Ухвала

від 23.10.2017 по справі 910/1261/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23.10.2017Справа № 910/1261/17 Суддя Отрош І.М., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег" на бездіяльність та рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/1261/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег" доПублічного акціонерного товариства "Сбербанк" провизнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії, Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 вжито заходів до забезпечення позову у справі № 910/1261/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгівельний центр "Берег" до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії, а саме: накладено арешт на комплекс будівель та споруд (загальною площею 16780,6 кв.м.): основна будівля "А"; прибудова "а"; вартова "Б"; навіси "В, Г" та споруди: дев'ять ганків до "А", три ганки до а; двоє сходів до "А"; паркан № 1; підпірна стінка №2, бордюр №3; світові опори №4; ворота №5; ганок до "В" за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, проспект Пролетарський, буд. №13 (тринадцять)/вул. Піонерська, буд. № 73 (сімдесят три), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр Берег (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код: 33940502); заборонено Міністерству юстиції України, його територіальним органам, суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов'язані з реєстрацією прав на комплекс будівель та споруд (загальною площею 16780,6 кв.м.), а саме: основна будівля "А"; прибудова "а"; вартова "Б"; навіси "В, Г" та споруди: дев'ять ганків до "А", три ганки до а; двоє сходів до "А"; паркан № 1; підпірна стінка №2, бордюр №3; світові опори №4; ворота №5; ганок до "В" за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, проспект Пролетарський, буд. №13 (тринадцять)/вул. Піонерська, буд. № 73 (сімдесят три), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр Берег (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код: 33940502); зупинено стягнення за виконавчим написом, вчиненим 20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Верповською Оленою Володимирівною, зареєстрованим в реєстрі за № 2114, щодо примусового виконання якого було відкрито виконавче провадження ВП №50907857 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.04.2016, винесеної старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у справі № 910/1261/17 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2017р. у справі №910/1261/17 змінено; резолютивну частину ухвали викладено в наступній редакції: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково. Накласти арешт на комплекс будівель та споруд (загальною площею 16780,6 кв.м.), а саме: основна будівля "А"; прибудова "а"; вартова "Б"; навіси "В, Г" та споруди: дев'ять ганків до "А", три ганки до а; двоє сходів до "А"; паркан № 1; підпірна стінка №2, бордюр №3; світові опори №4; ворота №5; ганок до "В" за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, проспект Пролетарський, буд. №13 (тринадцять)/вул. Піонерська, буд. № 73 (сімдесят три), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код: 33940502). В задоволенні решти заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити .

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у справі № 910/1261/17 скасовано; ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 у справі № 910/1261/17 залишено в силі.

20.10.2017 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег" надійшла скарга на бездіяльність та рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/1261/17, в якій скаржник просить суд: 1) визнати бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли Віталія Едуардовича щодо невинесення постанови про зупинення виконавчого провадження ВП№50907857 незаконною; 2) зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурлу Віталія Едуардовича винести постанову про зупинення виконавчого провадження ВП№50907857 щодо виконання виконавчого напису № 2114, вчиненого 20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною; 3) визнати недійсною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли Віталія Едуардовича про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні ВП№50907857.

Обгрунтовуючи подану до суду скаргу, скаржник (стягувач) зазначив, що 15.02.2017 ним було подано до Міністерства юстиції України заяву про тимчасове не вчинення виконавчих дій, додатком до якої є ухвала Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 про забезпечення позову у справі № 910/1261/17. При цьому, копія вказаної заяви була надіслана начальнику відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Скаржник зазначив, що відповідно до ст. 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Таким чином, державний виконавець зобов'язаний був на наступний день після того, як йому стало відомо про ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 про забезпечення позову у справі № 910/1261/17, винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№50907857.

Однак, державним виконавцем не були вчинені дії щодо зупинення виконавчого провадження ВП№50907857 та не було винесено відповідної постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№50907857.

Більш того, як зазначає скаржник (стягувач), незважаючи на те, що виконавче провадження ВП№50907857 повинно було бути зупинене, державним виконавцем 31.08.2017 було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні ВП№50907857.

При цьому, як зазначає скаржник (стягувач) у поданій до суду скарзі, про вказані обставини він дізнався 17.10.2017 - під час ознайомлення з матеріалами справи виконавчого провадження ВП№50907857, з огляду на що, на думку скаржника (стягувача) ним не було пропущено строк для звернення з даною скаргою до суду.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег" на бездіяльність та рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/1261/17, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до п. 9.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6 , 9 частини першої статті 63 , статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів , крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Таким чином, звертаючись до суду із скаргою на бездіяльність органів ДВС, скаржник повинен зазначити у скарзі та обгрунтувати належними доказами, що скарга подається ним у строк, встановлений у ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів).

Суд зазначає, що встановлення законом строків для оскарження дій органів ДВС має на меті забезпечення прав усіх учасників виконавчого провадження та стабільності і правової визначеності правовідносин, які виникають при виконанні рішення суду, а тому положення норми ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України щодо встановлення строку для реалізації права на оскарження рішень, дій (бездіяльності ) органів ДВС (протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів), повинні розумітись саме обов'язок скаржника з доведення вказаних обставин.

Як зазначає скаржник (стягувач) у поданій до суду скарзі, про вказані обставини він дізнався 17.10.2017 - під час ознайомлення з матеріалами справи виконавчого провадження ВП№50907857, з огляду на що, на думку скаржника (стягувача) ним не було пропущено строк для звернення з даною скаргою до суду.

Однак, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини , зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Як зазначає скаржник у скарзі, 15.02.2017 ним було подано до Міністерства юстиції України заяву про тимчасове не вчинення виконавчих дій, додатком до якої є ухвала Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 про забезпечення позову у справі № 910/1261/17. При цьому, копія вказаної заяви була надіслана начальнику відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (відповідні докази (копія реєстраційно-контрольної картки № 4300-0-33-17 Міністерства юстиції України з відміткою про отримання заяви про тимчасове не вчинення виконавчих дій державним виконавцем Бурлою В.Е. від 16.02.2017) долучено скаржником до скарги).

Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , суд дійшов висновку, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е. повинен був винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№50907857 не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало про відповідні обставини, що є підстави для зупинення вчинення виконавчих дій.

За таких обставин, оскаржуючи бездіяльність державного виконавця щодо невинесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№50907857, скаржник повинен обґрунтувати суду належними доказами, що скарга подана ним у строк, встановлений у ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів), тобто протягом десяти робочих днів від дня настання строку, встановленого для винесення державним виконавцем вказаної постанови.

Однак, скаржником не обґрунтовано у скарзі та не долучено до скарги доказів, що підтверджують звернення скаржника до суду у строк встановлений у ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (протягом десяти робочих днів від дня настання строку, встановленого для винесення державним виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№50907857).

При цьому, що стосується тверджень скаржника, що про вказані обставини він дізнався 17.10.2017 - під час ознайомлення з матеріалами справи виконавчого провадження ВП№50907857, з огляду на що, на думку скаржника (стягувача) ним не було пропущено строк для звернення з даною скаргою до суду, суд вважає їх необгрунтованими з огляду на таке.

Так, скаржник є стороною виконавчого провадження ВП№50907857, у зв'язку з чим, зокрема, має право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень https://trade.informjust.ua, використовуючи при цьому ідентифікатори доступу, які зазначаються у постанові про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, скаржник має право не лише на доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень https://trade.informjust.ua з метою отримання інформації щодо вчинення державним виконавцем виконавчих дій, а й як заінтересована сторона виконавчого провадження має можливість знайомитись з винесеними державним виконавцем постановами при здійснення виконавчих дій в дату їх внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Відповідно до п. 3.3 ст. 3 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Таким чином, оскільки скаржник має доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, суд дійшов висновку, що скаржник мав можливість контролювати хід виконавчого провадження ВП№50907857, та зокрема, дізнатися про бездіяльність державного виконавця, яка виразилась у невинесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№50907857.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скаржником (стягувачем) пропущено встановлений у ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України строк на подання до суду скарги у справі № 910/1261/17.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 № 9, встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Таким чином, у випадку пропущення строку, встановленого у ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має право подати до суду разом із скаргою на дії (бездіяльність) органів ДВС заяву про відновлення пропущеного строку на подання скарги, обґрунтувавши наявність поважних причин пропуску такого строку.

Водночас, що стосується вимог скаржника (стягувача) про визнання недійсною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли Віталія Едуардовича про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні ВП№50907857, суд зазначає, що підставами для визнання недійсною та скасування вказаної постанови (відповідно до обгрунтування, наведеного скаржником у скарзі) є саме бездіяльність державного виконавця щодо незупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№50907857.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема в пункті 2 частини 1 цієї статті вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З доданих скаржником (стягувачем) до скарги на бездіяльність та рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/1261/17 описів вкладення у цінний лист та фіскальних чеків вбачається, що скарга та додані до неї документи були направлені боржнику та відділу ДВС 19.10.2017, тоді як подана до суду скарга датована 20.10.2017 , з огляду на що суд не може дійти висновку, що боржнику та відділу ДВС були направлені копії саме тієї скарги, з якою скаржник звернувся до суду.

Суд зазначає, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ненадсилання копії скарги та доданих до неї документів боржнику та відділу ДВС порушує їх права на своєчасне отримання копії скарги, своєчасне ознайомлення з предметом і підставами скарги, унеможливлює, зокрема, завчасне подання заперечень чи будь-яких письмових пояснень на скаргу, що також призводить до затягування судового розгляду скарги.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег" на бездіяльність та рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/1261/17 повернути без розгляду.

Суддя І.М. Отрош