рішення

від 18.10.2017 по справі 922/2637/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2017 р.Справа № 922/2637/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Державної установи "Інститут охорони грунтів України" в особі Харківської філії Державної установи "Інститут охорони грунтів України", м. Харків про стягнення 567300,29 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №38-2872/470 від 10.05.12р.;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність №158-04/439 від 01.03.2017р.;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Державної установи "Інститут охорони грунтів України" в особі Харківської філії Державної установи "Інститут охорони грунтів України", в якій позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 567300,29 грн., у тому числі: заборгованість по договору за спожиту теплову енергію в сумі 178763,53 грн. за період з грудня 2014року по грудень 2015 року включно, суму вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з січня 2016 року по березень 2017року включно у розмірі 388536,76 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

Представник відповідача надав до суду через канцелярію клопотання: 13.09.2017 р. за вх.№29707 та 20.09.2017р. за вх.№30574, про передачу справи за підсудністю до господарського суду міста Києва, оскільки Харківська філія державної установи Інститут охорони грунтів України не має статусу юридичної особи, до якої звернувся заявник, а місцезнаходження юридичної особи Державної установи Інститут охорони грунтів України 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.09.2017р. у задоволенні клопотань відповідача про передачу справи за підсудністю відмовлено. Розгляд справи відкладено на "09" жовтня 2017 р. о 10:15.

Представник відповідача надав до суду 09.10.2017р. клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2017р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи задоволено. Продовжено строк розгляду даної справи на 15 днів, а саме до 24.10.2017р. Розгляд справи відкладено на "18" жовтня 2017 р. о 11:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення, що надані ним через канцелярію суду 05.10.2017р. за вх.№32699, в яких відповідач частково визнає суму боргу перед позивачем за 2015 рік у розмірі 178763,53 грн., однак відповідач зазначив, що є державною установою та фінансується з Державного бюджету України та заборгованість виникла унаслідок несвоєчасного фінансування відповідача, та зазначив, що договору на 2016-2017 роки між позивачем і відповідачем не укладалось, то в сторін не виникло зобов'язань, отже правові наслідки щодо оплати теплової енергії за вказаний період не настали.

Також, представником відповідача надані додаткові документи згідно супровідного листа за вх.№34245, які долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Державна установа "Інститут охорони грунтів України" в особі Харківської філії Державної установи "Інститут охорони грунтів України" (далі по тексту - позивач) займає нежитлові приміщення в адміністративній будівлі за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21,а. Система опалення приміщень відповідача є невід'ємною частиною системи опалення вказаної адміністративної будівлі №21а по вул. Космічній.

30 червня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №12433/15 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді. Зазначений договір діє у частині поставки теплової енергії по 31 грудня 2015 року включно, а у частині розрахунків до повного здійснення.

КП "Харківські теплові мережі" на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2014-2015 р.р. та договору №12433/15 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень відповідача площею 2051,9 кв.м, які розташовані у адміністративній будівлі за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21а по особовому рахунку 17300-3343 в повному обсязі. Факт постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення опалення до приміщень відповідача на початку опалювального сезону, та актами про відключення опалення від приміщень відповідача при закінченні опалювального сезону.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно укладеного між сторонами договору: відповідач має право здійснювати попередню оплату теплової енергії та остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію. Споживач здійснює до 4-го числа наступного за розрахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт, та до 18 числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, акту виконаних робіт. Споживач з 29 числа розрахункового періоду до 1-го числа наступного за розрахунковим самостійно отримує від теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акти виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку.

Споживач з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків, рахунок фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що не обладнані приладами обліку відповідачу направлялись рахунки для сплати за спожиту теплову енергію, які відповідач сплатив не в повному обсязі. Тому внаслідок невиконання умов договору за період з грудня 2014 по грудень 2015 року включно у відповідача утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 178 763,53 грн., що й не заперечується відповідачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості за період з грудня 2014 по грудень 2015 року включно за спожиту теплову енергію в сумі 178 763,53 грн. відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги в цій частині обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 178 763,53 грн.

Також, позивачем заявлені до стягнення сума вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з січня 2016 року по березень 2017р. включно в розмірі 388536,76 грн.

На підставі п. 10.1 договору, договір укладений між позивачем та відповідачем припинив свою дію. На адресу відповідача листами № 36/тд від 02.02.2016 року, №36/тд-1326 від 21.03.2016 року, №36/тд-1409 від 28.02.2017року позивач повідомив відповідача про необхідність укладання договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді у 2016 та 2017 рр. Однак в порушення вимог чинного законодавства відповідачем договір на постачання теплової енергії укладено не було.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач зазначає про відсутність у 2016-2017 роках між позивачем і відповідачем договірних відносин, та відсутність зобов'язань з боку відповідача з оплати теплової енергії за вказаний період, та відповідач зазначає про відсутність радіаторів системи центрального опалювання, у якості доказів відповідач надав акт складений представниками відповідача від 03.09.2016р. та листи - звернення до позивача із заявами про направлення спеціалістів для фіксування відсутності радіаторів у приміщенні, що знаходиться за адресою: вул. Космічна, 21а.

Судом досліджені вищевказані докази, проте дані листи були складені відповідачем в односторонньому порядку, та у матеріалах справи відсутнє підтвердження відключення відповідача від теплопостачання. Інших доказів не належного надання послуг з централізованого теплопостачання, або відключення від централізованого теплопостачання, як про те зазначав представник відповідача до суду ним не надано.

Таким чином, саме на відповідача за законом покладено обов'язок здійснювати оплату за спожиті послуги з теплопостачання, які централізовано надавалися в приміщення, що знаходиться в користуванні відповідача за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21а.

Послуги з теплопостачання надавалися позивачем відповідно до Постанови КМУ від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» .

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25.11.2014р. по справі №3-184гс14 "Споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. " (постанова ВСУ від 25.11,2014р. додана до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги з теплопостачання приміщення, що знаходиться в користуванні відповідача за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21а за період з січня 2016р. по березень 2017р. складає 388536,76 грн.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із листом - вимогою №606 від 20.07.2017р. про сплату боргу у розмірі 388536,76 грн. Проте відповідач у відповідь на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів відключення від теплопостачання, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 388536,76 грн. (сума вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з січня 2016 року по березень 2017р.) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 36, 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, код ЄДРПОУ 25835792) в особі Харківської філії Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, корпус А, код ЄДРПОУ 38517334) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р №26032302062313 в ФХОУ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 567 300,29 грн., у тому числі: заборгованість по договору за спожиту теплову енергію в сумі 178 763,53 грн. за період з грудня 2014 року по грудень 2015 року включно, суму вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з січня 2016 року по березень 2017р. включно в розмірі 388536,76 грн.

3. Стягнути з Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, код ЄДРПОУ 25835792) в особі Харківської філії Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, корпус А, код ЄДРПОУ 38517334) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р №26032302062313 в ФХОУ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) судовий збір у розмірі 8509,51 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_3