Постанова

від 19.10.2017 по справі 922/2619/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2017 р. Справа № 922/2619/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Медуниця О.Є.

за участі секретаря Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача- Спасибо В.В., за довіреністю №197 від 17.10.2017;

відповідача- Денисюк О.І., за довіреністю №577 від 19.04.2016.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2837Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від “04” вересня 2017 року по справі № 922/2619/17

за позовом Приватного акціонерного товариства “Струм”, м. Харків;

до Державного підприємства “Український науково-технічний центр металургійної промисловості “Енергосталь”, м. Харків;

про стягнення 30000,00 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року ПрАТ “Струм” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ДП “Український науково-технічний центр металургійної промисловості “Енергосталь”, в якій просить стягнути 30000,00 грн. за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції від 21.06.2013 № ХС 1266/212-73. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт за вказаним договором.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі № 922/2619/17 (суддя Ольшанченко В.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в момент підписання Акта здачі-приймання науково-технічної продукції, який суд визначив як початок перебігу строку позовної давності, права позивача ще не були порушені, оскільки за умовами пункту 2.2.2 договору остаточна оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оплати від генерального підрядника. А тому, як зазначає позивач, він дізнався про порушення свого права 05.04.2017 року в момент підписання акту звірки взаєморозрахунків, і на думку позивача, з цього моменту починається перебіг строків позовної давності.

Також звертає увагу на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було встановлено, коли саме Відповідачем було отримано оплату від генерального підрядника, не було витребувано відповідні докази, внаслідок чого неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 17.10.2017 на 9:30 год.

В судовому засідання 17.10.2017 було оголошено перерву до 19.10.2017 о 9:30.

Представник позивача в судових засіданнях 17.10.2017 та 19.10.2017 підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№10467 від 13.10.2017) та його представник в судових засіданнях 17.10.2017 та 19.10.2017 проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, при цьому первинним документом, який підтверджує виконання зобов'язань по договору, є підписаний сторонами 12.12.2013 року акт здачі-приймання науково-технічно продукції № 1.

Таким чином, за висновком відповідача, з урахуванням положень ч. 1 ст. 261 ЦК України, саме з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання науково-технічно продукції № 1 від 12.12.2013 і розпочався відлік строку позовної давності.

Разом з цим, як вказує відповідач, акт звірки від 05.04.2017 року, на який вказує позивач в апеляційній скарзі, не може використовуватись як письмова форма визнання боргу, оскільки він не є первинним документом, а є лише документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій.

Таким чином, за висновком відповідача, за вимогами позивача щодо стягнення заборгованості за виконані роботи в 2013 році за Договором №ХС 1266/212-73 на суму 30 000,00 грн. сплив встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності.

Крім того, вказує на те, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, то факт визнання відповідачем (боржником) свого боргу, шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків, після спливу позовної давності, не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали, 21.06.2013 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №ХС 1266/212-73 (надалі - договір), за яким замовник (відповідач) доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець (позивач) приймає на себе виконання та передачу науково-технічної продукції (далі - робота) : "Капітальний ремонт 2-го разряду доменной печі №4 об*емом 2002 куб.м. з великоблочною футеровкою горна та лещади в доменному цеху ПАТ "МК "Азовсталь". Обігрів бункерів коксової дрібниці та коректування газозмішувальної станції. Электротехнічна частина, нестандартизованого обладнання та САУ електроприводами ГСС. Рабоча документація.".

Відповідно до п. 1.2 договору зміст, строки та вартість виконання роботи визначається календарним планом робіт (додаток №2 до договору), об'єм робіт визначений згідно з технічним завданням (додаток №3 до даного договору).

Згідно з п. 2.1 вказаного договору вартість робіт, що виконуються за цим договором, відповідно до протоколу угоди про договірну ціну (додаток №1) складає 25000,00 грн., крім того ПДВ 20% 5000,00 грн., всього з ПДВ 30000,00 грн.

Підпунктом 2.2.1 п. 2.2 договору сторони визначили, що оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів, зазначених в п. 2.1 даного договору, на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку: 30% від суми договору, зазначеної в п. 2.1, в порядку передоплати (авансу), що становить 9000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 1500,00 грн.

Відповідно до підпункту 2.2.2 п. 2.2 договору остаточна оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оплати від ТОВ "ГІПРОМЕЗ" за відповідним актом виконаних робіт замовника, що містить виконаний виконавцем об'єм робіт на підставі оформленого сторонами акту здачі-приймання робіт.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору передача оформленої у встановленому порядку науково-технічної продукції згідно календарного плану до договору здійснюється супровідними документами виконавця (накладна, лист).

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, надісланий одночасно з виконаною науково-технічною продукцією.

Відповідно до п. 3.3 цього ж договору замовник підписує акт здачі-приймання протягом 5 календарних днів після підписання відповідного акту генеральним замовником - ТОВ "ГІПРОМЕЗ".

Згідно з пунктом 3.5 договору датою фактичної передачі науково-технічної документації є дата оформлення двостороннього акту приймання-передачі виконання робіт, який повинен бути підписаний уповноваженими представниками сторін.

В протоколі узгодження про договірну ціну на науково-технічну продукцію, який є додатком №1 до договору, між сторонами досягнута угода про величину договірної ціни на створення науково-технічної продукції в сумі: 25000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 5000,00 грн., всього з ПДВ - 30000,00 грн. Даний протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між виконавцем та замовником.

В додатку №2 до договору сторони визначили календарний план робіт №2, в якому вказали найменування робіт за договором та основних етапів його виконання, строк виконання початок/закінчення, а саме: 21.06.2013 р., протягом 1 місяця після підписання договору та отримання остаточних вихідних даних, а також розрахункову ціну етапу (грн.) в % до договірної ціни, а саме: 25000,00 грн., 100%, крім того 20%ПДВ 5000,00 грн.

В додатку №3 до договору сторони узгодили технічне завдання на розробку робочої документації по об'єкту.

Позивач здав відповідачу роботу до здійснення відповідачем оплати робіт у розмірі 30% від суми договору, зазначеної в п. 2.1 договору, в порядку передоплати (авансу), що передбачено підпунктом 2.2.1 п. 2.2 договору.

Відповідач прийняв роботу без зауважень, що підтверджується копією акту №1 від 12.12.2013 р. здачі-приймання науково-технічної продукції за договором №ХС 1266/212-73 від 21.06.2013, однак прийняту роботу відповідач не оплатив.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що він виконав забов*язання передбачені договором на створення (передачу) науково-технічної продукції від 21.06.2013 № ХС 1266/212-73, а відповідач прийняв вказані роботи, що підтверджується актом здачі-прийомки науково-технічної продукції №1 від 12.12.2013, проте виконану роботу відповідач не оплатив. При цьому позивач вказує на те, що в акті звірки взаєморозрахунків за договором № ХС 1266/212-73 від 21.06.2013, складеному та підписаному сторонами 05.04.2017 року, відповідач визнав наявну в нього перед позивачем заборгованість за договором у сумі 30000,00 грн..

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що відповідач (замовник по договору)не виконав свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт у строк, встановлений у договорі, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за договором за період з 21.06.2013 по 05.04.2017, у зв‘язку з чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 30000,00 грн.

Разом з цим, як вказує місцевий господарський суд, оскільки позивач подав до господарського суду Харківської області позовну заяву 04.08.2017, заявлені ним вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи у 2013 р. на суму 30000,00 грн, передані відповідачу за актом здачі-приймання науково-технічної продукції №1 від 12.12.2013 до договору №ХС 1266/212-73 від 21.06.2013, виходять за межі встановленої статтею 257 ЦК України позовної давності і позивач не просить поновити пропущений строк, не навів об'єктивних поважних причин пропуску строку позовної давності, не надав доказів їх наявності.

Таким чином господарський суд першої інстанції дійшов висновку про застосування до позовних вимог у даній справі строку позовної давності та про відмову у позові.

Однак, колегія суддів не може погодитися із висновком місцевого господарського суду про необхідність застосування у даній справі позовної давності та про відмову у позові у зв‘язку із спливом строку позовної давності, та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося, позивач виконав роботу без отримання від відповідача оплати робіт у розмірі 30% від суми договору, зазначеної в п. 2.1 договору, в порядку передоплати (авансу), що передбачено підпунктом 2.2.1 п. 2.2 договору, а Відповідач прийняв роботу без зауважень, що підтверджується копією акту №1 від 12.12.2013 р. здачі-приймання науково-технічної продукції за договором № ХС 1266/212-73 від 21.06.2013 на суму 30000,00 грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем прийнятої роботи.

Сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків за період 21.06.2013-05.04.2017 за договором № ХС 1266/212-73 від 21.06.2013, в якому відповідач визнав наявну в нього перед позивачем заборгованість за договором у сумі 30000,00 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов‘язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи і факт наявності цієї заборгованості визнається відповідачем.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 9 ЦК України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність застосовується до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст. 175 ГК України.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зі змісту наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог позивача у зв'язку із спливом позовної давності.

При цьому відповідач в обґрунтування здійсненої у відзиві на позовну заяву заяві про застосування позовної давності посилався на те, що позивач, отримавши ще 2013 році підписаний Акт здачі-приймання науково-технічної продукції та враховуючи умови оплати передбачені договором, безперечно розумів, що його право на отримання грошових коштів за виконанні роботи порушено, однак маючи об'єктивну можливість, не здійснював жодних дій, не вживав необхідних заходів, спрямованих на те, щоб дізнатись про обставини порушення свого права.

Таким чином, за висновком відповідача, за позовними вимогами про стягнення заборгованості за виконані у 2013 році роботи по договору на суму 30000,00 грн на час звернення позивача із позовом у даній справі сплив встановлений статтею 267 Цивільного кодексу строк позовної давності.

Разом з цим відповідач вказував на те, що оскільки переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, то факт визнання відповідачем (боржником) свого боргу шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Однак, колегія суддів вважає такі твердження відповідача необґрунтованими, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося, частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до підпункту 2.2.2 п. 2.2 договору остаточна оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оплати від ТОВ "ГІПРОМЕЗ" за відповідним актом виконаних робіт замовника, що містить виконаний виконавцем об'єм робіт на підставі оформленого сторонами акту здачі-приймання робіт.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору передача оформленої у встановленому порядку науково-технічної продукції згідно календарного плану до договору здійснюється супровідними документами виконавця (накладна, лист).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, надісланий одночасно з виконаною науково-технічною продукцією.

Відповідно до п. 3.3 цього договору замовник підписує акт здачі-приймання протягом 5 календарних днів після підписання відповідного акту генеральним замовником - ТОВ "ГІПРОМЕЗ".

Зі змісту зазначених умов договору вбачається, що процедура оплати виконаних робіт передбачає здійснення кількома особами (генеральним замовником, замовником, виконавцем) послідовних дій, а саме: виконавець надсилає замовнику одночасно з виконаною науково-технічною продукцією акт здачі-приймання, вказаний акт здачі приймання замовник узгоджує із генеральним замовником (ТОВ "ГІПРОМЕЗ"), генеральний замовник (ТОВ "ГІПРОМЕЗ") підписує акт виконаних замовником робіт та надає замовнику оплату, а вже потім протягом 5 календарних дій після підписання цього акту генеральним замовником (ТОВ "ГІПРОМЕЗ") замовник підписує із виконавцем акт здачі-приймання та здійснює оплату виконаних виконавцем робіт за рахунок коштів.

Тобто строки оплати замовником виконаної позивачем (виконавцем) роботи обумовлено строками здійснення генеральним замовником оплати на користь замовника (відповідача). А тому позивач як виконавець за договором не мав можливості самостійно без участі відповідача дізнатися про результати взаємовідносин замовника із генеральним замовником (ТОВ "ГІПРОМЕЗ") щодо здійснення останнім оплати виконаної роботи на користь відповідача, який в свою чергу із вказаної суми оплати мав здійснити оплату виконаних позивачем робіт .

