Постанова

від 30.11.2017 по справі 922/2637/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа №922/2637/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №38-2072/470 від 10.05.2017 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №158-04/439 від 01.03.2017 року; ОСОБА_3, за довіреністю №158-04/439 від 01.03.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Державної установи Інститут охорони ґрунтів України в особі Харківської філії Державної установи Інститут охорони ґрунтів України , м.Харків, (вх.№3407Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017 року по справі №922/2637/17,

за позовом Комунального підприємства Харківські теплові мережі , м.Харків,

до Державної установи Інститут охорони ґрунтів України в особі Харківської філії Державної установи Інститут охорони ґрунтів України , м.Харків,

про стягнення 567300,29 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.2017 року у справі №922/2637/17 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державної установи Інститут охорони ґрунтів України в особі Харківської філії Державної установи Інститут охорони ґрунтів України на користь Комунального підприємства Харківські теплові мережі 567300,29 грн., у тому числі: заборгованість по договору за спожиту теплову енергію в сумі 178763,53 грн. за період з грудня 2014 року по грудень 2015 року включно, суму вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з січня 2016 року по березень 2017 року включно в розмірі 388536,76 грн.

Стягнути з Державної установи Інститут охорони ґрунтів України в особі Харківської філії Державної установи Інститут охорони ґрунтів України на користь Комунального підприємства Харківські теплові мережі судовий збір у розмірі 8509,51 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у позовній заяві позивач пояснює поставку теплової енергії відповідачу без укладеного договору тим, що вони надавали послуги на підставі розпорядження про початок опалювального сезону 2015-2016, 2016-2017 років, однак позивач не зазначив, ким видане це розпорядження. Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Позивач у позові, посилаючись на статті 525, 526, 611 Цивільного кодексу України зазначає, що обов'язок має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, а саме з договору. Однак, договору на 2016 - 2017 роки між позивачем і відповідачем не існує, а отже у сторін не виникло зобов'язань і правові наслідки не настали.

Апелянт вказує, що суд помилково прийняв за основу припущення позивача, що вони здійснювали поставку теплової енергії в 2016-2017 роках, оскільки не зрозуміло яким чином відбувалася поставка. Так, згідно з актом про відсутність можливості споживання теплової енергії Харківською філією ДУ Держґрунтохорона від 03.09.2016 року, комісія зафіксувала, що на дату складання акта в приміщеннях Харківської філії державної установи Інститут охорони ґрунтів України , розташованих у підвалі, цокольному поверсі, а також на шостому та сьомому поверхах будинку, за адресою м.Харків вул.Космічна, 21 А - відсутні радіатори системи центрального опалення; система тепломережі закільцьована; стояки перекриті теплоізоляційним матеріалом; функціонування системи опалення не порушено і не заважає іншим споживачам отримувати послуги з теплопостачання. Також, відповідно до Акта обследования системи теплопотребления объекта від 02.11.2015 року №173/2348, який складено відповідачем, зазначено, що На вводе здания прибор учета тепловой энергии отсутствует . З вищенаведеного виникає питання, як позивач здійснював нарахування, якщо відповідач не міг приймати послуги, оскільки в приміщеннях, які він займає, відсутні пристрої для прийняття цих послуг.

Крім того скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Харківська філія Державної установи Інститут охорони ґрунтів України до якої звернувся позивач, не має статусу юридичної особи, а місцезнаходження юридичної особи державної установи Інститут охорони ґрунтів України - м.Київ, Шевченківський район, вул. Олени Теліги, буд. 8, справа за територіальною підсудністю повинна була бути направлена до розгляду господарського суду м.Києва. Проте, відповідного вчинено не було, що свідчить про порушення норм процесуального законодавства та є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 року апеляційну скаргу Державної установи Інститут охорони ґрунтів України в особі Харківської філії Державної установи Інститут охорони ґрунтів України прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 30.11.2017 року представники відповідача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягали на її задоволенні.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні 30.11.2017 року пояснив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, Державна установа Інститут охорони ґрунтів України в особі Харківської філії Державної установи Інститут охорони ґрунтів України (відповідач у справі) займає нежитлові приміщення в адміністративній будівлі за адресою: м.Харків, вул. Космічна, 21а. Система опалення приміщень відповідача є невід'ємною частиною системи опалення вказаної адміністративної будівлі №21а по вул.Космічній.

Так, 30.06.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №12433/15 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді. Зазначений договір діє у частині поставки теплової енергії по 31.12.2015 року включно, а у частині розрахунків до повного здійснення.

Як вказує позивач - КП Харківські теплові мережі , на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2014-2015 роки та договору №12433/15 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді він здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень відповідача площею 2051,9 кв.м., які розташовані у адміністративній будівлі за адресою: м.Харків, вул. Космічна, 21а по особовому рахунку 17300-3343 в повному обсязі. Факт постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення опалення до приміщень відповідача на початку опалювального сезону, та актами про відключення опалення від приміщень відповідача при закінченні опалювального сезону.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно укладеного між сторонами договору: відповідач має право здійснювати попередню оплату теплової енергії та остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію. Споживач здійснює до 4-го числа наступного за розрахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт, та до 18 числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, акту виконаних робіт. Споживач з 29 числа розрахункового періоду до 1-го числа наступного за розрахунковим самостійно отримує від теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акти виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку.

