Рішення

від 20.10.2017 по справі 371/719/17

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.10.2017 Єдиний унікальний № 371/719/17 Провадження № 2/371/455/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Капшук Л.О.

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з секретарем Харченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, поданим в інтересах держави до ОСОБА_4, ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсними договорів оренди землі,

У С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що місцевою прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_4 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Грушівської та Козинської сільських рад Миронівського району Київської області.

У позовній заяві послався на ті обставини, що ОСОБА_5 управлінням Держземагентства у Київській області ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства надано дозволи на розроблення документації із землеустрою згідно наказів:

№ 5841/15-14 від 22.09.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Грушівської сільської ради Миронівського району, орієнтовним розміром 60 га;

№ 10-5347/15-14-сг від 12.09.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району, орієнтовним розміром 39,3027 га;

№ 10-5334/15-14-сг від 12.09.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району, орієнтовним розміром 20,2472 га;

№ 10-5333/15-14-сг від 12.09.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району, орієнтовним розміром 5,6566 га;

№ 10-4157/15-14-сг від 08.08.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району, орієнтовним розміром 100,0000 га.

Наказами ОСОБА_5 управління Держземагентства у Київській області затверджено документацію із землеустрою та передано ОСОБА_4 в оренду для ведення фермерського господарства наступні земельні ділянки:

На підставі наказу № 10-9118/15-14-сг від 03.11.2014 на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області - земельну ділянку площею 60,00 га, кадастровий номер 3222981500:08:004:0002, строком на 21 рік;

На підставі наказів № 10-8104/15-14-сг від 21.10.2014, № 10-8108/15-14-сг від 21.10.2014, № 10-8106/15-14-сг від 21.10.2014, № 10-6573/15-14-сг від 08.10.2014, № 10-6570/15-14-сг від 08.10.2014, № 10-6571/15-14-сг від 08.10.2014, № 10-6576/15-14-сг від 08.10.2014, № 10-6575/15-14-сг від 08.10.2014, № 10- 6574/15-14-сг від 08.10.2014, № 10- 6572/15-14-сг від 08.10.2014 на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області земельні ділянки: площею 11,9655 га, кадастровий номер 3222983300:04:013:0001, строком на 49 років, площею 29,2050 га, кадастровий номер 3222983300:04:006:0005, строком на 49 років, площею 8,4679 га, кадастровий номер 3222983300:04:005:0002, строком на 49 років, площею 4,9000 га, кадастровий номер 3222983300:07:007:0002, строком на 21 рік, площею 20,2472 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0002, строком на 21 рік, площею 5,6566 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0001, строком на 21 рік, площею 23,3665 га, кадастровий номер 3222983300:06:003:0001, строком на 21 рік, площею 21,5100 га, кадастровий номер 3222983300:06:006:0007, строком на 21 рік, площею 4,0736 га, кадастровий номер 3222983301:03:003:0018, строком на 21 рік, площею 39,3027 га, кадастровий номер 3222983300:04:006:0003, строком на 21 рік.

На підставі вказаних наказів між ОСОБА_5 управлінням Держземагентства у Київській області та відповідачем ОСОБА_4 укладено договори оренди землі:

05.12.2014 щодо земельної ділянки площею 60,0000 га, кадастровий номер 3222981500:08:004:0002;

18.11.2014 щодо земельної ділянки площею 11,9655 га, кадастровий номер 3222983300:04:013:0001;

18.11.2014 щодо земельної ділянки площею 29,2050 га, кадастровий номер 3222983300:04:006:0005;

18.11.2014 щодо земельної ділянки площею 8,4679 га, кадастровий номер 3222983300:04:005:0002;

13.11.2014 щодо земельної ділянки площею 4,90 га, кадастровий номер 3222983300:07:007:0002;

13.11.2014 щодо земельної ділянки площею 20,2472 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0002;

13.11.2014 щодо земельної ділянки площею 5,6566 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0001;

13.11.2014 щодо земельної ділянки площею 39,3027 га, кадастровий номер 3222983300:04:006:0003;

13.11.2014 щодо земельної ділянки площею 23,3655 га, кадастровий номер 3222983300:06:003:0001;

13.11.2014 щодо земельної ділянки площею 21,5100 га, кадастровий номер 3222983300:06:006:0007.

Прийняті ОСОБА_5 управлінням Держземагентства у Київській області накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та накази про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки прокурор просив визнати недійсними та скасувати, визнати недійсними укладені на їх підставі договори оренди землі.

