Постанова

від 11.12.2017 по справі 804/2599/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2017 рокусправа № 804/2599/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Лащенко Р.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 р. в справі № 804/2599/17 за позовом ОСОБА_4 до Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, голови комісії з реорганізації Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_5, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, голови комісії з реорганізації Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_5, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу від 10.06.2016 р. № 124-к, виданого головою комісії з реорганізації Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_5, про звільнення позивача; поновлення на посаді начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області; стягнення з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 р. до участі в справі в якості відповідачів залучено Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 р позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Державної інспекції з питань захисту прав споживачів від 10.06.2016 р. № 124-к Про звільнення ОСОБА_4М. ; поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області з 13.06.2016 р.; стягнуто з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2016 р. по 02.10.2017 р. у розмірі 55055 грн.

В апеляційній скарзі Головне управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області просить скасувати постанову з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує, що при звільненні ОСОБА_4 дотримано процедуру звільнення у зв'язку з реорганізацією Держспоживінспекції України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді. Також вказує на порушення норм процесуального права в частині розгляду справи за відсутності представника відповідача та неврахування клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу представника, що призвело до порушення процесуальних прав відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники відповідачів Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, голови комісії з реорганізації Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_5, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представників відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились до судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 наказом від 04.09.2014 р. № 254-к призначена з 08.09.2014 р. на посаду начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, їй присвоєно 9 ранг державного службовця. Наказом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 10.06.2016 р. № 124-к ОСОБА_4 звільнено з 13.06.2016 р. з посади начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України на підставі попередження про вивільнення, листа ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області від 18.05.2016 р. № 01/108.

Передумовою звільнення позивача стала реорганізація Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів.

З попередженням про наступне вивільнення позивача ознайомлено 18.02.2016 р. ОСОБА_3 від 22.04.2016 р. № 03/01-25/355 позивач звернулась до Голови комісії з реорганізації Держспоживінспекції України ОСОБА_5 з проханням про переведення до ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області, проте докази його отримання відповідачем відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено, що позивачу запропоновано іншу роботу у новоствореній організації, оскільки відповідачами не надано доказів отримання ОСОБА_4 листа ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 18.05.2016 р. № 01/108, яким позивачу запропоновано вакантні посади в Управлінні захисту споживачів головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (начальник відділу ринкового та метрологічного нагляду; начальник відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства); неврахування при прийнятті наказу про звільнення перебування позивача на лікарняному з 11.06.2016 р. до 17.06.2016 р.

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 наказом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживіспекція України) № 254-к від 04.09.2015 р. призначена з 08.09.2014 р. на посаду начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області (а.с. 18 т.1).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 р. № 1092 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 2.

Згідно з Переліком територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, які утворюються, утворено Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Згідно з Переліком територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби, які реорганізуються, до ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області приєднано Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області.

18.02.2016 р. ОСОБА_4 попереджено про наступне вивільнення, в якому зазначено, що питання щодо пропозиції іншої роботи буде розглянуто після затвердження та введення в дію структури та штатного розпису територіальних органів Держпродспоживслужби в відповідній області (а.с. 233 т.1).

ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 18.05.2016 р. № 01/108 (а.с. 234 т.1) ОСОБА_6 запропоновано наступні вакантні посади в управлінні захисту прав споживачів ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби України в Дніпропетровській області: начальник відділу ринкового та метрологічного нагляду; начальник відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства.

Факт отримання цього листа підтверджено листом за підписом ОСОБА_4 від 20.05.2016 р. № 04/01-23/420, за змістом якого позивач підтверджує отримання листа від 18.05.2016 р. № 01/108 Про вакансії , проте вказує, що така пропозиція не відповідає вимогам чинного законодавства. На думку позивача, відсутнє скорочення посади начальника управління, а тому відсутні правові підстави для припинення з нею трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП та для пропонування ній іншої посади.

Зазначене дає підстави для висновку, що ОСОБА_4 відмовилась від запропонованих вакантних посад в управлінні захисту прав споживачів ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби України в Дніпропетровській області (начальник відділу ринкового та метрологічного нагляду; начальник відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства).

Наказом № 124-к від 10.06.2016 р. Держспоживінспекції України ОСОБА_4 звільнено 13.06.2016 р. з посади начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) (а.с. 232 т.1).

Як вбачається з листка непрацездатності серії АДБ № 322943 (а.с. 17 т.1), ОСОБА_4 з 11.06.2016 р. по 17.06.2016 р. була тимчасово непрацездатною, перебуваючи на стаціонарному лікуванні.

Тобто, наказ про звільнення 10.06.2016 р. виданий до настання тимчасової непрацездатності позивача.

Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з наступного.

Посада, з якої позивач звільнена оспорюваним наказом, відносить до посад державної служби.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначаються Законом України Про державну службу № 889-VIIІ від 10.12.2015 р., який набрав чинності з 01.05.2016 р. (далі - Закон № 889-VIIІ).

Як встановлено ч. 1 ст. 3 цього Закону, Закон № 889-VIIІ регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIIІ державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до частин 1, 3 статті 87 Закону № 889-VIIІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі (п. 1).

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Згідно з ч. 3 ст. 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Статтею 40 КЗпП встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1).

За приписами частин 3 та 4 статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

В розглядуваному випадку відповідачем дотримано процедуру звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (в цьому випадку - реорганізації), а саме позивач попереджений про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до такого вивільнення, позивачу запропоновано іншу роботу в новоствореній установі.

Відтак, відсутні підстави вважати, що відповідачами не дотримано приписів статті 49-2 КЗпП України.

Крім того, є неправильний висновок суду першої інстанції, що звільнення позивача відбулось в період тимчасової непрацездатності.

Як зазначено вище, тимчасова непрацездатність позивача розпочалась 11.06.2016 р., а спірний наказ про звільнення позивача видано 10.06.2016 р.

Посилання представника позивача на те, що позивача фактично звільнено з 13.06.2016 р., тобто в період тимчасової непрацездатності, є безпідставними.

Представником позивача в судовому засіданні підтверджено, що позивач не повідомляла роботодавця про тимчасову непрацездатність, листок непрацездатності не надавала роботодавцю, тобто роботодавець не був обізнаний про перебування позивача на лікарняному на час звільнення.

Крім того, факт відкриття листка непрацездатності саме на наступний день після видання наказу про звільнення вказує на намагання створити штучні підстави для вирішення трудового спору.

Відтак, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про недотримання суб'єктами владних повноважень ч. 4 ст. 40 КЗпП.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачами допущено формальне порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП в частині попередження особи про наступне вивільнення із одночасним пропонуванням працівникові іншої роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, оскільки вакантні посади запропоновано не одночасно з потвердженням про наступне вивільнення, проте таке порушення обумовлено здійсненням заходів з реорганізації.

Сукупність приведених вище обставин дають суду апеляційної інстанції підстави вважати необґрунтованим висновок суду першої інстанції про недотримання процедури звільнення, що стало підставою для задоволення позову.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність наказу про звільнення, не підлягають задоволенню й позовні вимоги про поновлення позивача на попередній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, судова колегія вказує на необґрунтованість доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи за відсутності представника відповідача та неврахування клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість в іншому судовому засіданні та перебування на лікуванні, що призвело до порушення процесуальних прав відповідача.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи через її зайнятість в судовому засіданні в іншій справі, оскільки представником відповідача не надано документального підтвердження зайнятості в іншій справі в день розгляду цієї справи, відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати неявку представника відповідача в судове засідання 02.10.2017 р. такою, що відбулась з поважних причин.

Крім того, колегія суддів зауважує, що представником відповідача ОСОБА_2 в заяві про відкладення розгляду справи не зазначалось про знаходження на лікуванні та до заяви не додавався листок непрацездатності.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 р. в справі № 804/2599/17 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 р. в справі № 804/2599/17 за позовом ОСОБА_4 до Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, голови комісії з реорганізації Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_5, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Прийняти в справі № 804/2599/17 нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, голови комісії з реорганізації Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_5, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ОСОБА_3 управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 12.12.2017 р.

Головуючий суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко