Ухвала

від 17.10.2017 по справі 816/844/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 р.Справа № 816/844/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017р. по справі № 816/844/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтерконнект"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтерконнект" (далі - ТОВ "Будівельна компанія "Інтерконнект"), звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2016 №0003481404, №0003471404.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0003471404.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 16 вересня 2016 №0003481404.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтерконнект", ідентифікаційний код 37282538, є юридичною особою, взяте на податковий облік як платник податків Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.

У період з 08.08.2016 по 12.08.2016 відповідно до наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 26.07.2016 №897 на виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 12.07.2016 про надання дозволу на проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Будівельна компанія "Інтерконнект" в кримінальному провадженні №32015170090000028 від 18.09.2015 з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 212 КК України, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Будівельна компанія "Інтерконнект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складений акт від 19.08.2016 №334/16-31-14-4-14/37282538, в якому зафіксоване порушення підприємством п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 69155 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів: за 2013 рік в сумі 23612 грн, за 2014 рік в сумі 23940 грн., за 2015 рік в сумі 21603 грн.

На підставі акту перевірки від 19.08.2016 №334/16-31-14-4-14/37282538 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 16.09.2017

- №0003481404, яким ТОВ "Будівельна компанія "Інтерконнект" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 81 043 грн., з них за податковими зобов'язаннями в розмірі 69155 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11888 грн.;

- №0003471404, яким до ТОВ "Будівельна компанія "Інтерконнект" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "Адмін. штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп. за ГУ ДФС)" в розмірі 510 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 16.09.2016 №0003481404 було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать про те, що платник податків має право на віднесення понесених витрат на оплату праці працівників та нарахувань на заробітну плату до складу валових витрат. До таких підстав віднесено: перебування працівників у трудових відносинах з платником податку (основна підстава), виконання ними робіт, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

При цьому, ані Податковий кодекс України, ані інші закони не обмежують право платника податків на віднесення до складу валових витрат витрати на оплату праці в залежності від ефективності, доцільності, чи будь-якого іншого критерію використання залучених підприємством трудових ресурсів у власній діяльності.

Основними нормативними документами, регулюючими організацію бухгалтерського обліку в Україні, є Закон України від 16.07.99 р. N 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996), Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну України від 29.12.00 р N 356 (далі - Методичні рекомендації), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р N 88 (далі - Положення N 88).

Так, частиною 2 статті 3 Закону №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

За визначенням, наведеним у пункті 3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №88) облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Отже, записи у регістрах бухгалтерського обліку проводяться на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені підприємством, за звітний період, з облікових регістрів переноситься до фінансової звітності.

Відповідно до пункту 3.6 Положення №88 форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Так, Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - Інструкція №291).

Інструкцією №291 встановлені призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

Інструкцією №291 передбачено, що для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємства застосовуються рахунки класу "Витрати діяльності".

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом - списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати".

За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації". Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

Загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, відображаються на рахунку 92 "Адміністративні витрати".

До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

На рахунку 93 "Витрати на збут" ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Згідно частини 1 статті 11 Закону №996-XIV на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

При чому, відповідно до п. 5 ст. 8 Закону N 996, підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку, як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві відображаються в обліковій політиці - наказі про облікову політику

Враховуючи аналіз вищенаведених норм, суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести бухгалтерський облік, але форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів платник податку обирає самостійно.

Тобто, незалежно від обраної платником податку форми бухгалтерського обліку останній зобов'язаний вести записи у регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені підприємством, за звітний період, з облікових регістрів переноситься до фінансової звітності.

Крім того, згідно з Положенням N 88, облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку.

Як свідчать письмові докази, фактичною підставою для відображення в акті від 19.08.2016 №334/16-31-14-4-14/37282538 порушень і винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував, зокрема, викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами понесених підприємством витрат на виплату заробітної плати працівникам підприємства, нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 у сумі 62336 грн. та витрат на оренду приміщення за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 у загальному розмірі 27000 грн.

Як встановлено судом, відповідачем при перевірці були використані дані журналів-ордерів і відомостей по: рахунку 23 "Виробництво"; рахунку 79 "Фінансовий результат"; рахунку 66, 661 "Розрахунки по заробітній платі"; по рахунку 651 "Розрахунки по ЄСВ"; рахунку 331 "Поточні рахунки"; рахунку 65 "Розрахунки зі страхування"; рахунку 92 "Адміністративні витрати", табелі робочого часу, банківські виписки.

Матеріалами справи підтверджено, що витрати, зазначені у деклараціях з податку на прибуток за 2013-2015 роки, позивачем формувались на підставі первинних документів, згрупованих та узагальнених в аналізах рахунків 92 (адміністративні витрати), 23 (виробництво), 661 (рахунки по заробітній платі), 651 (розрахунки по ЄСВ), 79 (фінансовий результат). Усі зазначені регістри бухгалтерського обліку передбачені у обліковій політиці позивача та були оглянуті перевіряючим.

