Постанова

від 02.10.2017 по справі 804/2599/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 р. Справа № 804/2599/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Букіна Л.Є., судді - Врона О.В., Конєва С.О., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Голови комісії з реорганізації Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_2, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області (Держспоживінспекція у Дніпропетровській області), Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 20.04.2017 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Голови комісії з реорганізації Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_2, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області (Держспоживінспекція у Дніпропетровській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 10.06.2016 року № 124-к, виданого Головою комісії з реорганізації Держспоживінспекції України ОСОБА_2 Про звільнення ОСОБА_1. ;

- зобов'язати Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів поновити ОСОБА_1 на посаду начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області;

- стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головою комісії з реорганізації Держспоживінспекції України ОСОБА_2 видано спірний наказ № 124-к про звільнення позивача у період перебування на лікарняному. Крім того, позивачу жодного разу не було запропоновано переведення на іншу роботу в новоствореній установі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 року залучено до участі у справі співвідповідачів: Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника відповідача - Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області направлено суду клопотання про відкладення розгляду справи, через зайнятість представника у іншому судовому процесі, проте заявлене клопотання не було задоволено з тих підстав, що відповідач є суб'єктом владних повноважень та може забезпечити явку у судове засідання іншого представника, проте таким право не скористався, крім того, цей представник неодноразово надавав суду клопотання про відкладення розгляду справи з причин, які судом не були визнані як поважні.

Враховуючи неявку представників відповідачів у судове засідання відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Від представника відповідачів Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Голови комісії з реорганізації Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_2 надані до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що позивач 18.02.2016 року попереджена про вивільнення у зв'язку з реорганізацією Держпроживінспекції України та листом від 18.05.2016 року позивачу запропоновано вакантні посади у Головному управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, проте, позивач від запропонованих посад відмовилась. Також, не підтверджуються доводи позивача про перебування її на стаціонарному лікуванні у день звільнення, оскільки вона не повідомляла про це уповноважений структурний підрозділ з кадрової роботи.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом від 04.09.2014 року № 254-к призначена з 08.09.2014 року на посаду начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, їй присвоєно 9 ранг державного службовця.

Наказом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 10.06.2016 року № 124-К ОСОБА_1 звільнено з 13 червня 2016 року з посади начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України на підставі: попередження про вивільнення ОСОБА_1, лист Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області від 18.05.2016 року № 01/108.

Передумовою звільнення позивача стала реорганізація Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів.

Так, відповідно до п.1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

Згідно із п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1092 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Згідно з додатком 2 цієї постанови Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області приєднується до Головного управління Держпроспоживслужби в Дніпропетровській області.

Відповідно до Положення про державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 667, Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Таким чином, Держпродспоживслужба є правонаступником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області.

На момент розгляду справи Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області (Держспоживінспекція у Дніпропетровській області) перебуває в процесі припинення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код за ЄДРПОУ 37988291).

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Згідно ч. 3, 4 ст. 87 Закону України Про державну службу процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньоїмісячної заробітної плати.

Як передбачено ч.3 статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно ч.1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно з ч.1-3 статті 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

З попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 ознайомлено 18.02.2016 року.

Листом від 22.04.2016 року № 03/01-25/355 ОСОБА_1 звернулась до Голови комісії з реорганізації Держспоживінспекції України ОСОБА_2 з проханням про переведення до Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області, проте докази його отримання відповідачем відсутні.

Разом з цим, відповідачами не доведено, що позивачу було запропоновано іншу роботу у новоствореній організації. Так, судом не береться до уваги лист Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 18.05.2016 року № 01/108, яким ОСОБА_1 запропоновано вакантні посади в Управлінні захисту споживачів головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (начальник відділу ринкового та метрологічного нагляду; начальник відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства), оскільки судом неодноразово витребовувались від відповідачів докази отримання ОСОБА_1 цього листа, проте, на час прийняття судом рішення вищезазначені докази суду надані не були.

Згідно ч.3 ст. 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Разом з цим, при прийнятті оскарженого наказу не було враховано перебування позивача на лікарняному з 11.06.2016 року до 17.06.2016 року, у тому числі у день звільнення - 13.06.2016 року, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДБ №322943, оригінал якого оглянуто у судовому засіданні. При цьому, позивачу за цей день нарахована та виплачена заробітна плата.

Згідно п. 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 р. №1074, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Відповідно до штатного розпису на 2017 рік Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 року, загальна кількість штатних посад склала 143 одиниці.

Реорганізація державної установи шляхом перетворення з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що реорганізується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівника ліквідованої установи. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 17.11.2011 р.

З огляду на встановлені факти та наведені правові норми, в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області відбулась реорганізація структури юридичної особи шляхом перетворення і приєднання до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області; Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області є правонаступником прав та обов'язків Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області; Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області має такий саме статус, функції та правові основи діяльності, як і Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, внаслідок чого позивачу необхідно було запропонувати вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Таким чином, відповідачем вимоги зазначених правових норм щодо працевлаштування позивача у перетвореній організації виконані не були, факт пропонування позивачу посади в Головному управлінні Держпродспожислужби в Дніпропетровській області судом не встановлений, а тому, трудові гарантії ОСОБА_1, як працівника, були порушені, та захист порушеного права можливий шляхом відновлення правового становища позивача.

Отже, наказ Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Про звільнення ОСОБА_1. від 10.06.2016 року № 124-К є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Відповідно до ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.

Враховуючи, що позивача було звільнення із порушенням процедури, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державної інспекції з питань захисту прав споживачів від 10.06.2016 року № 124-к Про звільнення ОСОБА_1. та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області.

За правилами частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку № 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що останнім робочим днем і днем, за який позивачем отримано заробітну плату, є 13.06.2016 року, тому, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, яка на момент розгляду справи не ліквідована, а перебуває в процесі припинення, у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, має виплатити ОСОБА_1, заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення.

Отже позивача було звільнено 13.06.2016 року, а тому час вимушеного прогулу позивача складає помісячно, з урахуванням норм тривалості робочого часу у 2016-2017 роках (лист Мінсоцполітики від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік, лист Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік ): 14.06.2016 року - 10 робочих днів; 01.07.2016 року - 21 робочий день; 01.08.2016 року - 22 робочих дня; 01.09.2016 року - 22 робочих дня; 01.10.2016 року - 20 робочих днів; 01.11.2016 року - 22 робочих дня; 01.12.2016 року - 22 робочих дня; 01.01.2017 року - 20 робочих днів; 01.02.2017 року - 20 робочих днів; 01.03.2017 року - 22 робочих дня; 01.04.2017 року - 19 робочих днів; 01.05.2017 року - 20 робочих днів; 01.06.2017 року - 20 робочих днів; 01.07.2017 року - 21 робочий день; 01.08.2017 року - 22 робочих дня; 01.09.2017 року - 21 робочий день; 02.10.2017 року - 1 робочий день.

Враховуючи, що час вимушеного прогулу позивача за період з 14.06.2016 року по 02.10.2017 року разом складає 325 робочих днів, оскільки день звільнення позивача 13.06.2016 року є останнім робочим днем, а середньоденна заробітна плата дорівнює 169,40 грн., суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2016 року по 02.10.2017 року у розмірі 55 055 грн. (325*169,40 грн.).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби. А тому суд дійшов висновку допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Як вбачається з довідки про доходи, середньомісячна заробітна плата позивача за повні відпрацьовані місяці, які передували дню звільнення (травень 2016, квітень 2016 року) становить 3388,00 грн.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції з питань захисту прав споживачів від 10.06.2016 року № 124-к Про звільнення ОСОБА_1. .

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області з 13.06.2016 року.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2016 року по 02.10.2017 року у розмірі 55 055 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятдесят п'ять гривень.)

Постанову в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 3388,00 (три тисячі триста вісімдесят вісім) гривень допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Судді Л.Є. Букіна О.В. Врона С.О. Конєва