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2013 відповідач отримав від генерального замовника ТОВ «Метінвест Інжиніринг» (правонаступника ТОВ "ГІПРОМЕЗ") оплату за виконані роботи генеральному замовнику .

Разом з цим позивач відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Положення про інвентаризацію активів та зобов‘язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014, зобов‘язаний проводити щорічну інвентаризацію.

Як зазначає позивач у додаткових поясненнях, у зв‘язку із проведення вищевказаної інвентаризації позивач щороку направляв відповідачу акти звірки взаєморозрахунків за договором. До вказаних пояснень позивач надав копію списку згрупованих поштових відправлень підприємства позивача, поданих у поштове відділення 08.12.2016, копію супровідного листа до актів звіряння взаєморозрахунків за 9 місяців 2016 та копію акту звіряння взаєморозрахунків за 9 місяців 2016

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем лише 05.04.2017 було підписано акті звірки взаєморозрахунків за договором № ХС 1266/212-73 від 21.06.2013 за період з 21.06.2013- 05.04.2017, в якому відповідач визнав заборгованість за договором у сумі 30000,00 грн.

Таким чином позивач після виконання робіт та їх прийняття відповідачем за актом здачі-прийомки науково-технічної продукції №1 від 12.12.2013, неодноразово звертався до відповідача щодо проведення взаєморозрахунків для визначення конкретної остаточної суми заборгованості останнього, проте через недобросовісні дії відповідача, акт взаєморозрахунків між сторонами із визначенням остаточної суми заборгованості було підписано сторонами лише 05.04.2017, отже саме з цього моменту позивач остаточно дізнався про порушення права в конкретному обсязі. Тому, з урахуванням положень частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, саме з цієї дати почав перебіг строку позовної давності.

У зв‘язку з цим на час визнання відповідачем свого боргу при підписанні акту звіряння взаєморозрахунків від 05.04.2017 строк позовної давності не сплив.

До того ж, сам акт від 05.04.2017 стосувався періоду з 21.06.2013- 05.04.2017, а тому відповідач при його підписанні погодився із фактом визнання ним заборгованості протягом всього цього періоду часу.

Отже місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності за позовними вимогами у даній справі та безпідставно відмовив у позові.

Посилання відповідача на те, що факт визнання відповідачем (боржником) свого боргу шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки на дату підписання вказаного акту строк позовної давності взагалі не сплив, про що вказувалося вище.

Посилання відповідача на те, що акт звірки від 05.04.2017 року не може використовуватись як письмова форма визнання боргу, оскільки він не є первинним документом, колегія суддів вважає не обґрунтованим.

При цьому колегія суддів виходить з того, що підписаний обома сторонами акт звірки за своєю правовою природою є документом, який підтверджує наявність заборгованості однієї сторони перед іншою в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідач вказує на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», відповідно до якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первини документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та зазначає, що лише первинні документи можуть свідчити про визнання боргу стороною.

Разом з цим, головною ознакою первинного документу є те, що він фіксує господарську операцію.

В свою чергу, згідно зі статтею 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Проте визнання стороною господарських правовідносин заборгованості перед іншою стороною не є господарською операцією, оскільки вказана дія не змінює структуру активів або зобов‘язання, а лише констатує вже існуючий стан взаємних зобов‘язань, що цілком може бути здійснено шляхом складання та підписання акту звіряння взаєморозрахунків.

Також у абзаці 2 пункту 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів вказано на те, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Окрім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Судові витрати в порядку статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, п. 1 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від “04” вересня 2017 року по справі № 922/2619/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Український науково-технічний центр металургійної промисловості “Енергосталь”, (проспект Науки, 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 31632138) на користь Приватного акціонерного товариства “Струм” (проспект Науки, буд. 56, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 23003811) 30000,00 грн заборгованості за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції від 21.06.2013 № ХС 1266/212-73.

Стягнути з Державного підприємства “Український науково-технічний центр металургійної промисловості “Енергосталь”, (проспект Науки, 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 31632138) на користь Приватного акціонерного товариства “Струм” (проспект Науки, буд. 56, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 23003811) 1600,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1760,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.