Рішення

від 18.10.2017 по справі 204/8558/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/156/17 Справа № 204/8558/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Дубіжанська Т. О. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Максюти Ж.І., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу та поділ спільно нажитого майна,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахування всіх уточнень та змін, остаточно просив встановити, що він разом з відповідачкою проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з кінця 2002 року по лютий 2014 року, стягнути з відповідачки грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості автомобіля Тойота Хайлендер, 2011 року випуску, суму в розмірі 459 674, 58 грн., в порядку розподілу спільно нажитого майна визнати за ним право власності на: 47/200 частини домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_4 частину земельної ділянки № НОМЕР_6, площею 0,0403 га, яка знаходиться в садовому товаристві Днепр сільська рада Балівська, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_5

У своїх позовних вимогах посилався на те, що він разом з ОСОБА_3 вели спільне господарство, побут, бюджет та проживали однією родиною, кожного року мали спільний відпочинок, неодноразово виїжджали за кордон. За час сумісного проживання ними було нажито спільне майно, а саме: у грудні 2009 року була придбана квартира АДРЕСА_1 за 90000 доларів США; у листопаді 2012 року вони придбали автомобіль Тойота Хайлендер 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 400000 грн. та 02 грудня 2013 року було придбано земельну ділянку та будинок, які знаходяться в садовому товаристві Дніпро с. Партизанське, Дніпропетровський район, Дніпропетровської області, ділянка НОМЕР_6.

Також, позивач зазначив, що він є засновником ТОВ АМБ ТРЕЙДІНГ , де відповідачка працювала менеджером та отримувала мінімальну заробітну плату, а все перелічене майно фактично було придбано за його кошти в період сумісного проживання з нею. Оформлення придбаного майна на відповідачка відбулося у зв'язку з тим, що він є засновником товариства. Відповідачка, в свою чергу, заперечує факт належності майна на праві спільної власності. Таким чином, вважає, що спірне майно має бути розділено між ними з урахуванням вимог ст.ст. 3, 74, 60-62 СК України.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Так, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, а також суд зазначив, що позивачем у судовому засіданні не доведено суду щодо наявності між ним та відповідачкою факту сумісного проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту і господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, що притаманні сім'ї, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог щодо розподілу майна відмовив.

Проте з таким рішенням суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст.3,11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема: проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до змісту ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього Кодексу.

Як видно із справи, в обгрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 в позовних заявах зазначав, що з кінця 2002 року до лютого 2014 року проживав з ОСОБА_3 однією сім'єю, про що також зазначили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які пояснили факти спільного спілкування та вказали на те, що сторони по справі були сім'єю з кінця 2002 року та до лютого 2014 року.

Перевіряючи обставини, наведені в позовних заявах, апеляційний суд встановив, що сторони проживали за адресою під час спільного проживання АДРЕСА_5 а в подальшому з 26 лютого 2010 року проживали АДРЕСА_6 та відповідно спільно подорожували в закордонних турах, подорожах, а також спільно планували та проводили своє дозвілля, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Також встановлено, що ОСОБА_2 є засновником ТОВ АМБ ТРЕЙДІНГ , а відповідачка з 03 листопада 2011 року по листопад 2014 року працювала в цьому товаристві менеджером зі збуту (Т.1 а.с.12-15) та згідно довідки за вих №147/14 від 12 листопада 2014 року ОСОБА_3 у цей період отримувала дохід від її трудової діяльності, тобто отримувала щомісяця заробітну плату.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 10 грудня 2009 року продала, а ОСОБА_7 купила квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та яка належала відповідачці на підставі договору дарування від 30.07.2002 року (Т.1 а.с. 68). Згідно розписки від 10 грудня 2009 року фактично продаж квартири вчинено за 62 000 доларів США, що еквівалентно 496 000 грн. ( Т.1 а.с. 69).

19 грудня 2009 року відповідачка за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбала 47/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 (Т.1 а.с. 70). 47/100 частини зазначеного домоволодіння придбано відповідачкою за рахунок продажу нею 10 грудня 2009 року житла за адресою: АДРЕСА_3.

09 листопада 2012 року, згідно довідки Центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, за відповідачкою був зареєстрований автомобіль TOYOTA HIHGLANDER з видачею номерного знаку НОМЕР_7 (Т.1 а.с. 83), а 02 грудня 2013 року відповідачка за договором купівлі-продажу придбала земельну ділянку, площею 0,0403 га, розташовану: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Балівська селищна рада, СТ ДНЕПР , ділянка НОМЕР_6.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135ц13, майно, набуте до 1 січня 2004 року під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

При наведених обставинах колегія суддів судів вважає встановленим факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 01 лютого 2014 року.

Посилання ОСОБА_2 в позовних заявах на те, що фактично спільне проживання з ОСОБА_3 мало місце з кінця 2002 року, не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.1 розділу VІІ "Прикінцеві положення" СК України, на норми якого послався суд, зазначений кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, тобто до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, на правовідносини, які виникли між сторонами до 01 січня 2004 року дія ст.74 СК Ураїни не поширюється

Як видно із справи та зазначалося вище, під час перебування у фактичних шлюбних відносинах сторонами було придбане наступне майно: 47/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_8 земельну ділянку, площею 0,0403 га, розташовану: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Балівська селищна рада, СТ ДНЕПР , ділянка НОМЕР_6 та автомобіль НОМЕР_2 (Т.1 а.с. 68-71, 83)

Вирішуючи питання щодо поділу вказаного майна у спосіб, зазначений позивачем не можна частково визнати обгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно роз'яснень, що наведені в п.20,22,25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як видно із справи спірний автомобіль під час розгляду справи реалізований відповідачкою, а інше нерухоме майно також не належить відповідачці, а перереєстровано на інших осіб.

Крім того, відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №325-16 від 27 січня 2016 року ринкова вартість автомобіля TOYOTA HIHGLANDER , ідентифікаційний номер НОМЕР_8, з середнім пробігом 55000 км., комплектація Premium складає 919349 грн. 17 коп. (Т.1 а.с. 170)

А відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, якою визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи те, що автомобіль проданий під час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню грошова компенсація 1/2 частини вартості цього авто, а саме 459674 грн. 68 коп., тобто 1/2 частина вартості продажу автомобіля.

Що стосується решти нерухомого майна, то ці позовні вимоги є передчасними, оскільки як зазначалося вище, спірне нерухоме майно відповідачакою відчужене та це майно належить іншим особам на праві власності, а тому позивач має право звернутися до суду із іншими позовом з урахуванням пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , яким передбачено, що у випадку відчуження одним з подружжя спільного майна проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби, таке майно або його вартість враховується при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Також відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 підлягає стягненню судовий збір у сумі 5183 грн. 80 коп понесений ним при розгляді цієї справи пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу та поділ спільно нажитого майназадовольнити частково

Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 із ОСОБА_3 з 1 січня 2004 року по 01 лютого 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_4) вартість 1/2 частини автомобіля Toyota Highlander, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_8, в розмірі 459674 грн. 68 коп. та судовий збір в сумі 5183 грн. 80 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Ж.І. Максюта

М.Ю. Петешенкова