Водночас, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням формування і нарахування заробітної плати та єдиного соціального внеску позивачем є: звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за 2013-2015 року; розрахунково-платіжні відомості за перевіряємий період; відомості про виплату заробітної плати з підписами працівників, які в повній мірі підтверджують зазначені витрати. Доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано.

З досліджених податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 2013-2015 роки та первинних документів, які складалися під час виплати заробітної плати та звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, підтверджено понесені позивачем витрати на оплату праці та нарахування єдиного соціального внеску, задекларовані у деклараціях з податку на прибуток за 2013-2015 роки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати на виплату заробітної плати працівникам та нарахування єдиного соціального внеску є документально підтвердженими і правомірно враховані платником податків під час обчислення податку на прибуток.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Укрпродторгсервіс" внаслідок чого позивачем, нібито завищено об'єкт оподаткування за період 2013 рік на суму 14040 грн. та за 2014 рік у розмірі 12960 грн. за отримане в оренду приміщення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за період 2013-2014 роки позивачем отримано послуги з оренди нежитлового приміщення з ТОВ "Укрпродторгсервіс" на підставі укладеного договору оренди тимчасового користування приміщенням від 01.01.2012 (а.с 76-78).

На виконання умов укладеного договору, позивачем було отримано в оренду нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Кременчук, вул. Жовтнева, 1, кім.126, загальною площею 16 м2 , про що свідчить складений акт прийому-передачі об'єкту приміщення (а.с. 79).

На кожну поставку послуг ТОВ "Укрпродторгсервіс" були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди приміщень.

Матеріали справи свідчать про перерахування щомісяця на користь ТОВ "Укрпродторгсервіс" орендної плати, що підтверджується банківськими виписками по особовим рахунках підприємства.

Облік та сплата за орендоване приміщення позивача ведеться на рахунку 631"розрахунки з вітчизняними постачальниками", 311 "поточні рахунки", 79 "фінансовий результат", 92 "адміністративні витрати".

Відповідач у акті перевірки не наводить факти відображення позивачем в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, а за таких обставин не спростовується факт достовірності визначення показників у деклараціях з податку на прибуток за 2013 - 2015 роки.

Акт перевірки не містить жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджували б наявність зазначених фактів порушень,

Водночас, позивачем підтверджено витрати бухгалтерськими документами: актом прийому-передачі, відомостями по нарахуванню заробітної плати, виписками банківських установ, про сплату відповідних сум єдиного соціального внеску до бюджету.

Крім того, в розрахунку та акті перевірки відповідач визначає заниження ТОВ "Будівельна компанія "Інтерконнект" податку на прибуток за 2015 рік в сумі 21603 грн., при цьому без зазначення правового обґрунтування такого заниження, посилаючись лише на не надання первинних бухгалтерських та розрахункових документів.

08.08.2016 року посадовими особами відповідача було сформовано письмовий запит №1 "Про надання документів", яким запропоновано позивачу до 12.08.2016 надати акти виконаних робіт за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 до бухгалтерського рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" та договори з покупцями; первинні бухгалтерські документи з придбання товарів, робіт, послуг до рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" та договори з постачальниками (ТОВ "Укрпродторгсервіс"); акти на списання ТМЦ; касові документи (касова книга, прибуткові та видаткові касові ордери, платіжні відомості); відомості нарахування заробітної плати.

З акту перевірки від 19.08.2016 №334/16-31-14-4-14/37282538 слідує, що станом на останній день перевірки 12.08.2016 затребувані документи для перевірки не надані, інформація про отримання рекомендованих поштових відправлень до ГУ ДФС у Полтавській області не надійшла.

12.08.2016 року посадовими особами відповідача був складений акт №226/16-31-14-04-14 щодо ненадання посадовими особами ТОВ "Будівельна компанія "Інтерконнект" первинних бухгалтерських документів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 до перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 10.12.2015 працівниками СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області спільно з працівниками СУ ФР Кременчуцької ОДПІ вилучено бухгалтерські документи ТОВ "Будівельна компанія "Інтерконнект". Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Таким чином, висновки перевірки позивача щодо заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 на суму 69155 грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0003481404, яке є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

15 вересня 2017 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відповідачу відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 року по справі №816/844/17 до ухвалення рішення по справі (т. 3 а.с.167).

Оскільки на час постановлення даної ухвали відповідачем не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 року, наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017р. по справі № 816/844/17 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області судовий збір у розмірі 1760 (тисяча сімсот шістдесят) гривень до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2017 р.