Постанова

від 10.01.2018 по справі 921/814/15-г/3

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2018 р. Справа № 921/814/15-г/3

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Мазепа Н.В.

з участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

від відповідача-1 : не з'явився;

від відповідача-2 : не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ КАРПАТ» , вих. № 11/11-16/А від 11.11.2016р. (вх. № 01-05/5658/16 від 01.12.16)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 р.(час проголошення об 12год. 45хв. в м. Тернопіль, головуючий суддя Боровець Я.Я., судді Стадник М.С., Андрушків Г.З, повний текст рішення складений 05.10.2016р.)

у справі № 921/814/15-г/3

за позовом: Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансовий партнер", м. Київ

до відповідача1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік", м. Одеса

до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідачльністю "МРІЯ КАРПАТ", с. Росохач Городенківського району Івано-Франківської області

про: cтягнення заборгованості в сумі 901 827,42 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2017р. у справі № 921/814/15-г/3 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ КАРПАТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер" 668 533 грн 59 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 13 370 грн 67 коп. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер" 137 044 грн. 98 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 96 248 грн 85 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів та 4 665 грн 88 коп. судового збору.

У решті позовних вимог відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд керувався вимогами ст. ст. 509,525, 526, 530, 541, 543, 549, 554, 559, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), ст. 193, 230, ч. 3 ст. 346 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та прийшов до висновку про те, що позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсязі, а відповідач 1 порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати нарахованих процентів за користуванням коштів. Позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача 2 ТОВ "МРІЯ КАРПАТ" частково щодо погашення заборгованості за кредитним договором щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 668 533,59 грн. Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем 1 строків сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 96 248 грн 85 коп.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 р. у справі № 921/814/15-г/3, відповідач - 2 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 11/11-16/А від 11.11.2016р., в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 р. скасувати та припинити провадження у справі.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

При цьому, скаржник стверджує, що у п. 6.3 ОСОБА_3 поруки та у п. 8.13 Кредитного договору передбачено, що у разі виникнення спору зв'язку з укладенням, виконанням та/або розірванням цього ОСОБА_3 сторони передають його на вирішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Арбітражна палата» у відповідності до його регламенту, а тому наявні підстави для припинення провадження згідно п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Зазначає, що подав до суду клопотання про припинення провадження, яке було безпідставно відхилене судом. Просить суд скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 р. у справі 921/814/15-г/3 та припинити провадження у справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017р. апеляційну скаргу задоволено. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016р. у цій справі скасовано. Провадження у справі припинено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ КАРПАТ" 19 841,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017р. у справі №921/814/15-г/3 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансовий партнер» - задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017р. у справі №921/814/15-г/3 скасовано та справу направлено до Львівського апеляційного господарського суду для розгляду в порядку апеляційного провадження.

Як вбачається із вищенаведеної постанови ВГСУ від 17.10.2017р., колегія суддів прийшла до висновку про задоволення частково касаційної скарги, з огляду на наступне: наявність в укладених між сторонами у справі кредитному договорі та в договорі поруки третейського застереження не може бути достатньою підставою для припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за третейським застереженням у сторін існує правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду, а з огляду на наявні заперечення позивача щодо розгляду даного спору третейським судом, господарський суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, оскільки це є обмеженням права особи на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями КП «Документообіг господарських судів» , 06.11.2017р. справу за № 921/814/15-г/3 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Костів Т.С. та Желіка М.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2017р. справу № 921/814/15-г/3 призначено до розгляду на 04.12.2017р. об 10 год. 00 хв.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2017р. справу № 921/814/15-г/3 відкладено на 18.12.2017р. з підстав, викладених у даній ухвалі суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017р. розгляд справи відкладено на 10.01.2018р. з підстав, викладених у даній ухвалі суду.

В судовому засіданні від 10.01.2018 року з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідач 1, 2 участі своїх уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, відповідачі належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не був позбавлений конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників відповідачів.

