Рішення

від 20.10.2017 по справі 355/1218/17

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1218/17

Провадження № 2/355/656/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Литвиненко О.Л.

секретаря Лунгул Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Проект - 2 про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що він з 21.08.2017 року призваний Баришівським військовим комісаріатом та перебуває на строковій військовій службі у Збройних силах України. З 18.01.2017 року до 17.08.2017 року позивач працював на посаді вантажника ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 . 08.08.2017 року позивач надав відповідачу повістку про виклик його на 21.08.2017 року до Баришівського військового комісаріату для призову на строкову військову службу та відправку до Збройних сил України.18.08.2017 року відповідач ознайомив ОСОБА_1 з наказом про звільнення з посади на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України. Вважає, що позивач протиправно звільнив з роботи у зв язку із вступом на військову службу. В результаті викладених обставин, позивачу завдано значної матеріальної шкоди у виді невиплати заробітної плати у зв язку з вимушеним прогулом. Крім того, позивач вважає, що в зв язку з незаконним звільненням він зазнав значних моральних страждань, втратив сон, душевний спокій. В заявленому позові просить суд поновити позивача на роботі на посаді вантажника в ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 , стягнути з ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 50000 гривень та притягнути до матеріальної відповідальності посадову особу, з вини якої позивача протиправно звільнено з роботи.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлений позов в повному обсязі та пояснив суду, що він з 18.01.2017 року працював на посаді вантажника в ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 .08.08.2017 року позивач надав відповідачу повістку про виклик його на 21.08.2017 року до Баришівського військового комісаріату для призову на строкову військову службу та відправку до Збройних сил України. 18.08.2017 року відповідач ознайомив ОСОБА_1 з наказом про звільнення з посади на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України. . Вважає своє звільнення незаконним, оскільки його призвано на строкову військову службу під час часткової мобілізації та в особливий період.

Представник відповідача ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 у судове засідання не з'явився, про день та місце розгляду справи увідомлений своєчасно та належним чином. До суду від директора ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 надійшла заява про розгляд справи у відсутність їхнього представника, що дає суду підстави для розгляду справи та ухвалення рішення у відсутність представника відповідача по справі. До суду від відповідача надійшло заперечення проти позову. Вважають, що позовні вимоги є безпідставними, так як ОСОБА_1 був звільнений з посади на основі наданих документів про призов на строкову військову службу на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України. Вважають, що станом на 2017 рік особливий період чи період мобілізації в Україні відповідно до законодавства не було, а тому норма ч. 3 ст. 116 КЗпП України про збереження місця роботи з черговим призовом на військову службу в серпні 2017 року на позивача не поширювалась.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим частково та таким, що підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що на підставі наказу ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 № 13/2017-к від 17.01.2017 року ОСОБА_3 прийнято на роботу до ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 на посаду вантажника з випробувальним строком три місяці та з 18 січня 2017 року з оплатою праці згідно зі штатним розписом.

Згідно витягу з книги протоколів засідань комісії з питань призову Баришівського РВК від 04.08.2017 року протокол № 1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рішенням призовної комісії згідно Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у ЗСУ визнаний придатним до військової служби, згідно Закону України Про військовий обов'язок і військову служби рішенням районної призовної комісії призваний на строкову військову службу.

ОСОБА_1 отримав повістку, згідно якої він згідно із Законом України Про військовий обов язок і військову службу призваний на строкову військову службу і зарахований у команду № 1 та йому необхідно з явиться 21.08.2017 року до Баришівського РВК для відправлення на збірний пункт.

20.08.2017 року позивача ОСОБА_1, в зв'язку з призовом на військову службу, звільнено з посади вантажника ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України на підставі повістки Баришівського районного військового комісаріату для ОСОБА_1 з датою явки на збірний пункт 21.08.2017 року, що підтверджується наказом ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 № 194/2017-к від 17.08.2017 року про особовий склад. При звільненні ОСОБА_1 отримав від ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 трудову книжку та усю суму , що належить йому при звільнення у повному розмірі, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 18.08.2017 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП України, За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Гарантії по збереженню місця роботи (посади), середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності за громадянами України, які призвані на строкову військову службу були передбачені у обов'язок, і почали діяти з 08 лютого 2015 року, відповідно до Закону України від 15 січня 2015 № 116-УІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду .

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - за призовом або у добровільному порядку (за контрактом). Частиною 4 цієї ж статті визначені види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період, військова служба за контрактом.

Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ч. 2 ст. 39 Закону України Про військовий обовязок і військову службу , визначено, що Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Поняття особливого періоду наведене у ч. 1 ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , за правилами якої особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У ч. 4 ст. 3 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, суд вважає, що на ОСОБА_1 розповсюджуються гарантії та компенсації, передбачені для громадян, які відповідно до статті 119 КЗпП України надані працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Законами України Про військовий обов'язок і військову службу , ;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , тому позивач звільнений з роботи з порушенням встановленого законом порядку, що є підставою для поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач ОСОБА_1 хоча й не заявив вимогу про визнання наказу ТОВ ОСОБА_2 Проект-2 № 194/2017-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.3 ст. 36 КЗпП України незаконним, однак вказана така вимога зазначена в назві позову та в самому тексті позовної заяви. Крім того, вимога про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі є взаєпов'язаними.

Доводи відповідача, що на позивача ОСОБА_1 не поширюються гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України так як його призвано на строкову службу та його звільнення було здійснено із законно, суд вважає безпідставними, оскільки Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду № 116-VII від 15 січня 2015 року, набрав чинності саме 08 лютого 2015 року, тобто з цього часу за громадянами України, які призвані в тому числі на строкову військову службу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада) та середній заробіток на підприємстві.

Суд вважає, що наказ ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 № 194/2017-к від 17.08.2017 року про звільнення ОСОБА_1, в зв'язку з призовом на військову службу, згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України підлягає скасуванню судом як такий, що був прийнятий з порушенням вимог закону.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне визнати наказ ТОВ ОСОБА_2 Проект-2 № 194/2017-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.3 ст. 36 КЗпП України незаконним.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про поновлення його на роботі.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 20.08.2017 року звільнено з посади вантажника ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України, в зв'язку з призовом на військову службу. Позивача звільнений з роботи з порушенням встановленого законом порядку, що є підставою для поновлення на роботі ОСОБА_1.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 поновити на роботі в ТОВ ОСОБА_2 Проект-2 на посаді вантажника з 20.08.2017 року.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 № 1-25/09 від 25.09.2017 року, яку надав відповідач за період роботи з 18.01.2017 року по 20.08.2017 року ОСОБА_1 отримав заробітну плату в розмірі 19897 гривень 44 копійки, отже середній заробіток ОСОБА_1 становить за час вимушеного прогулу з 20.08.2017 року по день ухвалення рішення 20.10.2017 року становить 6632 гривні 48 копійок. Інших будь-яких доказів про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 суду не надано.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ ОСОБА_2 Проект-2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.08.2017 року по день ухвалення рішення в розмірі 6632 гривні 48 копійок.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.

Незаконне звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади призвело до порушення його законного права на працю, внаслідок чого завдано моральної шкоди.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 23 ЦК України особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Така ж позиція викладена і у пп. 1, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 2005 року № 4 (зі змінами та доповненнями).

Суд вважає, що внаслідок прийняття відносно позивача незаконного рішення про звільнення ОСОБА_1 зазнав значних моральних страждань, втратив сон, душевний спокій. За таких обставин, враховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 гривень. Компенсацію моральної шкоди в даній сумі суд вважає достатньою для відновлення його нормальних життєвих зв язків та організації свого життя.

Позивач ОСОБА_1 заявлено позовну вимогу про притягнення до матеріальної відповідальності посадову особу, з вини якої було протиправно позивача звільнено з роботи. Підстав для задоволення даної позовної вимоги суд не вбачає.

Відповідно до п.п. 2,4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає виконання рішень у справі про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника

Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання стягнення аліментів за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Проект-2 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 3316 гривень 24 копійки.

Відповідно до ст. 88 Цивільно-процесуального кодексу України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір в сумі 640 гривень 00 копійок з відповідача ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 .

Встановлені обставини підтверджуються:

-копією паспорта ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, серії СТ № 301854;

-копіє ідентифікаційного номера ОСОБА_1 № НОМЕР_1;

-копією трудової книжки ОСОБА_1 серії АЕ № 615566 від 20.09.2016 року;

-копією наказу ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 № 194/2017-к від 17.08.2017 року, згідно якого 20.08.2017 року позивача ОСОБА_1, в зв'язку з призовом на військову службу, звільнено з посади вантажника ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України на підставі повістки Баришівського районного військового комісаріату для ОСОБА_1 з датою явки на збірний пункт 21.08.2017 року;

-копією наказу ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 № 13/2017-к від 17.01.2017 року, згідно якого ОСОБА_3 прийнято на роботу до ТОВ ОСОБА_2 Проект - 2 на посаду вантажника з випробувальним строком три місяці та з 18 січня 2017 року з оплатою праці згідно зі штатним розписом;

- витягом з книги протоколів засідань комісії з питань призову Баришівського РВК від 04.08.2017 року протокол № 1 , згідно якого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рішенням призовної комісії згідно Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у ЗСУ визнаний придатним до військової служби, згідно Закону України Про військовий обов'язок і військову служби рішенням районної призовної комісії призваний на строкову військову службу;

-повісткою на ім'я ОСОБА_1, згідно якої він згідно із Законом України Про військовий обов язок і військову службу призваний на строкову військову службу і зарахований у команду № 1 та йому необхідно з явиться 21.08.2017 року до Баришівського РВК для відправлення на збірний пункт;

-іншими матеріалами справи.

За даних обставин заявлений позов підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст. ст. 15, 30, 62, 84, 88, 209, 212-215, 218, 223, 294, 367 ЦПК України, ст.ст. 36 ч. 1 п. 3, 119, 235 КЗпП України, Законом України Про військовий обов язок і військову службу , Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду № 116-VII від 15 січня 2015 року, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Проект-2 № 194/2017-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.3 ст. 36 КЗпП України незаконним.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, поновити на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Проект-2 на посаді вантажника з 20 серпня 2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Проект-2 (вул. Ділова, 6, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 41078340) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2017 року по день ухвалення рішення в розмірі 6632 (шість тисяч шістсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Проект-2 (вул. Ділова, 6, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 41078340) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Допустите негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на роботі та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Проект-2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, середнього заробітку за один місяць в розмірі 3316 гривень 24 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Проект-2 (вул. Ділова, 6, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 41078340) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ:37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікацій доходів бюджету: 22030106).

В решті частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Баришівського

районного суду ОСОБА_4