Такі вимоги обґрунтував тими обставинами, що відповідач сплачує орендну плату за користування вищевказаними земельними ділянками, є керівником Фермерського господарства Козинське , основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Згідно податкової звітності 1-ДФ за 2,3,4 квартали 2016 року у ФГ Козинське за трудовими договорами (контрактами) працює одна особа, за цивільно-правовими договорами працівників не зареєстровано. За період з 01.01.2015 по 31.12.2016 ОСОБА_4 задекларував доходи лише з 01.10.2015 по 31.12.2015 за надання в лізинг майна СТОВ Україна та з 01.10.2016 по 31.12.2016 щодо поворотної фінансової допомоги ФГ Козинське та продажу (обміну) рухомого майна та надання майна в лізинг СТОВ Україна . Згідно інформації Державної інспекції сільського господарства за ОСОБА_4 зареєстровано 1 одиницю техніки - навантажувач телескопічний MANITOU MT1330SL, за ФГ Козинське техніки не зареєстровано.

Закон України Про фермерське господарство визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За змістом ст.ст. 1, 7, 8 Закону заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою ст. 7 Закону умов і обставин. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

В поданих заявах про надання ОСОБА_4 в оренду земельних ділянок не обґрунтовано їх розміри з урахуванням можливості їх обробітку, не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства, кількість членів фермерського господарства, наявність у нього чи у них прав на безоплатне отримання земельних ділянок у власність.

ОСОБА_4 в порушення вказаних вище вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство із заявами про отримання в оренду земельних ділянок державної власності з метою ведення фермерського господарства звернувся до ОСОБА_5 управління Держземагенства у Київській області, а не до Миронівської районної державної адміністрації, як того вимагає спеціальний Закон.

Уповноважені особи ОСОБА_5 управління Держземагенства у Київській області при наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства не надали належної оцінки обставинам та умовам, зазначеним у заявах ОСОБА_4, не перевірили, як він обґрунтовував сумарний розмір земельної ділянки значної площі, про які просив у заяві, які перспективи діяльності власного фермерського господарства він наводив при цьому. Не було з'ясовано, чи має ОСОБА_4 можливість самостійно вести фермерську діяльність, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також чи буде взагалі проводити діяльність на відведених земельних ділянках саме його фермерське господарство.

Надані ОСОБА_4 спірні земельні ділянки на території Грушівської та Козинської сільських рад в порушення вимог ч. 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство не складають між собою єдиний масив, адже розташовані на значній відстані одна від одної та не мають спільних (сумісних) меж.

Позовна заява також обґрунтована посиланням на положення ст. 15 Закону України Про оренду землі , згідно якої однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, та ст. 13 Закону України Про оцінку земель , якою передбачено обов'язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частиною 1 п. 289.1 ст. 289 ПК України і ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України Про оцінку земель у відповідній редакції).

Згідно п. 3 оскаржуваного наказу № 10-9118/15-14-сг від 03.11.2014 ОСОБА_4 встановлено річну орендну плату за користування земельною ділянкою загальною площею 60,0000 га (кадастровий номер 3222981500:08:004:0002) в розмірі 5 відсотків від її нормативно-грошової оцінки. Згідно п. 3 наказів №№ 10-8104/15- 14-сг, 10-8108/15-14-сг, 10-8106/15- 14-сг від 21.10.2014 та №№ 10-6573/15-14-сг, 10-6570/15-14-сг, 10-6571/15-14- сг, 10-6576/15-14-сг, 10-6574/15-14-сг, 10-6572/15-14-сг від 08.10.2014 ОСОБА_4 встановлено річну орендну плату за користування земельними ділянками в розмірі 4 відсотків від її нормативно-грошової оцінки.

Умовами договорів оренди землі від 05.12.2014, 18.11.2014, 13.11.2014 передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря у тримісячний строк з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки із поданням орендарем у встановлений законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування.

Відповідно до інформації Миронівської районної ради за № 01/23-553 від 03.11.2016 станом на вказану дату вказана районна рада не приймала рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок площею 60,99 га, 20,2472 га, 5,6566 га, 23,3665 га, 21,5100 га, 39,3027 га.

Рішенням сесії Миронівської районної ради № 379-38-VI від 31.07.2015 затверджено лише нормативно-грошову оцінку щодо 3 земельних ділянок площею 11,9655 га, 9,2050 га, 8,4679 га.

Вказане порушення тягне за собою неправильне нарахування та сплату податків, які надходять до місцевого бюджету.

