Рішення

від 02.10.2018 по справі 288/790/17

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/790/17

Провадження № 2/288/182/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю: секретаря судового засідання - Нечипоренко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс про визнання угоди недійсною, стягнення грошових коштів та відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс (далі-Відповідач) про визнання угоди недійсною, стягнення грошових коштів та відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог, Позивач зазначає, що маючи намір придбати трактор він звернувся до ТОВ Фінавто-плюс , з яким 29 травня 2017 року, в особі представника за довіреністю ОСОБА_2, уклав договір на придбання трактора MT3-320, комплектація 4x4 (33,5), та того ж дня сплатив попередню оплату за придбання сільськогосподарської техніки - трактора, в сумі 34000,00 гривень, через банківську установу ПАТ Креді Агріколь банк .

Перед укладанням договору та сплачуванням коштів Позивачем було оглянуто трактор, який знаходився на стоянці, неподалік офісного приміщення Відповідача в м. Луцьку, та погодився на його придбання. Представник ОСОБА_2 пообіцяла, що трактор буде доставлено до місця його проживання протягом двох днів з дня укладення договору, однак цього не відбулося, і вже на третій день після укладення договору на дзвінки Позивача представник Відповідача не відповідала.

Після ретельного ознайомлення з умовами договору Позивач зрозумів, що підписав договір доручення № 100056 з ТОВ Фінавто-плюс , згідно якого останній уповноважений діяти від імені та в інтересах Позивача, зобов'язаний вчиняти в порядку та на умовах, визначених цим Договором, на території України юридичні дії щодо пошуку, інформування, консультування, пропонування, супроводження послуг та проведення робіт, пов'язаних із сприянням Довірителю в укладенні ним та/або від його імені договорів поставки, купівлі-продажу або будь-яких інших договорів за якими Довіритель в подальшому отримує в користування, володіння чи розпорядження транспортний засіб. Крім того, така істотна умова договору як ціна товару, відсутня взагалі.

01 червня 2017 року відшукавши адресу Відповідача в м. Києві, Позивач подав заяву про розірвання договору з вимогою повернути сплачені 34000,00 гривень у відповідності до п. 15.6 Договору. Однак, листом Відповідач повідомив, що на виконання договору, нібито, вчинив певні дії, що виразилися в пошуку належного транспортного засобу, виконанні підготовчих дій з метою надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу та інше. Крім цього повідомлено, що сплачені Позивачем кошти є винагородою, а відповідно до п. 15.7 Договору вона поверненню не підлягає.

Позивач вважає, що Відповідачем при укладенні договору його введено в оману щодо сплати грошових коштів в розмірі 34000 гривень виходячи з наступного. Так, відповідно до п.п. 10.1, 10.2 оскаржуваного Договору у зв'язку з виконанням зобов'язань по цьому Договору повіреному належить винагорода; розмір винагороди за послуги, зазначені у п. 3 цього Договору, вказані у додатку №3. Додаток №3 до договору не додавався, розмір винагороди між сторонами Договору не погоджувався, те, що сплачені ним кошти являються винагородою за виконання умов Договору, Відповідачем вирішено односторонньо, він сплачував дані кошти як попередню оплату за придбання трактора.

Крім цього вказані умови договору викладені в п. 15.7 з приводу неповернення сплачених Позивачем коштів як винагороди є несправедливими, та не співвмірними з обсягом надання послуг.

Враховуючи вищевикладене, договір №100056 від 29 травня 2017 року суперечить положенням Закону України Про захист прав споживачів внаслідок здійснення ТОВ Фіавто-плюс нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, а тому повинен бути визнаний недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочину.

Крім цього діями Відповідача Позивачу була заподіяна також і моральна шкода, яка виразилася у душевних стражданнях в наслідок отриманих переживань. Також моральну травму Позивач отримав і від того, що Відповідач відмовився в добровільному порядку повернути йому кошти, попередньо ввівши його в оману при укладенні договору та сплаті коштів. Позивач був позбавлений можливості користуватися своїми коштами в розмірі 34 000 гривень, з часу отримання їх Відповідачем. Крім цього, протиправні дії Відповідача спричинили порушення його звичного життєвого укладу, тому що у нього з'явилася необхідність відстоювати свої права в досудовому та судовому порядку, витрачати на це багато свого часу. Також Позивача турбують щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої його гідності.

Моральну шкоду Позивач оцінюю в п'ятдесят тисяч гривень. Ця сума обумовлена глибиною його душевних страждань, необхідністю захищати свої права у судовому порядку. Позивач був змушений прикладати додаткових зусиль для організації та налагодження звичайного режиму життя.

Враховуючи викладене, Позивач просить, визнати недійсним договір №100056 укладений 29 травня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс ;

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс Код ЄДРПОУ 41159995 (юридична адреса 01133 м. Київ вул. Є.Коновальця, 31, кімната 710) на користь ОСОБА_1 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень сплачених на підставі договору №100056 від 29 травня 2017 року;

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс Код ЄДРПОУ 41159995 (юридична адреса 01133 м. Київ вул. Є.Коновальця, 31 кімната 710) на користь ОСОБА_1, на відшкодування завданої моральної шкоди, 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.

Оскільки провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до набрання чинності нової редакції Цивільного процесуального кодексу України , відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р., підлягає розгляду за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач у судове засідання не з'явився, Представником позивача надано заяву згідно якої він підтримує заявлені позовні вимоги та просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 128 ЦПК України, а саме за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань були направлені судові повістки разом із розписками. Надав до суду відзив в якому заперечує проти задоволення позову і вважають, що позов не підлягає задоволенню з підстав викладених у ньому. Справу просили розглядати за відсутності представника ТОВ Фінавто - Плюс .

За загальним правилом (частина 1 статті 13 ЦПК України ), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 1000 ЦК України , за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Частиною першою статті 1002 ЦК України передбачено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до 1003 ЦК України , у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до статті 1005 ЦК України , повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), зокрема, якщо це передбачено договором. Якщо договором доручення передбачена можливість вчинення дій замісником, але замісник у договорі не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника.

Статтею 1008 ЦК України визначено підстави припинення договору доручення, а саме, у разі: 1) відмови довірителя або повіреного від договору; 2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; 3) смерті довірителя або повіреного.

За змістом частини другої статті 1008 довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

За змістом частини першої статті 1009 ЦК України , яка передбачає наслідки припинення договору доручення, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Судом встановлено, що 29 травня 2017 року між ОСОБА_1 (за текстом договору Довіритель) та товариством з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 (за текстом договору Товариство, Повірений, Виконавець) було укладено договір доручення № 100056 (надалі - Договір).

Усі дані, що стосуються особи довірителя, дати укладання договору, вписані в бланк договору від руки, що свідчить про те, що сторони підписали розроблений, типовий для відповідача договір, роздрукований у формі бланку.

Предметом Договору за змістом п. 3.1, Договору, зазначено: Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується вчинити за винагороду фактичні або юридичні дії пов'язані з наданням інформаційних, консультаційних, юридичних послуг Довірителю з подальшим укладенням та/або виконанням Замовником договору щодо надання в користування, володіння та розпорядження транспортного засобу (в т.ч. сільськогосподарського), а саме: пошук належного транспортного засобу; виконання підготовчих дій з метою надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу; інформування клієнта про умови і види правочинів, згідно яких можливе надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу, що пропонуються відповідними продавцями на території України, а також про права і обов'язки сторін договору, що пропонується до укладання; скласти документи (заявки, специфікації, рахунки, акти виконавчих робіт/ надання послуг, тощо, що підтверджують виконання цього договору; одержати платежі (винагороду) за цим договором; здійснити аналіз і оцінку ризиків в межах переданих повноважень, а також розрахунки платежів (внесків) за можливим укладеним договором щодо надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу; надати допомогу Замовнику при представництві його інтересів, яка полягає в інформуванні про основні моменти укладення договорів щодо надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу, отримані у відповідного Продавця.

Як вказано в пункті 3.2 Договору виконання дій зазначених у пункті 3.1 обумовлюється в кожному конкретному випадку окремою заявкою Замовника.

Пунктом 2.11. Договору визначено, що юридична послуга згідно з умовами цього договору це: здійснювана діяльність Повіреного з надання інтересів Замовника на території України у відносинах з юридичними та фізичними особами, державними органами з питань супроводу виконання умов можливих контрактів/договорів Замовника і контролю за своєчасним надходженням платежів контрагентів за вищевказаними контрактами/договорами, а в разі виникнення порушень умов контрактів/договорів чи затримок по платежах - представництво інтересів в судах України та Державній виконавчій службі України.

Згідно пункту 2.11.2. вчинення певних юридичних дій від імені та за рахунок Довірителя. Для вчинення певних юридичних дій Довіритель надає Повіреному майно та/або кошти, за мови, що цього вимагає характер доручення на вчинення юридичних дій. Перелік юридичних дій зазначається Сторонами у окремій заявці Замовника.

Як свідчать матеріали справи на виконання пункту 3.2. Договору Позивачем 29 травня 2017 року було надано Відповідачу ОСОБА_4 № 1 до Договору від 29 травня 2017 року відповідно до умов якого, ОСОБА_1 просив Відповідача вчинити дії, зазначені у пункті 3.1. договору які будуть направлені на отримання ним в подальшому транспортного засобу Трактор МТЗ -320 Білорус у власність за бажаною ціною 340000 гривень.

Пунктом 6.2.1 Договору закріплено, що Відповідач зобов'язаний надати Позивачу послуги, передбачені пункті 3 цього договору, тобто відповідно до визначеного предмету договору.

Відповідно до п. 10.1, 10.2 Договору у зв'язку з виконанням зобов'язань по цьому договору Повіреному належить винагорода. Розміри винагороди за послуги, зазначені у п.3 Договору, вказані у Додатку № 3.

Згідно пункту 15.7 Договору винагорода, яка вказана у п. 10.2 Договору не підлягає поверненню.

Таким чином, судом встановлено, що Позивачем виконано взяті на себе зобов'язання та 29 травня 2017 року сплачено на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс 34000 гривень, що підтверджується оригіналом квитанції № 18653414-1 від 29 травня 2017 року, яка міститься в матеріалах справи.

Як зазначено в пункті 15.5 Договору, Замовник має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє Повіреного, шляхом направлення рекомендованою поштою, на адресу Повіреного відповідного листа з чітким волевиявленням щодо відмови від договору та зазначенням власних банківських реквізитів.

У випадку відмови замовника від договору до надання послуг, повірений повертає кошти протягом 15 банківських днів з дня укладення сторонами відповідної додаткової угоди. Додаткова угода укладається а підставі отриманої від замовника заяви про відмову від договору та повернення коштів із зазначенням власних банківських реквізитів ( п.15.6 Договору).

Водночас, право виходу з контракту передбачено статті 6 Директиви 97/7/ЄС Європейського парламенту та Ради Про захист прав споживачів в дистанційних контрактах від 20 травня 1997 року.

Відповідно до цієї норми - споживач має у своєму розпорядженні період обсягом щонайменш сім робочих днів, протягом якого він може оголосити про свій вихід з будь-якого дистанційного контракту без повідомлення причини та без понесення стягнень. Єдиною відповідальністю, яку може понести споживач внаслідок реалізації свого права на вихід з контракту, є компенсація безпосередніх витрат на повернення товарів.

Відповідачем умови договору належним чином та в обсязі визначеному у Договорі від 29 травня 2017 року не виконанні, про що свідчить зокрема заява Позивача до Відповідача від 01 червня 2017 року про розірвання Договору та повернення грошових кошів у повному обсязі.

Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс від 16 червня 2017 року № 31, повідомлено, що згідно умов Договору Позивачем було сплачено Винагороду за послуги, яка склала суму 34000 гривень, що передбачає плату за послуги зазначені у п. 3 Договору, вказані у Додатку №3. Товариство з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс виконало свої зобов'язання за Договором, зокрема здійснило: пошук належного транспортного засобу; виконання підготовчих дій з метою надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу; інформування клієнта про умови і види правочинів, згідно яких можливе надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу, що пропонується відповідними продавцями на території України, а також про права і обов'язки сторін договору, що пропонується до укладення. За результатами проведених робіт на адресу ОСОБА_1 був направлений Аналітичний висновок № 100056/1 від 13 червня 2017 року. Договір № 100056 від 29 травня 2017 року на підставі заяви ОСОБА_1 вважається розірваним з 16 червня 2017 року, згідно п. 15, 15,6, 15.7.

Згідно пункту 9.5 Договору, Виконавець оформляє результати своєї діяльності по цьому Договору, шляхом: укладання договору купівлі - продажу або будь - якого іншого Договору, за яким Довіритель в подальшому отримує у власність або користування транспортний засіб шляхом підписання акту приймання - передачі транспортного засобу; формування письмового аналітичного висновку.

Дослідивши зазначений аналітичний висновок № 100089/1 складеного 13 червня 2017 року, судом встановлено, що він містить інформацію про транспортні засоби (різних марок) за різною ціною, окрім того висновок не містить інформації щодо реквізитів продавця або яких конкретних даних, згідно змісту висновку, отримання трактора МТЗ 320 Беларус за бажаною ціною 340000 гривень - неможливе, в зв'язку з відсутністю пропозиції на території України, рекомендовано звернутися до лізингової компанії для отримання транспортного засобу в фінансовий лізинг з правом викупу через 12 місяців або придбати транспортний засіб за повну

вартість, зазначений висновок не може бути прийнято судом до уваги як доказ виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Суд вважає, що позовні вимоги Позивача обґрунтовані та повністю доведені матеріалами справи, у зв'язку з чим Договір №100056 від 29 травня 2017 року, підлягає визнанню недійсним, з наступних підстав.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України ).

В розділі 15 Строк дії договору. Припинення договору , а саме в п.15.1, 15.2. вказано, що цей договір вступає в силу з момент його підписання Сторонами. Цей договір укладено до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

29 травня 2017 року між сторонами укладений договір №100056, відповідно до розділу 3 Предмет договору предметом договору є надання виконавцем послуг - Відповідачем, спрямованих на отримання замовником (позивачем) у власність товару, зазначеного в даному договорі, а саме транспортного засобу. Назва транспортного засобу, ціна, за якою Заявник бажав його придбати, була обумовлена окремо заявкою Замовника, що є додатком №1 до Договору, та згідно якої вартість товару складає 340000 гривень, назва товару: Трактор МТЗ 320 Беларус, колір не визначено.

Відповідальність Відповідача, за неналежне виконання договору або безпідставну відмові від його виконання, Договором не визначено.

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

У відповідності з ч. ч. 1, 2, п. п. 2 - 4, 7, 10 - 13 ч. 3, ч. ч. 4 8 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" , продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону , так умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів суд дійшов висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 , частина третя статті 509 ЦК України ); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки

споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Аналізуючи зміст спірного Договору від 29 травня 2017 року, укладеного між сторонами суд дійшов висновку, що в договорі виключені та обмежені права Замовника (позивача) як споживача стосовно Виконавця (Відповідача) у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки Замовника, які передбачені в положеннях ЦК України , повністю виключена відповідальність Виконавця (Відповідача) за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо не надання виконавцем послуг, спрямованих на отримання замовником (позивачем) у власність товару, зазначеного в даному договорі, а саме транспортного засобу, та передачі цієї речі належної якості та у відповідності до Замовлення, одночасно значно розширені права Виконавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Окрім того, відповідно до вимог статті 15 Закону України Про захист прав споживачів , споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуг).

Також пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Частиною другою статі 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізично особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача.

За таких обставин суд вважає, що Договір, між Позивачем та Відповідачем щодо вчинення фактичних або юридичних дій, надання інформаційно-консультативних послуг з питань отримання Замовником у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу є несправедливим.

Оскільки відповідно до вимог частини другої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Позивач як споживач, у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст. 4 ; ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів мав право на отримання такої послуги від відповідача безоплатно, тому укладання договору про надання таких послуг на платній основі є несправедливою умовою.

Всупереч принципу добросовісності, будучи зобов'язаним надати Позивачу безоплатно інформаційно-консультативних послуг з питань отримання у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу, Відповідач уклав зі ним угоду, згідно до умов якої такі послуги надаються платно, та за які Позивач сплатив йому 34000 гривень. Частинами 5 і 6 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнане змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні, або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що договір укладений 29 травня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАВТО-ПЛЮС" є недійсним.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено, що Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, натомість Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, пошук належного транспортного засобу та укладення договору отримання транспортного засобу від його імені не здійснив.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо про застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення з Відповідача на користь Позивача платежу у розмірі 34000 гривень, підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги щодо стягнення з Відповідача відшкодування за заподіяну моральну шкоду, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7 Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів , вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 4 Закону держава: забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного

вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я та життєдіяльності. Встановлений Законом перелік прав, якими користуються споживачі, не є вичерпним. Законодавчими актами і договорами, які не суперечать Закону, можуть бути передбачені й інші права споживачів та зобов'язання продавців, виготівників, виконавців. Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними. Якщо внаслідок застосування умов такого договору споживачеві завдано збитків, вони мають бути відшкодовані винною особою в повному обсязі.

Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Так, Позивачем не було обґрунтовано, в чому полягає ця шкода, її характер та обсяг, з яких міркувань виходив позивач, Визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Посилання позивача лише на сам факт заподіяння їй моральної шкоди у вигляді душевних страждань суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Відповідно до статті 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частини першої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів , захист прав споживачів здійснюється судом, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За змістом частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України Про захист прав споживачів , тому судовий збір в сумі 640 гривень за подання позовної заяви підлягає стягненню з ТОВ Фінавто-плюс в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 206, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280, 284 ЦПК України статтями 16 , 22 , 23 , 184, 203, 204, 215 , 216 , 220 , 227 , 229 , 230 , 625 ,626,627, 638, 640, 1000, 1002, 1003, 1005, 1008, 1009 ЦК України , Законом України Про захист прав споживачів ,Законом України Про судовий збір , Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс про визнання угоди недійсною, стягнення грошових коштів та відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №100056 укладений 29 травня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс ;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс Код ЄДРПОУ 41159995 (юридична адреса 01133 м. Київ вул. Є.Коновальця, 31, кімната 710) на користь

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Житомирська область, Попільнянський район, с. Квітневе, вул. Ю. Тимченка 73, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень сплачених на підставі договору №100056 від 29 травня 2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс Код ЄДРПОУ 41159995 (юридична адреса 01133 м. Київ вул. Є.Коновальця, 31, кімната 710) на користь держави 640 гривень судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_5