Відповідно до ст. 282 ГПК України у судовому засіданні 10.01.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до укладеного між сторонами договору про надання кредиту юридичній особі (у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії) №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р. (згідно якого ОСОБА_3 надає Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття невідновлювальної, відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 11 000 000,00 грн та сплатою 15,0 процентів річних за користування кредитними коштами, а Позичальник зобов"язується повернути кредит у строк, згідно умов п.1.2 ОСОБА_3, сплатити проценти кредитом, згідно умов п.3 ОСОБА_3 та виконати усі свої зобов"язання за даним ОСОБА_3 в повному обсязі (пункт 1.1 ОСОБА_3)) ОСОБА_3 надав кредит Позичальнику, що підтверджується банківською випискою (знаходиться в матеріалах справи).

Згідно п. 1.2 ОСОБА_3, Позичальник зобов"язується у повній сумі повернути отримані кошти в строк не пізніше 23 жовтня 2015 року та сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі та на умовах визначених п.3 цього ОСОБА_3.

Пунктом 2.1 ОСОБА_3 передбачено, що видача кредиту /частини кредиту здійснюється починаючи з моменту укладення цього договору, згідно письмової заяви Позичальника шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника №26001001002499, який відкрито в ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" код банку 380872 в межах ліміту, обумовленого в п.1.1 ОСОБА_3.

Погашення кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування Позичальником коштів з власного поточного рахунку в Банку, шляхом оформлення безготівкового переказу коштів з іншого Банку (комісії за переказ таких коштів Клієнтом сплачуються самостійно) на позичковий рахунок №20621001002499, відкритий в Банку в ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер", код Банку 380872; або шляхом договірного списання Банком коштів з рахунків Позичальника в Банку на умовах п. 2.4. та п. 2.5. цього ОСОБА_3 (п.2.8 ОСОБА_3).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 ОСОБА_3, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом за процентною ставкою в розмірі 15,0 процентів річних за період з дня видачі до строку повернення Кредиту, вказаного в п.1.2. цього договору. У разі не виконання зобов'язань по погашенню Кредиту в строк, обумовлений в п.1.2. ОСОБА_3, заборгованість Позичальника вважається простроченою. У такому випадку Позичальник, починаючи з "24" жовтня 2015 року, до дня фактичного погашення позикової (основної) заборгованості сплачує Банку проценти за користування Кредитом за процентною ставкою в розмірі 30,0 процентів річних. Проценти за користування кредитом сплачуються шляхом безготівкового перерахування Позичальником коштів з власного поточного рахунку в Банку, або шляхом оформлення безготівкового переказу коштів з іншого Банку (комісії за переказ таких коштів Клієнтом сплачуються самостійно) на рахунок №20687001002499 відкритий в Банку в ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер", код Банку 380872; або шляхом договірного списання Банком коштів з рахунків Позичальника в Банку на умовах п. 2.4. та п. 2.5. цього ОСОБА_3. Розрахунок процентів проводиться за період користування кредитними коштами з моменту списання цих коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту повернення їх на позичковий рахунок Позичальника. Розрахунок процентів за день видачі проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Розрахунок процентів проводиться за методом «факт/факт» виходячи з розрахунку фактичної кількості (365/366) днів в році, у місяці - за календарем. Проценти за кредит нараховуються щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. В останній місяць дії договору проценти за кредит нараховуються в день закінчення дії договору. Позичальник сплачує проценти, нараховані як на поточну так і на прострочену заборгованість, щомісячно в строк до 5 (включно) числа місяця наступного за місяцем нарахування. Позичальник сплачує проценти за останній період (тобто період, в якому наступає термін повернення кредиту) одночасно з повним погашенням Кредиту, в строк, вказаний в п.1.2. ОСОБА_3. Якщо дата сплати Процентів припадає на неробочий день для однієї із Сторін, то Позичальник зобов 'язаний сплатити нараховані Проценти в останній Робочий день, який передує терміну погашення процентів. Датою сплати процентів є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п.3.2. цього ОСОБА_3.

Позичальник зобов"язався використати кредитну лінію за цільовим призначенням та здійснити кінцеве погашення кредиту в термін, передбачений в п.1.2 цього ОСОБА_3 та в порядку, передбаченому умовами цього ОСОБА_3. Своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому п.3.5 цього ОСОБА_3 (пп. 6.1.2, 6.1.3 п.6.1 ОСОБА_3).

Підпунктом 7.1.1 п.7.1 ОСОБА_3 зобов"язався видати кредит у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів (траншів) на поточний рахунок, вказаний в п.2.1 згідно заяви Позичальника.

Як вбачається із заяв Позичальника за №6/11/14-1 від 06.11.2014р., №1-2/12/14 від 02.12.2014р. та №172 від 21.01.2015р. останній звернувся до Банку з проханням надати кредит в сумі 10 600 000,00 грн, в сумі 136 100,00 грн та в сумі 109 000,00 грн.

На виконання договірних зобов"язань та даних заяв Позичальника, Банком надано кредит, що підтверджується розпорядженнями БЕК-офісу (управління кредитування) від 06.11.2016р., від 09.12.2014р. та від 21.01.2015р. (містяться в матеріалах справи).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання кредитного договору, 24 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Карпат" (надалі, Поручитель/відповідач 2) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансовий Партнер" (надалі, Кредитор/позивач) укладено Договір поруки №П/2014/6, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов"язків ТОВ "Чортківська племптахофабрика" (Боржник) за довогором № КЛ/Ю/2014-15 про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 24.10.2014р., укладеним між Кредитором та Боржником з максимальним лімітом кредитування 11 000 000,00 грн та виплатою 15,0 % річних (пункт 1.1 ОСОБА_3 поруки).

Відповідно до 2.1, 2.2 ОСОБА_3 поруки сторони домовились, що у разі порушення Боржником обов"язків за Кредитним договором Поручитель відповідає перед Кредитором солідарно у повному обсязі боргу за Кредитним договором. Поручитель відповідає перед Кредитором виключно в частині суми боргу Боржника та суми процентів за користування кредитом за Кредитним договором.

Згідно з п.3.1 ОСОБА_3 поруки якщо Боржник не виконав зобов"язання за кредитним договором, Поручитель зобов"язаний сплатити Кредитору несплачену Боржником суму в строки визначені Кредитним договором. Кредитор повідомляє Поручителя про порушення Боржником зобов"язання за Кредитним договором, письмово (п.3.2 ОСОБА_3 поруки).

Пунктом 3.4 ОСОБА_3 поруки передбачено, що моментом сплати суми боргу Поручителем є дата зарахування такої суми на рахунок Кредитора.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених законодавством України (п.п.5.1, 5.2 ОСОБА_3 поруки).

27.10.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Карпат" (надалі, Поручитель/відповідач 2) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансовий Партнер" (надалі, Кредитор/позивач) укладено Додатковий договір №1 до договору поруки №П/2014/6 від 24.10.2014р., яким сторони підтвердили повноваження представників сторін за договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні зобов'язання позивач виконав належним чином, надавши відповідачу 1 кредит, що підтверджується випискою по особовим рахункам.

Як стверджує позивач, відповідач 1 (Позичальник) свої зобов'язання згідно ОСОБА_3 про надання кредиту юридичній особі (у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії) №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р. щодо сплати процентів за користування кредитом в строки, обумовлені у ОСОБА_3 в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення платежів щодо процентів за користування кредитними коштами в сумі 805 578,57 грн., про що свідчить розрахунок заборгованості (знаходиться в матеріалах справи).

Як правомірно встановлено судом, внаслідок не сплати процентів за користування кредитом в строки, обумовлені у ОСОБА_3 в повному обсязі у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем станом на час звернення з позовом до суду, а саме: 805 578,57 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Враховуючи вищенаведене, кредитор звернувся до боржника та поручителя з вимогами погасити заборгованість, які, однак, були залишені ними без задоволення, в зв"язку з чим позивач, звернувся в суд з позовом про солідарне стягнення.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України та аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України , які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України ); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України ), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України ).

Як вбачається зі змісту укладеного договору про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р., між позивачем та відповідачем 1 виникли зобов'язання за договором кредиту, відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту та сплатити проценти до дня повернення кредиту, при цьому, кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок кредитора.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частиною 3 статті 346 Господарського кодексу України передбачено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції відповідно до статей 41, 42 ГПК України та на задоволення клопотання відповідача 1, з метою встановлення правильного розрахунку відсотків за користування кредитом та нарахування пені, призначено судову фінансово-кредитну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.

Із змісту висновку №707/15-22 від 19.05.2016 року судової експертизи, експертом за результатами дослідження зазначено, що: в результаті дослідження представлених документів сума заборгованості по відсотках визначена у відповідності до умов Кредитного договору про надання кредиту юридичній особі у формі не відновлювальної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р., укладеного між ПАТ КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Чортківська племптахофабрика" у розмірі 805 578,57 грн, заборгованість по пені складає 96 248,85 грн, загальна заборгованість по кредитному договору складає 901 827,42 грн. ОСОБА_3 поруки №П/2014/6 не передбачено відповідальність поручителя за несплату пені. Метод нарахування банком процентів за Кредитним договором про надання кредиту юридичній особі у формі не відновлювальної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р., укладеним між ПАТ КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Чортківська племптахофабрика" не суперечить вимогам Положення про кредитування НБУ.

Враховуючи вищенаевдене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсязі, а відповідач 1 порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати нарахованих процентів за користуванням коштів. Відповідач 1 дану обставину не заперечив, не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Отже, позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем 1 договірних зобов'язань щодо сплати нарахованих відсотків за користування кредитом.

Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить у розмірі 805 578,57 грн. (період з січня 2015 року по червень 2015 року), яка боржником не сплачена.

Крім того, як вбачається зі змісту укладеного договору поруки №П/2014/6 від 24.10.2014р., між позивачем та відповідачем 2 виникли зобов'язання з договору поруки, відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Відповідно до положень статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно вимог статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Стаття 554 Цивільного кодексу України зазначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 4.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України). У розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що за змістом частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як уже було вищенаведено, боржник (також і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту до 23 жовтня 2015 року, зокрема сплачуючи проценти щомісячно до 5 числа місяця наступного за місяцем нарахування (п.3.5 ОСОБА_3 кредиту).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів - зокрема сплата процентів за користування кредитом), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 Цивільного кодексу України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Крім того, аналізуючи частину четверту статті 559 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29.06.2016р. у справі №6-272цс16.

Пунктом 4.1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" №1 від 24.11.2014р. визначено, що частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, зокрема, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору). Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, після закінчення певного строку, починаючи від дати виконання зобов'язання за кредитним договором).

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 17.09.2014 у справі №6-53цс14, словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено місцевим господарським судом, вимога до поручителя - ТОВ "МРІЯ КАРПАТ" , як солідарного боржника реалізована у вигляді пред'явлення кредитором - позовної заяви - 13 серпня 2015 року. Дата пред'явлення позову підтверджується поштовим штемпелем господарського суду Тернопільської області на позовній заяві. Відтак, кредитором пред'явлено вимогу поручителю у межах строку дії договору поруки, шляхом пред'явлення до поручителя позову.

Пунктом 3.5 ОСОБА_3, Позичальник сплачує проценти, нараховані як на поточну так і на прострочену заборгованість, щомісячно в строк до 5 (включно) числа місяця наступного за місяцем нарахування. Позичальник сплачує проценти за останній період (тобто період, в якому наступає термін повернення кредиту) одночасно з повним погашенням Кредиту, в строк, вказаний п.1.2. ОСОБА_3. Якщо дата сплати Процентів припадає на неробочий день для однієї із Сторін, то Позичальник зобов 'язаний сплатити нараховані Проценти в останній Робочий день, який передує терміну погашення процентів. Датою сплати процентів є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п.3.2. цього ОСОБА_3.

Необхідно зазначити, що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем зазначено дату погашення процентів - 01.02.2015р., що суперечить умовам п. 3.5 ОСОБА_3 кредиту (датою погашення процентів нарахованих за січень 2015 року повинна бути - до 05.02.2015 року).

Однак, кредитором пред'явлено вимогу поручителю - 13.08.2015р., тобто з спливом шести місяців щодо чергового платежу по процентах за період - січень 2015 року, погашення яких повинно було відбутися до 05.02.2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правомірним висновком місцевого господарського суду, що вимоги до поручителя (відповідача 2) заявлені позивачем більш ніж через шість місяців після настання строку виконання зобов`язання, то в силу положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припинила свою дію в частині виконання зобов`язання заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 137 044,98 грн.

Також, необхідно зазначити, що у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем 1 та Відповідачем 2 договірних зобов'язань, Кредитором надіслано на адресу Позичальника та Поручителя письмові вимоги про усунення порушень відповідно за №191/02 від 10.03.2014р. та за №801/02 від 09.09.2015р. Однак, як вбачається з матеріалів справи, порушення договору залишилися не усунутими, заборгованість за кредитним договором залишилась непогашеною.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач набув право вимоги до Поручителя як солідарного відповідача 2 ТОВ "МРІЯ КАРПАТ" частково щодо погашення заборгованості за кредитним договором щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 668 533,59 грн.

Також необхідно зазначити, що колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що до задоволення підлягає пеня у розмірі 96 248 грн 85 коп. до Позичальника, однак щодо солідарного стягнення пені з Поручителя є необґрунтованою й стягненню не підлягає, враховуючи наступне.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 ст. 550 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Пунктом 6.1.9 ОСОБА_3 про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 сторони передбачили, що за прострочення повернення кредитних коштів та /або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у разі порушення Позичальником термінів платежів передбачених цим ОСОБА_3. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 ОСОБА_3 поруки сторони домовились, що у разі порушення Боржником обов'язків за Кредитним договором Поручитель відповідає перед Кредитором солідарно у повному обсязі боргу за Кредитним договором. Поручитель відповідає перед Кредитором виключно в частині суми боргу Боржника та суми процентів за користування кредитом за Кредитним договором.

Таким чином, у договорі поруки відсутній обов'язок зі сплати пені, що також встановлено експертом у висновку при дослідженні розрахунку нарахування пені.

Щодо нарахування пені на суму простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами експерт у судовому висновку вказує на те, що метод нарахування позивачем пені відповідає умовам договору про надання кредиту юридичній особі (у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії) №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р. та нормам чинного законодавства у розмірі 96 248,85 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до задоволення підлягає пеня у розмірі 96 248 грн 85 коп. з Позичальника. Щодо солідарного стягнення пені з Поручителя є необґрунтованою й стягненню не підлягає.

Щодо клопотання ТОВ "МРІЯ КАРПАТ" про припинення провадження у справі №921/814/15-г/3, на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України (вх.№16801 від 26.09.2016р.), у зв'язку з наявністю в п. 6.3.Договору поруки №П/2014/6 від 24.10.2014р. та в п. 8.13 Договір про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р. третейського застереження, колегія судді вважає що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні даного клопотання, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Як роз'яснено в пункті 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо письмову угоду сторін про передачу спору на вирішення третейського суду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як роз'яснено в абзаці 2 пункту 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Приписами частини 1 статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (пп. 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 за №15-рп/2004).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, норми Конституції України визнають право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів реалізації вказаного права є звернення до третейського суду, який не віднесено до судів загальної юрисдикції, але який за приписами Закону України "Про третейські суди" є не державним незалежним органом захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері цивільних і господарських відносин. При здійсненні передбаченої статтею 3 Закону України "Про третейські суди" функції захисту третейські суди розглядають спір сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною 5 статті 55 Конституції України, не здійснюючи правосуддя.

Таким чином Закон України "Про третейські суди" передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду.

В свою чергу правовий аналіз норм загаданого Закону України "Про третейські суди" дає підстави вважати, що необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду господарського спору по суті. За умови відсутності у позивача волевиявлення на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його конституційного права на звернення до господарського суду.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичним особам та суб'єктам підприємницької діяльності гарантовано право звернення до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відтак, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд обирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейське застереження є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення за захистом своїх прав та інтересів з позовом до суду загальної юрисдикції чи господарського суду.

Таким чином, у разі, коли між сторонами у договорі передбачене третейське застереження, але одна із сторін заперечує проти нього, то прерогатива має бути віддана відстоюванню права на захист своїх інтересів в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні клопотанні щодо припинення провадження у справі.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, щодо задоволення позовних вимог частково, стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ КАРПАТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер" 668 533 грн 59 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер" 137 044 грн 98 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 96 248 грн 85 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 р. в справі за номером 921/814/15-г/3 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ КАРПАТ» , вих. № 11/11-16/А від 11.11.2016р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287 , 288 ГПК України .

3. Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 11 січня 2018р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.