Ухвала

від 26.10.2017 по справі 522/8005/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8005/17

Провадження № 1-кс/522/20401/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160490001204 від 13.03.2017 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 320 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернулась з клопотанням до слідчого судді про арешт майна, посилаючись на наступне.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.03.2017 року було виявлено факт порушення обігу нарковмісних лікарських засобів в аптечному закладі Суворовського району. Аптека «ЛФП № 1 ОСОБА_5 », яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 24-а, здійснює реалізацію медичних препаратів особам з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а також здійснюється безрецептурний відпуск лікарських засобів, що містять «Кодеїн», а саме: « ОСОБА_6 », «Кодарін», «Кодепсін», які згідно Постанови КМУ №770 від 06.05.2000 року «Кодеїн» відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Крім того, співробітниками зазначеної аптеки здійснюється відпуск вказаних лікарських засобів з перевищенням гранично допустимої норми відпуску на один рецепт, передбаченої МОЗ України №360 від 19.07.2005 року, а саме більше ніж 0,2 грами.

У зв`язку із чим, 20.10.2017 року в період часу з 15:40 годин по 18:25 годин слідчим СУ ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 , було проведено санкціонований обшук в приміщенні аптеки «ЛФП №1 ОСОБА_5 », яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 24-а, в ході якого було виявлено та вилучено: 1014 конвалют препарату «Кодепсин асіnо» по 10 пігулок у кожній, які було опечатано та запаковано в поліетиленовий пакет чорного кольору; 1000 конвалют препарату «Кодепсин асіnо» по 10 пігулок у кожній, які було опечатано та запаковано в поліетиленовий пакет чорного кольору; 26 пляшок об`ємом по 100 мл препарату «Біосепт» та інструкцію до медичного застосування препарату на 1-му аркуші, які було запаковано в спец. пакет №0001091; 14 конвалют по пігулок «Кодтерпін ІС», 4 конвалюти по 10 таблеток «Кодепсин асіnо», які було запаковано в спец, пакет №0000513; 86 коробок по 14 упаковок препарату «Кодтерпін ІС» у конвалютах по 10 пігулок, які було опечатано та запаковано в поліетиленовий пакет чорного кольору; 10 пляшок об`ємом по 60 мл сиропу «Кофекс», які було запаковано в спец. пакет №0001091; 1 конвалюта по 10 пігулок препарату «Пенталгін Ф», 14 упаковок по 10 таблеток у конвалюті препарату «Пенталгін ІС», запаковано в спец, пакет №0000514; товарно транспортні накладні: №6248522 від 23.08.2017 року, №6256818 від 01.09.2017 року, №6263889 від 22.09.2017 року; №6280333 від 13.10.2017, №6307003; №6307003; №6238632 від 15.08.2017 року, які було запаковано в спец. пакет №0000388.

Крім того, завідуючою аптеки «ЛФП №1 Яворський A.B.», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 24-а, ОСОБА_7 добровільно було видано грошові кошти у вигляді одної купюри номіналом 200 гривень серії КЄ4618968, якою 20.10.2017 року з нею розрахувався ОСОБА_8 , придбавши у неї препарат «Кодтерпін ІС» у кількості 4 конвалюти по 10 пігулок. Дана купюра була вилучена та запакована в паперовий конверт білого кольору, скріплений підписами слідчого та понятих.

Слідчий в судовому засіданні просила задовольнити клопотання в повному обсязі.

Захисник заперечував щодо задоволення клопотання.

Дослідивши надані матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, вислухавши слідчого та захисника, приходжу до висновку, що у задоволенні останнього необхідно відмовити з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності юридичної особи з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

ОСОБА_5 не є, відповідно до вимог КПК України, ані підозрюваним, ані обвинуваченим, ані особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого.

ОСОБА_9 не пред`являлося жодної підозри по кримінальному провадженню, в рамках якого до суду подане клопотання.

Кримінальним процесуальним кодексом України дається чітке визначення підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій в порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати, або пошкодження відповідного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Всупереч вимог вказаної статі слідчим у своєму клопотанні не вказано жодної підстави, яка обгрунтовано свідчила би про те, що зазначене майно може бути втрачено, пошкоджено чи використано таким чином, що може перешкодити кримінальному провадженню.

З описової частини клопотання вбачається, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 171 КПК України, слідчий в клопотанні не зазначив розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 171 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При вирішенні питання про арешт майна слідчій суддя згідно вимог ч. 3 ст. 173 КПК України повинен з`ясувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Чинний КПК України містить вичерпний перелік заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких, в тому числі, направлено і на процес належного збирання доказів стороною обвинувачення.

Системне тлумачення статей КПК України, які регулюють підстави та порядок їх застосування, дозволяє дійти висновку, що заходи забезпечення кримінальною провадження - це передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановлених законом, з метою запобігання і подоланні негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості. Під останньою слід розуміти вирішення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК. У розумні строки, з дотриманням принципу процесуальної економії.

Так, заходами забезпечення кримінального провадження, які направлені на збирання доказів стороною обвинувачення, закріплені ч. 2 ст. 131 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів, тимчасове вилучення майна, арешт майна.

Згідно із ч. 2 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий степінь втручання, у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст. 6 ГК України, одним із принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування їх посадових осіб у господарські відносини.

З огляду на вишевикладене слідчий суддя повинен дійти до висновку про необґрунтованість і безпідставність клопотання слідчого про арешт майна, відповідно, наявності достатніх правових підстав для прийняття рішення про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст. 8 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Статтею 1 протоколу №1 Конвенції передбачено, що: «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

В п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано: «оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору Його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в України визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Частинами першою, другою та четвертою ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджайся результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п. 2 р. 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р. 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п. 2 р. 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обгрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися. Як вбачається з ухвали слідчого судді, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя зазначив лише те, що аналіз наданих матеріалів дозволяє суду у відповідності до вимог ст. 173 КПК України зробити висновок про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених КПК України. Маючи тільки ці дані, без приведення у клопотанні слідчого жодного доказу на їх підтвердження, слідчий суддя зробив висновок, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 167 КПК України. Такий висновок є необґрунтованим та безпідставним, а рішення слідчого судді про накладення арешту необґрунтованим, оскільки при його застосуванні були проігноровані не тільки загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначені ст. 132 КПК України, а й порядок вирішення питання про арешт майна, встановлений ст. 173 КПК України.

В клопотанні слідчого при викладенні обставин кримінального провадження взагалі не згадується, коли і при яких обставинах було скоєно злочин і яке відношення майно ОСОБА_10 має до матеріалів кримінального провадження.

Вимоги закону стосовно перевірки достатності доказів, які вказують на вчинення злочину, при вирішенні питання про накладення арешту, всупереч ст.ст.132, 173 КПК України, теж залишені поза увагою, а в ухвалі не наведено посилань на жоден доказ вчинення злочину ким не будь, та не проаналізовано докази в контексті тих обставин кримінального провадження, які мають відношення до ОСОБА_10 .

В результаті такого підходу до вирішення питання щодо арешту майна, залишилося не з`ясованим і питання про можливий розмір шкоди, завданої злочином, та наявність причинного зв`язку між вчиненим діянням і шкодою, що настала, як того вимагає ч. 2 ст. 173 КПК України.

Що стосується доводів клопотання та даних ЄРДР з приводу обставин кримінального провадження та ролі ОСОБА_10 у ньому, то слід зазначити, що в клопотанні слідчого не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатності доказів, що вказують на вчинення злочину, а здебільшого містяться лише посилання на оперативні дані, які не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України.

Більш того, зміст даних ЄРДР містить абстрактний та неконкретизований опис обставин кримінального правопорушення, який взагалі не дозволяє дійти висновку про вчинення будь-якого злочину. Крім того, та обставина, що у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, також підтверджує те. що орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Зобов`язати слідчого в провадженні якого знаходиться кримінального провадження № 12017160490001204, негайно повернути майно ОСОБА_10 , яке було вилучене у в ході обшуку 20.10.2017 року, в приміщенні аптеки Компания ЛФТ Аптека № 1, ОСОБА_5 , яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Терешкової, 24/а власнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

26.10.2017