Постанова

від 24.10.2017 по справі 820/4044/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 жовтня 2017 р. 16:04 год. справа № 820/4044/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Король Д.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 28.08.2017 року №0002061401, №0002071401, №0002081401.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що категорично не погоджується з висновками ГУ ДФС, вважає, що факти викладені в акті перевірки не відповідають фактичному стану бухгалтерського та податкового обліку, наданим в ході перевірки первинним документам не надана належна правова оцінка, податковими ревізорами помилково та поверхово застосовані положення діючих нормативно-правових актів, наслідком чого вищевказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно свідоцтва серії А00 №495892 від 17.11.1992 р. (згідно протоколу загальних зборів від 26.03.2016 р. було перейменовано з УРА ТОВ-підприємство "СПЕЦ") та перебуває на податковому обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС України в Харківській області.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 23.06.2017 року №4229, №4230, №4231, №4232, №4233 та №4234, виданих Головним управлінням ДФС в Харківській області, згідно з п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України, відповідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2 квартал 2017 року та на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 06.06.2017 №2356, фахівцями контролюючого органу у період з 26.06.2017 по 07.08.2017 року проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Спецвузавтоматика з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками перевірки складно акт №9633/20-40-14-01-08/05837085 від 11.08.2017 року "Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Спецвузавтоматика з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2015 по 31.03.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток у 2015 році та завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток;

- вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.5 ст. 198, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198,пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192, абз.19 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість,

- вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних.

На підставі висновків акту перевірки №9633/20-40-14-01-08/05837085 від 11.08.2017 року Головним управлінням ДФС в Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення: №0002061401 від 28.08.2017 р. яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств; №0002071401 від 28.08.2017 р. яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткуваня податком на прибуток; №0002081401 від 28.08.2017 р. яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

При цьому, встановлені перевіркою порушення виникли внаслідок господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "НВП "Рембудсервіс", ТОВ "Полісся-2016", що підтверджується змістом акту перевірки та запереченнями проти адміністративного позову представника відповідача.

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців ГУ ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.

З наявних матеріалів справи встановлено, що 02.02.2017 року між ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" та ТОВ "Арсенал Пром" укладено договір поставки № 5, згідно якого Покупець в особі ТОВ "Арсенал Пром" зобов'язалось поставити електронні компоненти та інші товарно-матеріальні цінності згідно специфікацій, прибутково-видаткових накладних або актів приймання-передачі.

Сума договору складалась з суми вартості партій товарів, поставлених на протязі строку дії договору. Строк оплати за договором не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару Постачальником.

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується зазначеними в ОСОБА_3 перевірки та наданими до суду документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними: від 03.03.2017 р. №107 на суму 16108,1 грн., від 09.03.2017 р. №125 на суму 22517,8 грн., від 01.03.2017 р. №92 на суму 13 434,78 грн., від 13.02.2017 р. №31 на суму 30665,26 грн.; прибутковими ордерами; специфікаціями; посвідченнями про місцеве відрядження; оплата проведена згідно платіжних доручень з рахунку СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА на загальну суму 82 725,94 грн., що підтверджується також банківськими виписками за 17.03.2017 р., 21.02.2017 р. та засвідчують факт виконання зобов'язань за договором. Повернення цих коштів не здійснювалось. Податкові накладні згідно ст. 201 Податкового кодексу України складались в електронному вигляді, були своєчасно зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Поставлені товари від ТОВ "Арсенал Пром" були використані при наданні послуг з ремонту обладнання Центру обслуговування підрозділів Національної поліції України та ТОВ "НВП УРС", що підтверджується наявними матеріалами справи.

Також судом встановлено, що 04.11.2013 р. між УРА ТОВ-підприємство "СПЕЦ" (колишня назва позивача) укладено договір № 04/131104-2 з ТОВ "НВП "Рембудсервіс". За даним договором Виконавець в особі ТОВ "НВП "Рембудсервіс" зобов'язався надавати комплекс послуг, що включають установку, налагодження серверного, комп'ютерного, офісного та мережного устаткування. Вартість договору визначена як сумарна вартість всіх послуг наданих протягом терміну дії договору. Строк виконання послуг погоджується з Замовником, а виконання передбачає передачу технічного справного устаткування.

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується наступними документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: зазначеними в акті перевірки на сторінках 14-21 актами здачі-приймання наданих послуг; калькуляціями до актів здачі-приймання; виписками з банку; видатковими накладними; довіреностями. Податкові накладні згідно ст. 201 Податкового кодексу України складались в електронному вигляді, були своєчасно зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Твердження відповідача про відсутність реалізації наданих послуг не відповідають дійсності, оскільки перевіряючими не надано належної оцінки документам, що надані як докази подальшої реалізації наданих послуг, а саме послуги контрагента з настройки, тестування, установки, передпродажної підготовки комп'ютерного, серверного, офісного та мережного устаткування, систем зберігання даних і були предметом подальшої реалізації цих послуг у складі собівартості реалізованих товарів іншим контрагентам.

Суд критично відноситься до висновку контролюючого органу про юридичну невідповідність укладених актів виконаних робіт по сутності та відсутність первинних документів, що підтверджують факт приймання-передачі послуг, оскільки досліджені під час перевірки та наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання наданих послуг, зареєстровані в ЄДРПН податкові накладні, докази про перерахунок грошових коштів, які і є первинними документами, підтверджують факт приймання-передачі послуг.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 16.02.2017 р. між ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" та ТОВ "Полісся-2016" укладено договір поставки № 17/2, згідно якого Постачальник в особі ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" зобов'язалось поставити електронні компоненти та інші товарно-матеріальні цінності згідно специфікацій, прибутково-видаткових накладних або актів приймання-передачі. Сума договору складалась з суми вартості партій товарів, поставлених на протязі строку дії договору. Строк договору визначено до 31.12.2017 р.

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується зазначеними в акті перевірки та наданими до суду документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме видатковою накладною від 07.03.2017 р. № 2/02 на суму 205416 грн., податковою накладною від 07.03.2017 р. № 228 на ту саму суму, специфікацією. Податкові накладні згідно ст. 201 Податкового кодексу України складались в електронному вигляді, були своєчасно зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Оплата проведена через розрахунковий рахунок СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА згідно рахунку на оплату, що підтверджується випискою від 15.03.2017 р. засвідченою ПАТ "ПУМБ".

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані за спірними господарськими операціями, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України. Доказів протилежного до суду не надано.

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентами є товари, роботи та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність (ОСОБА_4 адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11).

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинам Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" з вищезазначеними контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст..44 Податкового кодексу України , ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товар та послуги, придбані та в подальшому реалізовані під час господарських операцій позивача з ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "НВП "Рембудсервіс", ТОВ "Полісся-2016", використані позивачем для забезпечення господарської діяльності, зокрема, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, що підтверджується наданими первинним документами.

Щодо посилань податкового органу на пояснення директора ТОВ "Арсенал Пром" ОСОБА_3 та пояснення директора ТОВ "Полісся-2016" ОСОБА_5, які ніколи не реєстрували підприємства, не підписували жодного документа, не мали печатки, наслідком чого відповідач робить висновок, що вказані контрагенти здійснювали діяльність з наданням податкової вигоди третім особам, а також стверджує, що надані позивачем до перевірки документи є хибними та не носять характер фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, документальне оформлення нереальної господарської операції здійснено безпідставно, а первинні документи бухгалтерського обліку складено всупереч ст. 9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", суд зазначає наступне.

Чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії . У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Судом встановлено, що позивачем під час визначення сум податку на додану вартість та податку на прибуток, в тому числі від'ємного значення за вказаними податками, по взаємовідносинам з ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "НВП "Рембудсервіс", ТОВ "Полісся-2016", враховано, що вказані підприємства виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, що належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Матеріалами справи підтверджено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" матеріально-технічних ресурсів, персоналу, що свідчить про наявність умов, необхідних для здійснення основного виду діяльності. Доказів, що свідчать про протилежне, відповідачем до суду не надано.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.08.2017 року №0002061401, №0002071401, №0002081401.

Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.08.2017 року №0002061401, №0002071401, №0002081401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код 39599198, вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" (вул. Полтавський шлях, буд. 4, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 05837085) судовий збір у сумі 25935,34 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 34 коп..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2017 року.

Суддя Біленський О.О.