Ухвала

від 26.10.2017 по справі 766/10506/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 766/10506/17

Номер провадження №11-сс/791/612/17 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_1

Категорія: обрання запобіжного заходу Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року жовтня місяця « 26 » дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:ОСОБА_2 Суддів:ОСОБА_3 , ОСОБА_4 При секретарі: ОСОБА_5 З участю прокурора: захисника Підозрюваного: ОСОБА_6 Кравчук ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Херсонської області матеріали провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017231010000021 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 05 жовтня 2017 року щодо: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вахрушеве Луганської області, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1, ч.2 ст.358, ч.4 ст.190 КК України,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 05 жовтня 2017 року обрано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із можливістю носіння електронного засобу контролю, з покладенням на нього відповідних обов`язків: не покидати місце проживання без дозволу слідчого, прокурора та суду цілодобово; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; утриматися від спілкування з свідками по справі, окрім як під час проведення слідчих дій. Встановлено строк дії ухвали до 01 грудня 2017 року.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Слідчий суддя не взяв до уваги те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від відбування покарання; впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, за який законом передбачено покарання від 7 до 12 років позбавлення волі. Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив скасувати ухвалу слідчого судді; захисника ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_7 , які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою та підставою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового слідства і суду, перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню.

З матеріалів справи вбачається, що 02 жовтня 2017 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру за ч.1, ч.2 ст.358, ч.4 ст.190 КК України (а.п.165-171).

Підозра ОСОБА_7 за ч.1, ч.2 ст.358, ч.4 ст.190 КК України є обґрунтованою та підтверджується матеріалами провадження, а саме протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.08.2017 року; висновком судово-економічної експертизи №17-755/756 від 27.07.2017 року, аналітичним дослідженням фінансових операцій, проведених ТОВ «ДБСК Груп» від 21.03.2017 року №5/21-22-16-06/39721227; висновком судової почеркознавчої експертизи «217/218 твід 30.12.2016 року.

Слідчий суддя відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, дійшов правильного висновку про те, що прокурором не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання вказаним у клопотанні слідчого ризикам.

Дослідивши дані, що характеризують особу підозрюваного слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому слідчий суддя, суд повинен врахувати підстави, які вказані в ч. 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» № 4 від 25 квітня 2003 року, запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Однак, ні в клопотанні слідчого, ні в апеляційній скарзі прокурора не вмотивовано на підставі яких наявних у справі фактичних даних можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного.

Як убачається з клопотання слідчого та апеляційної скарги прокурора, основною підставою необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 є тяжкість злочину.

Чинним КПК не передбачено, що при підозрі або обвинуваченні особи у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, єдино-можливим запобіжним заходом може бути лише тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно п. 3 Рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2003 від 8 липня 2003 року, у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу вбачається, що тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.

Колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційній скарзі мотиви й підстави поєднуються з такими ж вимогами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. та рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France judgment of 26 June 1991, Series 207 (1991) про те, що «попереднє ув`язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути "формою очікування" обвинувального вироку (п.51)».

Крім того, рішенням Європейського суду визначено, зокрема, у справі «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року, про те, що «підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов`язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою».

Відповідно до зібраних даних, ОСОБА_7 має зареєстроване місце проживання, родину, в тому числі новонароджені дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно, має добру репутацію.

Даних про перешкоджання ОСОБА_7 встановленню істини у кримінальному провадженні та слідству за цей період, чи намагання незаконно впливати на свідків, переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, прокурором не надано.

Аналізуючи сукупність наведених вище обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваного, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою, а запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_7 буде достатньою гарантією для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків у даній справі.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, оскільки у справі відсутні докази, які б підтверджували викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про необхідність застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 05 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4