Постанова

від 23.10.2017 по справі 826/14426/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14426/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Губська О.А., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к апелянта Денисенко О.Е.

пр-к позивача Дерев'янчук В.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення ,

УСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс , звернувся в суд з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2016 року № 0003511402, № 0003521402, №00035311402.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права ,

ненадання належної оцінки наявним в справі доказам, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Меларіс (код ЄДРПОУ 39710637) за період з 01.05.2015 року по 30.06.2015 року. За результатами перевірки складено акт від 15.06.2016 року №255/26-158-14-02-01/34430029, згідно якого відповідач встановив порушення позивачем:

- п.п. 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248);

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ТД Соляріс - занижено податок на прибуток за 2015 рік всього на суму 1 530 349 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3 і 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 і 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ТД Соляріс - занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 046 873 грн. (в т.ч. за травень 2015 року на суму 979 563 грн., за червень 2015 року - 1 067 310 грн.), та завищено суму залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду звітного податкового періоду (ряд. 24 податкової декларації з податку на додану вартість) за червень 2015 року на 338 367 грн.

На підставі акта перевірки 04.07.2016 року ГУ ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0003511402 (форми В4 ), яким зменшило позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації за червень 2015 року, на 338 367 грн., та визначило суму штрафних санкцій у розмірі 33 837 грн.;

- №0003521402 (форми Р ), яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 530 349 грн. (основний платіж);

- за №0003531402 (форми Р ), яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 070 310 грн., в тому числі 2 046 873 грн. за основним платежем, 1 023 437 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, вказані податкові повідомлення-рішення від 04.07.2016 року були залишені без змін згідно рішення Державної фіскальної служби України від 05.09.2016 року №19097/6/99-99-11-01-01-25.

Вважаючи ці податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції,вказуючи на безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваних рішень, виходив із того, що реальність здійснення господарських відносин між позивачем ТОВ Меларіс підтверджено наявними в матеріалах справи належно оформленими первинними документами: копіями договорів, податкових накладних, актів виконаних робіт

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Як вбачається з матеріалів справи, що протягом періоду, який підлягав перевірці, ТОВ ТД Соляріс здійснювало господарську діяльність у сфері виробництва дорогоцінними металами, виробництва ювелірних і подібних виробів, оптової торгівлі відходами та брухтом, оптової торгівлі металами та металевими рудами, та ін.

У зазначе6ний період між ТОВ ТД Соляріс (як покупцем), та ТОВ Меларіс (як продавцем) укладено ряд однотипних за змістом договорів купівлі-продажу, а саме:

- договір купівлі-продажу №250515 від 25.05.2015 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар (блоки, вузли, радіоелементи), а покупець, у свою чергу, - прийняти товар і оплатити на умовами цього договору згідно рахунку-фактури;

- договір купівлі-продажу №250515/1 від 25.05.2015 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар (брухт від списаного обладнання (плати та радіодеталі)), а покупець, у свою чергу, - прийняти товар і оплатити на умовами цього договору згідно рахунку-фактури;

- договір купівлі-продажу №220615 від 22.06.2015 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар (лом плат, радіодеталі, блоки МКС у лігатурі), а покупець, у свою чергу, - прийняти товар і оплатити на умовами цього договору згідно рахунку-фактури;

- договір купівлі-продажу №230615 від 23.06.2015 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар (вимірювальні пристрої), а покупець, у свою чергу, - прийняти товар і оплатити на умовами цього договору згідно рахунку-фактури.

