Рішення

від 17.10.2017 по справі 921/823/16-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2017 рокуСправа № 921/823/16-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик", вул. Степана Будного, 36, м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Актив", вул. Мечникова, 7, оф. 11, м. Дніпро, Дніпропетровська область

про визнання договору недійсним

За участю представників сторін:

позивача: Александров В.В., посвідчення № 700 від 11.05.12;

Хучев О.О., довіреність № 1 від 20.07.2016р.;

Кухарук Л.М., довіреність № 1 від 01.02.2016р.;

відповідача: не з'явився

Встановив:

В розпочатому судовому засіданні представникам позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик", м. Тернопіль звернулось 23.12.2016р. (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду вх. № 901 від 23.12.2016р.) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Актив", м. Дніпро, про визнання договору №ПР-2016/087 від 12.02.2016 недійсним.

Ухвалою суду від 27.12.2016р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 02.02.2017р., з подальшим неодноразовим відкладенням, востаннє на 17.10.2017р.

30.01.2017р. від відповідача на адресу суду надійшла заява з доданими до неї документами згідно переліку, а саме: відзивом на позовну заяву від 26.01.2017р. та копіями витребуваних ухвалою суду від 27.12.2016р. документів (в тому числі договору №ПР-2016/087 від 12.02.2016р.).

Так у поданому відзиві на позов відповідач вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають до задоволення з огляду на таке:

- твердження ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК", що жодних договорів з ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ" не було підписано не відповідає дійсності, оскільки 12.02.2016 p. ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК" за допомогою факсимільного зв'язку направило ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ" факсову копію підписаного та завіреного печаткою ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК" Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом № ПР-2016/087 від 12.02.2016 р., однак станом на сьогоднішній день не направило оригіналу вищезазначеного договору;

- відповідно до п. 8.4. Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом № ПР-2016/087 від 12.02.2016 р. "Документи, які відправляються за допомогою факсимільного зв'язку (факсом) однією із Сторін іншій Стороні, мають бути замінені на оригінали шляхом надіслання поштою чи вручення представникам Сторін. До отримання оригіналів документів їх факсові копії мають повну юридичну силу, погоджують права та обов'язки Сторін, можуть бути надані в судові інстанції як докази". З врахуванням зазначеної умови договору, а також норми ст.207 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, відповідач вважає твердження ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК" про те, що з його боку договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016 р. не укладався та не підписувався, безпідставними;

- крім того, 12.02.2016 р. сторонами було підписано заявку № РА-0000093 від 12.02.2016р., в якій міститься посилання на Договір ПР-2016/087 від 12.02.201, на підставі якої і здійснювалося перевезення. Факт підписання вищезазначеної заявки позивачем не заперечувався, так як текст заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 07.07.2016 по справі № 1406/16, яку ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК" 30.09.2016 р. подало до Господарського суду м. Києва (справа № 910/18050/16), містить посилання на те, що ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК" здійснювало перевезення вантажу на підставі зазначеної заявки .

Крім цього відповідач вважає, що факт укладення договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016р. між Сторонами встановлено Господарським судом м. Києва при винесенні ухвали по справі №910/13714/16 за заявою Відповідача про видачу виконавчого документа , а отже у відповідності до ст. 35 ГПК України не потребує повторного доведення, як преюдиційний.

02.02.2017р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання (вх. № 5100 від 02.02.2017р.), підтримане його представником у судовому зсіданні, згідно якого зазначає, що при ознайомленні з матеріалами справи виявив відсутність оригіналу договору № ПР-2016/087 від 12.02.2016р., який було витребувано ухвалою суду від 27.12.2016р. у відповідача, у зв'язку з наведеним просить суд повторно витребувати оригінал зазначеного договору. Розглянувши подане позивачем клопотання, суд задовольнив його, повторно витребувавши у відповідача оригінал оспорюваного правочину , про що зазначено в ухвалі про відкладення розгляду справи від 02.02.2017р.

06.02.2017р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про зупинення виконавчого провадження ВП№52890550 по виконанню наказу №190/13714/16 від 19.09.2016р., виданого Господарським судом м. Києва у справі №910/13714/16 на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 07.07.2016р. №1406/14 до винесення кінцевого рішення у даній справі.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд відхилив її з огляду на те, що у відповідності до ст. 121-1 ГПК України лише суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

21.02.2017р. через канцелярію суду позивачем подано пояснення (вх. № 6310 від 21.02.2017р.) щодо розбіжностей предмету позову, вказаного у його назві (визнання договору недійсним) та у пункті 1 його прохальної частини (визнання договору неукладеним), згідно якого наполягав на визнанні договору недійсним. Окрім цього, долучив витяг про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

09.03.2017р представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про призначення у справі судової техніко-почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі до завершення даної експертизи.

Ухвалою суду від 09.03.2017р. по даній справі призначено судову техніко-почеркознавчу експертизу, закінчення проведення якої провадження у даній справі зупинено. Здійснення експертного дослідження доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Господарський суд в процесі розгляду справи (ухвали від 29.12.2016, 02.02.2017, 21.02.2017, 07.04.2017) неодноразово за клопотаннями позивача та на вимогу експерта зобов'язував відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Актив", подати у справу оригінал договору про перевезення вантажу № ПР-2016/087 або отриманий безпосередньо з пристрою факсимільного зв'язку примірник. У відповідь на вимоги суду 25.04.2017р. від товариства надійшла заява б/н від 21.04.2017р., у якій повідомило, що отриманий безпосередньо з пристрою факсимільного зв'язку примірник договору , отриманий безпосередньо з пристрою факсимільного зв'язку, який TOB "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ" направляло до суду 27.01.2017 р., що підтверджується заявою про виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 27.12.2016 р., квитанцією та описом вкладення у цінний лист, знаходиться в матеріалах справи № 921/823/16-г/4. Іншого примірника договору у відповідача не має.

Враховуючи факт надіслання 11.08.2017р. Тернопільським відділенням КНДІСЕ висновку судового експерта Заблоцького І.Є. №268/269/17-22 від 24.07.2017 року разом із матеріалами справи № 921/823/16-г/4 згідно супровідного листа № 268/269/17-22 від 10.08.2017, Господарський суд ухвалою від 12.10.2017 поновив провадження у справі № 921/823/16-г/4 та призначив справу до розгляду на 17.10.2017. на 15:00 год.

18 серпня 2017 року на адресу суду від позивача по справі надійшло письмове пояснення-погодження (вх.№ 15978) від 18.08.2017 із висновком експерта по судовій техніко-почеркознавчій експертизі, у якому він погодився із висновком №268/269/17-22 від 24.07.2017 року судової техніко-почеркознавчої експертизи, з урахуванням якого вважає, що експертом доведено факт фальсифікації відповідачем договору перевезення вантажу №ПР-2016/087 від 12.02.2016, а тому вказаний правочин слід визнати недійсним.

26.09.2017 через канцелярію суду надійшло клопотання б/н від 20.09.2017 ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ" (вх.номер 17657 від 26.09.2017) про призначення повторної судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи у даній справі, на вирішення якої винести ті самі питання, що й при проведенні первинної експертизи, призначеної згідно з ухвалою суду від 09.03.2017.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача вказав на те, що товариство має сумніви у правильності висновку експерта № 268/269/17-22 від 24.07.2017, оскільки вважає, що твердження судового експерта про те, що ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ" використало при виготовленні Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом № ПР-2016/087 від 12.02.2016 інший примірник договору, укладеного між ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ" та ТОВ "ХАЙТРАНК ІНВЕСТ", не відповідає дійсності, оскільки відповідач користувався тим договором, який надіслано саме позивачем за допомогою засобів факсимільного зв'язку, підписаного ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК" та завіреного його печаткою.

Позивач у наданих ним суду 13.10.2017 запереченнях (вх.номер 18608 від 132.10.2017) із призначенням у даній справі повторної почеркознавчої та судово-технічної експертизи не погодився і зазначив, що наявний у справі висновок судового експерта Заблоцького І.Є. №268/269/17-22 від 24.07.2017 року є достатнім для розгляду даної справи, а визначені відповідачем у клопотанні підстави для призначення та проведення повторної судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи є необґрунтованими.

Суд, розглянувши клопотання б/н від 20.09.2017 ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ" (вх.номер 17657 від 26.09.2017) про призначення повторної судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи у даній справі, відхилив його, з огляду на таке.

Частина 4 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Відповідно до п. 1.2.11 та п. 3.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 1027 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5 з урахуванням наступних змін і доповнень), повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). У разі призначення експертизи (залучення експерта) для проведення додаткової або повторної експертизи, крім матеріалів, зазначених у пункті 3.3 цього розділу, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку. У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення.

У п. 15.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Оцінивши доводи, приведені представником відповідача в обґрунтування клопотання про призначення повторної судової експертизи, заперечення позивача, а також норми законодавства, що регулює дане питання, господарський суд відмовляє у його задоволенні з тих підстав, що останнім не наведено вмотивованих та достатньо обґрунтованих заперечень щодо правильності експертного висновку №268/269/17-22 від 24.07.2017, доказів порушення під час про судової експертизи норм, які регламентують порядок призначення і проведення судової експертизи, чи наявності інших порушень, що можуть слугувати підставою для проведення повторної судової експертизи.

В судовому засіданні, що відбулося 17.10.2017, представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити.

03.07.2017 позивачем через канцелярію суду подано уточнення до позовної заяви, що підтримане його представниками в судовому засіданні, яке відбулося після поновлення провадження у справі 17.10.2017, розглянувши яке, суд розцінив його як додаткові обґрунтування позовних вимог та долучив до матеріалів справи.

Відповідач про час та місце проведення судових засідань, у тому числі і судового засідання, що відбулося 17.10.2017р., був повідомлений належним чином, однак явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

В судових засіданнях у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався (востаннє на 17.10.2017р.) для надання можливості сторонам взяти участь у розгляді справи, а також подати витребувані судом документи та додаткові докази у справу.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників позивача, господарським судом встановлено наступне:

- позивач стверджує, що в процесі розгляду Постійно діючим третейським судом при Асоціації "Українська правнича фундація" справи №1406/16 від 07.14.2016р. він дізнався про укладений 12 лютого 2016 року між ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ" в особі директора ОСОБА_8 та ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК" в особі директора ОСОБА_9 Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом № ПР-2016/087 (надалі Договір), за умовами якого позивач доручає відповідачу перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення, а перевізник (відповідач) надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін та надає інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажу (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору відповідач зобов'язався здійснювати перевезення вантажу власним (або найманим) автомобільним транспортом і нести повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі вантажоодержувачу. У разі залучення перевізником (відповідачем) третіх осіб до виконання своїх зобов'язань за даним договором, відповідач залишається відповідальним перед позивачем за дії або бездіяльність третіх осіб. Відповідно до п. 2.1. Договору перевізник організовує перевезення вантажів на підставі Заявок експедитора. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у Заявці, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

На виконання умов даного Договору сторонами було підписано Заявку № РА-0000093 від 12.02.2016 р. про надання транспортно - експедиторських послуг до Договору №ПР-2016/087 від 12.02.2016р., згідно із якою ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ" зобов'язалось організувати перевезення алкогольних напоїв на палетах по маршруту: м. Дніпропетровськ - м. Цюрупинськ - м. Миколаїв, яке здійснювалось на вантажному автомобілі МАН, д.н. НОМЕР_1, водій ОСОБА_10

Відповідно до товарно-транспортних накладних від 12.02.2016 р. загальна вартість алкогольних напоїв складала 292 258,92 грн, дата доставки - 13.02.2016 p., проте вантаж до місця призначення був доставлений 16.02.2016 р. іншим вантажним транспортом( що засвідчено в Акті про розбіжності від 16 лютого 2016 р. ), внаслідок того, що 13.02.2016р. на автодорозі Одеса - Мелітополь внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вантажний автомобіль МАН д.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Державтоінспекції.

Під час розвантаження Товару в пункті доставки було виявлено недостачу вантажу та його пошкодження на загальну суму 40 830,24 грн., що засвідчується Актом про розбіжності від 16 лютого 2016 р.

Згідно з п. 5.4. Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом № ПР-2016/087 від 12.02.2016 p., за несвоєчасне прибуття транспортного засобу під завантаження (розвантаження) Перевізник відшкодовує понесені Експедитором перед третіми особами збитки, але в будь-якому випадку у розмірі не меншому 500 грн. при внутрішньо українських і 800 грн. при міжнародних перевезеннях за кожну повну та неповну добу запізнення транспортного засобу, якщо інший розмір штрафу не зазначений в Заявці. Як зазначалося вище вантаж необхідно було доставити. Таким чином штрафна санкція за запізнення транспортного засобу під розвантаження становить 1 500,00 грн., а отже загальна сума заподіяних збитків становить 42 330,24 грн, про примусове стягнення яких з ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК" ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ" звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація".

За результатами розгляду даної справи Постійно діючим третейським судом при Асоціації "Українська правнича фундація" винесено рішення №1406/196 від 04.07.2016р., яким позовні вимоги ТзОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ" задоволено частково та присуджено до стягнення з ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК" 42 330грн 24 коп. заподіяних збитків, 500 грн реєстраційного збору, 2 239,81 грн - третейського збору. В решті позову - відмовлено.

На виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" Господарським судом м. Києва винесено ухвалу №910/13714/16 від 19.09.2016р. про видачу відповідних наказів.

Водночас, позивач у справі - ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК" з приводу укладення оспорюваного договору стверджує, що договір між ним та ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ " про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016р. між сторонами підписано не було, а тому просить суд визнати його недійсним з огляду на порушення відповідачем вимог п. п. 3-5 ст. 203 ЦК України.

Оцінивши зібрані у справі докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним вимог та відповідачем в підтвердження його заперечень, заслухавши доводи та пояснення представників позивача, а також з урахуванням висновку Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 268/269/17-22 від 24.07.2017, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке:

- відповідно до приписів ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

При цьому слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з нормами частин 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів. Так за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналіз спірних правовідносин свідчить, що оспорюваний у справі договір є договором перевезення вантажу, згідно якого та в силу ст. 909 Цивільного кодексу України одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічні правові норми містяться і у п. 1 ст. 307 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 909 ЦК та ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р. визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом № ПР-2016/087 від 12.02.2016 p. , зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Статтею 207 цього ж Кодексу унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на той факт, що оспорюваний ним Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016р. підписано невідомою особою, а тому, оскільки відсутнім його волевиявлення на укладення такого правочину, підстав вважати його укладеним не має. Дане твердження заперечувалось відповідачем у поданих ним письмових запереченнях на позов.

З огляду на виявлені в процесі розгляду спору розбіжності між сторонами щодо факту підписання позивачем Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016р., у справі згідно ухвали від 09.03.2017 було призначено техніко-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено наступне питання:

" 1. Чи виконані підписи та рукописний текст на всіх аркушах Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016р. в графі: "____/Перевізник" та п.9 договору "Реквізити сторін" ОСОБА_9 чи іншою особою?

2. Чи виготовлені всі аркуші Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016р., зокрема, в графах: "_____/ Перевізник", "____/ Експедитор", у вступній частині договору (дата, місце укладення, номер та назви сторін договору) та в п.9 договору "Реквізити сторін", шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної, копіювально-розмножувальної техніки із використанням іншого документу - Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/074 від 05.02.2016р. укладеного між ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК" та ТОВ "ХАЙТРАНК ІНВЕСТ"?".

Згідно експертного висновку №268/269/17-22 від 24.07.2017 за результатами проведених досліджень експертом встановлено наступне:

1. Вирішення питання, чи виконані підписи та рукописний текст на всіх аркушах Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016р. в графі: /Перевізник та п. 9 договору Реквізити сторін ОСОБА_9 чи іншою особою, не проводилось через те, що вказані підписи та записи нанесено за допомогою технічних засобів.

2 Оригіналом для копіювання при виготовленні досліджуваного договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016 послужив наданий примірник Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/074 від 05.02.2016р. укладеного між ТОВ РОЯЛТІ ЛОГІСТИК та ТОВ ХАЙТРАНК ІНВЕСТ з використанням монтажу зображення на першому та п'ятому аркушах цього документу. При цьому номер та дата укладання договору, а також слова ТОВ Хайтранк Інвест та ОСОБА_11 на першому аркуші було замінено на номер і дату, що читаються у даний час, та на слова РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ і ОСОБА_8 відповідно. На п'ятому аркуші реквізити ТОВ Хайтранк Інвест було замінено на реквізити ТОВ РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ .

Господарський суд, перевіривши дотичність результатів експертного висновку до даної господарської справи, тобто його взаємозв'язок з предметом доказування та іншими обставинами справи, встановлення яких необхідне для правильного та об'єктивного вирішення спору по суті, дійшов висновку, що встановлений експертом факти підписання оспорюваного правочину не керівником ТОВ РОЯЛТІ ЛОГІСТИК ОСОБА_9, а шляхом нанесення підписів та записів на всіх аркушах Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016р. в графі: /Перевізник та п. 9 договору Реквізити сторін за допомогою технічних засобів, а також виготовлення наявного в матеріалах справах примірника договору за допомогою монтажу зображення на першому та п'ятому аркушах цього документу, є взаємопов'язаними з предметом позову у даній справі, тому зроблений експертом висновок з цього приводу дозволить суду встановити та довести його .

Водночас суд вважає, що висновок судового експерта містить докладний опис проведених досліджень в межах своєї компетенції та дає обґрунтовані відповіді по поставлених на експертизу питаннях, які є вичерпними, обґрунтованими та достатніми для повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

І оскільки в процесі розгляду справи судом в процесі розгляду справи не здобуто, а відповідачем не подано належних доказів на підтвердження факту підписання сторонами оспорюваного правочину, натомість встановлено, що підписи та рукописний текст на всіх аркушах Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016р. нанесено за допомогою технічних засобів , а також факт виготовлення наявного в матеріалах справах примірника договору за допомогою монтажу зображення на першому та п'ятому аркушах цього документу, що підтверджується зібраними у справі доказами, а також експертним висновком №268/269/17-22 від 24.07.2017, тому суд дійшов висновку, про відсутність волевиявлення учасника правочину на його укладення, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України, а відтак Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016р. слід визнати недійсним в порядку ст. 215 ЦК України з моменту укладення.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 26.01.2017, зокрема його посилання на те, що факт укладення договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12.02.2016р. між ТОВ "РОЯЛТІ ЛОГІСТИК" та ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВ" встановлено Господарським судом м. Києва при винесенні ухвали по справі №910/13714/16 за заявою Відповідача про видачу виконавчого документа, а отже у відповідності до ст. 35 ГПК України не потребує повторного доведення, як преюдиційний, судом не прийнято до уваги, оскільки предметом розгляду зазначеної справи було вирішення питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду від 07.07.2016 у справі 1406/16 в порядку ст.ст. 122-7 - 122-11 ГПК України, а не договір №ПР-2016/087 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 12.02.2016.

Судові витрати (сума судового збору та сума, яка підлягає сплаті за проведення судової експертизи), у відповідності з вимогами ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-2016/087 від 12 лютого 2016 визнати недійсним.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Актив" (вул. Мечникова, 7, оф. 11, м. Дніпро, Дніпропетровська область, ідентифікаційний код 38913384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" ( вул. Степана Будного, 36, м. Тернопіль, ідент. номер 38066424) - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору та 3095 (три тисячі дев'яносто п'ять) грн витрат на проведення почеркознавчої та судово-технічної експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повний текст рішення складено 24.10.2017.

Суддя Н.М. Бурда