Ухвала

від 11.10.2017 по справі 910/15392/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11.10.2017 р.Справа № 910/15392/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум"

про відстрочку виконання рішення суду

у справі № 910/15392/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каде-Ресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум"

про стягнення грошових коштів

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників:

від стягувача: Романюта А.Л. за довіреністю № 40 від 25.05.2017 р.;

від боржника (заявника): не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/15392/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каде-Ресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" про стягнення грошових коштів.

Рішенням від 19.10.2016 р. позовні вимоги задоволено повністю, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" грошові кошти: 10 600 008,00 грн. основного боргу, 1 203 651,18 грн. пені, 111 213,20 грн. 3% річних та 178 723,08 грн. судового збору.

23.12.2016 р. на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення суду від 19.10.2016 р.

Ухвалою від 20.09.2017 р. розгляд заяви призначено на 11.10.2017 р.

11.10.2017 р. від стягувача надійшли заперечення проти відстрочення виконання рішення суду.

У судове засідання 11.10.2017 р. представник боржника не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.

Представник стягувача у судовому засіданні проти розстрочення рішення суду заперечив.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи з огляду на подану боржником заяву про розстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення представника стягувача, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каде-Ресурс" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" про стягнення 10 600 008,00 грн. основного боргу, 788 049,78 грн. пені, 70 377,10 грн. 3% річних.

У подальшому позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 10 600 008,00 грн. основного боргу, 1 203 651,18 грн. пені, 111 213,20 грн. 3% річних. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2016 р. позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" грошові кошти: 10 600 008,00 грн. основного боргу, 1 203 651,18 грн. пені, 111 213,20 грн. 3% річних та 178 723,08 грн. судового збору.

23.12.2016 р. на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.

Звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення, боржник зазначає про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим у встановлений строк, а саме, тяжкий фінансовий стан боржника.

На підтвердження тяжкого фінансового стану боржником надано, зокрема, копію звітів про фінансовий стан та копії довідок про залишок коштів на рахунках; а також договір купівлі-продажу природного газу та відомості з державних реєстрів щодо прав на нерухоме майно і їх обтяжень.

Стягувач проти відстрочення рішення суду повністю заперечує та зазначає, що додані до заяви боржника документи не відображають його реальний фінансовий стан та не можуть бути підставами для відстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про недоведеність боржником наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, з огляду, зокрема, на наявність у боржника як грошових коштів на рахунках, так і майна.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. Конституційного суду України по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. Конституційного суду України по справі №11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013р. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду .

У рішенні від 17.05.2005р. по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі №910/15392/16, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, відстрочити виконання рішення.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п.7.1.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України встановлено, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Суд, дослідивши надані боржником документи, погоджується із доводами стягувача про те, що вони не підтверджують тяжкий фінансовий стан боржника, та не являються достатніми для відстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, а також те, що при розгляді заяви про відстрочку виконання рішення мають враховуватись інтереси як боржника, так і стягувача, суд не вважає за можливе відстрочити виконання судового рішення у даній справі.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 121, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" про відстрочку виконання рішення суду від 19.10.2016 р. у справі № 910/15392/16.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна