Окрема думка

від 24.10.2017 по справі 727/2422/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОКРЕМА ДУМКА

судді апеляційного суду Чернівецької області Височанської Н.К. за результатами розгляду цивільної справи за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Саінчука Євгена В ячеславовича щодо відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 серпня 2017 року

19 жовтня 2017 року м. Чернівці

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 19 ЦПК України при прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Вважаю за необхідне скористатись вказаною нормою процесуального права та викласти окрему думку стосовно ухваленого у цій справі рішення апеляційного суду.

За наслідками розгляду вищезазначеної справи колегією суддів постановлено ухвалу, якою апеляційні скарги ОСОБА_2 та ТзОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока задоволені частково.

Ухвала Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 серпня 2017 року скасована.

Скарга ТзОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Саінчука Є.В. щодо відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника задоволена частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову, винесену Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Саінчуком Є.В. про відкриття виконавчого провадження №53423445 від 15 лютого 2017 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову, винесену Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Саінчуком Є.В. в рамках виконавчого провадження №53423445 про арешт майна боржника від 17 лютого 2017 року з інших підстав.

Зобов'язано державного виконавця винести постанову про повернення стягувачу виконавчого документу №2-210/12, виданого Шевченківським районним судом м.Чернівці 28 травня 2015 року.

Задовольняючи скаргу ТзОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока , колегія суддів виходила з того, що пред'явлення стягувачем виконавчого документу відбулось з порушенням річного строку, встановленого ст.22 Закону України Про виконавче провадження і державним виконавцем безпідставно було відкрито виконавче провадження №53423445 та накладено арешт на майно боржника.

З таким висновком не погоджуюся і в порядку, визначеному ЦПК України, висловлюю окрему думку й прошу додати її до ухвали колегії суддів Апеляційного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2017 року у даній справі.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця регламентовано розділом VII ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 2 березня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ТзОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока , ОСОБА_4 про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на неї задоволено частково.

Виділено частину майна ТзОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока , пропорційну частці його учасника ОСОБА_4, що становить 50% статутного капіталу товариства.

Звернуто стягнення на частину майна ТзОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока , пропорційну частці ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства, що становить 50%, вартістю згідно балансу станом на 23 червня 2008 року - 536000 грн., за непогашеними борговими зобов язаннями перед ОСОБА_3 у сумі 9985730 грн.

На виконання рішення апеляційного суду Чернівецької області від 02 березня 2015 року Шевченківським районним судом м.Чернівці 28 травня 2015 року було видано виконавчий лист №2-210.

16 вересня 2015 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Бушкевича А.В. відкрито виконавче провадження №48749845 по виконанню цього виконавчого листа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 червня 2016 року, залишеної без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 28 липня 2016 року, замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_2

14 лютого 2017 року за заявою стягувача ОСОБА_2 від 14 лютого 2017 року постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосова М.П. про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження вищевказаний виконавчий лист повернуто стягувачеві ОСОБА_2

15 лютого 2017 року за заявою стягувача ОСОБА_2 від 15 лютого 2017 року (повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання) постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Саінчука Є.В. про відкриття виконавчого провадження №53423445 відкрито виконавче провадження по виконанню цього ж виконавчого листа.

Постановою про арешт майна боржника від 17 лютого 2017 року головним державним виконавцем Саінчуком Є.В. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 10986923 грн.

На час видачі виконавчого листа строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлювалися статтею 22 Закону України Про виконавче провадження в редакції від 21 квітня 1999 року.

З урахуванням положень п.2 ч.1 ст.22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час видачі виконавчого листа) виконавчий лист міг бути пред'явлений до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час видачі виконавчого листа) було врегульовано випадки переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, зокрема, було вказано, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання переривалися пред'явленням виконавчого документа до виконання (п.1 ч.1 ст.23 Закону) та частковим виконанням рішення боржником (п.2 ч.1 ст.23 Закону).

При цьому, відповідно до ч.2 ст.23 Закону України Про виконавче провадження в редакції 1999 року після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Тобто після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час видачі виконавчого листа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснювалося частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Згідно ч.5 ст.47 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Отже, повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист був виданий 28 травня 2015 року, а пред'явлений до виконання 16 вересня 2015 року, тобто через 3 місяця 19 днів.

З 16 вересня 2015 року по 14 лютого 2017 року виконавчий лист знаходився на виконанні, а відповідно строк пред'явлення його до виконання був перерваний. Строк перебування виконавчого листа на виконанні (з 16 вересня 2015 року по 14 лютого 2017 року) не входить до річного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Новий строк пред'явлення до виконання слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу, тобто з 15 лютого 2017 року.

В цей же день стягував повторно пред'явив виконавчий документ до виконання.

За таких обставин, вважаю, що річний строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, який був передбачений ст.22 Закону України Про виконавче провадження в редакції від 21 квітня 1999 року не був пропущений.

Крім цього, слід зазначити, що 05 жовтня 2016 року набрав чинності новий Закон України Про виконавче провадження №1404-VІІ від 02 червня 2016 року, пунктом 6 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VІІ якого передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Отже, на час повернення виконавчого документа стягувачу (14 лютого 2017 року) діяв Закон України Про виконавче провадження в редакції від 02 червня 2016 року.

За новим Законом строки пред'явлення виконавчих документів до виконання та їх переривання встановлені статтею 12.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження в редакції від 02 червня 2016 року виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно ч.4 цієї статті строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п.5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження в редакції від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження (п.6 Прикінцевих та перехідних положень).

Оскільки виконавчий лист на час набрання чинності Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року перебував у державній виконавчій службі на виконанні, виконавчі дії, розпочаті до набрання чинності новим Законом, не були завершені, то вважаю, що на всі дії по спірному виконавчому провадженню розповсюджується новий Закон України Про виконавче провадження .

З матеріалів справи вбачається, що стягувач повторно подав виконавчий лист від 28 травня 2015 року на виконання 15 лютого 2017 року, тобто з додержанням трирічного строку пред'явлення виконавчого документу до виконання по Закону України Про виконавче провадження в редакції від 02 червня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що є підстави для скасування ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 серпня 2017 року та відмови у задоволенні скарги ТзОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока .

Суддя: Височанська Н.К.

"24" жовтня 2017 р.