Постанова

від 18.10.2017 по справі 806/2054/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року Житомир справа № 806/2054/17

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токаревої М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" до відділу економічного розвитку і торгівлі Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області, третя особа: ТОВ "Агро-цвіт 2014" про визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

Приватне підприємство "Новозаводські аграрні інвестиції" звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства "Правовий центр Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЦВІТ-2014" про визнання протиправними та скасування рішень. В обгрунтування позову позивач зазначив, що 13.05.2008 між ним та ОСОБА_1, 20.03.2012 між ним ОСОБА_2 було укладено договори оренди належних їм земельних ділянок строком на 10 років та 7 років відповідно та зареєстрованих у повній відповідності до вимог чинного на день укладання законодавства. В подальшому, з державного реєстру речових прав позивачу стало відомо про оскаржувані рішення щодо прав оренди ТОВ "Агро-цвіт 2014" на земельні ділянки, які належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Позивач вказує, що спірні рішення відповідачем було винесено без дотримання усіх вимог чинного законодавства, а тому просить їх скасувати.

Представник позивача просив справу розглянути у порядку письмового провадження.

Представники відповідача та третьої особи до суду не прибули, щодо причин неявки суд не повідомляли, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

У відповідності до ч.6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оглянувши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

У ході судового розгляду було встановлено, що між позивачем та:

- 13.05.2008 ОСОБА_1, на підставі державного акту було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1825483600:10:000:0075 площею 2,73 га. строком на 10 років. Вказаний договір оренди був зареєстрований у Червоноармійському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК 15.05.2008 за №040822200077.

Після смерті ОСОБА_1 власником земельної ділянки за кадастровим номером 1825483600:10:000:0075 стала ОСОБА_3, до якої відповідно до Договору перейшли права і обов'язки орендодавця по земельній ділянці за кадастровим номером 1825483600:10:000:0075.

- ОСОБА_2 на підставі державного акту було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1825483600:11:000:0070 площею 5,11 га. строком на 7 років. Вказаний договір оренди був зареєстрований у Червоноармійському районному відділі Держкомзему у Червоноармійському районі 15.08.2012 за №182540004001501.

В подальшому, 01.06.2016 вказані особи уклали договори оренди належних їм земельних ділянок з ТОВ "Агро-цвіт 2014".

Право за ТОВ "Агро-цвіт 2014" було зареєстровано рішеннями державного реєстратора відділу екогомічного розвитку і торгівлі Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області від 30.09.2016 з індексними номерами 31649427 та 31649786.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування регулюються правовими нормами Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV), в редакції що були чинні на день виникнення спору. Законом України від 26 листопада 2015 року N 834-VIII цей Закон викладено у новій редакції і введено в дію з 01.01.2016.

Умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок на час укладання вказаного договору оренди землі визначалися правовими нормами Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N2073.

Відповідно до вимог п.2 та п.3 цього Порядку така державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок та проводилася виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

В розумінні вимог п.п.11 та 12 Порядку державної реєстрації засвідчувалася гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи на підставі висновку відповідного територіального органу земельних ресурсів про таку державну реєстрацію.

З 01.01.2016 особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, врегульовані правовими нормами статті 29 Закону N 1952-IV.

В частині першій цієї статті прямо зазначено, що державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

За змістом частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

В розумінні вимог п.3 ч.3 ст.10 Закону N 1952-IV відповідач під час проведення державної реєстрації права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1825483600:10:000:0075 та 1825483600:11:000:0070 що виникло в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, як реєстратор зобов'язаний запитати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

При цьому суд враховує, що на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна встановити реєстрацію прав, які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року.

Однак, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до 01.01.2013, не може позбавляти особу цього права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.

В силу пункту 11 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач під час прийняття рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень здійснив повторну реєстрацію договору оренди земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

З урахуванням встановлених суд дійшов переконання, що відповідач, не надав доказів правомірності рішень, яке є предметом оскарження у даній справі, а тому їх слід скасувати.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3200,00 грн.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора відділу економічного розвитку і торгівлі Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області:

- індексний номер: 31649427 від 30.09.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером 1825483600:10:000:0075, площею 2,7303 га на підставі договору оренди землі, серія та номер б/н від 01.06.2016 , укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_3, орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЦВІТ-2014" (номер запису про інше речове право № 16666844 від 29.09.2016);

індексний номер: 31649786 від 30.09.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером 1825483600:11:000:0070, площею 5,1100 га на підставі договору оренди землі, серія та номер б/н від 01.06.2016 , укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_2, орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЦВІТ-2014" (номер запису про інше речове право № 16667298 від 29.09.2016).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу економічного розвитку і торгівлі Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області на користь приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" понесені судові витрати у сумі 3200,00 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева