Рішення

від 19.10.2017 по справі 906/632/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" жовтня 2017 р. Справа № 906/632/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність від 03.01.2017;

ОСОБА_2 - довіреність від 03.01.2017;

від відповідача-2: не прибув;

від третьої особи: не прибув;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Головного управління Держгеокадастру України у Житомирській області (м.Житомир)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." (м. Київ)

2) Чуднівської районного державної адміністрації (м. Чуднів Житомирська область)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 (с. Галіївка, Чуднівський район Житомирська область)

про визнання недійсною додаткової угоди від 22.01.2010 до договору оренди землі від 20.12.2007

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.10.2017 до 19.10.2017.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." і Чуднівської районної державної адміністрації про визнання недійсною додаткової угоди від 22.01.2010 до договору оренди землі від 20.12.2007 (кадастровий номер 1825884400:05:000:0185). Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.08.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні. Представник позивача, що був присутній в попередньому судовому засіданні, позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях (а.с.106-110 т.1). Позовні вимоги мотивовано тим, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки була укладена з порушенням діючого на той час законодавства, а саме, не було здійснено державну реєстрацію угоди, як передбачено договором та чинним законодавством. Додаткова угода від 22.01.2010 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині терміну дії договору, укладена між TOB "A.T.K." та Чуднівською РДА, не була зареєстрована в органах Держкомзему згідно Порядку, що діяв на час її укладання, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель". Відповідно до цього наказу реєстрація договорів оренди та змін до них здійснювалася реєстраторами державного реєстру земель - структурними підрозділами Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації. Отже, відсутність запису про реєстрацію додаткової угоди від 22.01.2010 до договору оренди землі від 20.12.2007 в Чуднівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, свідчить про її недійсність.

05.10.2017 від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до суду надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, оскільки норми законодавства щодо зміни розпорядника земель при реєстрації враховані не були, зокрема, при реєстрації права власності та права оренди за ТОВ "А.Т.К.", державний реєстратор повинен був врахувати те, що розпорядником даної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, а не Чуднівська РДА.

Представники відповідача-1 (ТОВ "А.Т.К.") в судовому засіданні проти позову заперечили в повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с.187-190 т.1). Звертають увагу на те, що погоджені між сторонами зміни до договору оренди землі, які прописані у додатковій угоді від 22.01.2010, є дійсними та зареєстровані у встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" порядку. Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2017 у справі №826/1684/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017, визнано протиправним та скасовано наказ Міністра юстиції України №3715/5 від 20.12.2016 року про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов'язано Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України відновити становище, що існувало до видачі незаконного наказу, шляхом поновлення в державному реєстрі скасованої державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме права оренди землі ТОВ "А.Т.К." за рішеннями державних реєстраторів прав на нерухоме майно Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області від 25.11.2015 року №26459297, №26462171, №26461451; від 02.10.2015 року №24988850; від 28.12.2015 року №27585122. Також зазначив, що позивач не навів у позовній заяві жодної з підстав для визнання додаткової угоди від 22.01.2010 недійсною. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" втратив чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 408 від 07.07.2012. Також зазначили, що ні законом, ні підзаконним нормативно-правовим актом, як на час виникнення орендних відносин та їх реєстрації, так і а час перереєстрації договору оренди із відповідними змінами, не визначено та не встановлено конкретного терміну для здійснення відповідно реєстрації або перереєстрації речових прав на нерухоме майно. Щодо відкладення розгляду справи заперечили.

Представник відповідача-2 (Чуднівської РДА) в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про долучення до матеріалів справи копії постанови КМУ від 25.12.1998 №2073 та клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника Чуднівської районної державної адміністрації. В письмових пояснень, що надішли до суду 21.09.2017, проти позову заперечує. Вважає, що передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

Представник третьої особи (ОСОБА_3Є.) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Оскільки розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості сторонам реалізувати свої процесуальні права, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд, керуючись нормами ст.ст.43, 69, 75 ГПК України, вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представників відповідача-1, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2007 між Чуднівською районною державною адміністрацією (орендодавець/відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальності "А.Т.К." (орендар/відповідач-1) укладено договір оренди землі (а.с. 35-39 т.1), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування землі сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Краснопільської сільської ради Чуднівського району (кадастровий номер 1825884400:05:000:0185) (п.1.1 договору).

За умовами договору в оренду передаються наступні земельні ділянки загальною площею 165,9 га ріллі (Краснопільська сільська рада), в тому числі: землі запасу площею 88,6 га, землі резерву площею 77,3 га (п.2.1 договору).

Договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (п.14.1 договору).

Усі зміни та доповнення до цього договору здійснюються за взаємною згодою сторін, після чого цей договір, якщо це є обов'язковим відповідно до законодавства України, підлягає перереєстрації в уповноваженому органі (п.14.4 договору).

Даний договір був зареєстрований у Державному реєстрі земель за №40822400004 від 17.03.2008.

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має право поновити його на новий строк, у випадку коли не звернулися особи, які мають право на володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, передбаченими п.2 даного договору (п.3.1 договору).

Розмір орендної плати визначений сторонами у пункті 4 договору.

14.02.2008 складено акт про встановлення меж земельної ділянки, переданої в оренду згідно договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 (а.с.41-42 т.1).

08.05.2009 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20.12.2007 щодо зміни розміру орендної плати, яка зареєстрована в Чуднівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.06.2009 за №040922400077 (а.с.153 т.1).

22.01.2010 між Чуднівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20.12.2007 щодо продовження строку дії договору оренди землі до 31.12.2025 року, у зв'язку з чим до п.3.1 договору оренди землі від 20.12.2007 внесено відповідні зміни (а.с.154 т.1). Докази державної реєстрації додаткової угоди відсутні.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ "А.Т.К." на підставі договору оренди землі 20.12.2007, укладеного з Чуднівською районною державною адміністрацією, користується земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 165,9 га за кадастровим номером 1825884400:05:000:00185, що розташована на території Краснопільської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Як зазначив відповідач-1, у зв'язку із змінами, що відбулися в законодавстві щодо регулювання орендних відносин, а саме: прийняття Законів України "Про державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в новій редакції, внесення змін до Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу та ряду інших нормативнім актів, договір оренди від 20.12.2007 із внесеними змінами до нього від 08.05.2009 та 22.01.2010 був перереєстрований в 2015 році реєстраційною службою (а.с.81 т.1). Крім того, у зв'язку із неправомірним скасуванням державної реєстрації, базовий договір оренди землі від 20.12.2007 року із врахуванням змін до нього, згідно додаткових угод від 08.05.2009 та 22.01.2010 був перереєстрований 10.02.2017 компетентним органом в сфері державної реєстрації речових прав, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.160 т.1).

Предметом позову у даній справі є позовна вимога про визнання недійсною додаткової угоди від 22.01.2010 до договору оренди землі від 20.12.2007, укладеної між Чуднівською районною державною адміністрацією та ТОВ "А.Т.К.", з підстав відсутності її державної реєстрації.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на відсутність запису про реєстрацію додаткової угоди в органах Держкомзему (Чуднівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру державного земельного кадастру), що є порушенням порядку, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель", який діяв на час укладання спірної додаткової угоди.

Під час розгляду справи по суті позивачем подано заяву від 05.10.2017 про вихід судом за межі позовних вимог на підставі ст.83 ГПК України (а.с.180-183 т.1). Посилаючись на положення статей 319, 626 ЦК України, позивач вважає, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Виходячи з норм земельного законодавства, у TOB "A.T.K." не було підстав укладати додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди за 7 років до його закінчення. На підставі незаконної додаткової угоди в 2015 та 2017 роках було здійснено реєстрацію речового (права оренди) за TOB "A.T.K.". Дана реєстрація була здійсненна всупереч чинного законодавства. Також, не враховуючи зміну розпорядника земель на момент державної реєстрації, заявником мав би бути поданий документ, що підтверджує зміну орендодавця. Вважає, що державний реєстратор повинен був врахувати те, що розпорядником даної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, а не Чуднівська РДА, а при реєстрації дане положення враховане не було.

Дослідивши надану позивачем заяву від 05.10.2017, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов:

- це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору;

- про це є клопотання заінтересованої сторони.

Необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно.

Клопотання заінтересованої сторони повинно бути викладене письмово та мотивовано з посиланням на докази.

При цьому, варто зауважити, що вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги. Наприклад, суд може стягнути пеню або відсотки в більшому розмірі, ніж зазначено у позовній заяві: коли позивач зазначив суму пені або відсотків станом на дату подання позову, суд може стягнути цю суму станом на дату винесення рішення.

Однак, суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

У п.14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" на запитання, чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог, дається така відповідь. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Здійснивши юридичний аналіз клопотання позивача від 05.10.2017 та надавши йому правову оцінку, суд дійшов висновку, що дане клопотання має ознаки заяви про зміну підстави позову, оскільки позивач змінює обставини, якими обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу...

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Як вбачається з протоколу судового засідання від 11.09.2017, суд перейшов до розгляду даної справи по суті. Отже, подане позивачем клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі ст.83 ГПК суд залишає без розгляду (а.с.100 т.1).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками судового процесу докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд прийшов до висновку про відмову в позові, враховуючи наступне.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадку та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

В 2015 році ТОВ "А.Т.К." подало до реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області договір оренди від 20.12.2007 та додаткову угоду про внесення змін до нього від 22.01.2010 для здійснення реєстрації/перереєстрації речового права - права оренди на вказані вище земельні ділянки відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речового права та їх обтяжень".

Державним реєстратором ОСОБА_4 26.12.2015 були вчинені реєстраційні дії на підставі рішення №27585122 щодо реєстрації речових прав оренди ТОВ "А.Т.К." на земельну ділянку, що зазначена вище.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Як вбачається з постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2017 року у справі №826/1684/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." до заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України про визнання наказу протиправним та його скасування, зобов'язання вчинити дії, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017, рішення державного реєстратора ОСОБА_5 за №27585122 від 28.12.2015, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію речового права - права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ "А.Т.К.", прийнято відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права підтверджується перереєстрація базового договору оренди землі від 20.12.2007 року із врахуванням змін до нього згідно додаткових угод від 08.05.2009 та 22.01.2010, яка проведена 10.02.2017 компетентним органом в сфері державної реєстрації речових прав (а.с.160 т.1).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначені правові норми, викладені обставини та докази на їх підтвердження, що містяться в матеріалах справи, спростовують доводи позивача стосовно недійсності спірної додаткової угоди від 22.01.2010 до договору оренди землі від 20.12.2007, укладеної між відповідачами, яка на час звернення з позовом зареєстрована у встановленому законом порядку. Отже, відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25 жовтня 2017 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з повід.)

3 - відповідачу -2 (рек. з повід.)

4 - третій особі (рек. з повід.)