Ухвала

від 24.10.2017 по справі 910/1261/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

24.10.2017Справа № 910/1261/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр Берег доПублічного акціонерного товариства Сбербанк третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрно-кредитний центр провизнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Штогрин С.В. - представник за довіреністю б/н від 17.01.2017;

від відповідача: Кошлій Р.В. - представник за довіреністю б/н від 09.12.2016;

вільний слухач: ОСОБА_5. - представник за довіреністю б/н від 10.05.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді у Господарському суді міста Києва знаходиться справа № 910/1261/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр Берег до Публічного акціонерного товариства Сбербанк про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрно-кредитний центр ; розгляд справи відкладено на 24.10.2017.

24.10.2017 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства Сбербанк надійшла заява про відвід судді Отрош І.М. та винесення окремої ухвали.

Обгрунтовуючи вказану заяву, відповідач зазначив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 відповідача було зобов'язано надати документи, в т.ч. належним чином копії, та в ухвалі було зазначено, що відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "згідно з оригіналом", назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Водночас, як зазначив відповідач, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122) вирішено главу 12 доповнити статтею 166 24 такого змісту: "Стаття 166-24 (Незаконні вимоги до документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування): Вимога посадової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування про наявність на документі, що подається суб'єктом господарювання, відбитка його печатки або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов'язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом, або відмова у прийнятті документа у зв'язку з відсутністю на ньому відбитка печатки суб'єкта господарювання або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов'язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом, - тягнуть за собою накладення штрафу від п 'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; у пункті 1 частини першої статті 255 абзац "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (статті 166 10, 166 12, 166 21, 188 38, 188 45)"після цифр "166 21" доповнити цифрами "166 24".

Відповідач зазначив, що статтею 2 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також ЄСПЛ ) є обов'язковими для виконання Україною.

У статті 19 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - Конвенція ) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію. щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven I De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Конституції України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Враховуючи викладене, відповідач просив відвести суддю Отрош І.М. від розгляду справи № 910/1261/17.

Розглянувши у судовому засіданні 24.10.2017 вказану заяву відповідача, суд відмовив в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Частиною 4 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Частиною 5 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.

Суд зазначає, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами-підприємцями були внесені зміни до законодавчих актів, зокрема текст статті 58-1 Господарського кодексу України було викладено в такій редакції: 1. Суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. 2. Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. 3. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. 4. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру .

Крім того, абзац третій частини другої статті 207 Цивільного кодексу України було виключено (обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін).

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпису.

Суд зазначає, що дійсно при виготовленні ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі № 910/1261/17 судом було неправильно процитовано п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації": відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "згідно з оригіналом", назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи .

Крім того, суд зазначає, що ухвалою від 10.10.2017 у справі № 910/1261/17 було зобов'язано відповідача надати суду письмові пояснення, чи укладались додаткові угоди до Іпотечного договору від 14.09.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрованого в реєстрі за № 4873 (у випадку укладення додаткових угод - долучити до матеріалів справи належним чином засвідчені їх копії та оригінали надати суду для огляду).

При цьому, судом не було зобов'язано відповідача надати вказані пояснення та документи (у випадку їх наявності) саме з відбитком печатки банку, а було вказано, що такі документи необхідно належним чином засвідчити.

Водночас, помилкове цитування судом в ухвалі від 10.10.2017 п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" не підтверджує упередженість судді Отрош І.М. при розгляді даної справи, не свідчить про її необ'єктивність та демонстрування у наданні переваги по відношенню до позивача.

Таким чином, будь-яких підстав для відводу судді Отрош І.М., які передбачені ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, заявником суду не наведено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява Публічного акціонерного товариства Сбербанк про відвід судді є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Сбербанк про відвід судді Отрош І.М.

Суддя І.М. Отрош