Ухвала

від 18.10.2017 по справі 820/968/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 р.Справа № 820/968/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Криворізької північної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Криворізької південної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Кам'янської ОДПІ у Дніпропетровській області Т.В.Семенко на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі № 820/968/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАНЖ"

до Криворізької північної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області , Криворізької південної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області , Київської ОДПІ у м. Харкові Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування рішення та податкових вимог,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРАНЖ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду, з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення: - №0001402201 від 17.08.2015 року, №0000612100 від 17.08.2015 року, №0001332201 від 17.08.2015 року, №0001392201 від 17.08.2015 року, прийняті на підставі висновків акту перевірки №836/04-81-22-01/39494821 від 30.07.2015 року; - №0000982201 від 03.07.2015 року, що були прийняті на підставі висновків акту перевірки №532/22-01/39494821 від 16.06.2015 року; - №0000792202 від 28.05.2015 року, що були прийняті на підставі висновків акту перевірки №312/22-02/39494821 від 14.05.2015 року; зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "ВЕРАНЖ" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №312/22-02/39494821 від 14.05.2015 року та №532/22-01/39494821 від 16.06.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАНЖ" задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001402201 від 17.08.2015 року, Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000612100 від 17.08.2015 року, Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001332201 від 17.08.2015 року, Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001392201 від 17.08.2015 року, Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000982201 від 03.07.2015 року, №0000792202 від 28.05.2015 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Представником Криворізької північної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Криворізької південної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Кам'янської ОДПІ у Дніпропетровській області Т.В.Семенко на вказану постанову подано апеляційну скаргу , в якій вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. , прийняти нову , якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає постанову суду першої інстанції правомірною та просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи , правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Товариство з обмеженою відповідальністю "Веранж", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.11.2014 року, №12271020000016150, код - 39494821.Товариство взято на податковий облік в органах ДФС і станом на даний час перебуває на обліку в Київській об'єднаній державній податковій інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, у зв'язку із зміною юридичної адреси.

На підставі наказу Криворізької центральної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №327 від 09.07.2015 року, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАНЖ" щодо правильності, повноти, своєчасності нарахування та перерахування акцизного податку із роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів за період січень-лютий 2015 року, за результатами якої складено акт №836/04-81-22-01/39494821 від 30.07.2015 року (т.2 а.с.86-97).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ВЕРАНЖ" порушено п.п.212.1.11. п.212.1 ст.212, п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213, п.п.214.1.4. п.214.1 ст.214, п.п.215.3.1, 215.3.2, 215.3.4 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в саме, безпідставно занижено обсяги з продажу підакцизного товару кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком із роздрібного продажу за січень, лютий 2015 року на загальну суму 13156264,00 грн., у тому числі: січень 2015 року у сумі 4350979 грн., лютий 2015 року у сумі 8805285 грн., в результаті чого занижено акцизний податок на загальну суму 657813 грн., у тому числі січень 2015 року у сумі 217549 грн., лютий 2015 року у сумі 440264 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення рішення Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0001402201 від 17.08.2015 року, яким ТОВ "Веранж" збільшено суму грошового зобов'язання з податку з реалізації суб'єктами господарської роздрібної торгівлі підакцизними товарами на суму 66337,25 грн., з яких 53069,8 грн. - основний платіж, 13267,45 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.2 а.с.102);

- податкове повідомлення рішення Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0000612100 від 17.08.2015 року, яким ТОВ "Веранж" збільшено суму грошового зобов'язання з податку з реалізації суб'єктами господарської роздрібної торгівлі підакцизними товарами на суму 112361,13 грн., з яких 89888,9 грн. - основний платіж, 22472,23 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.2 а.с.103);

- податкове повідомлення рішення Верхньодніпровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0001332201 від 17.08.2015 року, яким ТОВ "Веранж" збільшено суму грошового зобов'язання з податку з реалізації суб'єктами господарської роздрібної торгівлі підакцизними товарами на суму 28373,63 грн., з яких 22698,90 грн. - основний платіж, 5674,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.2 а.с.101);

- податкове повідомлення рішення Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0001392201 від 17.08.2015 року, яким ТОВ "Веранж" збільшено суму грошового зобов'язання з податку з реалізації суб'єктами господарської роздрібної торгівлі підакцизними товарами на суму 168261,50 грн., з яких 134609,20 грн. - основний платіж, 33652,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.2 а.с.104).

Також, в період з 28.04.2015 р. по 06.05.2015 року на підставі наказу Криворізької центральної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якої є Криворізька північна ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) №111 від 28.04.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВЕРАНЖ" (код ЄДРПОУ - 39494821) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ "Донмас" (код ЄДРПОУ 37086680) за грудень 2014 року та ТОВ "Нафтакомпані" (код ЄДРПОУ 37391261) за лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від №312/22-02/39494821 від 14.05.2015 року. (т.3 а.с.45-143).

Перевіркою встановлені порушення з боку ТОВ "Веранж" п.п.44.1 ст.44, ст.185, п.188.1, п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІV, п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 та відповідно ст.55-1 Господарського кодексу України, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Веранж" з контрагентами-постачальниками палива ТОВ "Донмас" у грудні 2014 року та ТОВ "Нафтакомпані" у лютому 2015 року, за наслідками чого ТОВ "Веранж" завищено податковий кредит з ТОВ "Донмас" та ТОВ "Нафтокомпані" на загальну суму 2842812,58 грн., а саме: січень 2014 року - ТОВ "Донмас" на суму ПДВ 461481,82 грн., лютий 2015 року - ТОВ "Нафтакомпані" на суму ПДВ 2381330,76 грн. та завищено податкові зобов'0язання у лютому 2015 р. по контрагентам-покупцям на загальну суму 1716223,06 грн., а саме: ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" на суму ПДВ - 571514,73 грн., ПАТ "Марганецький ГЗК" на суму ПДВ - 408658,33 грн., ПАТ "Орджонікідзевський ГЗК" на суму ПДВ - 736050,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за лютий 2015 р. на суму 665107,7 грн. Всього занижено ПДВ - 1126590 грн.

На підставі висновків акту перевірки Криворізькою центральною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000792202 від 28.05.2015 року, яким ТОВ "Веранж" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у розмірі 1408237,50 грн., з яких за основним платежем - 1126590 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 281647,5 грн. (т. 3 а.с.144).

Також, в період з 03.06.2015 р. по 09.06.2015 року на підставі наказу Криворізької центральної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якої є Криворізька північна ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) №225 від 02.06.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВЕРАНЖ" (код ЄДРПОУ - 39494821) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ "Капітал Х" (код ЄДРПОУ 37365100) за березень-квітень 2015 року, за результатами якої складено акт від №532/22-01/39494821 від 16.06.2015 року. (т.5 а.с.1-84).

Перевіркою встановлені порушення наступні порушення ТОВ "Веранж" п.п.44.1 ст.44, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІV, п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 та відповідно ст.55-1 Господарського кодексу України, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Веранж" з контрагентами-постачальниками палива ТОВ "Капітал Х" у березні 2015 року, за наслідками чого ТОВ "Веранж" завищено податковий кредит з ТОВ "Капітал Х" у березні 2015 р. на загальну суму 3777943,78 грн., та завищено податкові зобов'0язання у березні 2015 р. по контрагентам-покупцям на загальну суму 3022314,72 грн., а саме: ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" на суму ПДВ - 1087273,80 грн., ПАТ "Марганецький ГЗК" на суму ПДВ - 738498,02 грн., ПАТ "Орджонікідзевський ГЗК" на суму ПДВ - 1196542,90 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за березень 2015 р. на суму 755629,06 грн.

На підставі висновків акту перевірки Криворізькою центральною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000982201 від 03.07.2015 року, яким ТОВ "Веранж" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у розмірі 1133443,59 грн., з яких за основним платежем - 755629,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 377814,53 грн. (т. 5 а.с.85).

Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачі не надали належних та достатніх доказів на обґрунтування наявності порушень позивачем вимог Податкового Кодексу України , а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в повному обсязі , виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає , що спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( далі - Закон № 996-XIV).

Положення пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями п.п. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

У пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України закріплено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Згідно з пп. 212.1.11 п.212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Підпунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 213 Податкового кодексу України передбачено, що особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Відповідно до п. 213.1.9 п. 213.1, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст.214 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів; базою оподаткування є вартість підакцизних товарів (з ПДВ), що реалізовані суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі.

За приписами п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Як визначено пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Податкового кодексу України базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу.

Згідно з пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Згідно з п. 216.9 ст.216 Податкового кодексу України датою здійснення такої операції є дата виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві й надавання йому торговельних послуг.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У ч. 1 ст. 698 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з ч. 1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що об'єктом оподаткування акцизним податком в порядку ст.ст. 212, 213, 214, 215, 216 Податкового кодексу України є операції з роздрібної реалізації підакцизних товарів, зокрема палива.

При цьому, слід враховувати, що роздрібною торгівлею є реалізація продукції кінцевому споживачу для задоволення його особистих некомерційних потреб.

Водночас, кваліфікуючою ознакою договору поставки, який укладається між суб'єктами господарювання, є те, що товар купляється покупцем з метою використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Статтею1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено, що підприємство самостійно:

- визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин) вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд зауважує, що відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Веранж", здійснює господарську діяльністю через мережу орендованих АЗС у м.Дніпропетровську та Дніпропетровській області, які орендував відповідно до договорів оренди АЗС: - №4740 від 24.06.2015 року з ТОВ "Латоніс"; - №2206/15 від 22.06.2015 року з ТОВ "Бауріс"; - №4742, 4741 від 24.06.2015 року з ТОВ "Пірсан"; - №200 від 01.07.2015 року з ТОВ "Новел-Істейт"; - 4739 від 24.06.2015 року з ТОВ "Глеріс"; - №15-064, №15-065 та №15-066 від 01.07.2015 року з ТОВ "Авіс Плюс".

Згідно договору поставки №П-14713 від 19.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРАНЖ" (постачальник) поставляє Товариству з обмеженою відповідальністю ВТФ "Авіас" (покупець) паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо і газ) в кількості і за ціною, передбаченими у додатках, які є невід'ємною частиною договору.

З пояснень позивача встановлено, що ТОВ "ВТФ "Авіас" придбавав бензини та дизельне пальне для їх продажу через паливні талони та картки кінцевим споживачам, а також задля отримання прибутку від цієї діяльності, що підтверджується актами приймання-передачі товару, реєстром виданих та отриманих податкових накладних ТОВ "ВЕРАНЖ" за січень-лютий 2015 року, які містяться ва матеріалах справи .

Так, позивач у перевіреному періоді здійснював роздрібну торгівлю нафтопродуктів через орендовані ним АЗС, а також реалізацію ПММ контрагентами - покупцями, що підтверджується наданими позивачем до суду договорами, листами - повідомленнями, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних тощо.

Отже, колегія суддів зазначає , що при наявності господарських договорів поставки, укладених із суб'єктами господарювання, з оплатою постачання в безготівковому порядку та подальшим отриманням пального на АЗС з використанням спеціальних жетонів, талонів , скреч-карток тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для оподаткування таких продажів акцизним податком у роздрібній торгівельній мережі не виникає.

Наведені положення узгоджуються з приписами Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.15 №14, відповідно до якого Додаток 6 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 "Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн.. (гр. 3 - гр. 4)" вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Порядок здійснення господарської комерційної діяльності (підприємництва) регламентується главою 4 Господарського кодексу України.

Так як, згідно із ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.36 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, будь-який суб'єкт господарювання придбає нафтопродукти для їх комерційного використання у своїй господарській діяльності, у зв'язку з чим такі операції не є об'єктом оподаткування акцизним податком, передбаченим п. п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.

Тобто, словосполучення "комерційне використання" означає використання для цілей підприємницької діяльності, як виробничої так і невиробничої, у протиставленні до некомерційного використання тобто використання не для цілей підприємницької діяльності, а для побутових та інших особистих потреб.

Зокрема, ТОВ "Квестін" звернулося до ТОВ "ВЕРАНЖ" з листом №53 від 28.02.2015 року з проханням виписати податкову накладну на придбане паливо згідно наданого реєстру чеків.

Таким чином, вказаним підтверджується факт придбання палива юридичними особами для комерційного використання.

Однак, як встановлено з матеріалів справи, за січень-лютий 2015 року ТОВ "Веранж" за вимогою інших юридичних осіб були виписані податкові накладні на придбаний для комерційного використання товару.

Оскільки, в даному випадку мала місце реалізація нафтопродуктів для комерційного використання, вказана сума не включалась в декларації з акцизного податку як така, що підлягає оподаткуванню вказаним податком.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо декларування акцизного податку, на підтвердження чого позивачем надано суду декларації з акцизного податку.

Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що сам по собі договір поставки за своєю юридичною природою не має на меті задоволення особистих некомерційних інтересів, оскільки укладені між двома суб'єктами господарювання для використання товару у підприємницькій діяльності покупця або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Зазначаючи про здійснення позивачем вказаних операцій з реалізації підакцизних товарів саме з роздрібної торгівлі, контролюючим органом в розумінні вимог ст. 71 КАС України не доведено належними та допустимими доказами твердження про те, що постачання за договором поставки здійснювалось для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001402201, №0000612100, №0001332201 та №0001392201 від 17.08.2015 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, прийнято необґрунтовано та не у відповідності до вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги в цій частині про скасування спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас" укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-0360 від 23.12.2014 року, за умовами якого постачальник (ТОВ "Донмас") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Веранж"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору.

Відповідно до умов п.1.2 вказаних договорів, номенклатура, кількість, ціна товару та строки поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.2. означених договорів товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

За погодженням сторін умови договору викладені у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року).

З метою повідомлення позивача про місцезнаходження товару та виконання постачальником своєї частини договору, ТОВ "Донмас" складено та направлено на адресу ТОВ "Веранж" лист від 23.12.2014 року, в якому зазначено, що придбані товари знаходяться на зберіганні в ПАТ "Дніпронафтопродукт" та можуть бути отримані в будь-який час протягом вищевказаного договору.

На виконання умов договору №ДГ-0360 від 23.12.2014 р., сторонами укладено додаткову угоду, в якій уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме: №141231000000152 від 23.12.2014р. на загальну суму 2768890,92 грн., у т.ч. ПДВ 461481,82 грн.

В підтвердження виконання договору поставки №ДГ-0360 від 23.12.2014 р., додаткової угоди до нього та факту передання товаро-матеріальних цінностей сторонами складено акт приймання-передачі нафтопродуктів №141231000000152 від 23.12.2014р., відповідно до якого кількість ТМЦ - паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду ІІ код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194710) становить 52,293 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 997750,44 грн. та бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710124192) становить 82,640 тонн, а загальна вартість 1771140,48 грн. Всього 2768890,92 грн., у т.ч. ПДВ - 461481,82 грн.

Розрахунки по договору поставки у грудні 2014 року не здійснювалися, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 63 за період грудень 2014 р.

Також, матеріали справи свідчать , що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веранж" та Публічним акціонерним товариством "Нафтакомпані" укладено договори поставки нафтопродуктів: №НК-0022 від 01.02.2015 року, №НК-0063 від 04.02.2015 року, №НК-0137 від 16.02.2015 року, №НК-0146 від 17.02.2015 року, №НК-0150 від 18.02.2015 року, №НК-0164 від 22.02.2015 року (т.3 а.с.174-175), №НК-0178 від 23.02.2015 року, №НК-0235 від 25.02.2015 року (т.3 а.с.184-185), №НК-0258 від 26.02.2015 року, за умовами яких постачальник (ПАТ "Нафтакомпані") зобов'язується поставити покупцю (ТОВ "Веранж") нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити в асортименті, кількості та ціні, обумовленими сторонами в додатку до даного договору.

Відповідно до умов вказаних договорів, номенклатура, кількість, ціна товару та строки поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. означених договорів, товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

За погодженням сторін умови договору викладені у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року).

