Рішення

від 02.02.2010 по справі 4-26/10

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, 54020, (0512) 58-39-01

справа № 2ц-4-26/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 р.

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого - судді Яворської при секретарі - Вєтровій О.М., за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа перша Миколаївська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання та позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа перша Миколаївська нотаріальна контора розірвання договору довічного утримання, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа перша Миколаївська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання підстав ст.755 ч.І ЦК України, в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань прийнятих договором.

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання на підставі ст.ст.755 ч.І п.2, 756 ч.2 ЦК України, в зв'язку з неможливістю виконання зобов'язань за договором довічного утримання, визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 10.07.2008 р. дані позови об'єднано в одне провадження.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, її представники підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, на їх задоволенні наполягали. Позовні вимоги ОСОБА_3 не визнали, у їх задоволенні просили відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3, її представник позов ОСОБА_1не визнали, проти його задоволення заперечували. Заявлені нею позовні вимоги підтримали у повному обсязі, їх задоволенні наполягали.

Представник третьої особи у судовому засіданні

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, вивчивши матеріали справи, суд встановив факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 14.09.93 р. Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.10.2003 р. належала квартира АДРЕСА_2. Після смерті матері, близьким родичем залишався рідний брат позивачки, але догляду за своєю сестрою він не здійснював. ОСОБА_6, яка знала матір відповідачки запропонувала їм оформити договір довічного утримання з ОСОБА_1, яка залишилися без матері, а брат догляду за нею не здійснює.

17.10.2003 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір вічного утримання, відповідно до якого остання зобов'язалася довічно повністю утриимувати ОСОБА_1, забезпечувати її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною помогою на лікування та зберігати в її безкоштовному довічному користуванні квартиру АДРЕСА_2. Вартість матеріального "езпечення визначено у розмірі 200 грн. на один місяць.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від .10.2003 р., за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вищевказану квартиру і зазначеного договору( а.с.6,7).

Згідно до копії посвідчення №109119 виданого 12.10.2000 р., повідомлення про догляд від 234.09.1976 р. ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з дитинства безстроково, рацездатна, відповідно до наказу МОЗ №141-1960 р. може бути направлена до будинку ідів для психохроників. ( а.с.8,80).

Як установлено у судовому засіданні, з моменту укладення договору довічного утримання, а саме жовтня 2003 р. ОСОБА_1, яка є непрацездатна за станом здоров'я жила із своїм співмешканцем ОСОБА_7, який також є непрацездатним за станом здоров'я, за адресою АДРЕСА_3, що заперечували у судовому засіданні сторони та свідки. За цією адресою ОСОБА_3 приходила до своєї підопічної приносила продукти харчування, одяг, надавала помогу; у квартирі по провулку Парусному було зроблено поточний ремонт.

Дані обставини, у судовому засідання підтвердила свідок ОСОБА_6, між тим, пізніше змінила свої свідчення на протилежні.

Після продажу квартири ОСОБА_8, позивачка з вересня 2006 р. разом з ним перейшла проживати у квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачка продовжувала здійснювати догляд за нею за місцем її проживання, Згоди щодо вселення та проживання у квартиру ОСОБА_8 у неї ніхто не питав, ОСОБА_3, не бажаючи здійснювати догляд за ОСОБА_8 сказала про це Яворскій ., яка є його тіткою. Після чого ОСОБА_1 з серпня 2007 року в односторонньому ядку відмовилася від отримання матеріального забезпечення за договором, перестала пускати ОСОБА_3 до квартири, отримувати від неї будь-яку допомогу, мотивуючи це , що відповідачка бажає її отруїти. ОСОБА_6 у квартирі було змінено замки на вхідних дверях. Вищевикладені обставини не заперечували у судовому засіданні і сторони, і свідки. Крім того, з приводу чинення перешкод щодо виконання умов договору довічного утримання, відповідачка зверталася до Центрального РВ УМВС України в Миколаївській області. Враховуючи стан здоров'я позивачки, її вади, між сторонами з вересня 2007 р. алися такі відносини, які виключають можливість нормального виконання ними в'язань за договором.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вказувала на те, що картка на отримання пенсії знаходилася у відповідачки, між тим, будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 оформивши від імені ОСОБА_1 картку на отримання пенсії в установі банку та користувалася нею на свій розсуд, не надаючи при цьому допомоги підопічній до суду не надано. ОСОБА_3, проти вказано заперечувала, посилаючись на те, що всі картки знаходилися у ОСОБА_6, і лише на її прохання їй передали картку на отримання пенсії, коштів на ній не було. Через деякий час виявилося, що картка взагалі заблокована, а згодом з'ясувалося, що позивачці було видано нову картку у іншій установі банку.

З моменту укладення договору, та незважаючи на те, що з вересня 2007 р. відповідачка була позбавлена можливості виконувати свої обов'язки за договором, ОСОБА_3 . до березня 2008 р. продовжувала сплачувати комунальні послуги за дану квартиру, оформила на свої ім'я абонентські книжки, на заборгованість, яка утворилася до укладення договору довічного утримання вона заключила з комунальними підприємствами договори реструктуризації і здійснювала оплату заборгованості та поточних платежів, що підтверджується матеріалами справи.( а.с.81-83).

Представник позивача ОСОБА_1, вказувала на те, що відповідачка в той період, коли ОСОБА_1 не проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2 здавала її оренду, а кошти йшли на погашення заборгованості, відповідачка не заперечувала даного факту, між тим, належних доказів до суду представник вача не надала.

Свідченням того, що ОСОБА_3 мала наміри виконувати умови договору свідчить і звернення позивачки до опікунської ради при департаменті праці та соціального захисту населення з приводу призначення її помічником. Рішенням №1926 від 25.09.2007 р. виконкому Миколаївської міської ради, для надання допомоги ОСОБА_1, яка за своїм станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, ОСОБА_3 було призначено помічником позивачки. Але в червні 2008 р., в період слухання справи у суді, за заявою ОСОБА_1 рішенням виконкому Миколаївської міської ради №1288 від 27.06.2008 р. в зв'язку з покращенням здоров'я ОСОБА_1, скасовано вищезазначене рішення. У матеріалах засідання опікунської ради, наданих суду, будь-яких даних на підтвердження покращення її здоров'я не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що твердження позивачки щодо невиконання набувачем своїх обов'язків є голослівними і належними доказами не підтвердженні в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, оскільки в силу п.1 ч.І ст. 775 ЦК України саме на ній лежить обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання набувачем умов договору довічного утримання. Допитані в судовому засіданні свідки жодним чином не підтвердили обставин невиконання позивачкою умов договору, які плутались в своїх свідченнях та підтвердили факт виконання нею п. 5 договору довічного утримання.

Відповідно до ч.І ст.756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним набувачем обов'язків за договором, відчужував набуває права власності на майно, яке було ним передано, і має право вимагати його повернення. Одночасно, ч.2 ст.756 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем права власності на частину майна, урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачка добросовісно виконувала умови договору довічного утримання.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав про роз ірвання договору довічного утримання, але відповідно до п.2 ч.І ст. 755, ч.2 ст.756 ЦК України за вимогою набувача, в зв'язку з неможливістю виконання ОСОБА_3 своїх обов'язків. Враховуючи час протягом якого відповідачка здійснювала догляд за позивачкою, суд вважає за можливе визнати за нею право власності на 1/4 частину квартир №111, будинку 111-а по провулку Парусному у м. Миколаєві. Ні ОСОБА_1, ні її представники не довели, що відповідачка неналежним чином виконувала свої зобов'язання за договором, в зв`язку з чим, в задоволенні вимог позивачки щодо підстав розірвання договору довічного утримання, належить відмовити.

Керуючись ст. 10, 14 ,60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання Говору довічного утримання - задовольнити частково.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання доовору довічного утримання, визнання права власності - задовольнити частково.

Договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом першої Миколаївської нотаріальної контори 17 жовтня 2003 р., реєстраційний №54 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвати.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_4.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом п`яти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцятиднів після подачі заяви.

Суддя Ж.М. Яворська