Постанова

від 24.10.2017 по справі 910/24477/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа№ 910/24477/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.10.2017 по справі №910/24477/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017

у справі №910/24477/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Київської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія"

про розірвання договору від 03.04.2006 №78-6-00343, повернення земельної ділянки та стягнення 398 960,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року Київська місцева прокуратура №5 звернулася в інтересах держави в особі Київської міської ради до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія" про розірвання договору №78-6-00343 оренди земельної ділянки від 03.04.2006, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Московський, 9-б (просп. Степана Бандери), укладеного Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія"; зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія" повернути Київській міській раді земельну ділянку 3 729 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:78:122:0020), що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Московський, 9-б (просп. Степана Бандери), у стані, придатному для її подальшого використання; стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія" 398 960,50 грн заборгованості з орендної плати за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/24477/16 позов задоволено частково; провадження у справі №910/24477/16 в частині стягнення 398 960,50 грн заборгованості припинено; розірвано договір №78-6-00343 оренди земельної ділянки від 03.04.2006, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Московський, 9б (просп. Степана Бандери), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія", посвідчений 24.09.2004 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Цопіним Л.О. і внесений у реєстр за №1-1475, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) 03.04.2006 за №78-6-00343; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія" повернути Київській міській раді земельну ділянку 3 729 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:78:122:0020), що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Московський, 9б (просп. Степана Бандери), у стані, придатному для її подальшого використання.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати в частині розірвання договору №78-6-00343 оренди земельної ділянки від 03.04.2006 та повернення Київській міській раді земельної ділянки розміром 3 729 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:78:122:0020) з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові, а в частині припинення провадження у стягненні 398 960,50 грн заборгованості судове рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія" посилається на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Крім того, 12.09.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Глорія подано через канцелярію суду письмові пояснення, в яких фактично наводить додаткові мотиви щодо скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Київська міська рада не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги з урахуванням письмових пояснення до неї та відзиву, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

29.04.2004 VII сесією XXIV скликання Ради прийнято рішення №232/1442 "Про оформлення права користування земельними ділянками", яким вирішено: Товариству з обмеженою відповідальністю Глорія виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України; у місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою; у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному нормами забудови м. Києва; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки; перерахувати місту кошти через Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як компенсацію витрат за інженерну підготовку та гідронамив території; питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Ради від 27.02.2003 №271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; попередити користувача про те, що право користування земельною ділянкою може бути припинено відповідно до статей 141 і 143 Земельного кодексу України.

На підставі вказаного рішення 24.09.2004 між Київською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Глорія , орендарем, був укладений Договір оренди земельної ділянки (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі пункту 15 рішення Київської міської ради від 29.04.2004 №232/1442 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену Договором.

У відповідності до п.2.1 Договору об'єктом оренди відповідно до Договору є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування - на просп. Московському, 9-б в Оболонському районі м. Києва; розмір - 3 729 кв.м.; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівлі автогосподарства з ремонтною зоною та автомийкою; кадастровий номер 8000000000:78:122:0020 (пункт 2.1 Договору)

Відповідно до витягу з технічної документації №-Ю28975/2004 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.08.2004 №554 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 390 159,85 грн (п.2.2 Договору).

Договір укладено на 15 років (пункт 3.1 Договору).

Згідно із п.4.1 Договору визначена Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.4.2 Договору).

Пунктом 4.5 Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем за базовий (податковий) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов'язані з виконанням Договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку.

Відповідно до п.5.1 Договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки; зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору.

Згідно із п.8.4 Договору орендар зобов'язаний, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Пунктом 11.4 Договору передбачено, що Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Розірвання Договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням (п.11.6 Договору).

Прокуратура, мотивуючи позов, просить розірвати Договір у зв'язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю Глорія земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням і систематично не сплачується орендна плата за орендовану земельну ділянку.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги з урахуванням письмових пояснення до неї та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Судова колегія проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Земельного кодексу України, глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини на Україні з питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі".

У відповідності до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно із ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст.17 Закону України "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, Договір посвідчено 24.09.2004 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Цопіним Л.О., про що вчинено запис у реєстрі за №1-1475, і зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) 03.04.2006 за №78-6-00343.

Разом з тим, відповідно до акта приймання-передачі від 03.04.2006 Київська міська рада передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю Глорія прийняло у своє володіння і користування земельну ділянку: місце розташування - на просп. Московському, 9-б в Оболонському районі м. Києва; розмір - 3 729 кв.м.; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівлі автогосподарства з ремонтною зоною та автомийкою; кадастровий номер 8000000000:78:122:0020; акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Згідно із ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Порядок сплати орендної плати визначено, зокрема, пунктами 4.1, 4.5 і 4.6 Договору.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Оболонському районі листом від 07.12.2016 №3757/9/26-54-17-19 повідомила прокуратуру, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Глорія станом на 07.12.2016 за період з 01.03.2016 по 07.12.2015 обліковується загальна заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 398 960,50 грн.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно із ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем на підтвердження сплати заборгованості з орендної плати та земельного податку подано до суду першої інстанції платіжні доручення №178 від 10.02.2017 на суму 398 960,50 грн, №179 від 15.02.2017 на суму 160 000,00 грн, №182 від 17.02.2017 на суму 83 500,00 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено 04.01.2017, а заборгованість у сумі 398 960,50 грн Товариством з обмеженою відповідальністю Глорія сплачено 10.02.2017.

Враховуючи вищевстановлене та зазначені правові норми, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Глорія 398 960,50 грн заборгованості на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стосовно позовних вимог про розірвання Договору в зв'язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням і систематичною не сплатою орендних платежів за орендовану земельну ділянку, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до акта обстеження земельної ділянки №16-1585-05 від 21.09.2016 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) в ході обстеження земельної ділянки, переданої в оренди за Договором, було встановлено, що земельна ділянка огороджена, на ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва, будівництво не ведеться; межі земельної ділянки на час обстеження не визначено, площу не встановлено.

Відповідно до п.2.1 Договору за цільовим призначенням земельна ділянка має використовуватись для експлуатації та обслуговування будівлі автогосподарства з ремонтною зоною та автомийкою.

Тобто, в порушення умов Договору орендована земельна ділянка Товариством з обмеженою відповідальністю Глорія використовується не за цільовим призначенням.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю Глорія зазначає про те, що останнім було отримано дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 08.11.2010 №2263-0б на виконання будівельних робіт із будівництва автогосподарства з офісними приміщеннями та автосалону, а листом-погодженням Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.06.2008 №15-8047 та внесеними до нього змінами, погоджено проект будівництва автогосподарства з офісними приміщеннями та автосалону по просп. Московському, 9-б (просп. Степана Бандери) в Оболонському районі м. Києва.

Разом з тим, згідно з ч.1 та 2 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Абзацами першим і другим частини першої статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Таким чином, отримання дозволу на будівництво і погодження проекту будівництва не змінює цільового призначення земельної ділянки, тому для будівництва автогосподарства з офісними приміщеннями та автосалону на спірній земельній ділянці Товариство мало звернутися до Ради для зміни цільового призначення земельної ділянки, що ним зроблено не було.

Пунктом 11.5 Договору сторони погодили, що Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 і 8.4 Договору.

Згідно із п.5.1 Договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язані з цільовим призначенням земельної ділянки.

Відповідно до п.8.4 Договору орендар зобов'язаний, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату.

Пунктом 11.6 Договору встановлено, що розірвання Договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

Рішенням Ради від 29.04.2004 №232/1442 було встановлено, що право користування земельною ділянкою може бути припинено відповідно до статей 141 і 143 Земельного кодексу України.

У відповідності до ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно із ст.143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Враховуючи вищевстановлене та зазначені вище правові норм, судова колегія вважає, що Договір підлягає розірванню у зв'язку з використанням Товариством з обмеженою відповідальністю Глорія спірної земельна ділянка за не цільовим призначенням.

Більше того, у відповідності до ст.141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У відповідності до ст.41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючим органом щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, відповідно до чинного законодавства розірвання договору оренди в судовому порядку може бути здійснено тільки у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно із п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Пунктом 11.4 Договору передбачено, що Договір може бути розірваний, зокрема, за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль).

Як свідчать матеріали справи, за Товариством з обмеженою відповідальністю Глорія в порушення умов Договору обліковувалась заборгованість за період з 01.03.2016 по 07.12.2016 зі сплати щомісячного розміру орендної плати за користування землею, що підтверджується, зокрема, довідками ДПІ у Оболонському районі №3757/9/26-54-17-19 від 07.12.2016, №3760/926-54-17-19 від 07.12.2016 та б/н (вх. № 09-11/18937/17 від 10.10.2017) (а.с.26-29, 236-239 т.1).

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Глорія погасивши в процесі розгляду судом першої інстанції даної справи заборгованість зі сплати щомісячного розміру орендної плати за користування землею фактично визнало зазначену вище інформацію.

Дані обставини Товариством з обмеженою відповідальністю Глорія відповідно до вимог ст.ст.32-34 ГПК України не спростовано належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір підлягає розірванню в судовому порядку в зв'язку із систематичною не сплатою орендної плати та використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Глорія повернути Київській міській раді земельну ділянку 3 729 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:78:122:0020), що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Московський, 9б (просп. Степана Бандери), у стані, придатному для її подальшого використання, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки Договір розірвано та у орендаря припинено право користування орендованою земельною ділянку, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю Глорія має повернути Київській міській раді земельну ділянку.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю Глорія на те, що на момент звернення до суду за даним позовом прокурор не мав законних підстав на представництва держави в особі Київської міської ради, судова колегія не приймає до уваги враховуючи наступне.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Згідно із ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Приписами ч. 1, ч. 3 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 29 ГПК України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 зазначається, що із врахуванням того, що, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на нерухоме майно.

Таким чином, Київська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.

Звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтоване тим, що Київська міська рада, як орган, який наділений державою повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади міста Києва неналежно виконує функції держави у спірних правовідносинах, безпідставно не звертається з вимогами до товариства про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості.

З огляду на наведене вбачається, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до господарського суду з даним позовом, направлено на захист охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Києва, уповноваженим органом якої є Київська міська рада.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства України, а також повноваження прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави й визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором правомірно подано вказаний позов в інтересах Київської міської ради.

Інші доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю Глорія в апеляційній скарзі з урахуванням письмових пояснення до неї, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст.104 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Крім того, судова колегія звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/24477/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/24477/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/24477/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

Т.І. Разіна