Під час укладання спірних договорів стороною (сторонами) порушено вимоги ст. 203 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Зміст оскаржуваних правочинів суперечить вимогам спеціального нормативного акту, який регулює суспільні відносини у сфері здійснення фермерської діяльності - ст. 7, 8 Закону України Про фермерське господарство , а укладення договору створює умови для незаконного користування земельними ділянками.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами встановленими в ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на вказані обставин, прокурор вважає, що оскаржувані накази ОСОБА_5 управління Держземагентства у Київській області прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, договори оренди землі укладені всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, спірними відносинами порушено порядок передачі державного майна в користування приватним особам, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель. Відповідно, вищевказані обставини на думку позивача, відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення позову.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги, в поясненнях послався на обставини, викладені в поданій до суду заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав, надав суду пояснення, з яких слідує, що у червні-вересні 2014 року ОСОБА_4В, звернувся до ОСОБА_5 управління Держземагентства України в Київській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства площами 39,3027 га, 20,2427 га, 5,6566 га, 100 та 60 га строком на 30 років. Наказами ОСОБА_5 управління Держземагентства в Київській області № 10- 5347/15-14-сг від 12.09.2014 (щодо земельної ділянки площею 39,3027 га); № 10- 5334/15-14-сг від 12.09.2014 (щодо земельної ділянки площею 20,2472 га); № 10-5333/15-14-сг від 12.09.2014 (щодо земельної ділянки площею 5,6566 га) № 10-4157/15-14-сг від 08.08.2014 (щодо земельної ділянки площею 100,00 га), № 10-5841/15- 14 від 22.09.2014 (щодо земельної ділянки площею 60,00 га) ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищеназваних земельних ділянок в оренду.

За замовленням ОСОБА_4 ТОВ Земприватцентр розроблено Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду громадянину ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства на території Козинської та Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області.

Наказами ОСОБА_5 управління Держземагентства в Київській області відповідна документація з землеустрою була затверджена та прийнято рішення про надання вищевказаних земельних ділянок в оренду ОСОБА_4

В листопаді 2014 року на виконання оспорюваних наказів Держземагентства в Київській області між Держземагентством в Київській області як орендодавцем та ОСОБА_4 як орендарем були укладені договори оренди земельних ділянок. Права оренди за вказаними договорами були зареєстровані Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції. За замовленням ОСОБА_4 Державне підприємство Київський інститут землеустрою розробило Технічні документації з нормативно-грошової оцінки оспорюваних земельних ділянок, які затверджені рішеннями Миронівської районної ради Київської області від 26.02.2015 та від 31.07.2015 (стосовно земельної ділянки площею 60,00 га (к.н. 322981500:08:004:0002) рішенням Миронівської районної ради Київської області заву щодо затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки без обґрунтування причин залишено без задоволення.

Статтею 151 ЗК України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, проведення державної експертизи землевпорядної документації, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а саме: згідно з положеннями ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держземагентства у Київській області, видаючи оскаржувані накази та укладаючи спірні договори, діяло на підставі ст. ст. 15-1 та ч. 4 ст. 122 ЗК України, в межах повноважень, наданих п. 4.32 Положення про Головне управління Держземагенства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2012 року за № 852/21164, у спосіб, що передбачений ст. 123 ЗК України та ст. 16 Закону України Про оренду землі .

При підписанні оспорюваних договорів сторони були вільними в укладенні цих договорів та визначені умов договорів. Умови оспорюваних правочинів не суперечать чинному законодавству України, моральним засадам суспільства, особи, які їх вчиняли, мали необхідний обсяг дієздатності, волевиявлення учасників було вільним, правочини були вчинені у належній формі і були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.

Оспорювані накази територіального органу Держземагентства є виконаними, тобто такими, що вичерпали свою дію, адже на їх виконання між ОСОБА_5 управлінням Держземагентства у Київській області і ОСОБА_4 укладено договори оренди земельних ділянок, які позивач вимагає визнати недійсними.

Прийняті рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та про затвердження проекту землеустрою та передання земельних ділянок в оренду (які затверджені у формі наказів) є ненормативними актами органу державної влади, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону (в редакції чинній на момент укладення спірних договорів) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.ч. 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. 4 вищезазначеної статті - центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до абз. 4 ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Як видно з вищезазначеного, районні державні адміністрації не мають повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, поза межами населених пунктів для ведення фермерського господарства, в оренду громадянам та юридичним особам. Такими повноваженнями наділені центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та їх територіальні органи.

Земельні ділянки, які стали предметом укладених договорів оренди, перебувають в державній власності та знаходяться поза межами населеного пункту, тому ОСОБА_4 правомірно та у межах чинного законодавства звернувся з клопотанням про надання в оренду земельних ділянок до спеціально уповноваженого органу - ОСОБА_5 управління Держземагентства у Київській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону (в редакції чинній на момент укладення спірних договорів) у заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві затверджено постановою КМУ від 12.08.2015 № 584.

В свою чергу, оскаржувані накази та договори були видані в 2014 році, відтак на момент виникнення спірних правовідносин зазначена стаття Закону не була врегульована відповідним підзаконним нормативно-правовим актом.

Також, на момент видачі та укладення оскаржуваних правочинів ст. 7 Закону суперечила ЗК України та Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (у чинній редакції) надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України. Таким чином, законодавець виправив наявні недоліки та привів норми Закону України Про фермерське господарство у відповідність до норм ЗК України.

Після отримання у користування оскаржуваних земельних ділянок ОСОБА_4 створив Фермерське господарство Козинське , головою якого являється на даний момент.

Вказане фермерське господарство обробляє оскаржувані земельні ділянки, здійснює виготовлення та продаж сільськогосподарської продукції, сплачує орендну плату, необхідні податки та збори за користування земельними ділянками.

Рішеннями Миронівської районної ради Київської області від 26.02.2015 та від 31.07.2015 затверджено технічні документації з нормативно-грошової оцінки щодо всіх оспорюваних земельних ділянок, крім земельної ділянки площею 60,0000 га.

Відповідно до протоколу пленарного засідання Миронівської районної ради Київської області від 31.07.2015 № 42 Миронівською районною радою Київської області розглядалось питання щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_4 на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, проте рішення про затвердження чи про відмову у затвердженні радою не прийнято.

Як вбачається із вказаного протоколу пленарного засідання ОСОБА_4 подано до Миронівської районної ради Київської області технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, але Миронівською районною радою Київської області не прийнято рішення про відмову у затвердженні цієї оцінки.

З огляду на принцип мовчазної згоди, зважаючи на неприйняття Миронівською районною радою Київської області на пленарному засіданні 31.07.2015 рішення про відмову у затвердженні нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 3222981500:08:004:0002, можна дійти висновку про законність укладення між ОСОБА_5 управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_4 оспорюваного договору оренди землі.

Окрім того, ОСОБА_4 11.05.2017 направлено лист до Відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області з проханням повторно направити на затвердження до Миронівської районної ради проект рішення про затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається йому в оренду для ведення фермерського господарства на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, з кадастровим номером 322981500:08:004:0002.

Зазначив, що в судовому порядку були розглянуті справи з аналогічними позовними вимогами до ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування наказів, договорів оренди земельної ділянки. Судовими рішеннями у задоволенні позову відмовлено, рішення набрали чинності. При розгляді цивільних справ було встановлено, що оскаржувані накази та правочини у виді договорів оренди відповідають вимогам закону.

Представник відповідача ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Київській області вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими, а посилання позивача на ті обставини, що під час подання ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства останнім, в порушення вимог Закону України Про фермерське господарство , не було обґрунтовано розмірів земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства, не зазначено кількість членів фермерського господарства, наявність у нього чи у них прав на безоплатне отримання земельних ділянок такими, що не відповідають обставинам справи.

До клопотання ОСОБА_4 додав усі визначені ЗК України та Законом України Про фермерське господарство документи для отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, зокрема: клопотання, відповідні обґрунтування, графічні матеріали, документ про освіту. Окремого письмового викладення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства закон від заявника не вимагає як не встановлює обов'язкової форми та змісту такої заяви і обґрунтування.

Аналіз ст. 7 Закону дає підстави вважати, що Законом України Про фермерське господарство не передбачено права відмови громадянам у прийняття їх заяви про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства у зв'язку з недотриманням правил, передбачених ч. 1 ст. 7 Закону.

Головне управління вважає помилковим висновок позивача в частині визнання недійсними спірних наказів ОСОБА_5 управління з підстав недотримання вимог ч. 7 ст. 7 Закону та надання земельних ділянок не єдиним масивом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до Закону. Отже, вказана норма Закону передбачає, що фермерське господарство - це форма підприємницької діяльності громадян, які використовують для отримання прибутку земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства, без обмежень щодо знаходження всієї кількості таких земельних ділянок в єдиному масиві.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Таким чином, позивачем не враховано ту обставину, що надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, коли орган, уповноважений розпоряджатися землями приймає рішення про надання в оренду громадянину для ведення фермерського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо по кожній категорії земель. Таку позицію щодо тлумачення поняття земельних ділянок єдиним масивом за ст. 7 Закону України Про фермерське господарство підтримано Верховним судом України у постанові від 02.02.2016 у справі № 6-2902цс15.

Не обґрунтованими вважає твердження прокурора про відсутність зареєстрованої спеціальної техніки, необхідної для обробітку землі, оскільки на стадії надання дозволу на виготовлення проекту відведення Головне управління не може та не зобов'язане перевіряти наявність чи відсутність такої техніки, і тим більше це не може впливати на прийняття рішення розпорядником землі, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства не передбачено надання відмов з таких підстав.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, та інше ст. 123 ЗК України.

Посилання на необхідність звернення за отриманням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства до районної державної адміністрації відповідно до вимог Закону України Про фермерське господарство вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Згідно правил ст. 122 ЗК України розпорядником землі в даному випадку є Головне управління Держземагентства у Київській області.

Статтею 123 ЗК України визначено порядок передачі земельних ділянок в користування. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Будь-які інші підстави для відмови у наданні дозволу законодавством не передбачені.

У зв'язку з відсутністю будь-яких підстав, що унеможливлювали передачу земельних ділянок, видано накази про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення документації із землеустрою. Головне управління при передачі земельних ділянок ОСОБА_4 діяло в межах наданих повноважень.

Суд, заслухавши прокурора, представників відповідачів, дослідивши зібрані у справі докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим ч. 3 ст. 152 ЗК України.

За положеннями ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відносини, пов'язані з орендою землі для ведення фермерського господарства регулюються відповідними нормами ЦК України, ЗК України, законами України Про фермерське господарство , Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на положення ст. 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами 2 та 3 ст. 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 3 ст. 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ст. 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інших, крім установлених цією статтею, матеріалів і документів; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений вказаним спеціальним Законом.

Так, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 973-IV).

Частинами 2 та 4 ст. 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон визначав обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізнялися від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства слід зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Крім того, цей Закон передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону Про фермерське господарство не містять імперативної вимоги про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2903цс15 при вирішенні позовних вимог щодо законності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений ст. 7 Закону № 973-IV як спеціального щодо до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом ст.ст. 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 7 цього Закону. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку зазначеним у заяві обставинам і фактам, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив розвитку фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_5 управлінням Держземагентства у Київській області ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства надано дозволи на розроблення документації із землеустрою згідно наказів:

№ 5841/15-14 від 22.09.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Грушівської сільської ради Миронівського району, орієнтовним розміром 60 га;

№ 10-5347/15-14-сг від 12.09.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району, орієнтовним розміром 39,3027 га;

№ 10-5334/15-14-сг від 12.09.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району, орієнтовним розміром 20,2472 га;

№ 10-5333/15-14-сг від 12.09.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району, орієнтовним розміром 5,6566 га;

№ 10-4157/15-14-сг від 08.08.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району, орієнтовним розміром 100,0000 га;

ОСОБА_5 управлінням Держземагенства у Київській області по Грушівській і Козинській сільській раді Миронівського району видано 5 наказів про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_4В земельних ділянок загальною площею 225,2065 га.

Товариством з обмеженою відповідальністю Земприватцентр за замовленням відповідача ОСОБА_4 розроблено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду.

Наказами ОСОБА_5 управління Держземагентства у Київській області затверджено документацію із землеустрою та передано ОСОБА_4 в оренду для ведення фермерського господарства наступні земельні ділянки:

на підставі наказу № 10-9118/15-14-сг від 03.11.2014 на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області - земельну ділянку площею 60,00 га, кадастровий номер 3222981500:08:004:0002, строком на 21 рік;

на підставі наказів № 10-8104/15-14-сг від 21.10.2014, № 10-8108/15-14-сг від 21.10.2014, № 10-8106/15-14-сг від 21.10.2014, № 10-6573/15-14-сг від 08.10.2014, № 10-6570/15-14-сг від 08.10.2014, № 10-6571/15-14-сг від 08.10.2014, № 10-6576/15-14-сг від 08.10.2014, № 10-6575/15-14-сг від 08.10.2014, № 10- 6574/15-14-сг від 08.10.2014, № 10- 6572/15-14-сг від 08.10.2014 на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області земельні ділянки: площею 11,9655 га, кадастровий номер 3222983300:04:013:0001, строком на 49 років, площею 29,2050 га, кадастровий номер 3222983300:04:006:0005, строком на 49 років, площею 8,4679 га, кадастровий номер 3222983300:04:005:0002, строком на 49 років, площею 4,9000 га, кадастровий номер 3222983300:07:007:0002, строком на 21 рік, площею 20,2472 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0002, строком на 21 рік, площею 5,6566 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0001, строком на 21 рік, площею 23,3665 га, кадастровий номер 3222983300:06:003:0001, строком на 21 рік, площею 21,5100 га, кадастровий номер 3222983300:06:006:0007, строком на 21 рік, площею 4,0736 га, кадастровий номер 3222983301:03:003:0018, строком на 21 рік, площею 39,3027 га, кадастровий номер 3222983300:04:006:0003, строком на 21 рік.

Загалом ОСОБА_5 управлінням Держземагенства у Київській області по Грушівській і Козинській сільській раді Миронівського району видано 11 наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду ОСОБА_4 земельних ділянок загальною площею 228,695 га.

На підставі вказаних наказів між ОСОБА_5 управлінням Держземагентства у Київській області та відповідачем ОСОБА_4 укладено договори оренди землі:

05.12.2014 щодо земельної ділянки площею 60,0000 га, кадастровий номер 3222981500:08:004:0002, 06.12.2014 зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області, номер запису 17773454;

18.11.2014 щодо земельної ділянки площею 11, 9655 га, кадастровий номер 3222983300:04:013:0001, 20.11.2014 зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області, номер запису 17362809;

18.11.2014 щодо земельної ділянки площею 29,2050 га, кадастровий номер 3222983300:04:006:0005, 20.11.2014 зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області, номер запису 17361961;

18.11.2014 щодо земельної ділянки площею 8,4679 га, кадастровий номер 3222983300:04:005:0002, 20.11.2014 зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області, номер запису 17361221;

13.11.2014 щодо земельної ділянки площею 4,90 га, кадастровий номер 3222983300:07:007:0002, 14.11.2014 зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області, номер запису 17216067;

13.11.2014 щодо земельної ділянки площею 20,2472 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0002, 14.11.2014 зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області, номер запису 17214637;

13.11.2014 щодо земельної ділянки площею 5,6566 га, кадастровий номер 3222983300:04:008:0001, 14.11.2014 зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області, номер запису 17214016;

13.11.2014 щодо земельної ділянки площею 39,3027 га, кадастровий номер 3222983300:04:006:0003, 14.11.2014 зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області, номер запису 17212809;

13.11.2014 щодо земельної ділянки площею 23,3655 га, кадастровий номер 3222983300:06:003:0001, 14.11.2014 зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області, номер запису 17207434;

13.11.2014 щодо земельної ділянки площею 21,5100 га, кадастровий номер 3222983300:06:006:0007, 14.11.2014 зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області, номер запису 17204930.

Відповідачами укладено 10 договорів оренди земельних ділянок, розташованих на території Грушівської та Козинської сільських рад Миронівського району Київської області, загальною площею 224,6214 га.

Вказані обставини підтверджені доданими до позовної заяви наказами про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, договорами оренди землі (а.с.,а.с. 53-78, 89-105, 153-186).

29 липня 2015 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснено запис про реєстрацію фермерського господарства Козинське , основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, його керівником є ОСОБА_4 Такі обставини підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, сформованим станом на 19 січня 2017 року (а.с.,а.с. 103-106).

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до ОСОБА_5 управління Держземагенства у Київській області з клопотаннями про надання у користування спірних земельних ділянок у своїх заявах від 02.06.2014, 15.07.2014, 01.09.2014 та 13.10.2014 ОСОБА_4 зазначив бажаний розмір і місце розташування земельної ділянки, обґрунтовував необхідність одержання землі у зазначеному ним розмірі для створення фермерського господарства, розмір земельної ділянки визначив з урахуванням перспектив діяльності його майбутнього фермерського господарства, в обґрунтуваннях відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства вказав, що земельна ділянка підлягає відведенню для організації виробництва товарної продукції, її переробки та реалізації з метою отримання прибутку, та додав до заяви необхідні документи, які підтверджують його досвід роботи в сільському господарстві та наявність освіти, отриманої в аграрному навчальному закладі, в контексті вимог, визначених ст.7 Закону України Про фермерське господарство (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Окремого письмового викладення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства Закон від заявника не вимагає, як не встановлює обов'язкової форми та змісту такої заяви та обґрунтування.

Клопотання не містять відомостей про кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Статтею 5 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Статтею 8 даного Закону визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтями 3 та 4 Закону України Про фермерське господарство визначено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.

Можливість набуття членства у фермерському господарстві є правом, а не обов'язком родичів або членів сім'ї засновника фермерського господарства. Статтею 7 Закону України Про фермерське господарство визначено, зокрема, що у заяві зазначаються кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Однак, фермерське господарство згідно ч. 2 ст. 1 вказаного Закону може бути створене одним громадянином. Крім того, на момент подання заяви особа, яка бажає отримати в користування земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства, у зв'язку з відсутністю створеного фермерського господарства може зазначити в такій заяві лише кандидатів у члени господарства, які, однак, в подальшому можуть не виявити бажання набути членство у фермерському господарстві.

Посилання прокурора на ті обставини, що наказами ОСОБА_5 управління Держземагентства у Київській області надано в оренду земельні ділянки, які розташовані не єдиним масивом, та на значній відстані одна від одної, що є грубими порушенням вимог ч. 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , суд вважає помилковими.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Вказана норма Закону передбачає, що фермерське господарство - це форма підприємницької діяльності громадян, які використовують для отримання прибутку земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства, без обмежень щодо знаходження всієї кількості таких земельних ділянок в єдиному масиві.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Отже, позивачем не враховано ту обставину, що надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, коли орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину для ведення фермерського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо по кожній категорії земель. Таку позицію щодо тлумачення поняття земельних ділянок єдиним масивом за ст. 7 Закону України Про фермерське господарство підтримано Верховним Судом України у постанові від 03.02.2016 року у справі №6-2902цс15.

Посилаючись на факт розташування земельних ділянок на значній відстані одна від одної, не в єдиних масивах, прокурор не доводив того факту, що таке розташування унеможливлює їх раціональне використання, такого факту судом не встановлено.

Законодавцем не визначено, що для виділення землі для фермерського господарства орендарем, в даному випадку ОСОБА_4 необхідно подавати перелік автотранспортних засобів певних марок та сільськогосподарської техніки, причому у визначеному об'ємі та специфікації.

Відсутність у власності відповідача ОСОБА_4 сільськогосподарської техніки для оброблення земельних ділянок не позбавляє особу можливості використання такої техніки на праві користування та на інших, не заборонених законом підставах.

Крім того, відповідач ОСОБА_4 не позбавлений права в порядку та умовах, які передбачені вимогами ЦК України, орендувати сільськогосподарську техніку у інших суб'єктів господарювання, чи фізичних осіб, в залежності від специфікації виробництва, урожайності, тощо.

До матеріалів справи представником відповідача ОСОБА_4 додано договір про надання послуг № 1 від 01 березня 2017 року, укладений між відповідачем ОСОБА_4 як головою фермерського господарства та ТОВ Київ Агротек , акт виконаних робіт від 03 липня 2017 року (а.с.,а.с. 201-203).

Відповідно до вищевказаного договору ТОВ Київ Агротек зобов'язувалось в порядку та на умовах, визначених договором, надавати за плату сільськогосподарські послуги з обробітку землі своєю власною технікою, а замовник зобов'язався оплачувати надані послуги.

Суд не погоджується з доводами позивача про недійсність договорів оренди з огляду на факт не затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України Про оцінку земель ).

Крім того, за змістом ст. 93 ЗК України відповідач набуває право використовувати земельну ділянку та обов'язок сплачувати орендну плату не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу цієї ділянки в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати при укладенні договору оренди.

У даній справі прокурор оспорює дійсність договорів оренди землі, укладених відповідачами у тому числі з підстави відсутності нормативної грошової оцінки землі, яка є предметом зазначених договорів оренди землі.

Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 5 ст. 5 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно із ч. 3 ст. 201 ЗК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що нормативна грошова оцінка - конкретна вартісна характеристика, яка містить низку етапів, передбачених чинним законодавством. Зокрема, це прийняття уповноваженим органом влади рішення щодо проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка технічної документації грошової оцінки спеціальною установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації.

На момент укладення спірних договорів оренди земельних ділянок не було проведено нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок, проте ця обставина не є підставою для визнання вчинених правочинів недійсними.

У пунктах 5, 9 договорів оренди сторонами було зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря у тримісячний строк з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою, поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування. До моменту набрання рішенням про затвердження нормативно грошової оцінки земельної ділянки сума орендної плати визначається за даними про середній розмір нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Після проведення та затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у відсотковому розмірі від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції на момент укладення договорів) передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є однією з форм загальнодержавного податку.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Пунктом 23.1 ст. 23 ПК України встановлено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 271 ПК України базою оподаткування земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, є як нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, так і площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 288.5.1 ст. 288 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Отже, ПК України прямо передбачено можливість і порядок обчислення орендної плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

В подальшому відповідач ОСОБА_4 вчинив дії, спрямовані на приведення зазначених правочинів у відповідність до вимог закону: замовив та виготовив технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які передані йому в оренду, подав її на затвердження.

Рішеннями Миронівської районної ради Київської області від 26.02.2015 та від 31.07.2015 затверджено технічні документації з нормативно-грошової оцінки для всіх оспорюваних земельних ділянок, крім земельної ділянки площею 60,0000 га, к.н. 322981500:08:004:0002. Письмові документи, що підтверджують такі обставини, додані до матеріалів справи (а.с.,а.с. 187-194, 204,205).

Миронівською районною радою Київської області розглядалось питання щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_4 площею 60,0000 га, розташованої на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, проте рішення про затвердження чи про відмову у затвердженні радою не прийнято.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру та адміністраторів, передбачено Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Абзацом 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що документом дозвільного характеру серед іншого є рішення або інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Абзацом 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що об'єктом, на який видається документ дозвільного характеру є земельна ділянка, а також документи, які використовуються суб'єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об'єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).

Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції чинній станом на 31 липня 2015 року) виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає акти у формі рішень.

Абзацом 9 ч. 1 ст. 1 Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності встановлено принцип мовчазної згоди, відповідно до якого суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Як вбачається із протоколу пленарного засідання Миронівської районної ради Київської області від 31 липня 2015 року № 42 відповідачем ОСОБА_4 подано до Миронівської районної ради Київської області технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, але Миронівською районною радою Київської області не прийнято рішення про відмову у затвердженні цієї оцінки.

З огляду на правила ч. 1 ст. 1 Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , зважаючи на неприйняття Миронівською районною радою Київської області на пленарному засіданні 31 липня 2015 року рішення про відмову у затвердженні нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3222981500:08:004:0002, враховуючи принцип мовчазної згоди, суд дійшов висновку про набуття відповідачем ОСОБА_4 права на оренду земельної ділянки без отримання відповідного документа дозвільного характеру, та відсутність умов для визнання укладеного договору оренди землі недійсним з вказаної підстави.

Відповідач ОСОБА_4 11.05.2017 звернувся до відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області з проханням повторно направити на затвердження до Миронівської районної ради Київської області проект рішення про затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається в оренду ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, з кадастровим номером 322981500:08:004:0002.

Приведення сторонами договорів оренди у відповідність до вимог закону не суперечить положенням ст. 632 ЦК України, нормативна грошова оцінка землі, яка є предметом оспорюваних договорів, відповідає вимогам Закону України Про оцінку земель .

Відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (у чинній редакції) надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Таким чином, законодавець виправив наявні недоліки та привів норми Закону України Про фермерське господарство у відповідність до норм Земельного Кодексу України.

Після отримання у користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства, відповідач ОСОБА_4 створив фермерське господарство Козинське , головою якого являється.

Вказане фермерське господарство обробляє оскаржувані земельні ділянки, здійснює виготовлення та продаж сільськогосподарської продукції, сплачує орендну плату, необхідні податки та збори за користування оскаржуваними земельними ділянками. За період з грудня 2014 року по липень 2017 року відповідачем ОСОБА_4 за оренду землі сплачено кошти в сумі 254658,69 грн. Такі обставини підтверджені письмовими доказами (а.с.,а.с. 220-235) та не спростовані позивачем.

Відповідно до окремих актів законодавства України, крім органів, зазначених у ст. 55 Конституції України, захист цивільних прав та інтересів (або сприяють їх захисту) здійснюють, зокрема, органи прокуратури.

За ч. 2 ст. 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Питання представництва прокурором в суді законних інтересів держави врегульовано ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З огляду на рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Звертаючись до суду, прокурор зазначив, що має місце порушення інтересів держави, оскільки незаконне прийняття оскаржуваних наказів суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.

Відповідно до ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України внесено зміни до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, та визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 910-р погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Звертаючись до суду, прокурор вказав, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з цивільним позовом, окрім цього, Головне управління Держгеокадастру у Київській області не може бути одночасно позивачем і відповідачем за даним позовом.

Прокурором не доведено, що право орендодавця є порушеним і не доведено, що це порушення відповідно до вимог ст. 16 ЦК України зумовлює застосування такого способу захисту, як визнання правочинів недійсними.

Прокурор в підтримання своїх позовних вимог мотивував порушення інтересів держави з підстав незаконного прийняття оскаржуваних наказів, що в свою чергу суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України, проте не зазначив, які саме принципи були порушені та з яких саме обґрунтованих підстав, не довів необхідність захисту інтересу держави, не визначивши в позові його суті.

Суд зазначає, що порушень вимог чинного земельного законодавства України з боку ГУ Держземагентства у Київської області при видачі спірних наказів та наданні у строкове користування відповідачу зазначених земельних ділянок, які б давали суду підстави для задоволення позовних вимог, позивачем не доведено.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 має можливість вести фермерську діяльність, орендує техніку для обробітку землі, має ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, на наданих йому земельних ділянках проводить діяльність саме його фермерське господарство.

Вказані обставини вказують на дійсне волевиявлення ОСОБА_4 на створення фермерського господарства та раціональне використання земельних ділянок, наданих йому відповідно до закону, з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Суд пересвідчився, що орендовані землі створеним фермерським господарством обробляються, тобто досягається фактично законна мета оренди земельних ділянок.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції було констатовано, оскільки заявника позбавили права на майно лише з тих підстав, що порушення закону були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина. Отже, визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, і подальше позбавлення особи цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Посилаючись на наведене, суд дійшов висновку, що задоволення позову прокурора суперечитиме висновкам ЄСПЛ і становитиме непропорційне втручання в право ОСОБА_4 на мирне володіння майном, оскільки останній вчинив необхідні дії для правомірного набуття в оренду земельних ділянок і створив фермерське господарство на них, не допустивши зі свого боку протиправних дій.

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд вважає, що наявні підстави для захисту права ОСОБА_4 на мирне володіння майном з огляду на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зважаючи на ті обставини, що орендодавцем земельних ділянок виступив неповноважний орган.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 5, 22, 31, 93, 122-124, 134, 201, ЗК України, ст.ст. 1, 5, 14, 23, 271, 288, ПК України, ст.ст. 13,15,21 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 1, 3, 4, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство , ст.ст. 5, 13 Закону України Про оцінку земель , ст. 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , ст.ст. 43, 59 Закону України Про місцеве самоврядування , керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57- 60, 64, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 294, 296, 360-7 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, поданий в інтересах держави до ОСОБА_4, ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсними договорів оренди землі залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис ОСОБА_6

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук