Ухвала

від 24.10.2017 по справі 358/272/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/272/17 Головуючий у І інстанції Тітов М. Б. Провадження № 22-ц/780/4212/17 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О. Категорія 46 24.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

24 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Журби С.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 23 червня 2017 року у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, третя особа - відділ Держгеокадастру у Богуславському районі Київської області, про визнання недійсними наказів та договорів оренди землі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 листопада 2014 року №10-10640/15-14сг, №10-10641/15-14-сг, №10-10642/15-14-сг про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області орієнтовним розміром 23,0000 га, 10,0000 га, 10,0000 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства; визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 04 лютого 2015 року №10-798/15-15-сг, №10-797/15-15-сг, №10-799/15-15-сг про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 та надання в оренду земельних ділянок площею 21,6115 га з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 9,4641 га з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 10,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_3 строком на 21 рік, розташованих на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Київській області в особі начальника відділу Держземагентства у Богуславському районі та ОСОБА_2 від 20 серпня 2015 року, які зареєстровані 05 січня 2016 року державним реєстратором Реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Київської області Стаценком О.Д. за номерами 12924597, 12926923, 12925112 та скасувати їх державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Кагарлицькою місцевою прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_2 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Богуславського району Київської області. У порушення вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство ОСОБА_2 звернувся із заявами про отримання (придбання) у власність або оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства звернувся до Головного управління Держземагентства у Київській області, а не до Богуславської районної державної адміністрації, як цього вимагає спеціальний Закон. 26 січня 2015 року ОСОБА_2 здійснив реєстрацію юридичної особи - фермерське господарство ОСОБА_2 та у грудні 2014 року вже отримував із земель державної власності як громадянин без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки для ведення фермерського господарства, на підставі договорів оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 87,6936 га, розташованих на території Яблунівської та Литвинецької сільських рад Канівського району Черкаської області, укладених ним з Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства. Таким чином, отримання ОСОБА_2 значних площ земель для ведення фермерського господарства спрямоване на штучне збільшення земельного банку фермерського господарства ОСОБА_2 , засновником і керівником якого відповідач являвся і являється на даний час, за спрощеною процедурою, без обов'язкового проведення земельних торгів. Земельні ділянки надані в оренду, розташовані не єдиним масивом, що у свою чергу унеможливлює їх раціональне використання. Під час укладання спірних договорів оренди землі сторонами порушено вимоги ст. 203 ЦК України.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 23 червня 2017 року позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що вимоги прокурора про визнання недійсними та скасування наказів повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Доводи позивача були спростовані відповідачами при розгляді справи та у запереченнях на позов.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 листопада 2014 року № 10-10640/15-14сг надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Медвинської сільської ради Богуславського Київської області орієнтовним розміром 23,0000 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.18).

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 листопада 2014 року № 10-10641/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Медвинської сільської ради Богуславського Київської області орієнтовним розміром 10,0000 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.17).

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 листопада 2014 року № 10-10642/15- 14-сг надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Медвинської сільської ради Богуславського Київської області орієнтовним розміром 10,0000 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.19).

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 04 лютого 2015 року № 10-797/15-15-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 та надано в оренду строком на 21 рік земельну ділянку площею 9,4641 га (кадастровий номер НОМЕР_2), розташовану на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області (а.с.22).

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 04 лютого 2015 року № 10-798/15-15-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 та надано в оренду строком на 21 рік земельну ділянку площею 21,6115 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області (а.с.20).

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 04 лютого 2015 року № 10-799/15-15-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 та надано в оренду земельну ділянку площею 10,0000 га (кадастровий номер НОМЕР_3) строком на 21 рік, розташовану на території Медвинської сільської ради Богуславського Київської області (а.с.21).

20 серпня 2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області в особі начальника відділу Держземагентства у Богуславському районі та ОСОБА_2 укладено:

- договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1. Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на день підписання цього договору складала 543 342 грн. 43 коп. (а.с.23).

- договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_3. Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на день підписання цього договору складала 169 267 грн. 25 коп. (а.с.26).

- договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_2. Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на день підписання цього договору складала 246 455 грн. 69 коп. (а.с.31).

Договори оренди земельних ділянок, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Київській області в особі начальника відділу Держземагентства у Богуславському районі та ОСОБА_2 від 20 серпня 2015 року, зареєстровані 05 січня 2016 року державним реєстратором Реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Київської області Стаценком О.Д. за номерами 12924597, 12926923, 12925112 (а.с.41-42).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 15, 16, 21, 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 116, 123, 152 ЗК України, ст.ст. 7, 8 Закону України Про фермерське господарство .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Згідно вимог ст. 134 ЗК України земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Згідно ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

З матеріалів справи вбачається, що у 2014 році ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагентства у Київській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Богуславського району Київської області. На підставі вказаних клопотань ОСОБА_2 було надано в оренду земельні ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що ОСОБА_2 повинен був звернутися з відповідними клопотаннями до Богуславської районної державної адміністрації, а не Головного управління Держземагентства у Київській області. Однак, такі доводи прокурора не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445 державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Враховуючи зазначене, на момент отримання відповідачем в оренду земельних ділянок, до повноважень Держземагенства відносилася передача в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, до яких належать, зокрема, земельні ділянки, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

У позовній заяві прокурор вказує на те, що під час прийняття оспорюваних наказів було порушено вимоги ст.ст. 7, 8 Закону України Про фермерське господарство .

Так, відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство № 973-IV від 19 червня 2003 року та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Згідно ст. 8 Закону України Про фермерське господарство можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним законом, яким є Закон України Про фермерське господарство .

Так, згідно ч. 1 статті 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, що діяла станом на час видачі наказів) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Згідно вимог ч. 2 та 4 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, Закон України Про фермерське господарство визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Крім того, Закон України Про фермерське господарство передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону України Про фермерське господарство не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2902цс15).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З проектної документації вбачається, що ОСОБА_2 звернувся з клопотаннями до Головного управління Держземагентства у Київській області з метою отримання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства на надав відповідні обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив розвитку фермерського господарства.

Однак, приймаючи накази про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а також укладаючи договори оренди з ОСОБА_2 Головне управління Держземагентства у Київській області не перевірило наявність трудових і матеріальних ресурсів у заявника та чи має він змогу займатися веденням фермерського господарства та спроможність вести господарство такого виду.

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 зазначив, що його довіритель не обґрунтовував наявність у нього трудових та матеріальних ресурсів, оскільки, на його думку, законодавство цього не вимагає.

У позовній заяві прокурор вказує на те, що ОСОБА_2 здійснив реєстрацію юридичної особи - фермерське господарство ОСОБА_2 та у грудні 2014 року вже отримував із земель державної власності як громадянин без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки для ведення фермерського господарства на підставі договорів оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 87,6936 га, розташованих на території Яблунівської та Литвинецької сільських рад Канівського району Черкаської області.

Заперечуючи проти таких доводів прокурора представник відповідача ОСОБА_4 зазначив про те, що чинне законодавство не забороняє його довірителю як фізичній особі отримувати в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, не дивлячись на те, що він є засновником фермерського господарства ОСОБА_2 .

Однак, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Оскільки ОСОБА_2 є засновником фермерського господарства ОСОБА_2 , надання відповідачу для ведення фермерського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані в іншому місці на території Богуславського району Київської області, суперечить зазначеним правовим нормам.

Такі висновки щодо застосування зазначених норм права містяться в постанові Верховного суду України від 18 травня 2016 року (№ 6-248цс16) .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що вимоги прокурора про визнання недійсними та скасування наказів повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Однак, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із земельних відносин.

У пункті 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ № 3 від 01 березня 2013 року зазначено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 23 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Журба С.О.

Яворський М.А.