Постанова

від 05.05.2020 по справі 826/14426/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2020 року

Київ

справа №826/14426/16

адміністративне провадження №К/9901/36571/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 (головуючий суддя - Грибан І.О., судді: Губська О.А., Парінов А.Б.) у справі №826/14426/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2016 №0003511402, №0003521402, №0003531402.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що господарські операції з поставки позивачу його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Меларіс товару (брухт та списане обладнання) здійснювались на підставі належних первинних документів, які дають можливість встановити реальність проведення господарських операцій та зв`язок придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей з господарською діяльністю позивача, чим спростовується висновок податкового органу про порушення товариством податкової дисципліни. Позивач наголошує, що висновки акта перевірки господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс не відповідають нормам чинного податкового законодавства, базуються виключно на припущеннях перевіряючих, що свідчить про наявність підстав для скасування безпідставно прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2017 адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності проведення позивачу донарахувань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що факт вчинення спірних правовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Меларіс підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Також суд наголосив про наявність у сторін фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з купівлі-продажу товару (брухт, списане обладнання) та зв`язку між фактом придбання товарів і подальшою господарською діяльністю, що в свою чергу є обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2017 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В свою чергу, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд виходив з правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у зв`язку з тим, що фактичне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентом не підтверджено належними первинними документами обов`язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Суд дійшов висновку, що у розглядуваному випадку мало місце документальне оформлення господарської операції з реалізації товару (брухт, списане обладнання) за відсутності факту її реального здійснення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 у справі №826/14426/16 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Меларіс за період з 01.05.2015 по 30.06.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 1530349,00грн; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 2046873,00грн. (в тому числі: за травень 2015 року на суму 979563,00грн, за червень 2015 року на суму 1067310,00грн), та одночасно завищено суму залишку від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду звітного податкового періоду (ряд. 24 податкової декларації з податку на додану вартість) за червень 2015 року на 338367,00грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 15.06.2016 №255/26-158-14-02-01/34430029 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.07.2016 №0003511402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації за червень 2015 року, на 338367,00грн та визначено суму штрафних санкцій у розмірі 33837,00грн; №0003521402, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1530349,00грн; №0003531402, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3070310,00грн, в тому числі: 2046873,00грн за основним платежем та 1023437,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для проведення Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс вказаних донарахувань, став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем показників витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом господарських операцій з реалізації позивачу його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Меларіс товару (брухт, списане обладнання), з огляду на відсутність належного документального підтвердження реальності проведених операцій, зокрема до перевірки не надано супровідних документів на отриманий товар, паспортів, сертифікатів якості, інформації про походження товару, інформації про осіб, які здійснювали вантажно-розвантажувальні роботи, протоколів погодження вмісту дорогоцінних металів, інформації про визначення масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах за результатами аналізів (інформації про наявність у відправника атестованої (акредитованої) лабораторії) тощо.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо безтоварності проведених взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, контролюючий орган також послався на узагальнену податкову інформацію отриману відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Меларіс , за результатом аналізу якої контролюючим органом встановлено: відсутність придбання товарів (послуг), по яких контрагентом позивача задекларовано реалізацію; відсутність на підприємстві контрагента достатньої кількості трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності з реалізації такого роду товару; відсутність підприємства за місцезнаходженням, що стало за рішенням контролюючого органу підставою для анулювання 01.10.2015 Товариству з обмеженою відповідальністю Меларіс свідоцтва платника податку на додану вартість від 16.04.2015

Також відповідач наголосив про наявність пояснень громадянки ОСОБА_1 (засновник, директор та бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю Меларіс ), згідно яких остання наголошує про її непричетність до реєстрації вказаного суб`єкта господарювання та ведення фінансово-господарської діяльності товариства.

На переконання податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що протягом періоду, який підлягав перевірці, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс здійснювало господарську діяльність у сфері виробництва дорогоцінними металами, виробництва ювелірних і подібних виробів, оптової торгівлі відходами та брухтом, оптової торгівлі металами та металевими рудами, та ін.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Меларіс (продавець) було укладено ряд однотипних за змістом договорів купівлі-продажу товару, а саме: договір купівлі-продажу №250515 від 25.05.2015, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар (блоки, вузли, радіоелементи), а покупець, у свою чергу, - прийняти товар і оплатити на умовами цього договору згідно рахунку-фактури; договір купівлі-продажу №250515/1 від 25.05.2015, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар (брухт від списаного обладнання (плати та радіодеталі)), а покупець, у свою чергу, - прийняти товар і оплатити на умовами цього договору згідно рахунку-фактури; договір купівлі-продажу №220615 від 22.06.2015, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар (лом плат, радіодеталі, блоки МКС у лігатурі), а покупець, у свою чергу, - прийняти товар і оплатити на умовами цього договору згідно рахунку-фактури; договір купівлі-продажу №230615 від 23.06.2015, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар (вимірювальні пристрої), а покупець, у свою чергу, - прийняти товар і оплатити на умовами цього договору згідно рахунку-фактури.

Згідно з п.п. 2.1 - 2.3, 3.1, 3.2 договорів купівлі-продажу №230615 від 23.06.2015, ціна узгоджується сторонами та відображається у протоколах погодження договірної ціни, які оформляються на кожну окрему партію і підписуються двома сторонами. Оплата проводиться згідно рахунку-фактури протягом 30 календарних днів з моменту надання рахунків, які є невід`ємною частиною цього договору. Розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця. Постачання здійснюється за рахунок та силами покупця у строки, узгоджені з продавцем. Продавець зобов`язаний надати на кожну партію брухту видаткові накладні, які обов`язково мають бути скріплені печаткою та підписами відповідальних осіб;

Договір купівлі-продажу №220515 від 22.05.2015, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар (телефонну станцію АТС Квант-2048 ), ціна та кількість якого будуть вказані у рахунках-фактурах, а покупець, у свою чергу, - прийняти товар, своєчасно оплатити його вартість за погодженими цінами та умовами цього договору згідно рахунків-фактур. Ціна товару складає 816000,00грн (в т.ч. ПДВ - 136000,00грн). Кількість - 2 комплекти. Загальна вартість за договором становить 1632000,00грн (в т.ч. ПДВ - 272000,00грн).

Договір купівлі-продажу №240615 від 24.06.2015, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар (телефонну станцію АТС Квант-2048 ), ціна та кількість якого будуть вказані у рахунках-фактурах, а покупець, у свою чергу, - прийняти товар, своєчасно оплатити його вартість за погодженими цінами та умовами цього договору згідно рахунків-фактур. Ціна товару складає 780000,00грн (в т.ч. ПДВ - 130000,00грн). Кількість - 4 комплекти. Загальна вартість за договором становить 3120000,00грн. (в т.ч. ПДВ - 520000,00грн).

Згідно з п.п. 2.4 - 2.5, 3.1 - 3.3 договорів купівлі-продажу №220515 від 22.05.2015 та №240615 від 24.06.2015 постачання товару здійснюється за рахунок та силами покупця у строки, узгоджені з продавцем. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві в повному обсязі протягом 5-ти днів з моменту підписання даного договору. Місце передачі товару - Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, буд. 6-в. Продавець зобов`язаний також надати видаткову накладу, яка обов`язково має бути скріплена печаткою та підписами відповідальних сторін. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця. Оплата товару проводиться покупцем в національній валюті України, в порядку та в терміни - 30 календарних днів з моменту переходу покупцеві прав власності.

Постачання (вивезення) товару здійснювалося з пункту навантаження за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 6-в (адреса місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Меларіс ) за рахунок та силами Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Соляріс , а саме на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування №65 від 24.12.2012, укладеного між позивачем та Малим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Соляріс .

Як встановлено судами, Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс , у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій за вищевказаними договорами, було надано копії первинних документів, зокрема, договори купівлі-продажу; додатки до договорів - протоколи погодження договірної ціни; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; витяги з журналу обліку довіреностей позивача; рахунки на оплату; виписки банків по особовим рахункам позивача з відомостями про перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Меларіс за поставлений товар; акт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом; податкові накладні; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 201 Товари на складі по контрагенту; договір №65 на транспортно-експедиторське обслуговування від 24.12.2012, укладений між позивачем (як замовником) і Малим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Соліріс (як експедитором) щодо виконання в інтересах замовника транспортно-експедиційних операцій з перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом, з додатками (заявками на перевезення) та угодою про внесення змін до нього; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених за результатами надання Малим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Соліріс послуг малотоннажного перевезення за заявками; рахунки-фактури на оплату послуг; виписки банку по особовому рахунку позивача з відомостями про оплату транспортних послуг.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс вказує, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позову. Зокрема позивач посилається на правомірність формування ним витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентом з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій, в повній мірі підтверджується рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв`язок поведених операцій з його господарською діяльністю спрямованої на отримання прибутку. На переконання позивача, при дослідженні взаємовідносин з його постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю Меларіс , судом апеляційної інстанції не було проаналізовано та взято до уваги те, що документи, які містяться у матеріалах справи, в своїй сукупності підтверджують відповідні зміни активів Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс та його контрагента, доводять реальність здійснення господарських операцій та їх належне відображення у податковому обліку товариства. Позивач вважає, що у контролюючого органу не було законних підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

9. У свою чергу Головне управління ДФС у м. Києві не подало заперечення на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.36 пункт 14.1 статті 14.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.5. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.6. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

10.7. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.8. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.4. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, правові наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально (фактично) вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

14. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

15. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

18. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

19. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

20. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

21. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

22. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

23. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, запереченні на апеляційну скаргу, додаткових поясненнях, та з урахуванням яких, суд вже надавав оцінку встановленим обставинам справи. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до посилань на норми, які визначають права позивача та наділяють його повноваженнями щодо ведення податкового обліку, а також на обставини, які на думку Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс , свідчать про правомірність формування ним валових витрат та податкового кредиту.

24. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо відсутності належного документального підтвердження фактичного проведення господарських операцій з поставки позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Меларіс товару (брухт, списане обладнання), а також неможливості із наданих позивачем до перевірки документів встановити зміст, обсяг та економічну доцільність здійснених операцій з поставки товару, що є свідченням безтоварності проведених взаємовідносин, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням положень статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції рішення) щодо оцінки доказів, та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає його право формувати витрати та податковий кредит за такими операціями.

25. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень зважаючи на те, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність відповідних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

26. Апеляційний адміністративний суд на підставі належних та допустимих доказів, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками взаємовідносин позивача з його контрагентом, дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності. Зокрема, судом прийнято рішення з огляду на невідповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; неможливість встановлення підстав визначення вартості реалізованого позивачу товару; відсутність документального підтвердження походження придбаного у контрагента товару; ненадання супровідних документів на отриманий товар, паспортів, сертифікатів якості; неможливість встановлення інформації про осіб, що завантажували та розвантажували товар; відсутність протоколів погодження вмісту дорогоцінних металів та інформації про визначення масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах за результатами аналізів; ненадання доказів на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Меларіс реалізовувало позивачу товар, який перебував у його власності та був списаний з обліку; ненадання документального підтвердження належності промислового брухту його контрагенту або набуття останнім на нього права власності у визначений законодавством спосіб, як того вимагають положення Закону України Про металобрухт ; неможливість встановлення за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс та його задекларованими постачальником; непідтвердження обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів.

27. Твердження позивача щодо відсутності у нього обов`язку запитувати від контрагента паспортів та сертифікатів на придбаний товар, оскільки того не передбачають укладені між сторонами договори купівлі-продажу, як на підставу задоволення позовних вимог, обґрунтовано не прийнято судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до змісту договорів №250515 від 25.05.2015, №230615 від 23.06.2015, №220515 від 22.05.2015, №240615 від 24.06.2015 між позивачем та його контрагентом укладалися угоди щодо придбання товару (радіодеталей, АТС), які в обов`язковому порядку мали бути належним чином упаковані продавцем та мати відповідну технічну документацію. В той же час, в процесі розгляду апеляційним адміністративним судом справи, відсутність такої документації позивачем не заперечувалася.

28. Таким чином, факт придбання, транспортування, зберігання та подальше використання у власній господарській діяльності позивача товару придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю Меларіс не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

29. Такаож, судом апеляційної інстанції надано належну оцінку, як доказу, письмовим поясненням громадянки ОСОБА_1 , отриманих в межах кримінального провадження №3201710010000075 від 01.08.2017, на які посилається контролюючий орган, згідно яких встановлено, що від імені такої, як директора, Товариство з обмеженою відповідальністю Меларіс виписувало податкові та інші бухгалтерські документи, в тому числі щодо придбаного позивачем товару та металобрухту, та в яких ОСОБА_1 заперечує своє відношення до господарської діяльності вказаного суб`єкта господарювання та укладання будь-яких договорів з позивачем.

Так, підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

30. Судом обґрунтовано взято до уваги обставини щодо неможливості виконання контрагентом спірних операцій з огляду на відсутність у підприємства матеріальних і трудових ресурсів, основних засобів та виробничих потужностей, що необхідно для ведення такого роду господарської діяльності.

31. Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

32. Формальна наявність договорів, податкових накладних та товарно-транспортних документів не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

33. Суд касаційної інстанції погоджується з доводами позивача, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

34. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне придбання позивачем у контрагента товару та свідчать про безтоварність проведених операцій. Суд апеляційної інстанції дійшов умотивованого висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Меларіс фактично не реалізовувало позивачу спірний товар, а лише надало останньому бухгалтерські документи з метою незаконного формування витрат та податкового кредиту для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

35. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені товариством доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків апеляційного адміністративного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. За встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в даному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складених за результатом господарських операцій позивача з його контрагентом, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися. Відсутність належних документів, які б підтверджували товарність спірних операції, їх суперечливість, оформлення з порушенням правил ведення бухгалтерського обліку, вказує на неправомірність формування за наслідками безтоварної операції показників податкового обліку.

Вказані факти з урахуванням встановлених податковою інспекцією у ході проведення контрольно-перевірочних заходів обставин, які не одержали спростування під час вирішення даного спору, були цілком об`єктивно розцінені судом апеляційної інстанції, як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника податків.

37. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди.

38. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс без задоволення, а постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 у справі №826/14426/16 без змін.

39. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

40. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Соляріс

залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 у справі №826/14426/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

.........................

.........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду