Ухвала

від 30.06.2010 по справі 2-44/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Ухвала

іменем України

30 червня 2010 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова A.M.,

суддів: Франовської К.С., Широкової Л.В.,

при секретарі

судового засідання ОСОБА_1,

за участю представника позивачів, відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 5 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У липні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_6 звернулись до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що відповідач поширив неправдиву інформацію стосовно їх особистого життя та професійної діяльності, яка порочить їх честь, гідність та ділову репутацію, шляхом направлення 15 червня 2009 року на адресу Державної митної служби України лист, в якому звинуватив позивачів у аморальній поведінці, яка полягає у "неробочих відносинах" ОСОБА_3 зі своєю підлеглою ОСОБА_6 та звинуватив ОСОБА_3 у непрофесійності під час виконання посадових обов'язків начальника відділу технічного та господарського забезпечення Автотранспортного митного господарства Державної митної служби України.

Посилаючись на те, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, позивачі просили стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 10000 грн. та на користь ОСОБА_6 5000 грн. на відшкодування, завданої моральної шкоди, а також понесені судові витрати.

В процесі розгляду справи представник позивача ОСОБА_2 доповнив позовні вимоги вимогою про зобов'язання відповідача публічно вибачитись перед керівництвом Автотранспортного митного господарства Державної митної служби України.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 5 лютого 2010 року позов задоволено частково.

Визнано негативною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3, поширену в листі ОСОБА_7 від 12 червня 2009 року до заступника Голови державної митної служби України інформацію: "Я йому нагадав про його неробочі відносини зі своєю підлеглою ОСОБА_6 Звісно це не моє діло, але це переходить всі межі дозволеного", "Ганьба таким керівникам, як він". Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 3000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, 150 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В решті позову відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.

Визнано негативною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_6, поширену в листі ОСОБА_7 від 12 червня 2009 року до заступника Голови державної митної служби України інформацію: "Я йому нагадав про його неробочі відносини зі своєю підлеглою ОСОБА_6 Звісно це не моє діло, але це переходить всі межі дозволеного". Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, 10 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно- технічного забезпечення розгляду справи. В решті позову відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення судових витрат на користь представника позивачів ОСОБА_2 відмовлено.

У апеляційній скарзі представник позивачів порушує питання про зміну постановленого рішення в частині відмови у позові щодо судових витрат та спростування словесних образ відповідачем у смс-повідомленнях на адресу позивачів. Апелянт вказує на те, що суд неправильно встановив та неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а тому ухвалив помилкове рішення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначає, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необгрунтованим. Апелянт посилається на те, що він поширив інформацію про позивачів реалізуючи своє конституційне право на звернення до органів влади, тому вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають відхиленню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.I ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування інформації.

За ст.280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Як встановив суд, та доведено матеріалами справи, 15 червня 2009 року на адресу заступника Голови державної митної служби України ОСОБА_8 надійшов лист водія автотранспортного митного господарства ОСОБА_7, в якому останній висловив свою думку щодо особистої поведінки свого керівника - начальника автотранспортного митного господарства ОСОБА_3, а саме, повідомив про його "неробочі відносини з підлеглою" співробітницею ОСОБА_6

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дана інформація, що стосується приватного життя позивачів, порушує їх особисті немайнові права.

Такий висновок є правильним і ґрунтується на чинному законодавстві.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

Право на особисте життя є природним правом людини, яке, крім ст.8 Конвенції, гарантовано ст.32 Конституції України, а з 01.01.2004 року закріплене в ст.301 ЦК України.

За цими правовими нормами невтручання в особисте та сімейне життя надає людині можливість відчувати себе недоторканою.

Кожен має право окреслити між собою та іншими чи суспільством ту межу, яку не можна перетинати всупереч його бажанню.

Людина сама визначає рівень відкритості свого приватного чи сімейного життя.

У зв'язку з цим, оскільки суд встановив, що поширення відповідачем неправдивої інформації мало місце, і дана інформація є негативною, так як констатує факт "недозволених" суспільством і "засуджуваних" ним стосунків, тим самим ганьбить їх честь та гідність, сімейну репутацію, є підстави для задоволення позову.

Безпідставними є доводи відповідача про те, що даним листом він реалізував своє право на звернення з характеристикою позивачів.

Так, дійсно, відповідач має право, у визначений законом спосіб повідомляти відповідних посадових осіб про неправомірні дії інших осіб і вимагати перевірки викладених фактів.

Проте, у даному випадку, з огляду на право людини на повагу до приватного і сімейного життя, відповідач мав би обмежитись лише викладенням фактів виробничого характеру, не втручаючись у факти приватного життя (справа ОСОБА_9 проти Бельгії, рішення Європейського Суду).

У вказаній частині, лист ОСОБА_5 не може бути визнаний зверненням у смислі ч.іст.1 Закону України Про звернення громадян до органів державної влади, посадових осіб тощо, оскільки до функціональних обов'язків заступника Голови державної митної служби України не входять питання перевірки дотримання підлеглими принципів суспільної моралі.

Рішення ухвалено відповідно до вимог матеріального і процесуального законодавства, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 та апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 5 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя А. Худяков