На виконання умов вищевказаних договорів, сторонами укладено додаткові угоди, в яких уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме: №15022800000022 від 01.02.2015р. на загальну суму 7911787,98 грн., у т.ч. ПДВ 1318631,33 грн., №1510228000000063 від 04.02.2015 р. на суму 2524575,60 грн., у т.ч. ПДВ 420762,60 грн., №150228000000137 від 16.02.2015 р. на суму 1437938,40 грн., у т.ч. ПДВ 239656,40 грн.; №150228000000146 від 17.02.2015 р. на суму 4526823,00 грн., у т.ч. ПДВ 754470,50 грн.; №150228000000150 від 18.02.2015 р. на суму 754556,04 грн., у т.ч. ПДВ 125759,34 грн.; №150228000000164 від 22.02.2015 р. на суму 2845641,36 грн., у т.ч. ПДІ 474273,56 грн.; №150228000000178 від 23.02.2015 р. на суму 6376196,58 грн., у т.ч. ПДВ 1062699,43 грн.; №150228000000235 від 25.02.2015 р. на суму 1591968,00 грн., у т.ч. ПДВ 265328,00 грн.; №150228000000258 від 26.02.2015 р. на суму 870687,60 грн., у т.ч. ПДВ 145114,60 грн.

В підтвердження виконання договорів поставки, додаткової угоди до нього та факту передання товаро-матеріальних цінностей сторонами складено акти приймання-передачі нафтопродуктів: №15022800000022 від 01.02.2015р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 382,09 тонн на загальну суму 7911787,98 грн., у т.ч. ПДВ 1318631,33 грн.; №1510228000000063 від 04.02.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 129,865 тонн на суму 2524575,60 грн., у т.ч. ПДВ 420762,60 грн., №150228000000137 від 16.02.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 64,772 тонн на суму 1437938,40 грн., у т.ч. ПДВ 239656,40 грн.; №150228000000146 від 17.02.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 189,692 тонн на суму 4526823,00 грн., у т.ч. ПДВ 754470,50 грн.; №150228000000150 від 18.02.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 31,545 тонн на суму 754556,04 грн., у т.ч. ПДВ 125759,34 грн.; №150228000000164 від 22.02.2015 р. на кількість ТМЦ становить 120,374 тонн на суму 2845641,36 грн., у т.ч. ПДІ 474273,56 грн.; №150228000000178 від 23.02.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 226,733 тонн на суму 6376196,58 грн., у т.ч. ПДВ 1062699,43 грн.; №150228000000235 від 25.02.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 64,400 тонн на суму 1591968,00 грн., у т.ч. ПДВ 265328,00 грн.; №150228000000258 від 26.02.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 32,105 тонн на суму 870687,60 грн., у т.ч. ПДВ 145114,60 грн..

Розрахунки по договорам поставки у лютому 2015 року не здійснювалися, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 63 за період лютий 2015 р.

Зберігання нафтопродуктів здійснювалося ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору зберігання №4399 від 16.12.2014 року , в підтвердження виконання договору зберігання укладалися рахунок-фактури, акти прийняття та зняття зі зберігання ПММ, акт приймання-передачі наданих послуг №02164 від 28.02.2015 року, які були оплачені позивачем частково шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 63.

Транспортування ТМЦ від ТОВ "Нафтакомпані" до позивача не відбувалося, оскільки, між ТОВ "Веранж" та ТОВ "Нафтакомпані" були укладені договори зберігання товару з ТОВ "Дніпронафтопродукт". Таким чином, в необхідності транспортування не було необхідності.

Також, матеріалами справи свідчать, що позивач в перевіряємому періоді мав господарські відносини з ТОВ "Капітал Х" (код ЄДРПОУ 37365100).

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веранж" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Х" укладено договори поставки нафтопродуктів: №КХ-0015 від 01.03.2015 року , №КХ-0053 від 04.03.2015 року , №КХ-0187 від 10.03.2015 року , №КХ-0135 від 16.03.2015 року , №КХ-0137 від 18.03.2015 року , №КХ-0150 від 20.03.2015 року , №КХ-0184 від 22.03.2015 року , №КХ-0209 від 30.03.2015 року , за умовами яких постачальник (ТОВ "Капітал Х") зобов'язується поставити покупцю (ТОВ "Веранж") нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити в асортименті, кількості та ціні, обумовленими сторонами в додатку до даного договору.

Відповідно до умов вказаних договорів, номенклатура, кількість, ціна товару та строки поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. означених договорів, товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

За погодженням сторін умови договору викладені у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року).

На виконання умов вищевказаних договорів, сторонами укладено додаткові угоди, в яких уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме: №150331000000015 від 01.03.2015р. на загальну суму 15082776,58 грн., у т.ч. ПДВ 2513796,10 грн., №150331000000053 від 04.03.2015 р. на суму 5735598,36 грн., у т.ч. ПДВ 955933,06 грн., б/н від 20.07.2015 р.; №150331000000087 від 10.03.2015 р. на суму 1147834,56 грн., у т.ч. ПДВ 191305,76 грн.; №150331000000135 від 16.03.2015 р. на суму 3492522,12 грн., у т.ч. ПДВ 582087,02 грн.; №150331000000137 від 18.03.2015 р. на суму 832082,16 грн., у т.ч. ПДІ 138680,36 грн.; №150331000000150 від 20.03.2015 р. на суму 4834640,04 грн., у т.ч. ПДВ 805773,34 грн.; №150331000000184 від 22.03.2015 р. на суму 4991154,90 грн., у т.ч. ПДВ 831859,15 грн.; №150331000000209 від 30.03.2015 р. на суму 1633830,53 грн., у т.ч. ПДВ 272305,09 грн.

В підтвердження виконання договорів поставки, додаткової угоди до нього та факту передання товаро-матеріальних цінностей сторонами складено акти приймання-передачі нафтопродуктів: №150331000000015 від 01.03.2015р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 600,402 тонн на загальну суму 15082776,58 грн., у т.ч. ПДВ 2513796,10 грн.; №150331000000053 від 04.03.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 183,086 тонн на суму 5735598,36 грн., у т.ч. ПДВ 955933,06 грн., №150331000000087 від 10.03.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 39,334 тонн на суму 1147834,56 грн., у т.ч. ПДВ 191305,76 грн.; №150331000000135 від 16.03.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 128,213 тонн на суму 3492522,12 грн., у т.ч. ПДВ 582087,02 грн.; №150331000000137 від 18.03.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 31,954 тонн на суму 832082,16 грн., у т.ч. ПДІ 138680,36 грн.; №150331000000150 від 20.03.2015 р. на кількість ТМЦ становить 194,003 тонн на суму 4834640,04 грн., у т.ч. ПДВ 805773,34 грн.;№150331000000184 від 22.03.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 191,050 тонн на суму 4991154,90 грн., у т.ч. ПДВ 831859,15 грн.; №150331000000209 від 30.03.2015 р. згідно якого загальна кількість ТМЦ становить 63,712 тонн на суму 1633830,53 грн., у т.ч. ПДВ 272305,09 грн.

Розрахунки по договорам поставки у березні 2015 року не здійснювалися, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 63 за період березень 2015 р.

Зберігання нафтопродуктів здійснювалося ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору зберігання №4399 від 16.12.2014 року, в підтвердження виконання договору зберігання укладалися рахунок-фактури, акти прийняття та зняття зі зберігання ПММ, акт приймання-передачі наданих послуг №03131 від 31.03.2015 року, які були оплачені позивачем частково шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 63.

Транспортування ТМЦ від ТОВ "Капітал Х" до позивача не відбувалося, оскільки, між ТОВ "Веранж" та ТОВ "Капітал Х" були укладені договори зберігання товару з ТОВ "Дніпронафтопродукт". Таким чином, в необхідності транспортування не було необхідності.

Вже після переходу права власності від контрагента до позивача, з баз ПАТ "Дніпронафтопродукт" до АЗС, орендованих позивачем, транспортування нафтопродуктів здійснювалося автоперевізними підприємствами на підставі наступних договорів:

- договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №137 від 12.12.2014 року з ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" за результатами виконання якого складалися додаткові угоди, акт здачі-прийомки виконаних робіт №АР-0000124 від 28.02.2015 року, реєстр до акту виконаних робіт, податкові накладні;

- договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №4389 від 19.12.2014 року з ТОВ "Днєпртрансойл", акт приймання передачі виконаних послуг №027 від 28.02.2015 року, реєстр до акту.

За результатами перевезень складалися товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), копії яких містяться в матеріалах справи.

По всім вказаним вище взаємовідносинам після доставки вантажу, зазначеного у товаро-транспортних накладних, в пункт розвантаження, паливо оприбутковувалось відповідальними особами позивача відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за №805/15496), а саме: з прибуттям нафтопродуктів на АЗС в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у ТТН, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Згідно п.п. 10.2.8 Інструкції, у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляв час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчував її приймання. Один примірник ТТН залишався на АЗС, а два - поверталися водієві, який поставляв нафтопродукт.

На підтвердження виконання вищезазначених операцій свідчать підписи уповноважених осіб відповідальних за приймання нафтопродуктів та інформація про прийнятий нафтопродукт (вид, марка, вага час прибуття та вибуття перевізника), що знаходяться в кожній ТТН. ТТН також містить штампи автопідприємства, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії чеків з АЗС, які підтверджують оприбуткування товару. На такому чеку міститься точна адреса місцезнаходження АЗС, дата проведення операції, резервуар до якого здійснюється оприбуткування нафтопродуктів, номенклатура та кількість палива.

Також факт оприбуткування нафтопродуктів підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281, 282, 203 за лютий 2015 року.

В обґрунтування господарської мети представник позивач зазначив, що придбані у контрагентів позивачем нафтопродукти в подальшому реалізовувались на орендованих АЗС кінцевим споживачам як фізичним особам-покупцям так і юридичним особа, зокрема за договорами купівлі-продажу №3157 від 22.12.2014 року з ПАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"; договір купівлі-продажу №1/01-15 від 05.01.2015 року між ТОВ "Веранж" та ПАТ "Марганецький комбінат"; договір купівлі-продажу №1500001 від 05.01.2015 року між ТОВ "Веранж" та ПАТ "Нікопольський завод феросплавів".

Факти придбання товарів та виконання товарів, проведення розрахунків, підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, виписками по рахунку (платіжними дорученнями), актами виконаних робіт, тощо.

Наведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача порушення позивачем податкового законодавства з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

При цьому, доводи відповідачів про те, що за Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу є помилковими.

Так, зазначеними Правилами визначено порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

При цьому, ці Правила роздрібної торгівлі розроблені на виконання статті 20 Закону України "Про захист прав споживачів", який під споживачем розуміє фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 статті 1 Закону).

Щодо посилань відповідачів в обґрунтування своєї позиції на визначення "роздрібна торгівля", наведеного в ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять", не беруться до уваги. Вказаний ДСТУ пояснює як термін "роздрібна торгівля", так і термін "оптова торгівля". Так, оптовою торгівлею є купівля-продаж товарів за договорами постачання партіями для їх наступного продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого використання (пункт 4.5).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами, а ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" не є законом.

Крім того, в даному випадку, реалізація здійснювалася за господарськими договорами та для подальшого виробничого використання, що відповідає визначенню оптової торгівлі.

Твердження апелянта про те, що операції позивача мають такі ознаки, як продаж кінцевому споживачу для задоволення його власних потреб, що на думку податкового органу є підставою для їх оподаткування як операцій з роздрібної торгівлі за ставкою 5%, колегія суддів вважає не обґрунтованими і такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як наведено вище, спірні операції здійснювались між позивачем і його контрагентами за договорами поставки , купівлі-продажу та для використання товару у підприємницькій діяльності покупців або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001402201 від 17.08.2015 року, Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000612100 від 17.08.2015 року, Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001332201 від 17.08.2015 року, Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001392201 від 17.08.2015 року, Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000982201 від 03.07.2015 року, №0000792202 від 28.05.2015 року не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Криворізької північної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Криворізької південної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Кам'янської ОДПІ у Дніпропетровській області Т.В.Семенко залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі № 820/968/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2017 р.