Ухвала

від 12.10.2017 по справі 815/5372/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5372/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л.В.

- ОСОБА_1

за участю: секретаря - Стефацевої Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Одеське шляхо-будівельне управління до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Одеське шляхо-будівельне управління звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 28.09.2016 року №0008341401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 699 414 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63 853 грн., №0008351401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 770 807 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 192 702 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток не відповідають дійсності. Операції позивача з його контрагентами за період, що перевірявся, підтверджуються належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами. Проте відповідач не здійснив належний аналіз господарських операцій на підставі первинних та розрахункових документів, необґрунтовано надав перевагу податковій інформації щодо підприємств-контрагентів, у зв'язку із чим визначив грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток не у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначені обставини свідчать про наявність безумовних підстав для задоволення позову і скасування податкових повідомлень-рішень відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеський області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Одеське шляхо-будівельне управління з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складено акт від 14.09.2016 року №287/15-32-14-01/36191005.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ Одеське шляхо-будівельне управління п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2,п. 138.4 п. 138.6. ст.138 Податкового кодексу України, п. 1. ст. 9, п. 2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , внаслідок чого Товариством занижена сума податку на прибуток на 699 414 грн.; ст. 16, п. 187.1 ст.187, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.4 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижена сума податку на додану вартість на 770 806 грн.

На підставі виявлених порушень відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016 року: 1) №0008341401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем -на 699 414 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на 63 853 грн.; 2) №0008351401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - на 770 807 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -на 192 702 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що перевіркою неможливо підтвердити факт поставок товару, виконання робіт та послуг від контрагентів-постачальників - ТОВ Спец-Групп , ТОВ "Сантан Бріз", ТОВ "Актіс Груп", ТОВ з Іноземними інвестиціями СУЗ , ТОВ "Гідраком-Україна", ТОВ Акрон , ТОВ "ТТС Плюс , ТОВ Облоптвугілля з урахуванням відсутності підприємств за місцезнаходженням, відсутністю необхідних трудових ресурсів та майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

Такого висновку відповідач дійшов з урахуванням висновків актів перевірок вказаних контрагентів, якими встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не підтвердження підприємствами операцій зі своїми контрагентами первинними документами, відсутність підприємств за юридичною адресою тощо.

Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди або операції не мали реального характеру, тобто без фактичного здійснення господарських операцій.

За відсутності факту придбання товару/робіт відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість та бути віднесеними до складу валових витрат підприємства.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки податковий кредит та валові витрати позивача за цими операціями підтверджуються первинними документами, з яких вбачається фактичне здійснення господарських операцій з придбання товару, виконання робіт та подальше їх використання у власній господарській діяльності, висновки акту перевірки про безтоварність операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за цими операціями є неправомірним, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням послуг.

За правилами п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із положеннями ст.ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, за відсутності факту придбання товару, виконання робіт, за наявності формально оформлених первинних документів, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат або податкового кредиту.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що згідно договору від 09.12.2013 року №12-2013/11 ТОВ Спец-Групп поставило на адресу позивача паливно-мастильні матеріали.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що вказана господарська операція не мала реального характеру, оскільки Товариством не надано всіх ТТН, а саме, за 09.12.2013 року, 10.12.2013 року, 21.12.2013 року та за 26.12.2013 року. В інших ТТН не зазначено пункти розвантаження та навантаження ПММ, на них відсутні печатки підприємства-перевізника, відсутні дані щодо довіреностей на отримання товару матеріально-відповідальними особами Товариства, не надано акти приймання матеріалів, одержаних Товариством від вказаного контрагента.

Крім цього, податковий орган послався на акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014 року №494/26-57-22-04-10/38591004 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спец-Групп" щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.11.2013 по 30.04.2014, згідно якого вказане Товариство відсутнє за податковою адресою, в нього відсутні складські приміщення, транспортні та основні засоби, а відтак, не встановлено факт взаємовідносин з контрагентами-покупцями.

Також судом першої інстанції встановлено, що у періоді, який був охоплений перевіркою, позивач мав договірні відносини з ТОВ "Сантан Бріз" (договір від 09.12.2013 №12-2013/11), ТОВ з іноземними інвестиціями "Суз" (договір від 13.01.2014 №С-10438), ТОВ "Гідраком-Україна" (договір від 09.02.14 №03/ВН), ТОВ АКРОН (договір від 21.03.2014 року №36), які поставляли на адресу ТОВ Одеське шляхо-будівельне управління різноманітні товари - фільтри паливні, повітряні та гідравлічні, рукава високого тиску, інші запасні частини, а ТОВ Акрон додатково за договором від 21.03.2014 року №35 виконало роботи з ремонту техніки, обладнання промислового призначення згідно заявок.

Поставивши під сумнів реальність вищенаведених господарських операцій, контролюючий орган в акті перевірки послався на Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області від 11.07.2014 року №343/22-03/38961024 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Сантан-Бріз , Лист ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 04.11.2014 №31197/7/04-62-22-3 Про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ з ІІ Суз , та результати опрацювання податкової інформації щодо ТОВ Гідраком-Україна , ТОВ Акрон , відповідно до яких зазначені суб'єкти господарювання відсутні за місцем податкової адреси, що, в свою чергу, свідчить про відсутність фізичних, технологічних та технічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій та відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Податковим органом в акті перевірки також зазначено, що Товариством до перевірки не надано документів щодо транспортування відповідних запасних частин, журнали реєстрації довіреностей на отримання матеріальних цінностей, відомості складського обліку щодо оприбуткування товару та їх подальшу передачу на виробництво, акти на списання, подорожні листи на переїзд (перевезення) автомобілів, яким надані ремонтні послуги тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2015 року між позивачем та ТОВ Актіс Груп укладено договір на виконання робіт №03/ВН, відповідно до якого ТОВ Актіс Груп зобов'язалось виконати роботи з дроблення вапняку та його подальшого сортування.

Обґрунтовуючи свої висновки щодо нереальності вказаної господарської операції, податковий орган послався на результати опрацювання податкової інформації щодо вказаного контрагента, проведені ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській обл. від 15.07.2015 №2497/04-62-22-3, відповідно до яких операції з продажу товарів по ланцюгу постачання - ТОВ Актіс-Груп - покупці не мали юридичного змісту.

Також, 01.07.2015 року між позивачем та ТОВ ТТС ПЛЮС укладено договір №01-07/15, на підставі якого ТОВ ТТС ПЛЮС виконало будівельно-монтажні роботи.

Зазначену господарську операцію податковий орган також визнав такою, що не має реального характеру, з огляду на лист Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 28.12.2015 року №2446/7/16-03-22-05, відповідно до якого ТОВ ТТС Плюс не надано пояснень по взаємовідносинах з ТОВ ШБУ , а відтак операції з придбання послуг у зазначеного контрагента не підтверджені первинними документами.

Перевіркою також встановлено, що відповідно до умов договору поставки від 20.07.2016 року №20/07 ТОВ Облоптвугілля поставило на адресу позивача кам'яне вугілля.

Зазначену господарську операцію контролюючий орган також визнав такою, що не спричинила реальних наслідків та не підтверджена первинними документами, з огляду на результати опрацювання податкової інформації, проведені ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській обл. від 25.11.15 року №545/21-03-22-04, відповідно до яких ТОВ Облоптвугілля не надано пояснень по взаємовідносинах з ТОВ ШБУ , на підставі чого податковим органом зроблено висновок про нереальність вказаної господарської операції.

Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження постачання товару та надання послуг, їх отримання та використання у господарській діяльності, а відтак, і реальності господарських операцій, відображених у податковій звітності ТОВ ШБУ , позивач як в ході перевірки, так і під час розгляду справи в суді, надав відповідні договори, видаткові накладні, ТТН на відпуск нафтопродуктів, податкові накладні, накладні-вимоги на відпуск товару, акти прийому-передачі виконаних робіт, акти прийому-передачі техніки в ремонт та з ремонту, акти наданих послуг, довідки про вартість виконаних робіт, розрахунки та ТТН.

Слід зазначити, що суд першої інстанції вірно вказав на те, що за цими документами можливо встановити виконання умов договорів, укладених між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами, виконання робіт, отримання товару, їх оплату, використання у власній господарській діяльності.

З вказаних документів вбачається найменування і вид робіт, товару, витрати, місце постачання товару і виконання робіт, їх об'єми, кількість, вартість, тобто фактичне виконання робіт та постачання товару.

В свою чергу, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги висновки актів перевірок контрагентів позивача, оскільки діюче податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, не зобов'язує платника податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

На жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Крім того, можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару/послуг/робіт правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Разом з цим, контрагенти позивача на момент операцій є діючими підприємствами, відомості у встановленому законом порядку про припинення їх діяльності та відсутність за місцезнаходженням не внесені, є платниками податку на додану вартість.

Податковим органом помилково не проведено аналіз реальності господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, можливості підприємствами виконувати ті чи інші роботи, тощо.

Водночас, суд першої інстанції вірно вказав на те, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме ТТН не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В свою чергу, відсутність окремих реквізитів у первинних документах свідчить про порушення відомчих актів, але не спростовує наявність у підприємства відповідних господарських операцій.

З огляду на викладене, судом першої інстанції із дослідженням первинних документів надано належну оцінку необґрунтованим доводам податкового органу про відсутність реальності господарських операцій з контрагентами позивача та вірно зроблено висновок про безпідставність нарахування позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оспорюваних рішень.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_1.