Ухвала

від 19.10.2017 по справі 727/2422/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.

секретар Скакун К.В.

за участю представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника скаржника ОСОБА_3, державний виконавець Бушкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_4 щодо відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2, та Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника.

Скаргу мотивовано тим, що 15 лютого 2017 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53423445 щодо виконання виконавчого листа №2-210/12, виданого 28 травня 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за заявою представника стягувача - ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду.

22ц/794/1151/2017 р. Головуючий у І інстанції Слободян Г.М.

Категорія 59 Суддя-доповідач: ОСОБА_5

17 лютого 2017 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області ОСОБА_4 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 10986923 грн.

Вважає зазначені постанови незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки виконавче провадження відкрито щодо виконавчого документа, який вже виконано.

Так, у провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області знаходиться виконавче провадження №48749845 щодо виконання виконавчого листа №2-210, виданого 28 травня 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівці на виконання рішення апеляційного суду чернівецької області від 2 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока та ОСОБА_7 про виділ частки майна та звернення стягнення на нього.

16 вересня 2015 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_8 відкрито виконавче провадження №48749845 щодо виконання зазначеного виконавчого листа.

У строк на добровільне виконання рішення, а саме, 29 вересня 2015 року заявник сплатив на рахунок державної виконавчої служби грошові кошти в сумі 536 000 грн і таким чином виконав рішення суду в добровільному порядку в повному обсязі.

В подальшому ухвалами апеляційного, касаційного та Верховного Суду України встановлено факт добровільного виконання рішення суду, проте 15 лютого 2017 року державний виконавець Саїнчук Є.В. вніс постанову про відкриття виконавчого провадження №53423445 щодо виконання виконавчого листа №2-210/12, виданого 28 травня 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівці та 17 лютого 2017 року ним накладено арешт на майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору.

Посилаючись на порушення вимоги чинного законодавства, просило визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15 лютого 2017 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області ОСОБА_9 по виконавчому провадженню №53423445 щодо виконання виконавчого листа №2-210/12, виданого 28 травня 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівці;

визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 17 лютого 2017 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області ОСОБА_9 по виконавчому провадженню №53423445 щодо виконання виконавчого листа №2-210/12, виданого 28 травня 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівці.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2017 року визнано протиправною та скасовано постанову, винесену Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження № 53423445 від 15.02. 2017 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову, винесену Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_4 в рамках виконавчого провадження №53423445 про арешт майна боржника від 17.02. 2017 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні скарги.

Посилається на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою, оскільки в постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження неповно відображений зміст виконавчого документа, а саме не зазначено першого абзацу його резолютивної частини щодо виділення частини майна товариства, проте вказані порушення не впливають на законність та правильність оскаржуваної постанови. Вказує, що зазначені недоліки виконавчого документу можуть бути усунуті державним виконавцем при здійсненні виконання рішення суду шляхом внесення виправлення в оскаржувані постанови.

ТОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока також подало апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду, в якій просить змінити ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2017 року, виключивши з мотивувальної часини рішення наступні висновки:

на момент звернення з заявою про примусове виконання виконавчого листа №2-210/12, виданого 28 травня 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівці, строк пред'явлення цього виконавчого документа до виконання закінчився;

виконавче провадження відкрито в порушення судового рішення - ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 серпня 2016 року.

В іншій частині ухвала суду не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2017 року та про арешт майна боржника від 17.02.2017 року винесені з порушенням вимог закону, оскільки в них не зазначено першого абзацу виконавчого документу Шевченківського районного суду м. Чернівці №2-210/12, виданого 28.05.2015 року, зокрема - Виділити частину майна ТОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока , пропорційну частці його учасника ОСОБА_7, що становить 50% статутного капіталу товариства .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 2 березня 2015 року по цивільній справі за позовом В.ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока та ОСОБА_7 виділено частину майна Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока , пропорційну частці його учасника ОСОБА_7, що становить 50% статутного капіталу товариства; звернено стягнення на частину майна Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока , пропорційну частці ОСОБА_7 в статутному капіталі товариства, що становить 50%, вартістю згідно балансу станом на 23.06.2008р. 536000 грн., за непогашеними борговими зобов'язанням перед ОСОБА_6 у сумі 9985730 грн.

Зазначене рішення залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року.

На виконання рішення апеляційного суду Чернівецької області від 02 березня 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівці 28 травня 2015 року видано виконавчий лист №2-210.

16 вересня 2015 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_8 відкрито виконавче провадження ВП №48749845 по виконанню цього виконавчого листа.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2016 року за заявою старшого державного виконавця Бушкевича А.В. було роз'яснене рішення апеляційного суду Чернівецької області від 02 березня 2015 року, що виконується, а саме, що резолютивна частина рішення апеляційного суду Чернівецької області від 02 березня 2015 року складається з двох частин, перша з яких зобов'язує спочатку виділити частину майна товариства, і такий виділ має відбутися в натурі, а друга частина є похідною від першої частини і визначає звернути стягнення на виділену частину майна товариства, пропорційну частці ОСОБА_7 Тобто, як в першій, так і в другій частинах резолютивної частини рішення йдеться про одну й ту саму частину майна цього товариства, пропорційну частці його учасника ОСОБА_7, що становить 50% статутного капіталу товариства.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 28 липня 2016 року, замінено сторону цього виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_6 замінено на його правонаступника ОСОБА_1

На виконання цієї ухвали суду постановою старшого державного виконавця Бушкевича А.В. про заміну сторони виконавчого провадження від 4 серпня 2016 року проведено відповідну заміну сторони виконавчого провадження.

14 лютого 2017 року за заявою стягувача ОСОБА_1 від 14 лютого 2017 року постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_10 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження вищевказаний виконавчий лист повернуто стягувачеві ОСОБА_1

15 лютого 2017 року за заявою стягувача ОСОБА_1 від 15 лютого 2017 року (повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання) постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження ВП №53423445 відкрите виконавче провадження по виконанню цього ж виконавчого листа.

Постановою про арешт майна боржника від 17 лютого 2017 року головним державним виконавцем Саінчуком Є.В. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 10986923 грн.

Задовольняючи скаргу на дії державного виконавця, суд першої інстанції прийшов до висновку про незаконність постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника у зв'язку з неповним відображенням змісту виконавчого документу в оскаржуваних постановах.

Так, як вбачається зі змісту постанови Головного державного виконавця Саінчука Є.В. від 15.02.2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП №53423445 з виконання виконавчого листа №2-210/12, Головним державним виконавцем Саїнчук Є.В. не було зазначено першого абзацу виконавчого документу, зокрема - Виділити частину майна ТОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока , пропорційну частці його учасника ОСОБА_7, що становить 50% статутного капіталу товариства. , а, отже, неправильно відображений зазначений в ньому зміст.

Колегія суддів вважає, що вказане порушення не впливає на законність та правильність постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки вона відповідає вимогам ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , містить всі необхідні реквізити виконавчого документу.

Судом першої інстанції не було враховано, що ці формальні підстави можуть бути усунуті державним виконавцем під час здійснення виконавчих процедур, зокрема, державним виконавцем можуть бути внесені виправлення в оскаржувані постанови, перешкоди для належного виконання судового рішення відсутні.

Суд з власної ініціативи звернув увагу на ці недоліки, щодо яких сторони до державного виконавця з приводу їх виправлення не зверталися, а також не вказували на них при зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, чим порушив принцип диспозитивності цивільного процесу.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока обґрунтовувало скаргу тим, що виконавче провадження відкрите щодо виконавчого документу, який вже виконано.

Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у строк на добровільне виконання рішення суду 29 вересня 2015 року ТОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока сплатило на рахунок державної виконавчої служби грошові кошти в сумі 536000 грн. 17 березня 2017 року згідно розпорядження №53423445 державного виконавця Бушкевича А.В. ці кошти перераховані на рахунок ОСОБА_1, що підтверджується платіжним дорученням №593 від 17 березня 2017 року.

Судом встановлено, що питання закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-210, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці 28 травня 2015 року, з підстав, на які посилається боржник ТОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока (сплати ним в добровільному порядку 29 вересня 2015 року на рахунок державної виконавчої служби грошових коштів сумі 536000 грн., що на думку боржника свідчить про повне виконання ним рішення суду) вже було предметом судового розгляду.

Постановою Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року по цивільній справі №727/8441/15-ц за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока на бездіяльність державних виконавців та зобов'язання їх вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року скасовано, залишено в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 жовтня 2015 року, якою в задоволені скарги боржника ТОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока на бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області ОСОБА_8 щодо не вчинення дій по закінченню виконавчого провадження та визнання неправомірною відмови начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області ОСОБА_11 у закінченні виконавчого провадження, визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 18 вересня 2015 року та зобов'язання старшого державного виконавця Бушкевича А.В. і начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області ОСОБА_11 закінчити виконавче провадження ВП №48749845, зняти арешт на майно боржника, а також скасувати інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення відмовлено.

Верховний Суд України у цій постанові прийшов до висновку, що перерахування боржником на рахунок ДВС 536 000 грн (балансова вартість частки майна товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургії ока , пропорційна частці ОСОБА_7І.) не свідчить про добровільне виконання рішення суду в повному обсязі, оскільки непогашені боргові зобов'язання перед ОСОБА_6 становлять 9 985 730 грн.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органом державної виконавчої служби.

Порядок визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, визначений ст. 369 ЦПК України, відповідно до якої суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. В матеріалах справи відсутня така ухвала суду.

Посилання скаржника на те, що ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року, встановлено факт добровільного виконання судового рішення боржником, є необґрунтованим, оскільки зазначеними рішеннями судів питання визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не вирішувалося.

Крім того, як встановлено судом, постановою Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року скасовано вказані ухвали судів та залишено в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 жовтня 2015 року, якою в задоволені скарги боржника ТОВ Регіональний центр Мікрохірургія ока на бездіяльність старшого державного виконавця щодо не вчинення дій по закінченню виконавчого провадження відмовлено.

Отже, твердження скаржника про те, що виконавче провадження відкрито щодо виконавчого документу, який вже виконано, є безпідставним.

Також не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах доводи скаржника про те, що виконавче провадження відкрито не за заявою стягувача.

Як вже встановлено судом, 15.02.2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду. На підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 червня 2016 року, залишеної без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 28 липня 2016 року, державним виконавцем замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_6 на його правонаступника ОСОБА_1

У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження. Правонаступник кредитора у зобов'язанні набуває всі його права та обов'язки за зобов'язанням, у тому числі право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України Про виконавче провадження заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 20 листопада 2013 року в справі №6-122цс13.

Таким чином, ОСОБА_6, який зазначений у виконавчому документі, втратив статус та будь-які права сторони виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 26 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження , який був чинним у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у ч. 1 цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 с. 25 Закону).

За змістом положень статті 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкриті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 23 Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ч. 3 Закону).

Таким чином, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, а не за заявою стягувача.

Як встановлено судом, на виконання рішення апеляційного суду Чернівецької області від 2 березня 2015 року Шевенківським районним судом м. Чернівці видано виконавчий лист №2-210/12 від 28 травня 2015 року.

16 вересня 2015 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області ОСОБА_8 відкрито виконавче провадження.

14 лютого 2017 року за заявою стягувача ОСОБА_1 вищевказаний виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки стягувачу повернуто виконавчий документ саме за його заявою, строк його пред'явлення не перервався у зв'язку з цією обставиною, й, відповідно, строк пред'явлення до виконання цього виконавчого документа сплив 16 вересня 2016 року, тобто до дати набрала чинності нової редакції Закону України Про виконавче провадження - 30 листопада 2016 року.

Наведене узгоджується з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленою в ухвалі від 1 березня 2017 року (а.с. 97).

За таких обставин, відкриваючи виконавче провадження по виконанню цього ж виконавчого листа 15 лютого 2017 року, Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_4 помилково вважав, що ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби в межах строку, передбаченого ст. 22 закону України Про виконавче провадження , а, отже, його постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №53423445 є незаконною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органимісцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Державний виконавець, відповідно до вимог ч. 1. ст. 6 Закону України Про виконавче провадження зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 11 цього Закону ).

У відповідності до ч. 1 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження , рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст. 387 ЦПК України , у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Частина перша статті 58 Конституції України закріплює загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/00 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, , зокрема і в Конвенції про захист прав і основних свобод людини (стаття 7).

Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів а інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Отже, норми пункту 5 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення закону України Про виконавче провадження набрали чинності (з 2.06.2016 року) після видачі виконавчого документа стягувачу, що виключає можливість застосування зазначених норм до спірних правовідносин, зокрема, в частині трирічного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16, відповідно до якої за загальновизнаним принципом права закони а інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Колегія суддів вважає також обґрунтованими вимоги скарги про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_4 про арешт майна боржника від 17.02. 2017 року, оскільки вони є похідними від дій виконавця при відкриті виконавчого провадження та подальшого примусового виконання рішення суду.

Відповідно до статті 11 Закону України Про виконавче провадження держаний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб а в порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до часини 2 статті 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення скарги з інших підстав із зобов'язанням державного виконавця винести постанову про повернення стягувачу виконавчого документу №2-210/12.

Керуючись ст.ст. 307 , 312-315 ЦПК України , колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2, та Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2017 року скасувати.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр Мікрохірургія ока на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_4 щодо відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову, винесену Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження № 53423445 від 15.02. 2017 року.

Визнати протиправною та скасовано постанову, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_4 в рамках виконавчого провадження №53423445 про арешт майна боржника від 17.02. 2017 року з інших підстав.

Зобов'язати державного виконавця винести постанову про повернення стягувачу виконавчий документ №2-210/12, виданий Шевченківським районним судом м. Чернівці 28 травня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти діб.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно