Ухвала

від 23.10.2017 по справі 288/790/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/790/17 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 19 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.,

за участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс про визнання недійсним договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року

встановила:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсним договір №100056 укладений 29 травня 2017 року між ним та ТОВ Фінавто-плюс та стягнути з відповідача на свою користь 34000,00 грн. сплачених на підставі зазначеного вище договору та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

Для вжиття заходів забезпечення позову просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в сумі 84000,00 грн.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти в сумі 84000,00 грн., які належать ТОВ Фінавто-плюс та перебувають на його поточному рахунку в АТ Райффайзен Банк Аваль , забезпечено вимогу позивача заставою в розмірі 34000,00 грн., яку необхідно внести на депозитний рахунок Попільнянського районного суду Житомирської області. Дану ухвалу звернуто до негайного виконання після внесення позивачем застави у сумі 34000 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції сторони подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 посилається на те, що для ТОВ Фінавто-плюс не існують ризики та спричинення їм збитків. Суд не зазначив мотивів з яких вважає, що позивач може зловживати забезпеченням позову, а тому відсутні підстави у накладанні обов'язку внесення позивачем 34000 грн. застави на депозитний рахунок суду. В зв'язку з чим просить ухвалу в частині встановлення розміру застави в сумі 34000,00 грн. та внесення її на депозитний рахунок суду скасувати.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на відсутність у суду підстав для накладення арешту на його грошові кошти, просить ухвалу суду від 10.07.2017 р. скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 84000,00 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню повністю, а апеляційна скарга ТОВ Фінавто-плюс частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду повністю погодитись не може.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності заявлених позовних вимог. Вжиті заходи повинні застосовуватися лише у разі необхідності та повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки безпідставне звернення з такою заявою може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суду перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині покладення на нього обов'язку внесення на депозитний рахунок Попільнянського районного суду Житомирської області застави у розмірі 34000,00 грн. з метою запобігання зловживанню забезпеченням позову. Відповідач дану ухвалу суду оскаржив в частині забезпечення позову на суму 84000,00 грн.

Необхідність забезпечення вимог заявника заставою суд першої інстанції обґрунтував запобіганням зловживанню забезпеченням позову.

На думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням вимог процесуального права.

Встановлена законом можливість суду, допускаючи забезпечення позову, вимагати забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, передбачена ч. 4 ст. 153 ЦПК України.

Згідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , вимога про внесення застави позивачем є правом суду. Така вимога, згідно ч. 4 ст. 152 ЦПК України, застосовується для того, щоб запобігти зловживанню забезпечення позову.

Відповідно до пункту 6 вказаної Постанови ВСУ, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Враховуючи вид забезпечення позову, відсутність ризику у спричиненні збитків відповідачу у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими, колегія суддів вважає, що у суду не було підстав вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою. При цьому, в порушення п.3 ч.1 ст.210 ЦПК України, суд жодним чином не вказав мотивів застосування даної норми. Таким чином, ухвала суду в частині забезпечення вимог заявника заставою підлягає скасуванню.

Також колегія суддів не може погодитись із висновками суду щодо накладення арешту на кошти товариства в сумі 50 000,00 грн. заявленої позивачем моральної шкоди.

В п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз'яснено, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, суд зазначених вимог закону не дотримався, з метою забезпечення позову постановив ухвалу про накладення арешту на майно відповідача в розмірі 50000,00 грн., не з'ясувавши всіх необхідних обставин та не навів мотивів з яких прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог про забезпечення позову у даній частині.

Таким чином, ухвала суду в частині накладення арешту підлягає зміні шляхом зменшення суми грошових коштів, на які накладено арешт з 84000,00 грн. до 34000,00 грн.

Оскільки ухвала судді про вжиття заходів забезпечення позову на суму 34 000,00 грн. постановлена з дотриманням норм процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не вказують на такі її порушення, що вплинули на правильність вирішеного судом питання, колегія суддів вважає за необхідне залишити вказану ухвалу в даній частині без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Попільнянського районного суду Житомирської області застави в розмірі 34000,00 грн. скасувати.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс задовольнити частково, зменшивши суму грошових коштів, на які накладено арешт з 84000,00 грн. до 34000,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Судді :