Споживач з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків, рахунок фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що не обладнані приладами обліку відповідачу направлялись рахунки для сплати за спожиту теплову енергію, які відповідач сплатив не в повному обсязі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт і не заперечується відповідачем невиконання ним прийнятого на себе зобов'язання по сплаті за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №12433/15 від 30.06.2015 року за період з грудня 2014 по грудень 2015 року включно. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 178763,53 грн. є обґрунтованими, підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивачем заявлена до стягнення сума вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з січня 2016 року по березень 2017 року включно в розмірі 388536,76 грн.

Позивач у порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із листом-вимогою №606 від 20.07.2017 року про сплату боргу у розмірі 388536,76 грн. Проте відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

На підставі п. 10.1 договору №12433/15 від 30.06.2015 року, договір укладений між позивачем та відповідачем припинив свою дію. На адресу відповідача листами №36/тд від 02.02.2016 року, №36/тд-1326 від 21.03.2016 року та №36/тд-1409 від 28.02.2017 року позивач повідомив відповідача про необхідність укладання договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді у 2016 та 2017 роках. Однак, договір на постачання теплової енергії укладено не було.

Відповідач зазначає про відсутність у 2016-2017 роках між позивачем і відповідачем договірних відносин, та відсутність зобов'язань з боку відповідача з оплати теплової енергії за вказаний період

Колегія суддів вказує, що послуги з теплопостачання надавалися позивачем централізовано в приміщення, що знаходиться у тому числі в користуванні відповідача за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення .

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25.11.2014 року по справі №3-184гс14 Споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг .

Стаття 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідач зазначає, що він не є споживачем послуг з теплопостачання, оскільки в приміщеннях, що він займає відсутні радіатори системи центрального опалення; система тепломережі закільцьована; стояки перекриті теплоізоляційним матеріалом; функціонування системи опалення не порушено і не заважає іншим споживачам отримувати послуги з теплопостачання. Вказане підтверджується актом про відсутність можливості споживання теплової енергії від 03.09.2016 року складеним відповідачем разом з балансоутримувачем будівлі та листами-зверненнями до позивача із заявами про направлення спеціалістів для фіксування відсутності радіаторів у приміщенні, що знаходиться за адресою: вул. Космічна, 21а.

Суд першої інстанції зазначив, що листи були складені відповідачем в односторонньому порядку, та у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження відключення відповідача від теплопостачання. Також зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази неналежного надання послуг з централізованого теплопостачання, або відключення від централізованого теплопостачання.

Колегія суддів відзначає, що порядок та умови відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання передбачені Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, з урахуванням змін, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 року №1268, та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4, з урахуванням змін, що внесені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

У відповідності до пункту 25 Правил №630 самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пунктів 25, 26, 30 пункту 3 Правил №630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п. 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169 Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року №4).

При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п. 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169 Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року №4).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Власник нежитлового приміщення не має права самовільно здійснювати відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-1706цс15 від 11.11.2015 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене можливо стверджувати, що тільки за умови дотримання Правил щодо відключення від теплопостачання сторона звільняється від обов'язку сплачувати за теплопостачання. Наразі відповідачем не доведено і не надано належних і допустимих доказів у підтвердження факту відключення від теплопостачання. Посилання відповідача на акти щодо відсутності радіаторів (без дотримання процедури передбаченої Порядку №4) свідчить, що з його боку має місце самовільне відключення від теплопостачання, а такі дії не звільняють від обов'язку сплачувати за теплопостачання, яке провадиться централізовано.

Враховуючи вказані обставини колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позовної вимоги про стягнення коштів в сумі 388536,76 грн. (сума вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з січня 2016 року по березень 2017 року).

Щодо посилань апелянта на порушення підсудності при розгляді справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначав Вищий господарський суд України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам , п. 20.2. територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 Господарського процесуального кодексу України за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Господарським судам слід також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором №12433/15 від 30.06.2015 року про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, який був укладений між КП Харківські теплові мережі (позивач) та Державною установою Інститут охорони ґрунтів України в особі Харківської філії Державної установи Інститут охорони ґрунтів України . За умовами зазначеного договору позивач, як теплопостачальна організація постачає відповідачу теплову енергію на об'єкт теплоспоживання, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Космічна, 21. Зазначене приміщення використовується Харківською філією Державної установи Інститут охорони ґрунтів України , є його адресою місцезнаходження, тобто даний спір пов'язаний із діяльністю вказаної філії Державною установою Інститут охорони ґрунтів України .

Враховуючи що спір у даній справі випливає з діяльності Харківської філії Державної установи Інститут охорони ґрунтів України і в неї наявні права здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи, то відсутні правові підстави вважати, що мало місце порушення територіальної підсудності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державної установи Інститут охорони ґрунтів України в особі Харківської філії Державної установи Інститут охорони ґрунтів України не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017 року по справі №922/2637/17 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної установи Інститут охорони ґрунтів України в особі Харківської філії Державної установи Інститут охорони ґрунтів України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017 року по справі №922/2637/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Ільїн О.В.