Згідно з п.п. 2.1 - 2.3, 3.1, 3.2 договорів купівлі-продажу №230615 від 23.06.2015 року, ціна узгоджується сторонами та відображається у протоколах погодження договірної ціни, які оформляються на кожну окрему партію і підписуються двома сторонами. Оплата проводиться згідно рахунку-фактури протягом 30 календарних днів з моменту надання рахунків, які є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця. Постачання здійснюється за рахунок та силами покупця у строки, узгоджені з продавцем. Продавець зобов'язаний надати на кожну партію брухту видаткові накладні, які обов'язково мають бути скріплені печаткою та підписами відповідальних осіб;

- договір купівлі-продажу №220515 від 22.05.2015 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (телефонну станцію АТС Квант-2048 ), ціна та кількість якого будуть вказані у рахунках-фактурах, а покупець, у свою чергу, - прийняти товар, своєчасно оплатити його вартість за погодженими цінами та умовами цього договору згідно рахунків-фактур. Ціна товару складає 816 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 136 000 грн.). Кількість - 2 комплекти. Загальна вартість за цим договором становить 1 632 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 272 000 грн.).;

- договір купівлі-продажу №240615 від 24.06.2015 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (телефонну станцію АТС Квант-2048 ), , ціна та кількість якого будуть вказані у рахунках-фактурах, а покупець, у свою чергу, - прийняти товар, своєчасно оплатити його вартість за погодженими цінами та умовами цього договору згідно рахунків-фактур. Ціна товару складає 780 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 130 000 грн.). Кількість - 4 комплекти. Загальна вартість за цим договором становить 3 120 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 520 000 грн.).

Згідно з п.п. 2.4 - 2.5, 3.1 - 3.3 договорів купівлі-продажу №220515 від 22.05.2015 року та №240615 від 24.06.2015 року постачання товару здійснюється за рахунок та силами покупця у строки, узгоджені з продавцем. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві в повному обсязі протягом 5-ти днів з моменту підписання даного договору. Місце передачі товару - Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, буд. 6-в. Продавець зобов'язаний також надати видаткову накладу, яка обов'язково має бути скріплена печаткою та підписами відповідальних сторін. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця. Оплата товару проводиться покупцем в національній валюті України, в порядку та в терміни - 30 календарних днів з моменту переходу покупцеві прав власності.

Постачання (вивезення) товару здійснювалося з пункту навантаження за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 6-в (тобто, за адресою місцезнаходження ТОВ Меларіс ) за рахунок та силами ТОВ ТД Соляріс , а саме на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування №65 від 24.12.2012 року, укладеного між ТОВ ТД Соляріс та малим підприємством у формі ТОВ Соляріс .

На підтвердження правомірності формування сум витрат і податкового кредиту за вказаними договорами позивач надав суду копії наступних документів: додатків до договорів №250515 від 25.05.2015 року, №250515/1 від 25.05.2015 року, №220615 від 22.06.2015 року, №230615 від 23.06.2015 року - протоколів погодження договірної ціни; видаткових накладних, датованих травнем і червнем 2015 року; товарно-транспортних накладних форми №1-ТН, датованих травнем і червнем 2015 року; витягів з журналу обліку довіреностей ТОВ ТД Соляріс за місяці травень і червень 2015 року; рахунків на оплату; виписок банків по особовим рахункам ТОВ ТД Соляріс за 04.06.2015 року та 03.07.2015 року з відомостями про перерахування коштів на користь ТОВ Меларіс за поставлені товари; акта взаєморозрахунків між ТОВ ТД Соляріс і ТОВ Меларіс станом від 31.12.2015 року; податкових накладних, виписаних ТОВ Меларіс на користь позивача; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 201 Товари на складі по контрагенту ТОВ Меларіс ; договору №65 на транспортно-експедиторське обслуговування від 24.12.2012 року, укладеного між позивачем (як замовником) і МП у формі ТОВ Соліріс (як експедитором) щодо виконання в інтересах замовника транспортно-експедиційних операцій з перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом, з додатками (заявками на перевезення) та угодою про внесення змін до нього; акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених за результатами надання МП у формі ТОВ Соліріс послуг малотоннажного перевезення за заявками, та рахунку-фактури на оплату таких послуг; виписки банку по особовому рахунку ТОВ ТД Соляріс за 21.01.2016 року з відомостями про оплату транспортних послуг.

Втім, на вимогу контролюючого органу під час здійснення перевірки позивачем не надано документального підтвердження, щодо:

- походження товару;

- супровідних документів на отриманий товар,паспортів,сертифікатів;

- інформації про осіб, що завантажували та розвантажували товар;

- протоколів погодження вмісту дорогоцінних металів;

- інформації про визначення масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах за результатами аналізів.

На час перевірки, контролюючим органом згідно податкової інформації було встановлено, що ТОВ Меларіс має стан платника 8 - до Єдиного державного реєстру внесено інформацію про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано. Постачальником ТОВ Меларіс у травні 2015 року було ТОВ АВТОПРОГРЕССВОЛНОВАХА , однак згідно Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання ТОВ Меларіс у ТОВ АВТОПРОГРЕССВОЛНОВАХА товару, реалізованого на ТОВ ТД Соляріс . Будь-яких документів, які б свідчили про те, що ТОВ Меларіс реалізовувало позивачу власне обладнання, що списане з обліку також не надано.

Стосовно зауважень контролюючого органу про не надання під час проведення перевірки зазначених вище документів представник позивача пояснив, що ТОВ Меларіс не є виробником поставленого товару (брухту та списаного обладнання), наявність паспортів та сертифікатів на придбаний товар умовами договорів купівлі-продажу не передбачалася, та потреба у запитуванні таких документів у продавця не виникала. Фактично мали місце договірні відносини придбання товару (брухту), а не здавання його на переробку, коли сторони визначають масову частку дорогоцінних металів у брухті, який здається на переробку.

Наразі, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до змісту договорів №250515 від 25.05.2015 року, №230615 від 23.06.2015 року, №220515 від 22.05.2015 року, №240615 від 24.06.2015 року укладалися угоди щодо придбання певного товару(радіодеталей, АТС) , які мали бути належним чином упаковані продавцем. А отже і повинні були мати відповідно технічну документацію. Відсутність такої документації позивачем не заперечується.

Щодо твердження позивача, що весь придбаний у ТОВ Меларіс товар є фактично брухтом, непридатним для подальшого використання, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до положень ст.1 Закону України Про металобрухт металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави. Документи у сфері роботи з металобрухтом - документи , що містять дані про походження і власника металобрухту, відповідність його встановленим стандартам, нормам і правилам, вибухову , пожежну, екологічну та радіаційну безпеку.

Порядок здійснення операцій з металобрухтом визначено ст. 4 цього Закону, відповідно до якої приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення від шкідливих речовин.

Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим.

Позивачем не було надано суду апеляційної інстанції жодного документа на підтвердження належності промислового брухту його контрагенту або набуття останнім на нього права власності у визначений законодавством спосіб.

Крім того, не слід залишати поза увагою і той факт, що згідно податкової інформації у кримінальному провадженні №3201710010000075 від 01.08.2017р. та пояснень гр-ки ОСОБА_1., від імені якої, як директора ТОВ Меларіс виписувалися податкова та інша бухгалтерська документація, в т.ч. щодо придбаного позивачем товару та металобрухту, остання заперечувала своє відношення до господарської діяльності ТОВ Меларіс та укладання будь-яких договорів з позивачем.

Отже, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, який не мав можливості фактично здійснювати господарські операції, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

В свою чергу, відсутність документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договором укладеним між позивачем та контрагентом, використання наданих послуг в господарській діяльності позивача, правомірність віднесення вартості отриманих послуг до витрат та зменшення розміру зобов'язань з податку на прибуток, зменшення розміру зобов'язань з податку на додану вартість.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача що, зазначені вище господарські операції позивача мали безтоварний характер, а отже і нарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2016 року за № 0003511402, № 0003521402, №00035311402 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.А.Губська

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст складено - 23.10.2017р.