Постанова

від 20.10.2017 по справі 815/3418/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3418/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Индустриал Прогресс до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Индустриал Прогресс (далі - Позивач, або ТОВ Индустриал Прогресс ) з адміністративним позовом (т.1 а.с. 3-17) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - Відповідач, або ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00115031415 від 20.06.2017 року.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

ГУ ДФС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Индустриал Прогресс (код ЄДРПОУ 40254301) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.02.2016 року по 31.03.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 04.02.2016 року по 31.03.2017 року, за результатами якої був складений акт перевірки №205/15-32-14-15/40254301 від 09.06.2017 року (далі - Акт Перевірки).

На підставі вказаного Акту перевірки Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00115031415 від 20.06.2017 року, яким ТОВ Индустриал Прогресс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 359375 грн., у тому числі 287500 грн. за основним платежем та 71875 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає помилковими зроблені ГУ ДФС в Одеській області під час проведення перевірки висновки та зазначає, що вони є протиправними, безпідставними, не доведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам здійснення ТОВ Индустриал Прогресс господарської діяльності, первинним документам, які перебувають у Позивача та вимогам діючого законодавства.

Позивач зазначає, що законність та дійсність господарських операцій між ним та контрагентами ТОВ Мигарон та ТОВ Маро-Макс підтверджена договорами та належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема актами наданих послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями та ін. При цьому, Позивач вважає необґрунтованими висновки ГУ ДФС в Одеській області про те, що акти виконаних будівельних робіт, складені не за формами №КБ-2, №КБ-3 та первинні документи на придбання вищевказаних робіт не розкривають повний зміст господарської операції, що унеможливлює такими первинними документами підтвердити зв'язок придбаних робіт з господарською діяльністю ТОВ Индустриал Прогресс , оскільки об'єкти, на яких здійснювалися будівельні роботи, детальних опис таких робіт, заробітна плата робочих, зайнятих на будівництві, вартість експлуатації машин та обладнання зазначені Позивачем в актах виконаних робіт, договірних цінах на виконання будівельних робіт, підсумкових відомостях ресурсів про виконання робіт, локальних кошторисах на будівельні матеріали, довідці про вартість виконаних підрядних робіт, в яких вказані адреси об'єктів, на яких здійснювалися будівельні роботи, вартість таких робіт, детальних опис таких робіт, вказана заробітна плата робочих, зайнятих на будівництві, вартість експлуатації машин та обладнання, які є невід'ємною частиною договорів укладених між Позивачем та його контрагентами, є в наявності у Позивача, але, при проведені перевірки Відповідачем до уваги не були прийняті.

Також Позивач вказує на те, що на момент складання податкових накладних вищевказані контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати ПДВ та складати податкові накладні на користь ТОВ Индустриал Прогресс .

На думку Позивача, контролюючим органом не доведена фіктивність вищевказаних господарських операцій, в Акті перевірки не вказані належні та достатні докази, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б Позивача права на формування податкового кредиту по спірним господарським операціям, а тому податкове повідомлення- рішення № 0015031415 від 20.06.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

В судове засідання 04.10.2017 року представник Позивача не з'явився, подав до канцелярії суду клопотання в якому зазначивши про повну підтримку позовних вимог, просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження (т. 4 а.с. 97).

В судове засідання 04.10.2017 року представник Відповідача не з'явився, про день та час судового розгляду був повідомлений належним чином та своєчасно (т. 4 а.с. 96).

Суд дійшов висновку, що причина неявки Відповідача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, є не поважною та керуючись приписами ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалив про розгляд справи у його відсутність.

Від представника Відповідача надійшли письмові заперечення (т. 2 а.с. 50-53), в яких він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.

ГУ ДФС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Индустриал Прогресс (код ЄДРПОУ 40254301) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.02.2016 по 31.03.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 04.02.2016 року по 31.03.2017 року. Перевіркою встановлено факт віднесення до складу податкового кредиту у відповідних періодах податкової звітності сум ПДВ від вартості будівельних робіт отриманих від підприємств ТОВ Мигарон (код ЄДРПОУ 40439973) та TOB Маро-Макс (код ЄДРПОУ 40605361) не пов'язаних з провадженням господарської діяльності у періоді з 04.02.2016 по 31.03.2017 на суму 287500,01 грн.

В ході перевірки Позивачем було надано акти виконаних будівельних робіт, які складені не за формами №КБ-2, №КБ-3 та при цьому не містять реквізитів таких типових або спеціалізованих форм: не зазначено об'єкт, на якому здійснювалися будівельні роботи, не зазначено детальних опис таких робіт, не зазначено такі розділи, як заробітна плата робочих, зайнятих на будівництві, та вартість експлуатації машин та обладнання тощо. Тобто, первинні документи на придбання вищевказаних робіт не розкривають повний зміст господарської операції, що унеможливлює такими первинними документами підтвердити зв'язок придбаних робіт з господарською діяльністю ТОВ Индустриал Прогресс .

Крім того, як зазначив представник Відповідача в запереченнях, в ході проведеного аналізу інформації, наявної в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області по підприємству ТОВ Маро-Макс не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платниками податків, з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період липень-жовтень 2016 року, а по підприємству ТОВ Мигарон не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платниками податків, з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період липень, серпень 2016 року.

Так, за твердженнями представника Відповідача, у ТОВ Маро-Макс відсутні основні засоби та інші необоротні активи, необхідні для здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності, також підприємством не задекларовано послуги по транспортуванню та зберіганню ТМЦ (активів) за період липень-жовтень 2016 року. Тобто, не можливо підтвердити факт руху ТМЦ (активів) від продавця до покупця та місця зберігання ТМЦ (активів). Номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчить про фізичну неможливість здійснення господарської діяльності наявною кількістю працівників без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування, наявності холодильних установ тощо, без залучення субпідрядних організацій та без особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом для поставки товару або надання послуги; необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників для надання послуг, високого рівня їх оплати праці тощо. Виходячи з наявної чисельності працюючих осіб, у ТОВ Маро-Макс фізично не було спроможності виконувати за період серпень-жовтень 2016 задекларовані обсяги послуг в інших регіонах України. Вбачається проведення ТОВ Маро-Макс транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, які не мають реального товарного характеру.

В свою чергу, за твердженнями представника Відповідача, у ТОВ Мигарон згідно зареєстрованих податкових накладних вбачається невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг. Номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності наявною кількістю працівників без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування наявності холодильних установ тощо, без залучення субпідрядних організацій та без особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом для поставки товару або надання послуги; необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників для надання послуг, високого рівня їх оплати праці тощо. Виходячи з наявної чисельності працюючих осіб, у ТОВ Мигарон фізично не було спроможності виконувати за період липень, серпень 2016 задекларовані обсяги послуг в інших регіонах України. Вбачається проведення ТОВ Мигарон транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, які не мають реального товарного характеру.

З наведених підстав, на думку представника Відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами проведеної перевірки, є правомірним.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справ, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, враховуючи клопотання представника Позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, відсутність потреби витребування додаткових письмових доказів, заслухати свідка чи експерта, суд, на підставі приписів ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, письмові заперечення Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

ТОВ Индустриал Прогресс зареєстровано 04.02.2016 року, ідентифікаційний код 40254301 (т. 1 а.с. 69). Товариство є платником ПДВ, індивідуальний податковий номер 402543015534. (т. 1 а.с. 70). На підставі ліцензії №9-Л від 09.03.2016 року, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, ТОВ Индустриал Прогресс має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану з будівельними та монтажними роботами, монтажем інженерних систем, будівництвом транспортних споруд (т. 1 а.с. 84-85).

Судом встановлено, що в період з 26.05.2017 року по 01.06.2017 року згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу від 26.05.2017 року №1728, виданого ГУ ДФС в Одеській області (т. 1 а.с. 19), посадовою особою ГУ ДФС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Индустриал Прогресс (код ЄДРПОУ 40254301) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.02.2016 року по 31.03.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 04.02.2016 року по 31.03.2017 року, за результатами якої був складений акт перевірки №205/15-32-14- 15/40254301 від 09.06.2017 року (далі - Акт перевірки) (т. 1 а.с. 20-43).

