Ухвала

від 24.10.2017 по справі 817/678/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Друзенко Н.В.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"24" жовтня 2017 р. Справа № 817/678/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Шведюк М.М.,

представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" червня 2017 р. у справі за позовом Державного підприємства " Радивилівський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП "Радивилівський КХП") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002521401 від 25.04.2017. На обгрунтування вимог зазначали, що податкове рішення прийняте на припущеннях, без вивчення специфіки виробництва та технологічних властивостей підприємства. Зазначали, що при проведені перевірки фінансово-господарської діяльності комбінату хлібопродуктів за 2015-2016 роки перевіряючі користувались зведеними відомостями витрат та обсягами вартості надання послуг в окремі місяці, а не первинними документами, в яких відображено фактичні витрати пов'язані з підготовкою матеріально-технічної бази до прийняття зерна урожаю 2015 року та витрати, пов'язані з утриманням та поточним ремонтом млинзаводів, не враховуючи при цьому сезонний ритм роботи елеваторів пов'язаний із заготівлею зерна. Також вказували, що висновки контролюючого органу про реалізацію товарів/послуг за ціною нижче собівартості в сумі 2725050 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 545010 грн. є упередженими та необґрунтованими. В акті перевірки жодного факту реалізації продукції/послуг нижче собівартості податковий орган не відобразив. Відсутні зафіксовані належним чином з посиланням на конкретні документи випадки реалізації товарів/послуг нижче собівартості із зазначенням контрагентів та наданням реєстру конкретних підприємств, яким начебто комбінат реалізував продукцію/послуги за цінами нижче собівартості. Таким чином, винесене контролюючим органом податкове рішення грунтується на помилкових висновках, без вивчення технологічних особливостей роботи підприємства, специфіки виробництва та сезонного характеру надання підприємством послуг. Просили задовольнити позов в повному обсязі.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0002521401 від 25.04.2017, згідно якого Державному підприємству "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 817515,00 грн., в тому числі 545010,00 грн. - за податковим зобов'язанням та 272505,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присуджено на користь позивача Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 12262,73 грн..

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Відповідачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просили скасувати зазначену постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Державне підприємство "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" зареєстроване як юридична особа 19.03.2002; взяте на облік як платник податків 03.01.1992; зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №009557917156 від 09.07.1997; види діяльності за КВЕД: виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (аркуш акта 2, а.с.8, 29).

Встановлено, що в період з 06.03.2017 по 03.04.2017 на підставі направлень від 03.03.2017 №181/17-00-14-01 - №186/17-00-14-01, від 21.03.2017 №288/17-00-13-05 та наказу від 21.02.2017 №130, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка ДП "Радивилівський КХП" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016.

За результатами перевірки складено акт №157/17-00-14-01/00955791 від 10.04.2017 (а.с.8-25), відповідно висновків якого, встановлено порушення ДП "Радивилівський КХП" п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України - занижено податкові зобов'язання з ПДВ в результаті реалізації послуг нижче собівартості на суму 545010 грн., в тому числі: за січень 2015 року в сумі 4310 грн., за лютий 2015 року в сумі 21135 грн., квітень 2015 року в сумі 56624 грн., травень 2015 року в сумі 71436 грн., червень 2015 року в сумі 136721 грн., липень 2015 року в сумі 59008 грн., серпень 2015 року з сумі 52155 грн., жовтень 2015 року в сумі 104219 грн., листопад 2015 року в сумі 30499 грн., грудень 2015 року в сумі 8903 грн..

Позивачем подано письмове заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду якого висновки акта залишені без змін (а.с.26, 29-30, 32).

25.04.2017 Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі акта перевірки №157/17-00-14-01/00955791 від 10.04.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002521401, яким ДП "Радивилівський КХП" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 817515,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 545010,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 272505,00 грн. (а.с.31).

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0002521401 від 25.04.2017 не відповідає критеріям правомірності, установленим статтею 2 КАС України, прийняте необґрунтовано, без урахування фактичних обставин справи, а відтак, порушує права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправного рішення суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду перешої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за даними акта №157/17-00-14-01/00955791 від 10.04.2017 проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено реалізацію Позивачем послуг та продукції нижче собівартості, що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ в загальній сумі 545010 грн. (аркуші акта 9, 10, а.с.12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносин суд виходив з того, що відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в періоді охопленому перевіркою), об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в періоді охопленому перевіркою), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, правова конструкція зазначених норм податкового права свідчить на користь того, що перевірці підлягає правильність визначення бази оподаткування кожної окремої операції з постачання самостійно виготовлених платником податків товарів та/або послуг.

З дослідженого судом акта перевірки встановлено, що фіскальним органом постачання самостійно виготовлених платником податків товарів та/або послуг не аналізувалось в розрізі кожної операції. Акт перевірки не містить опису таких операцій з посиланням на первинні документи, якими вони оформлені. Не зазначено в акті і підстав неможливості здійснити аналіз таких операцій.

Фактично, фіскальний орган зробив висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на 545010 грн. виключно на підставі узагальнених даних бухгалтерського обліку позивача за 2015 рік в розрізі місяців (а.с.71-74, 106-113).

Колегія суддів погоджується з тим, що висновки в акті перевірки, що заниження позивачем податку на додану вартість встановлено на підставі таких документів, як: договорів, виписок банків, меморіальних ордерів, оборотно-сальдових відомостей, виданих податкових накладних, актів виконаних робіт, реєстрів виданих податкових накладних, інших первинних бухгалтерських документів, не можна визнати ні об'єктивними, ні ґрунтовними, оскільки відсутні будь-які конкретні відомості про такі операції (реквізити первинних документів, реквізити контрагентів, дані калькуляцій, тощо).

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі - Порядок №727), акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.3 розділу ІІ Порядку №727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 4 розділу ІІ Порядку №727 визначено, що в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №727 визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Акт перевірки №157/17-00-14-01/00955791 від 10.04.2017 вказаним вимогам не відповідає, позаяк містить лише опис узагальнених даних платника податків. Акт перевірки, в частині, яка стосується оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не містить аналізу господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ, як і не містить даних з посиланням на первинні документи, якими такі операції підтверджені.

Відповідно до цього, такий акт не може вважатися належним носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13.

Відповідно до ст.ст.11,71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржену постанову винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.

Доводи, наведені позивачем, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" червня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" жовтня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державне підприємство " Радивилівський комбінат хлібопродуктів" вул.Волковенка,буд.11,м.Радивилів,Рівненська область,35500

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління ДФС у Рівненській області вул.Відінська,12,м.Рівне,33023

4-третій особі: - ,