Постанова

від 17.10.2017 по справі 921/814/15-г/3

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 921/814/15-г/3 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2017 року

у справі № 921/814/15-г/3

господарського суду Тернопільської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ КАРПАТ"

про стягнення заборгованості в сумі 901 827,42 грн.

за участю представників:

позивача: Борисенко І.О.

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансовий партнер" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ КАРПАТ" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором про надання кредиту юридичній особі № КЛ/Ю/2014-15 від 24 жовтня 2014 року та за договором поруки № П/2014/6 від 24 жовтня 2014 року у розмірі 901 827,42 грн., що з яких: 805 578,57 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 96 248,85 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами, як солідарними боржниками, своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування за укладеними між ними та позивачем договором про надання кредиту юридичній особі № КЛ/Ю/2014-15 від 24 жовтня 2014 року та за договором поруки № П/2014/6 від 24 жовтня 2014 року.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26 вересня 2016 року (склад колегії суддів: Боровець Я.Я. - головуючий, Стадник М.С., Андрушків Г.З.) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ "Племптахофабрика "Органік" та ТОВ "МРІЯ КАРПАТ" на користь ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" 668 533,59 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 13 370,67 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ "Племптахофабрика "Органік" на користь ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" 137 044,98 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 96 248,85 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів та 4 665,88 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що наявність в укладених між сторонами кредитному договорі та договорі поруки третейського застереження не може бути достатньою підставою для припинення провадження у справі, оскільки за третейським застереженням у сторін існує правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду, а з огляду на наявні заперечення позивача щодо розгляду даного спору третейським судом, господарський суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, оскільки це є обмеженням права особи на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. З огляду на зазначене місцевий господарський суд здійснив розгляд спору у даній справі. При цьому суд виходив з того, що обставини порушення відповідачем-1, як позичальником договірних зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом є доведеними, заявлені до стягнення відсотки за користування кредитом та пеня за несвоєчасне погашення кредиту визначені позивачем правильно, що підтверджено висновком проведеної у справі фінансово-кредитної експертизи. Задовольняючи позовні вимоги до відповідача-2, як поручителя, частково, суд виходив з того, що вимоги до поручителя заявлені позивачем більш ніж через шість місяців після настання строку виконання зобов'язання, а тому відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припинила свою дію в частині виконання зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 137 044,98 грн., а обов'язку поручителя сплатити пеню договором поруки не передбачено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2017 року (склад колегії суддів: Дубник О.П. - головуючий, Матущак О.І., Скрипчук О.С.) рішення господарського суду Тернопільської області від 26 вересня 2016 року скасовано. Провадження у справі припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що в укладених між сторонами у справі кредитному договорі та договорі поруки існує третейське застереження про розгляд спорів у Постійно діючому Третейському суді Асоціації "Арбітражна палата".

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансовий партнер" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2017 року та залишити без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 26 вересня 2016 року. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 24 жовтня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Фінансовий партнер" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чортківська племптахофабрика", яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік" (позичальник, відповідач-1) укладено Договір про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти шляхом відкриття невідновлювальної, відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 11 000 000,00 грн. та сплатою 15,0 процентів річних за користування кредитними коштами, а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 23 жовтня 2015 року, сплатити проценти за кредитом за процентною ставкою в розмірі 15,0 процентів річних за період з дня видачі до строку повернення кредиту, та виконати усі свої зобов'язання за даним Договором в повному обсязі.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.8.7. договору).

24 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МРІЯ КАРПАТ" (поручитель, відповідач-2) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансовий Партнер" (кредитор, позивач) укладено Договір поруки №П/2014/6, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язків ТОВ "Чортківська племптахофабрика" (Боржник) за договором № КЛ/Ю/2014-15 про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 24 жовтня 2014 року, укладеним між кредитором та боржником.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником обов'язків за кредитним договором поручитель відповідає перед кредитором солідарно у повному обсязі боргу за кредитним договором. Поручитель відповідає перед кредитором виключно в частині суми боргу боржника та суми процентів за користування кредитом за кредитним договором.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки якщо Боржник не виконав зобов'язання за кредитним договором, поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору несплачену Боржником суму в строки визначені Кредитним договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених законодавством України (п.п. 5.1., 5.2. договору поруки).

27 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МРІЯ КАРПАТ", як поручителем, та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансовий Партнер", як кредитором, укладено Додатковий договір №1 до договору поруки №П/2014/6 від 24 жовтня 2014 року, яким сторони підтвердили повноваження представників сторін за договором поруки.

Договірні зобов'язання позивач виконав належним чином, надавши відповідачу-1 кредит, що підтверджується випискою за особовими рахунками.

Однак, як стверджує позивач, позичальник не виконав в повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором щодо сплати процентів за користування кредитом та несвоєчасно повернув кредитні кошти, у зв'язку з чим ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до позичальника та поручителя про стягнення солідарно з них 805 578,57 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом та 96 248,85 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в укладених між сторонами у справі кредитному договору та договорі поруки існує третейське застереження про розгляд спорів у Постійно діючому Третейському суді Асоціації "Арбітражна палата", що виключає можливість розгляду такої справи господарським судом.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду та вважає його таким, що зроблений з неправильним застосуванням норм процесуального права з огляду на таке.

В пункті 8.13. кредитного договору передбачено, що у разі виникнення спору у зв'язку з укладенням, виконанням та/або розірванням цього договору сторони передають його на вирішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Арбітражна палата" відповідно до його регламенту. Спір підлягає розгляду одним третейським суддею, який призначається Головою третейського суду відповідно до регламенту, в м. Києві за місцезнаходженням третейського суду.

Аналогічний за змістом пункт міститься і в п. 6.3. договору поруки №П/2014/6 від 24 жовтня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансовий партнер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МРІЯ КАРПАТ".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

У пункті 4.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо під час розгляду справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Проте постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №13 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України" зазначений пункт було доповнено новим абзацом, згідно якого господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 124 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Тобто, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

В рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) зазначено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 12 ГПК України), ст. 6 Закону України "Про третейські суди"). Гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Таким чином, Конституцією України гарантовано право на судовий захист зі сторони держави, а відповідно до положень Закону України "Про третейські суди" третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції. Третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

В ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

При цьому, Закон України "Про третейські суди" передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичним особам та суб'єктам підприємницької діяльності гарантовано право звернення до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відтак, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд обирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейське застереження є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення за захистом своїх прав та інтересів з позовом до суду загальної юрисдикції чи господарського суду.

Таким чином, у разі, коли між сторонами у договорі передбачене третейське застереження, але одна із сторін заперечує проти нього, то прерогатива має бути віддана відстоюванню права на захист своїх інтересів в судовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявність в укладених між сторонами у справі кредитному договорі та в договорі поруки третейського застереження не може бути достатньою підставою для припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за третейським застереженням у сторін існує правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду, а з огляду на наявні заперечення позивача щодо розгляду даного спору третейським судом, господарський суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, оскільки це є обмеженням права особи на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Однак, наведеного не було враховано судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим суд дійшов помилкових висновків щодо наявності правових підстав для припинення провадження у справі.

Пунктом 3 статті 111 9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження допустив порушення норм процесуального права та не здійснив розгляду справи по суті, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для здійснення перегляду рішення місцевого господарського суду та повторного розгляду справи в апеляційному порядку.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2017 року зі справи № 921/814/15-г/3 скасувати.

3. Справу № 921/814/15-г/3 направити до Львівського апеляційного господарського суду для розгляду в порядку апеляційного провадження.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Судді М.М. Малетич

О.М. Сибіга