Відповідно до висновків вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ Индустриал Прогресс п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст.198 ПК України, ст.1, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, п.2.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 287500 грн., у тому числі: за серпень 2016 року в сумі 55557 грн.; за вересень 2016року в сумі 221702 грн.; за грудень 2016 рокув сумі 10241 грн. (т.1 а.с. 43).

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №00115031415 від 20.06.2017 року, яким ТОВ Индустриал Прогресс збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 359375 грн., у тому числі 287500 грн. за основним платежем та 71875 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно Акту перевірки ТОВ Индустриал Прогресс занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 287500 грн., у тому числі: за серпень 2016 року в сумі 55557 грн.; за вересень 2016 року в сумі 221702 грн.; за грудень 2016 року в сумі 10241 грн.

Перевіркою встановлено факт віднесення до складу податкового кредиту у відповідних періодах податкової звітності сум ПДВ від вартості будівельних робіт отриманих від підприємств ТОВ Мигарон та ТОВ Маро-Макс не пов'язаних з провадженням господарської діяльності у періоді з 04.02.2016 року по 31.03.2017 року на суму 287500 грн.

Дослідивши реальність та фактичність господарських операцій ТОВ Индустриал прогресс з ТОВ Мигарон та ТОВ Маро-Макс , їх відповідність діючому законодавству, а також правомірність формування Позивачем податкового кредиту з ПДВ, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.08.2016 року між ТОВ Индустриал прогресс (Підрядник) та ТОВ Мигарон (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №164 відповідно до п.п.1.1 п.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати будівельні роботи. Обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 1.2 Договору). Відповідно до п.п.2.1 вказаного договору, вартість доручених Субпідряднику робіт визначається договірною ціною і складає 400000 грн. (у т.ч. ПДВ - 66666,67 грн.). Підпунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що остаточна вартість визначається після підписання акту приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт (т. 1, а.с. 102-104).

Фактичне здійснення будівельних робіт, було проведено за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 61-А, що підтверджується наступними документами, які є невід'ємною частиною договору №164 від 01.08.2016 року: актом виконаних робіт №1 від 30.09.2017 року на суму 400000 грн.(у т.ч. ПДВ - 66666,67 грн.), договірною ціною на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальним кошторисом на будівельні матеріали, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актом приймання-передачі будівельних (т. 1, а.с. 105-123).

Судом встановлено, що виконані будівельні роботи були оплачені ТОВ Индустриал прогресс в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 30). ТОВ Мигарон виписало на користь ТОВ Индустриал прогресс податкову накладну №19 від 18.08.2016 року, на загальну суму 66666,67 грн. ПДВ ( а.с. 29). Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ Индустриал прогресс до податкового кредиту, відображеного у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року (а.с. 91-92).

Судом встановлено, що 01.09.2016 року між ТОВ Индустриал прогресс (Підрядник) та ТОВ Маро-Макс (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №134/5 відповідно до п.п.1.1 п.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати будівельні роботи. Обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 1.2 Договору). Відповідно до п.п.2.1 вказаного договору, вартість доручених Субпідряднику робіт визначається договірною ціною і складає 60000 грн. (у т.ч. ПДВ - 10000 грн.). Підпунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що остаточна вартість визначається після підписання акту приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт (т. 1, а.с. 124-126).

Фактичне здійснення будівельних робіт, було проведено за адресою: м. Одеса, вул. Балковська, 42/1, що підтверджується наступними документами, які є невід'ємною частиною договору №134/5 від 01.09.2017 року: актом виконаних робіт № 1 від 30.09.2016 року на суму 60000 грн. (у т.ч. ПДВ - 10000 грн.), договірною ціною на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальним кошторисом на будівельні роботи, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актом приймання-передачі будівельних матеріалів (т. 1, а.с. 127-143).

Судом встановлено, що виконані будівельні роботи були оплачені ТОВ Индустриал прогресс в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 41). ТОВ Маро-Макс виписало на користь ТОВ Индустриал прогресс податкову накладну №49 від 19.09.2016 року, на загальну суму 10000 грн. ПДВ ( а.с. 22). Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ Индустриал прогресс до податкового кредиту, відображеного у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2016 року (а.с. 98-100).

Судом встановлено, що 01.09.2016 року між ТОВ Индустриал прогресс (Підрядник) та ТОВ Маро-Макс (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №134/17 відповідно до п.п.1.1 п.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати будівельні роботи. Обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 1.2 Договору). Відповідно до п.п.2.1 вказаного договору, вартість доручених Субпідряднику робіт визначається договірною ціною і складає 30000 грн. (у т.ч. ПДВ - 5000 грн.). Підпунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що остаточна вартість визначається після підписання акту приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт (т. 1, а.с. 144-146).

Фактичне здійснення будівельних робіт, було проведено за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 7, що підтверджується наступними документами, які є невід'ємною частиною договору №134/17 від 01.09.2017 року: актом виконаних робіт № 1 від 30.09.2016 року на суму 30000 грн. (у т.ч. ПДВ - 5000 грн.), договірною ціною на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальним кошторисом на будівельні роботи, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актом приймання-передачі будівельних матеріалів (т. 1, а.с. 147-156).

Судом встановлено, що виконані будівельні роботи були оплачені ТОВ Индустриал прогресс в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 31). ТОВ Маро-Макс виписало на користь ТОВ Индустриал прогресс податкову накладну №48 від 19.09.2016 року, на загальну суму 5000 грн. ПДВ (а.с. 19). Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ Индустриал прогресс до податкового кредиту, відображеного у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2016 року (а.с. 98-100).

Судом встановлено, що 05.09.2016 року між ТОВ Индустриал прогресс (Підрядник) та ТОВ Маро-Макс (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №1/31 відповідно до п.п.1.1 п.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати будівельні роботи. Обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 1.2 Договору). Відповідно до п.п.2.1 вказаного договору, вартість доручених Субпідряднику робіт визначається договірною ціною і складає 58000 грн. (у т.ч. ПДВ - 9666,67 грн.). Підпунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що остаточна вартість визначається після підписання акту приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт (т. 1, а.с. 157-159).

Фактичне здійснення будівельних робіт, було проведено за адресою: м. Одеса, вул. Гастелло, 90а, що підтверджується наступними документами, які є невід'ємною частиною договору №1/31 від 05.09.2017 року: актом виконаних робіт № 1 від 30.09.2016 року на суму 58000 грн. (у т.ч. ПДВ - 9666,67 грн.), договірною ціною на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальним кошторисом на будівельні роботи, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актом приймання-передачі будівельних матеріалів (т. 1, а.с. 160-170).

Судом встановлено, що виконані будівельні роботи були оплачені ТОВ Индустриал прогресс в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 36). ТОВ Маро-Макс виписало на користь ТОВ Индустриал прогресс податкову накладну №63 від 27.09.2016 року, на загальну суму 9666,67 грн. ПДВ (а.с. 21). Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ Индустриал прогресс до податкового кредиту, відображеного у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2016 року (а.с. 98-100).

Судом встановлено, що 07.09.2016 року між ТОВ Индустриал прогресс (Підрядник) та ТОВ Маро-Макс (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №134/122 відповідно до п.п.1.1 п.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати будівельні роботи. Обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 1.2 Договору). Відповідно до п.п.2.1 вказаного договору, вартість доручених Субпідряднику робіт визначається договірною ціною і складає 40000 грн. (у т.ч. ПДВ - 6666,67 грн.). Підпунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що остаточна вартість визначається після підписання акту приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт (т. 1, а.с. 171-173).

Фактичне здійснення будівельних робіт, було проведено за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 45, що підтверджується наступними документами, які є невід'ємною частиною договору №134/122 від 07.09.2017 року: актом виконаних робіт № 1 від 30.09.2016 року на суму 40000 грн. (у т.ч. ПДВ - 6666,67 грн.), договірною ціною на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальним кошторисом на будівельні роботи, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актом приймання-передачі будівельних матеріалів (т. 1, а.с. 174-184).

Судом встановлено, що виконані будівельні роботи були оплачені ТОВ Индустриал прогресс в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 32). ТОВ Маро-Макс виписало на користь ТОВ Индустриал прогресс податкову накладну №49 від 22.09.2016 року, на загальну суму 6666,67 грн. ПДВ (а.с. 20). Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ Индустриал прогресс до податкового кредиту, відображеного у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2016 року (а.с. 98-100).

Судом встановлено, що 12.09.2016 року між ТОВ Индустриал прогресс (Підрядник) та ТОВ Маро-Макс (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №134/118 відповідно до п.п.1.1 п.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати будівельні роботи. Обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 1.2 Договору). Відповідно до п.п.2.1 вказаного договору, вартість доручених Субпідряднику робіт визначається договірною ціною і складає 29000 грн. (у т.ч. ПДВ - 4833,33 грн.). Підпунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що остаточна вартість визначається після підписання акту приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт (т. 1, а.с. 185-187).

Фактичне здійснення будівельних робіт, було проведено за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 75, що підтверджується наступними документами, які є невід'ємною частиною договору №134/118 від 12.09.2017 року: актом виконаних робіт № 1 від 30.09.2016 року на суму 29000 грн. (у т.ч. ПДВ - 4833,33 грн.), договірною ціною на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальним кошторисом на будівельні роботи, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актом приймання-передачі будівельних матеріалів (т. 1, а.с. 188-197).

Судом встановлено, що виконані будівельні роботи були оплачені ТОВ Индустриал прогресс в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 39). ТОВ Маро-Макс виписало на користь ТОВ Индустриал прогресс податкову накладну №57 від 22.09.2016 року, на загальну суму 4833,33 грн. ПДВ (а.с. 18). Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ Индустриал прогресс до податкового кредиту, відображеного у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2016 року (а.с. 98-100).

Судом встановлено, що 12.09.2016 року між ТОВ Индустриал прогресс (Підрядник) та ТОВ Маро-Макс (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №134/119 відповідно до п.п.1.1 п.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати будівельні роботи. Обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 1.2 Договору). Відповідно до п.п.2.1 вказаного договору, вартість доручених Субпідряднику робіт визначається договірною ціною і складає 23000 грн. (у т.ч. ПДВ - 3833,33 грн.). Підпунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що остаточна вартість визначається після підписання акту приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт (т. 1, а.с. 198-200).

Фактичне здійснення будівельних робіт, було проведено за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 39, що підтверджується наступними документами, які є невід'ємною частиною договору №134/119 від 12.09.2017 року: актом виконаних робіт № 1 від 30.09.2016 року на суму 23000 грн. (у т.ч. ПДВ - 3833,33 грн.), договірною ціною на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальним кошторисом на будівельні роботи, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актом приймання-передачі будівельних матеріалів (т. 1, а.с. 201-210).

Виконання будівельних робіт ТОВ Маро-Макс за вищевказаним договором та їх оплата підтверджується відповідними податковими накладними, та платіжними дорученнями, які також були надані Позивачем до суду (т.2 а.с. 17, 40).

Судом встановлено, що 22.09.2016 року між ТОВ Индустриал прогресс (Підрядник) та ТОВ Маро-Макс (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №33/26 відповідно до п.п.1.1 п.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати будівельні роботи. Обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 1.2 Договору). Відповідно до п.п.2.1 вказаного договору, вартість доручених Субпідряднику робіт визначається договірною ціною і складає 75000 грн. (у т.ч. ПДВ - 12500 грн.). Підпунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що остаточна вартість визначається після підписання акту приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт (т. 1, а.с. 211-213).

Фактичне здійснення будівельних робіт, було проведено за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 18, що підтверджується наступними документами, які є невід'ємною частиною договору №33/26 від 22.09.2017 року: актом виконаних робіт № 1 від 30.09.2016 року на суму 75000 грн. (у т.ч. ПДВ - 12500 грн.), договірною ціною на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальним кошторисом на будівельні роботи, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актом приймання-передачі будівельних матеріалів (т. 1, а.с. 214-233).

Судом встановлено, що виконані будівельні роботи були оплачені ТОВ Индустриал прогресс в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 34). ТОВ Маро-Макс виписало на користь ТОВ Индустриал прогресс податкову накладну №71 від 30.09.2016 року, на загальну суму 12500 грн. ПДВ (а.с. 23). Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ Индустриал прогресс до податкового кредиту, відображеного у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2016 року (а.с. 98-100).

Судом встановлено, що 01.09.2016 року між ТОВ Индустриал прогресс (Підрядник) та ТОВ Маро-Макс (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №153/09 відповідно до п.п.1.1 п.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати будівельні роботи. Обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 1.2 Договору). Відповідно до п.п.2.1 вказаного договору, вартість доручених Субпідряднику робіт визначається договірною ціною і складає 1010000 грн. (у т.ч. ПДВ - 168333,33 грн.). Підпунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що остаточна вартість визначається після підписання акту приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт (т. 1, а.с. 234-236).

Фактичне здійснення будівельних робіт, було проведено за адресою: м. Одеса, вул. Шевченка, 10, що підтверджується наступними документами, які є невід'ємною частиною договору №153/09 від 01.09.2017 року: актом виконаних робіт № 1 від 30.09.2016 року на суму 1010000 грн. (у т.ч. ПДВ - 168333,33 грн.), договірною ціною на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальним кошторисом на будівельні роботи, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актом приймання-передачі будівельних матеріалів (т. 1, а.с. 237-245, т. 2 а.с. 1-16).

Судом встановлено, що виконані будівельні роботи були оплачені ТОВ Индустриал прогресс в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 32, 33, 35, 37, 42). ТОВ Маро-Макс виписало на користь ТОВ Индустриал прогресс податкові накладні №67 від 27.09.2016 року, №55 від 22.09.2016 року, №50 від 19.09.2016 року, №23 від 13.09.2016 року, №70 від 30.09.2016 року, на загальну суму 168333,33 грн. ПДВ (а.с. 24-28). Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ Индустриал прогресс до податкового кредиту, відображеного у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2016 року (а.с. 98-100).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України №996-XIV від 16.07.1999 року Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, акти здачі - приймання робіт, надання послуг тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинен бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з висновків Акту перевірки, надані ТОВ Индустриал Прогресс акти виконаних будівельних робіт складені не за формами №КБ-2, №КБ-3 та при цьому не містять реквізитів таких типових або спеціалізованих форм: не зазначено об'єкт, на якому здійснювалися будівельні роботи, не зазначено детальних опис таких робіт, не зазначено такі розділи, як заробітна плата робочих, зайнятих на будівництві, та вартість експлуатації машин та обладнання тощо. Тобто, первинні документи на придбання вищевказаних робіт не розкривають повний зміст господарської операції, що унеможливлює такими первинними документами підтвердити зв'язок придбаних робіт з господарською діяльністю ТОВ Индустриал Прогресс .

Суд зазначає, що досліджені під час розгляду справи первинні документи по господарським операціям ТОВ Индустриал Прогресс з контрагентами-субпідрядниками ТОВ Мигарон та ТОВ Маро-Макс не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Об'єкти, на яких здійснювалися будівельні роботи, детальний опис таких робіт, заробітна плата робочих, зайнятих на будівництві, та вартість експлуатації машин та обладнання містяться в локальних кошторисах, підсумкових відомостях ресурсів, актах приймання-передачі будівельних матеріалів тощо, які є невід'ємною частиною укладених договорів.

Податкові накладні, виписані контрагентами Позивача ТОВ Мигарон та ТОВ Маромакс , за формою та змістом складені відповідно до вимог ст. 201 ПК України, є належною підставою для формування Позивачем податкового кредиту і пройшли реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем не доведено факту, що придбані будівельні роботи у вищевказаних контрагентів не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Индустриал Прогресс , не спростовано надання позивачем до перевірки первинних документів, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту. Відповідачем також не спростовано належними та допустимими доказами того, що придбання будівельних робіт здійснювалось ТОВ Индустриал Прогресс з метою отримання доходу та вказані операції спричинили реальні зміни майнового стану суб'єкта господарської діяльності.

Акти виконаних будівельних робіт, складені не за формами №КБ-2, №КБ-3 та окремі недоліки в оформлені первинних документів не спростовують наявність у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність окремих реквізитів первинних документів не свідчить про їх дефектність.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17.02.2015 року по справі № К/800/56294.

Крім того, Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що в ході проведеного аналізу інформації, наявної в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області по підприємству ТОВ Маро-Макс не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платником податків, з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період липень-жовтень 2016 року, а по підприємству ТОВ Мигарон не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платником податків, з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період липень, серпень 2016 року. У ТОВ Маро-Макс відсутні основні засоби та інші необоротні активи, необхідні для здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності, також підприємством не задекларовано послуги по транспортуванню та зберіганню ТМЦ (активів) за період липень-жовтень 2016 року. Тобто, не можливо підтвердити факт руху ТМЦ (активів) від продавця до покупця та місця зберігання ТМЦ (активів). В свою чергу у ТОВ Мигарон згідно зареєстрованих податкових накладних вбачається невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг. Виходячи з наявної чисельності працюючих осіб, у ТОВ Мигарон та у У ТОВ Маро-Макс фізично не було спроможності виконувати задекларовані обсяги послуг в інших регіонах України. Номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчить про фізичну неможливість здійснення господарської діяльності наявною кількістю працівників без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування, наявності холодильних установ тощо, без залучення субпідрядних організацій та без особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом для поставки товару або надання послуги; необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників для надання послуг, високого рівня їх оплати праці тощо. Вбачається проведення ТОВ Маро-Макс та ТОВ Мигарон транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, які не мають реального товарного характеру.

При цьому, як встановлено судом, під час проведення перевірки посадовими особами Відповідача зазначені обставини не були відображені в Акті перевірки.

Суд не приймає до уваги посилання Відповідача на зазначені обставини, оскільки чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тієї чи іншої діяльності. Відповідачем не зазначено стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між Позивачем та його контрагентами. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Також суд зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагенту Позивача при здійсненні господарських операцій для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного виконання ТОВ Мигарон та ТОВ Маро-Макс своїх обов'язків по договорам субпідряду та відсутність у Позивача, права на податковий кредит з ПДВ.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі №21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція), у своєму рішенні від 22.01.2009 року (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення Позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був зареєстрований платником податку на додану вартість, Позивач як отримувач відповідних робіт та послуг не може нести відповідальність ні за несплату податків постачальником послуг, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач, ТОВ Мигарон та ТОВ Маро-Макс на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники ПДВ, що не заперечується Відповідачем.

Суд зазначає, що Відповідачу, як контролюючому органу, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень при перевірці діяльності платників податків не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними. У зв'язку з наведеним, суд також зазначає, що Відповідач не надав під час розгляду справи рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку, передбаченому ст.234 ЦК України, щодо фіктивності або нікчемності правочинів між Позивачем та його контрагентами. Під час розгляду справи Відповідачем також не надано в обґрунтування своїх висновків доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішень суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з цих підстав, як-то передбачено приписами ч.3 ст.228 ЦК України. Відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання підрядних робіт, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача по господарським відносинам зі своїм контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що Позивачем правомірно, віднесено до складу податкового кредиту грошові суми, сплачені ТОВ Мигарон та ТОВ Маро-Макс . В зв'язку з викладеним суд вважає необґрунтованими доводи Акту перевірки щодо чого заниження ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 287500 грн., у тому числі: за серпень 2016 року в сумі 55557 грн.; за вересень 2016 року в сумі 221702 грн.; за грудень 2016 рокув сумі 10241 грн, а спірне податкове повідомлення-рішення №00115031415 від 20.06.2017 року протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що Відповідач не довів законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення № 948 від 06.07.2017 року (а.с.64) Позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 5390,64 грн.

З урахуванням задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 5390,64 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Индустриал Прогресс до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №00115031415 від 20.06.2017 року, яким ТОВ Индустриал Прогресс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 359375 грн., у тому числі 287500 грн. за основним платежем, 78875 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (юридична адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Индустриал Прогресс (юридична адреса: 65012, м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, 9, код ЄДРПОУ 40254301) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 5390,64 грн.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.