Ухвала

від 10.10.2017 по справі 753/13672/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/13672/14-ц головуючий у 1-й інстанції: Комаревцева Л.В.

апеляційне провадження № 22-ц/796/8260/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Головачова Я.В.

суддів: Поливач Л.Д., Шахової О.В.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнанняправа власності , за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" (далі ПАТ "КБ "Експобанк") звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 18 травня 2007 року між ПАТ "КБ "Експобанк" та ПП "Скіф Плюс" укладено договір кредитної лінії, за умовами якого останнє отримало кредит, ліміт якого не перевищує 6 200 000 грн., на строк до 15 травня 2013 року зі сплатою 14,5 % річних. 16 травня 2008 року у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредитної лінії між ПАТ "КБ "Експобанк" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав банку належну йому на праві власності групу нежилих приміщень № 217, 218-А, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

ПП "Скіф Плюс" взяті на себе зобов'язання не виконало. Поручитель на письмові вимоги банку не реагував, унаслідок чого станом на 26 березня 2015 року виникла заборгованість за договором кредитної лінії у розмірі 11 062 659 грн. 07 коп.

Ураховуючи викладене, ПАТ "КБ "Експобанк" просило суд у рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії від 18 травня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме групу нежилих приміщень № 217, 218-А по АДРЕСА_1 шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року позов ПАТ "КБ "Експобанк" задоволено. В рахунок погашення загальної заборгованості за договором кредитної лінії № 26 від 18 травня 2007 року, укладеного між ПАТ "КБ "Експобанк" та ПП "Скіф Плюс", в сумі 11 062 659 грн. 07 коп., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 6 200 000 грн.; прострочена заборгованість по процентам - 796 587 грн. 47 коп.; пеня за прострочений кредит - 2 363 134 грн. 25 коп.; пеня за прострочені проценти по кредиту - 303 619 грн. 86 коп.; штраф за прострочений кредит - 1 240 000 грн.; штраф за прострочені проценти по кредиту - 159 317 грн. 49 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 травня 2008 року укладеного між ПАТ "КБ "Експобанк"та ОСОБА_1, шляхом визнання за іпотекодержателем ПАТ "КБ "Експобанк" право власності на предмет іпотеки: на групу нежитлових приміщень № 217, загальною площею - 132,80 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; на групу нежитлових приміщень № 218-а, загальною площею - 132,70 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за вартістю згідно Звіту від 16 лютого 2015 року про експертну грошову оцінку групи нежилих приміщень № 217, 218-А, а саме: в сумі 2 014 200 грн. без ПДВ. Визнано за ПАТ "КБ "Експобанк" право власності на групу нежитлових приміщень № 217, загальною площею - 132,80 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за вартістю згідно Звіту від 16 лютого 2015 року про експертну грошову оцінку групи нежилих приміщень № 217, 218-А, а саме: в сумі 1 007 480,00 грн. без ПДВ. Визнано за ПАТ "КБ "Експобанк" право власності на групу нежитлових приміщень № 218-А, загальною площею - 132,70 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за вартістю згідно Звіту від 16 травня 2015 про експертну грошову оцінку групи нежилих приміщень № 217, 218-А, а саме: в сумі 1 006 720,00 грн. без ПДВ. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Експобанк" судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутній детальний та достовірний розрахунок заборгованості; банком не було надіслано ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушень умов договору кредитної лінії; іпотечний договір є недійсним, оскільки дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не надавала згоду на його укладення; рішення є немотивованим.

Представник ОСОБА_1 -ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ПАТ "КБ "Експобанк"- Павлюк А.А. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 18 травня 2007 року між ПАТ "КБ "Експобанк" та ПП "Скіф Плюс" укладено договір кредитної лінії, за умовами якого останнє отримало кредит, ліміт якого не перевищує 6 200 000 грн., на строк до 15 травня 2013 року зі сплатою 14,5 % річних.

16 травня 2008 року у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредитної лінії між ПАТ "КБ "Експобанк" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав банку належну йому на праві власності групу нежилих приміщень АДРЕСА_1.

ПП "Скіф Плюс" умови договору кредитної лінії належним чином не виконало і станом на 26 березня 2015 року виникла заборгованості у сумі 11 062 659 грн. 07 коп., яка складається з: простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 6 200 000 грн., простроченої заборгованості по процентам у сумі 796 587 грн. 47 коп., пені за прострочений кредит у сумі 2 363 134 грн. 25 коп., пені за прострочені проценти по кредиту у сумі 303 619 грн. 86 коп., штрафу за прострочений кредит у сумі 1 240 000 грн., штрафу за прострочені проценти по кредиту у сумі 159 317 грн. 49 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ "КБ "Експобанк", суд першої інстанції виходив із того, що договір іпотеки, укладений між сторонами, передбачає передачу іпотекодержателю права власності на іпотечне майно в рахунок виконання основного зобов'язання, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем.

Такий висновок суду є правильним.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як передбачено ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у ст. ст. 335, 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Положення ст. 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Таким чином, аналізуючи положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України можна зробити висновок, що законодавцем визначено три способи задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду про продаж майна з публічних торгів або надання іпотекодержателю права продажу предмета іпотеки від власного імені та два позасудових способи захисту - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю, зокрема, права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-1388цс16, від 9 серпня 2017 року № 6-2213цс16, від 13 вересня 2017 року № 6-1446цс17, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як передбачено п. 4.2. договору іпотеки, укладеного між сторонами, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя, зокрема шляхом позасудового врегулювання через передачу іпотекодержателю предмету іпотеки у власність.

Таке застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і являється правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Установлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку із чим утворилася кредитна заборгованість, а положеннями договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом його прийняття у свою власність на підставі цього договору та рішення іпотекодержателя (п. 4.3.1. договору), тобто позикодавець має право на визнання права власності на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутній детальний та достовірний розрахунок заборгованості є надуманими та спростовуються матеріалами справи. Так, в матеріалах справи наявний детальний розрахунок кредитної заборгованості (І том, а.с. 72). Крім того, розмір заборгованості за основним договором кредитної лінії було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2013 року у справі за позовом ПАТ "КБ "Експобанк" до ПП "Скіф Плюс" про стягнення заборгованості (І том, а.с. 74-75).

Посилання у апеляційній скарзі на те, що банком не було надіслано ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушень умов договору кредитної лінії є необґрунтованим, оскільки у матеріалах справи наявна відповідна письмова вимога, яка була ним особисто отримана (І том, а.с. 71,73).

Доводи апеляційної скарги про те, що іпотечний договір є недійсним, оскільки дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не надавала згоду на його укладення є безпідставними та підлягають відхиленню.

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до якої, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказаний іпотечний договір не визнавався судом недійсним, а тому в силу ст. 204 ЦК України є правомірним.

Посилання скаржника на неумотивованість рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає відхиленню з огляду на те, що висновки суду відповідають встановленим обставинам справи.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: Л.Д. Поливач

О.В.Шахова